Постанова № 21066738, 04.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2011 р.

о 14 годині 09 хвилин Справа №2а-615/11/0170/11 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участі: представників позивача ОСОБА_1, довіреність від 01.01.2011р., ОСОБА_2, довіреність від 01.10.2011р.,

представників відповідача ОСОБА_3, довіреність 5904/9/10-0 від 19.08.2009р., ОСОБА_4, довіреність №10974/к/10-0 від 03.11.2011р.,

експерта Жиліної А.Г., свідоцтво №781 від 29.05.2009р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства «АБМ»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Приватне підприємство «АБМ» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003692301/0 від 02.12.2010р., яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 4 093 545грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, включених до податкового кредиту не в період виписки податкових накладних, а в період їх фактичного отримання. Також, на думку позивача, є помилковими висновки податкового органу щодо того, що сума бюджетного відшкодування за окремо узятий податковий період не може бути більшою, аніж різниця між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту такого окремого звітного періоду. Окрім того, не ґрунтуються на вимогах закону висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування у звязку із тим, що на момент формування податкового кредиту, який брав участь при розрахунку бюджетного відшкодування, у позивача були відсутні акти виконаних робіт, накладні на отримання товару або інші документи, які підтверджують передачу права власності на товар. Позивач зазначає, що достатньою умовою отримання бюджетного відшкодування є сплата товарів, робіт та послуг в попередніх податкових періодах та отримання належним чином оформленої накладної.

16.03.2011р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із заявою про збільшення позовних вимог в якій просив додатково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003692301/1 від 27.12.2010р., яке прийнято за результатами адміністративного оскарження.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2011р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів судово-економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2011р. поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представники позивача на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували. У письмових запереченнях на позов зазначили, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте згідно з діючим законодавством і, таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32764769, що підтверджується копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.110), знаходиться на обліку в ДПІ в м. Ялта АР Крим як платник податків, з 26.03.2009 року є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №100218537.

Посадовими особами ДПІ у м. Ялта проведено виїзну позапланову перевірку ПП «АБМ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань за червень, липень, серпень 2010р., що декларувалось за період з 01.06.09р. до 31.07.10р.

За результатами перевірки складено акт №4229/23-4/32764796 від 29.11.2010р., в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97, у звязку із чим сума бюджетного відшкодування підлягає зменшенню на суму 4093545грн., у тому числі по періодам: червень 2010р. 4000223грн., липень 2010р. 36381грн., серпень 2010р. 56941грн.;

- п. 1.4 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п 7.2.3, п.п 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.1, п.п 7.4.4 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97, а саме завищене відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за червень 2010р. на суму 296304грн., за липень 2010р. на суму 26260грн., за серпень 2010р. на суму 8645грн. (т.1, а.с. 13-36).

Висновки ДПІ про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у періоді який перевірявся, викладені у висновках акту №4229/23-4/32764796 від 29.11.2010р., ґрунтуються на наступних обставинах.

Завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. на 4000223грн. відбулось внаслідок:

- включення до заявленої суми бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 293072грн., яка була включена до податкового кредиту травня 2010року, за податковими накладними, які виписані в попередніх податкових періодах;

- включення до податкового кредиту попереднього місяця (травня 2010р.) сум ПДВ у розмірі 3232грн. за податковими накладними за відсутності видаткових накладних та актів виконаних робіт;

- включення до бюджетного відшкодування суми ПДВ у розмірі 2617,15грн., з податкового кредиту травня 2010року, сплаченої постачальникам лише у червні 2010р.;

- включення до суми бюджетного відшкодування суми у розмірі 3701302грн. різниця між часткою відємного значення, яка сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах та часткою такого відємного значення, яка сформувалася за травень 2010р.

Таким чином, на думку відповідача сума бюджетного відшкодування за червень 2010року підлягає зменшенню на 4000223грн. (293072грн. + 3232грн.+ 2617,15грн. + 3701 302грн.)(а.с.23-25).

Завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2010р. на 36381грн. відбулось внаслідок:

- завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за червень 2010 року у звязку із включенням до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2010р. суми 4465,40грн., яка не має підтвердження передачі права власності (відсутні акти виконаних робіт, видаткові накладні);

- включенням до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2010р. суми 21795,00грн., відповідно до податкових накладних, які виписані в період іншій ніж той в якому вони були включені до складу податкового кредиту;

- включення до складу суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в липні 2010 року суми у розмірі 10120,76грн., що фактично не була сплачена постачальникам у попередніх податкових періодах.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування, заявленого в липні 2010 року, на думку відповідача, підлягає зменшенню на 36381грн. (4465,40грн. + 21795,00грн. + 10120,76грн.) (а.с.30).

Завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010р. на 56941грн. відбулось внаслідок:

- завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за липень 2010 року у звязку із включенням до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. суми 39156,34грн., яка не має підтвердження передачі права власності (відсутні акти виконаних робіт, видаткові накладні);

- включенням до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2010р. суми 17785,18грн., відповідно до податкових накладних, які виписані в період іншій ніж той в якому вони були включені до складу податкового кредиту.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування, заявленого в серпні 2010 року, на думку відповідача, підлягає зменшенню на 56941грн. (39156,34грн. + 17785,18грн.) (а.с. 34).

Як вбачається з розрахунку суми на яку зменшено бюджетне відшкодування ПДВ по ПП «АБМ» (а.с.71), заявлене позивачем бюджетне відшкодування зменшено відповідачем за епізодами в наступних розмірах:

- 46853грн. (в тому числі 3232грн. за червень 2010р., 4465грн. за липень 2010р., 39156грн. за серпень 2010р.) у звязку із включенням до складу податкового кредиту за травень, червень та липень 2010 року відповідно сум ПДВ, що не підтверджено прибутковими накладними або актами виконаних робіт;

- 332651грн. (в тому числі 293071грн. за червень 2010р., 21795грн. за липень 2010р., 17785грн. за серпень 2010р.) у звязку із включенням до складу податкового кредиту за травень, червень та липень 2010 року відповідно сум ПДВ, виписаним в попередніх податкових періодах;

- 12737грн. (в тому числі за червень 2010р. 2617грн., за липень 2010р. 10120грн.) у звязку із включенням до складу податкового кредиту за травень, червень 2010 року відповідно сум ПДВ, що сплачені постачальникам в наступному податковому періоді;

- 3701302грн. (в тому числі 3701302грн. за червень 2010р.) різниця між загальною частиною відємного значення, яка сплачена покупцем товарів постачальнику в попередніх податкових періодах та частиною відємного значення, що сформована за травень 2010р.

На підставі акту перевірки №4229/23-4/32764796 від 29.11.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010р. №0003692301/0, яким ПП «АБМ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4093545грн. (у тому числі по періодам: червень2010р. 4000223грн., липень 2010р. 36381грн., серпень 2010р. 56941грн.)(а.с.12).

В результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0003692301/0 від 02.12.2010р., відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003692301/1 від 27.12.2010р. (а.с.126).

Розглянувши матеріали справи, вислухав представників сторін, дослідивши письмові докази та висновок судово-бухгалтерської експертизи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Щодо включення до складу податкового кредиту на підставі якого позивачем було заявлене спірне бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 46853грн. (3232грн. в травні 2010р., 4465грн. в липні 2010р., 39156грн. в серпні 2010р.), відповідно до податкових накладних, що не мають підтвердження передачі права власності на товари (роботи, послуги), у звязку із відсутністю видаткових накладних, актів виконаних робіт, то суд зазначає наступне.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що єдиною підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. Законом не встановлено обмеження щодо права платника на податковий кредит у разі не отримання товару (роботи, послуги). Так, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку одержувача є саме податкова накладна постачальника, а не будь-які інші документи бухгалтерського обліку.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, не ставить отримання права на податковий кредит в залежність від отримання права власності на товари, роботи, послуги, оскільки передбачає отримання права на податковий кредит в момент списання коштів з банківського рахунку (авансовий платіж).

