Постанова № 2105808, 02.07.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

        ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

     Справа  № 22а-331/08 (22а-1916/07)                                                                                                 Головуючий суддя у 1 -ій

     Категорія статобліку – 36                                                                                                              інстанції – Гончаренко С.А.                    

                                                                                                                                     № 11/211/07-АП

        ПОСТАНОВА        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                02 липня 2008 року                                                                                                 м. Дніпропетровськ

             Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді   - Туркіної Л. П. (доповідач), суддів       - Коршуна А. О., Проценко О. А. при секретарі – Гулій О.Г.              За участі представників сторін:

позивача – Кофанова Н.В.

відповідача  – Балабко А.В.

прокуратури – Зіма В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд», м. Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 06 червня 2007 року

у справі№ 11/211/07-АП

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

за участю прокуратури Запорізької області,м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд», м. Запоріжжя (далі ТОВ «Кераміст-Трейд») звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя (далі ДПІ у Ленінському районі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0004151501/0 від 22.03.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на незаконність перевірки декларації з ПДВ за березень 2005 р. та недоліки акту перевірки, за результатами якої позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за перший місяць 2006 р. та третій місяць 2005 р. на загальну суму 245152,55 грн.

Зокрема позивач зазначив, що камеральна перевірка у разі прийняття платником податків рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування в зменшення податкових зобов’язань не передбачена ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкове повідомлення-рішення за  результатами камеральної перевірки може бути прийнято лише якщо в ході перевірки виявлено арифметичні або методологічні помилки.

Актом перевірки від 16.03.2006 р. №23 встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що не є ані арифметичною, ані методологічною помилкою.

Порушення, про які зазначено в акті від 16.03.2006 р. №23, мають бути встановлені в ході планової виїзної документальної перевірки, в ході якої досліджуються всі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, первинні документи та інше.

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 р. відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Кераміст-Трейд».

Постанову суду обґрунтовано там, що перевірку проведено податковим органом у відповідності до чинного законодавства.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов.

У апеляційній скарзі позивач вказує наступне.

За податковою декларацією за березень 2005 р. бюджетне відшкодування отримано повністю шляхом зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів до 01.01.2006 р., що підтверджується актом від 02.07.2007 р. №165/23-07/23854957 та рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги вих. №6708/10-23 від 24.04.2007 р.

Таким чином, зменшення спірним податковим повідомленням-рішенням в березні 2006 р. бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за березень 2005 р.фактично повністю відшкодованого раніше (01.01.2006 р.) не можливо. Caма жкамеральна  перевірка податкової декларації з ПДВ за березень 2005 р. є безпредметною. 

Відповідач, виявивши завищення бюджетного відшкодування, повинен був керуючись п. 4 Указу Президента від 23.07.1998 р. №817/98 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» здійснитипозапланову тематичну виїзну документальну перевірку, в ході якої досліджуючи первинні бухгалтерські та податкові документи встановити чи мало місце заниження податкового зобов'язані з ПДВ чи ні, в тих податкових періодах, в яких проведено зарахування, тобто травень - грудень 2005 р., та прийняти відповідне рішення.

Позивач не погоджується з висновком суду про те, що податкова декларація за березень 2005 р. не була підписана посадовими особами позивача, тому зменшення бюджетного відшкодування за цією декларацією здійснено правомірно, оскільки а ні в акті перевірки, а ні в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні  про це не зазначено.

Відповідно до наказу ДПА від 30.09.2003 р. №466 та Закону України №2181, якщо податкова декларація заповнена всупереч затвердженого порядку її заповнення, вона може бути не визнана як податкова декларація.

Таким чином, в разі невизнання податкової звітності податковою декларацією, така звітність не вважається поданою та повертається платнику податків, відповідно відсутній і об'єкт для здійснення камеральної перевірки, оскільки, перевіряється саме податкова декларація, а не не підписана податкова звітність.

Позивач зазначає, що акт перевірки винесено всупереч Наказів ДПІ України від 30.05.1997 р. №166, від 10.08.2005 р. №327.

Крімтого, в ході документальної перевірки встановлено від'ємне значення ПДВ за березень 2005 р.усумі 252356,00 грн., щопідтверджується актом № 22-23-23854957 від 15.07.2005 р.

