Рішення № 21048545, 17.01.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 2-4439/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" січня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі - головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу», заступника директора з навчально-виробничої роботи державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу», ОСОБА_5 про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, про внесення виправлення в трудову книжку та видачу її дублікату,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до Бердянського міськрайонного суду із зазначеним позовом до відповідачів, в якому просив скасувати наказ №31 від 15 серпня 2011 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення догани як такого, що не відповідає вимогам закону; визнати наказ №187-к від 28 вересня 2011 року недійсним і поновити його на роботі на посаді заступника директора з господарської діяльності; стягнути солідарно з відповідачів на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку 1359,33 грн. в місяць по день прийняття рішення про поновлення його на роботі; 1087,38 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні, у відшкодування моральної шкоди - 3000,00 грн.; зобовязати учбовий заклад внести зміни до його трудової книжки про визнання недійним запису №25 від 28.09.2011 року: поновлений на попередній роботі заступником директора з господарської діяльності та видати дублікат трудової книжки без запису, визнаного недійсним. В обґрунтування позову зазначав, що наказом №149 від 27.09.1997 року він був прийнятий заступником директора з адміністративно-господарської частини до Бердянського професійно-технічного училища №9, правонаступником якого є відповідач. Наказом №31 від 15.08.2011 року йому було оголошено догану, а згідно з наказом №187-к від 28.09.2011 року він був звільнений з займаної посади з посиланням на ст.40 п.3 КЗпП України. Вважає згадані накази незаконними і необґрунтованими. За час всієї роботи він завжди добросовісно і якісно виконував свою роботу і виконував трудову дисципліну, за що неодноразово заохочувався та призначався виконуючим обовязки директора училища. В порушення ст.149 КЗпП України при виданні наказів №31 від 15.08.2011 року та №187-к від 28.09.2011 року від нього не було затребувано письмового пояснення. В порушення чинного законодавства в наказах не зазначені конкретні факти допущеного ним невиконання трудових обовязків, коли вони мали місце, який проступок скоєно робітником після застосування до нього дисциплінарного стягнення. При застосуванні догани та звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України не враховано, що ним і з його вини не порушувалися будь-які обовязки, встановлені для нього як заступника директора з господарської діяльності. Крім цього, накази підписані не уповноваженою особою заступником директора з учбово-виробничої роботи ОСОБА_5, оскільки таким правом наділений тільки директором учбового закладу. Вона же зверталася з поданням до профкому училища щодо надання згоди на його звільнення за ст..40 п.3 КЗпП України, тому така згода не має юридичного значення. Згідно Протоколу №11 засідання профспілкового комітету від 26.09.2011 року за його звільнення проголосувало дві особи, проти звільнення дві особи і одна особа утрималася, а тому згоду на його звільнення не було отримано. Однак після здійснення тиску на окремих членів профкому 27.09.2011 року відбулося друге засідання профкому, на яке його не було запрошено, яким надано згоду на його звільнення. Його середній заробіток становить 1359,33 грн. в місяць, тому сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, за час затримки розрахунку при звільненні, який проведено 14.10.2011 року, становить 1087,56 грн. Незаконними діями учбового закладу та заступника директора ОСОБА_5 йому завдані моральні страждання, які привели до втрати нормальних життєвих звязків і потребують додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням грубого характеру правопорушень, глибини фізичних і моральних страждань, на його погляд, відповідачами завдано моральну шкоду в сумі 3000,00 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1. підтримав позов, просив його задовольнити, а його представник за довіреністю ОСОБА_2 доповів по його суті, виклавши обставини, зазначені в ньому.