Як вбачається із матеріалів справи та судово-економічної експертизи, позивач включав до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до податкових накладних №113 від 31.05.2010р. (т.2, а.с.93), №1721 від 13.05.2010р. (т.2,а.с.96), №1544 від 18.06.2010р. (т.2,а.с.82), №1814 від 30.06.2010р. (т.2,а.с.84), №21 від 19.07.2010р. (т.2,а.с.133), №53 від 09.07.2010р. (т.2,а.с.137), № 82 від 26.07.2010р. (т.2,а.с.138), №1100 від 20.07.2010р. (т.2,а.с.139) за першою подією, якою у даному випадку була дата отримання податкової накладної. Податкові накладні у даному випадку видавалися контрагентами позивача в момент отримання коштів за надані товари, роботи, послуги. Копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи.

Податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168.

Крім того, висновки відповідача про включення сум ПДВ до бюджетного відшкодування при відсутності фактичного отримання товарів, робіт, послуг не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Під час судового розгляду судом залучені до матеріалів справи та дослідженні документи первинного бухгалтерського обліку ПП «АБМ», зокрема видаткові накладні №АС-0000109 від 01.06.2010р. на суму 15500,00грн., в т.ч. ПДВ 2583,33грн. (т.2, а.с.92), №436429 від 05.07.2010р. на суму 23196грн., в т.ч. ПДВ 3866грн. (т.2,а.с.81), №ЦРН-01532 від 01.07.2010р. на суму 3596,40грн., в т.ч. ПДВ 599,40грн. (т.2,а.с.83), №Г1135 від 06.08.2010р. на суму 5988,06грн., в т.ч. ПДВ 998,01грн. (т.2,а.с.120), №87 від 02.08.2010р. на суму 16020,00грн., в т.ч. ПДВ 2670,00грн.; акти виконаних робіт №1913 від 30.06.2010р. (т.2, а.с.94), які підтверджують отримання позивачем товарів (робіт, послуг) у періоді, в якому заявлене бюджетне відшкодування.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що зазначені вище документи були надані позивачем до перевірки, однак не були прийняті до уваги, оскільки, на думку відповідача, передача товарів, робіт та послуг, суми ПДВ по яких включені до бюджетного відшкодування, повинна відбуватися саме в періоді включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що таке твердження відповідача позбавлено будь якого правового обґрунтування.

На думку суду, достатньою підставою для отримання права на бюджетне відшкодування, окрім іншого, є отримання платником податку товарів, робіт або послуг, суми ПДВ у вартості яких заявлено до бюджетного відшкодування, в періоді, за наслідками якого таке бюджетне відшкодування заявлене.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування у розмірі 46853грн., в тому числі 3232грн. в травні 2010р., 4465грн. в липні 2010р., 39156грн. в серпні 2010р. у звязку із відсутністю видаткових накладних, актів виконаних робіт.

Щодо висновку відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 332651грн. (в тому числі 293071грн. за червень 2010р., 21795грн. за липень 2010р., 17785грн. за серпень 2010р.) у звязку із неправомірним включенням до складу податкового кредиту за травень, червень та липень 2010 року відповідних сум ПДВ, виписаним в попередніх податкових періодах, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, позивач не мав права на включення спірних сум ПДВ до податкового кредиту попередніх податкових періодів, оскільки у нього були відсутні належним чином оформлені податкові накладні, та у разі включення таких сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були би порушені вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168.

Актом перевірки не встановлено інших порушень вимог Закону №168 при складенні та виписки податкових накладних, які виключені відповідачем зі складу податкового кредиту позивача та як наслідок зі складу бюджетного відшкодування саме у звязку із тим, що вони виписані у попередніх податкових періодах.

Суд зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить право платника податку на отримання податкового кредиту в залежність від періоду, в якому він отримав податкову накладну. Єдиною умовою є та обставина, що платник податку має право на включення сум ПДВ податкових накладних, отриманих не в період їх виписки, протягом строку у 1095днів, якій передбачено ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21.12.2000р.