Вважає, що пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлює розрахунок суми бюджетного відшкодування у випадку прийняття платником податків рішення про бюджетне відшкодування шляхом перерахування коштів на рахунок. Відповідно, цей підпункт не застосовується, коли платник податків приймаєрішення про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податковихзобов'язань з цього податку в наступних періодах. В такому випадку застосовуєтьсяпп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" згідно якого платникподатку приймає самостійне рішення про зарахування повної суми бюджетноговідшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступнихподаткових періодах.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування заявленого до зарахування в рахунок наступних платежів, за податковою декларацією з ПДВ за березень 2005р.відповідач фактично в порушення п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998р. №817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" ревізував своє попереднє рішення, яке не було скасоване.

В спірному акті та податковому повідомленні-рішенні зазначено про порушен позивачем пп. 7.7.2 (а) п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Наказу ДПА України від 15.06.2005р.№213 "Про внесення змін до податкової звітності з ПДВ", але по відношенню до податкової декларації за березень 2005 р. такий висновок є помилковим, оскільки зазначені норми не були чинними на момент подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2005 p., тобто 20.04.2005 p., тому вони не могли бути порушені.

За податковою декларацією з ПДВ за січень 2006 р. відповідач не зазначив в акті змісту порушень податкового законодавства та відповідних розрахунків, що є порушенням Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. №327, Наказу ДПІ від 30.05.1997 р. № 166 та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції не надав правильної юридичної оцінки діям відповідача та допущеним ним порушення податкового законодавства при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, що свідчить про необґрунтованість рішення суду та наявність підстав для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, вказав наступне.

Позивачем було заповнено з порушенням Наказу ДПА України від 30.05.97 № 166 розрахунок сум бюджетного відшкодування за січень 2006 р., а саме: сума в рядку 1 розрахунку (залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду) повинна дорівнювати сумі в рядку 24 податкової декларації звітного податкового періоду. Відповідно до наданої позивачемдекларації за січень 2006р.,рядок 24,містить суму 205 118 грн. тоді як в рядку 1 розрахунку вказана сума 121895 грн.Крім того,в декларації за грудень 2005р. Позивачем булине вірно відображені податкові векселі 2 категорії, а саме не було відображеновексель 2 категорії на загальну суму 53066,73 грн. в рядку декларації 19.2(«сумаподатку на додану вартість, яка підлягає включенню до складу податкових зобов’язань в поточному звітному податковому періоді»), і як наслідок позивачем була завищена сума бюджетного відшкодування за січень 2006 р. (в порушення п.п 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надана позивачем декларація з ПДВ за березень 2005 р. та розрахунок коригування сум ПДВ взагалі не містять підписи посадових осіб підприємства.

Законом України «Про податок на додану вартість» та Наказом ДПА №350 чітко визначено, що перевірці підлягають всі декларації з заявленим бюджетним відшкодуванням, незалежно від шляху такого відшкодування.Рішення платника про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку є також бюджетним відшкодуванням. Крім того, при перевірці перевірялася декларація, за якою була зменшена сума, що підлягала відшкодуванню на рахунок платника.

З твердженням позивача, що камеральна перевірка податкової декларації за березень 2005 р. проведена безпідставно, оскільки така перевірка проводиться на протязі 30 днів, відповідно до п.п 7.7.5Закону України «Про податок на додану вартість», не можна погодитись. П.п названого Закону став в редакції, на яку посилається позивач, тільки після внесення до нього Законом України №2505-VIзмін, які набули чинності з 01.06.2005 р.  Таким чином декларація за березень 2005р., яка надійшла до ДПІ 20.04.2005р. не повинна була бути перевірена камерально на протязі 30 днів в зв’язку з тим, що на той час терміни  проведення  камеральної  перевірки  не  існували,  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі.

Щодо зауважень позивача по змісту акту перевірки відповідач зазначає, що акт перевірки від 16.03.2006 р. №23 оформлено відповідно до Наказу ДПА України №166 від 30.05.1997 р."Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".

У судовому засіданні представники відповідача та прокуратури проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -  скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, у липні 2005 р. ДПІ у Ленінському районі було проведено планову документальну перевірку позивача за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2005 р., за результатами якої було складено акт від 15.07.2005 р. №22-23-23854057.

Як свідчить розділ акту 2.5, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2004 р. у розмірі 3428,60 грн. та завищення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість за березень 2005 р. на суму 3394,00 грн.

У перевіряємому періоді підприємством надавались податкові декларації по ПДВ за повною формою відповідно до Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджено наказом ДПІ України від 30.05.1997 р. №166 (в редакції наказу ДПА України від 23.10.1998 р. №499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 10.11.1998 р. за № 715/3155, наказу ДПА України від 02.11.2000 р. №568, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 11.12.2000 р. №903/5124, наказу ДПА України від 18.04.2001 р. №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14.05.2001 р. №412/5603) без порушення термінів подання декларацій (далі Порядок №166).

16.03.2006 р. податковою інспекцією проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Кераміст-Трейд» поданих за березень 2005 р та січень 2006 р. На підставі перевірки складено Акт №23 від 16.03.2006 р.

Перевіркою встановлено, що розмір бюджетного відшкодування, зазначеного платником у декларації з податку на додану вартість за березень 2005 р., декларації з податку на додану вартість за січень 2006 р., є більшим ніж визначено за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником порушено:

- п.п 7.7.2 (а) п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,яким передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

- п.п 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Наказу ДПА України від 15.06.2005 р. №213 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.062005 р. №702/10982, та яким передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з декларацією з податку на додану вартість за березень 2005 р. заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 252750,00 грн. Згідно з декларацією з податку на додану вартість за січень 2006 р. заявлена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 121895,00 грн.

Виходячи з викладеного, перевіряючий дійшов висновку, що «на підставі п.п.7.7.7 «б» п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами проведеної документальної невиїзної (камеральної) перевірки:

1) зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню  на рахунок платника у банку, у сумі 121895,00 грн. (сто двадцять одна тисяча вісімсот дев’яносто п’ять гривень 00 коп.)

2) зменшується сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню  шляхом зарахування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, у сумі 123257,55 грн. (сто двадцять три тисячі двісті п’ятдесят сім гривень 55 коп.»

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004151501/0 від 22.03.2006 р., яким позивачу зменшена сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 121895 грн. за перший місяць 2006 р. та зменшена сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 123257,55 грн. за третій місяць 2005 р.

Проаналізувавши документи документальної перевірки позивача від 15.07.2005 р. та камеральної перевірки від 22.03.2006 р., колегія суддів дійшла висновку, що зменшення суми бюджетного відшкодування позивача за третій місяць (березень) 2005 р. є необґрунтованим та протиправним, виходячи з наступного.

Перевірка правильності ведення податкового обліку та обчислення позивачем ПДВ за березень 2005 р. була здійснена податковою інспекцією15.07.2005 р. Як свідчить акт перевірки (табл. №6, арк. 20 акту перевірки), порушень щодо визначення платником суми бюджетного відшкодування у березні 2005 р. перевіряючими встановлено не було, як і порушень при визначенні сум податкових зобов’язань та податкового кредиту за березень 2005 р.

Перевіряючими також не було встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.2 (а) п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»

У акті камеральної перевірки від 16.03.2006 р. податкова інспекція зазначила про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 названого Закону, однак висновки зазначеного акту в цій частині спростовуються належним доказом – актом документальної перевірки від 15.07.2005 р.

Посилання податкової інспекції, наведені у запереченнях на позов та апеляційну скаргу, відносно того, що позивачем порушено п.п. 7.7.2 (а) п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з такого.

Абзац а) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач, діє з 01.06.2005 р. відповідно до Закону від 25.03.2005 р. №25/05-IV.

Згідно до ст. 13 «Перехідні положення» цього Закону п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в тому числі і абз. а) п.п.7.7.2 п. 7) набирає чинності з 01.06.2005 р., крім п.п.7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 01.01.2006 р.

Таким чином, подаючи декларацію з ПДВ за березень 2005 р. в квітні 2005 р., позивач не міг порушити абзац а) п.п. 7.2.7 п. 7.7 ст. 7, оскільки ця норма набула чинності лише 01.06.2005 р. Те ж саме стосується висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 5.12.2 п. 5.12 ст. 5 Наказу ДПА від 15.06.2005 р. №213 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р.