Актом перевірки не встановлено порушень з боку позивача щодо включення податкових накладних, виписаних більш аніж 1095днів до періоду, в якому такі податкові накладні включено до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 332651грн. (в тому числі 293071грн. за травень 2010р., 21795грн. за червень 2010р., 17785грн. за липень 2010р.) за податковими накладними, які виписані у попередніх податкових періодах.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так згідно п.п. 7.7.1 цього пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно п.п. 7.7.2. ст.7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума відємного значення яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій у попередніх податкових періодах. Другою умовою виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування у даному випадку є наявність відємного значення податку що найменш у двох послідовних податкових періодах, в тому числі в періоді, в якому заявлено бюджетне відшкодування. Інших обмежень зазначена норма не містить.

За наявності сплати платником податку ПДВ контрагентам або до державного бюджету, отриманням товарів(робіт, послуг) та використанням їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника, та за наявності відємного значення обєкту оподаткування в періоді, в якому заявлено бюджетне відшкодування особа має право на отримання заявленого бюджетного відшкодування.

Висновком судово-економічної експертизи №49/11 від 09.09.2011р. встановлено, що товари, роботи, послуги, отримані позивачем від контрагентів у періоді, що перевірявся, використовувалися у господарській діяльності позивача. Не встановлено іншого і в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Сплата позивачем сум ПДВ контрагентам, які заявлені до бюджетного відшкодування, також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №49/11 від 09.09.2011р., копіями платіжних доручень, залучених до матеріалів справи, актом перевірки від 29.11.2010р., яким встановлено порушення щодо сплати позивачем сум ПДВ його контрагентам тільки у сумі 12737грн., яка була сплачена в періоді, в якому заявлена до бюджетного відшкодування, зокрема 2617 грн. у червні та 10120грн. у липні 2010року.

Також, у судовому засіданні судовим експертом надано пояснення, відповідно до якого сплата позивачем вартості товарів, в тому числі ПДВ підтверджується у повному обсязі. Представник відповідача, який одночасно проводив перевірку, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у судовому засіданні також підтвердив факт сплати позивачем сум ПДВ, які заявлені ним до бюджетного відшкодування.

Як вбачається із акту перевірки та копій декларацій з ПДВ, які залучені до матеріалів справи, позивач з серпня 2009р. до серпня 2010р. мав відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту.

Законодавством не встановлено такого правила, що сплата ПДВ, який заявлено до бюджетного відшкодування, має відбутися саме в періоді, що передує періоду в якому заявлене бюджетне відшкодування. Головною умовою є те, що така сплата повинна відбутися у попередніх періодах, а не в періоді, в якому заявлене бюджетне відшкодування.

Також, Законом №168 не встановлено такого обмеження розміру бюджетного відшкодування як розмір відємного значення звітного періоду, в якому заявлене бюджетне відшкодування.

Таке обмеження протирічить змісту бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки за змістом пункту 1.8. ст.1 Закону №168 бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку. У разі обмеження розміру бюджетного відшкодування ПДВ за звітний період, розміром відємного значення саме цього податкового періоду, отримання платником податку надміру сплаченого до бюджету податку у певних випадках стає неможливим, що порушує його право власності на грошові кошти, які надміру сплачені ним до бюджету.

Таким чином, в акті перевірки відповідач дійшов помилкових висновків про те, що не підлягає бюджетному відшкодуванню відємне значення в сумі 3701302грн., у звязку із тим, що така сума перевищує суму відємного значення червня 2010р.

Щодо зменшення позивачу спірним рішенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 12737грн., в тому числі за червень у сумі 2617грн. та за липень у розмірі 10120грн., суд зазначає про те, що в цій частині оскаржуване рішення є законним, оскільки позивач не мав право заявляти до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які сплачені постачальникам товарів у місяці, в якому заявлено бюджетне відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправним в частині 4080807грн. (в тому числі щодо зменшення бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 3997605,85грн., за липень 2010 року в сумі 26260,40грн., за серпень 2010 року в сумі 56941,52грн.). В іншій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.11.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 09.11.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0003692301/0 від 02.12.2010р., №0003692301/1 від 27.12.2010р., якими Приватному підприємству «АБМ» зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 4093545грн., в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 4080807 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.