Посилання податкової інспекції на ту обставину, що  надана позивачем декларація з ПДВ за березень 2005 р. та розрахунок коригування сум ПДВ не містять підписи посадових осіб підприємства, а зауваження позивача щодо надання ним належно оформленої декларації безпідставні, не підтверджені підприємством документально – другим екземпляром такої декларації з відміткою ДПІ, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ні акт камеральної перевірки, ні спірне податкове повідомлення-рішення не містять посилань на порушення позивачем норм ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, згідно п. 4.3 наказу ДПА від 30.09.2003 р. №466, а також абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав прийняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, в разі невизнання поданої звітності податковою декларацією, така звітність (неналежно оформлена декларація) не вважається поданою та повертається платнику податків, відповідно відсутній і об’єкт для здійснення камеральної перевірки, яким є саме податкова декларація.

 Щодо вимог в частині визнання протиправним зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2006 р., то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, зокрема текст позову, пояснень та апеляційної скарги, позивач обґрунтовує свої вимоги щодо суми зменшення бюджетного відшкодування за січень 2006 р. тим, що відповідач так само не зазначив в акті змісту порушень податкового законодавства та відповідних розрахунків, що є порушенням Наказу ДПА України від 10.08.2005 р. №327 та Наказу ДПІ від 30.05.1997 р. №166 (зі змінами та доповненнями), а також ч. 3 ст. 2 КАС України.

Зазначені доводи не приймаються колегією суддів, оскільки у акті камеральної перевірки йдеться про наявність методологічних помилок, а саме невиконання позивачем вимог п. 5.12  ст. 5 Наказу ДПА України від 15.06.2005 р. №213 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за №702/10982, та яким визначено Порядок заповнення та подання податкової декларації з ПДВ.

Названий пункт передбачає необхідність визначення суми бюджетного відшкодування в межах суми від’ємного значення звітного періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому періоді постачальникам таких товарів, тобто відповідності показників рядка 24 декларації з ПДВ та рядка 1 розрахунку суми бюджетного відшкодування  (додаток 3 до названої декларації).

Як свідчать матеріали справи, між зазначеними показниками січня 2006 р. містяться розбіжності, в наслідок яких податкова інспекція обґрунтовано дійшла висновку про наявність методологічної помилки при заповненні декларації та додатків до неї.

Однак, враховуючи, що така помилка не могла привести до завищення бюджетного відшкодування більш ніж на 74223 грн. (205118 грн. – 121895 грн.), колегія суддів вважає, що зменшення суми бюджетного відшкодування у повному обсязі є необґрунтованим та не може перевищувати 47672 грн., що складає різницю між показниками рядка 24 декларації, заповненими відповідно до рядка 1 додатка 3, та рядком 26 названої декларації (121895 грн. – 83223 грн.).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкова інспекція необґрунтовано зменшила платнику суму бюджетного відшкодування за січень 2006 р. на суму 47672 грн.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції відносно законності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі є необґрунтованим, а рішення суду таким, що прийнято внаслідок  неповного з’ясування обставин справи.

Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Постанову господарського суду Запорізької області скасувати.Позов задовольнити частково. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0004151501/0 від 22.03.2006 р., винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за 3 місяць 2005 р. у сумі 123257,55 грн. та у частині зменшення суми бюджетного відшкодування за 1 місяць 2006 р. у сумі 47672,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 4,08 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, КАС колегія суддів, -

                                                                      ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд», м. Запоріжжя задовольнити частково.

      Постанову господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 р. скасувати.

      Позов задовольнити частково.

   Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0004151501/0 від 22.03.2006 р., винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за 3 місяць 2005 р. у сумі 123257,55 грн. та у частині зменшення суми бюджетного відшкодування за 1 місяць 2006 р. у сумі 47672,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 4,08 грн. судових витрат.

       Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

       Ухвалу оформлено відповідно до ст. 160 КАС України 09.09.2008 р.

              Головуючий суддя:                                                                               Л.П. Туркіна

              Судді:                                                                                                       А.О. Коршун

                                                                                                                                О.А. Проценко