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнав, підтримав письмові заперечення проти позову, пояснивши при цьому, що 05.01.2009 року між ОСОБА_1 та ДНЗ «БВПУРС»було укладено договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до ст.135-1 КЗпП України. При проведенні позапланової інвентаризації за період з 01.07 по 08.07.2011 року було виявлено, що зник зварювальний апарат зі столярної майстерні, але, як потім зясувалося, він належав власникові фірми ОСОБА_7 Згодом ОСОБА_1 знайшов зварювальний апарат і показав його комісії, додавши до цього пояснювальну записку. Його службова записка свідчить про відсутність контролю з його боку за ввіреними йому матеріальними цінностями. Окрім цього, відсутність інвентарних номерів та неправильне зберігання матеріальних цінностей не дають можливості комісії встановити відповідність їх тим, які зазначені в інвентаризаційному описі. 15.08.2011 року на імя заступника директора училища ОСОБА_5 надійшла доповідна записка від головного бухгалтера ОСОБА_8 про порушення ОСОБА_1 умов договору про повну матеріальну відповідальність, а саме.п.1. Заступником директора з НВР ОСОБА_5 було запропоновано відповідачу надати пояснення щодо причин невиконання ним посадових обовязків та умов договору, однак він відмовився, про що було складено акт. Тому було видано наказ №31 від 15.08.2011 року «Про дисциплінарне стягнення», яким ОСОБА_1 за невиконання посадових обовязків та умов договору про повну матеріальну відповідальність оголошено догану. 15.08.2011 року ОСОБА_1 на імя заступника директора з НВР ОСОБА_5 знову подав доповідну про порушення режиму роботи підлеглих йому охоронців під час відпусток штатних працівників. На засіданні комісії 22.08.2011 року ОСОБА_1 надав усні пояснення щодо організації роботи підрозділу АГЧ, з чого комісія встановила, що він у своїй доповідній надав неправдиву інформацію про працевлаштування ОСОБА_9, ОСОБА_10, та дійшла до висновків, що з відома ОСОБА_1 співробітники отримали щорічну відпустку, а прийом на роботу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проводився з його відома, до виходу його у щорічну відпустку. Комісія зробила висновок, що заступник з АГЧ ввів в оману ОСОБА_5 та не виконує свої посадові обовязки з організації діяльності господарчої частини, що є фактом повторного здійснення працівником протиправної винної дії. Пунктом 2.4 ст.2 посадової інструкції заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_5 передбачено, що остання, в разі відсутності директора, здійснює керівництво навчальним закладом та має право підпису адміністративно-господарських та фінансових документів. Крім цього, учбовий заклад не мав можливості вчасно розрахуватися з позивачем, оскільки кошти на заробітну плату надходять відповідно до графіку, наданого Запорізькою державною адміністрацією управління освіти та науки, а саме 10.10.2011 року. Просив в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала також та додатково пояснила, що вона є директором училища з 11.10.2011 року. З наданих їй документів їй відомо, що спочатку ОСОБА_1 написав доповідну записку, що зварювальний апарат зник, а коли комісія надала йому два дні на зясування, то тоді він написав, що він знаходиться в іншому місці.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не зявилася за хвороби., в судовому засіданні 13.12.2011 року позов не визнала та пояснила, що згідно своєї посадової інструкції вона мала право першого підпису. Згідно наказу МОН училище реорганізовано, тому директора було звільнено, а вона залишилася виконувати обовязки Вона була головою інвентаризаційної комісії коли під час перевірки до них надійшла доповідна записка ОСОБА_1 про зникнення зварювального апарату, а наступного ранку показав, що він знаходиться в іншому місці. 15.08.2011 року від ОСОБА_1 знову надійшла доповідна записка, що були взяті на роботу ОСОБА_10 та ОСОБА_9, а за них виконували роботу другі працівники. Вона призначила службове розслідування, в результаті чого комісією було зясовано, що у ОСОБА_1 безлад в роботі, немає графіку виходу на роботу працівників, відсутнє планування роботи підрозділом. Це було фактом повторного невиконання заступником директора з АГД своїх обовязків з організації діяльності його частини. Тоді вона подала подання на профком щодо надання згоди на його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він є членом профспілкового комітету. Най ого азщсіданні, коли було зачитано подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за ст..40 п.3 КЗпП України він був з ним не згодний. За результатами його розгляду проголосувало два «за», два «проти»і один «утримався». На другий день було переголосування і вже троє членів профкому проголосувало за звільнення, ОСОБА_1 при цьому не запрошували. На засіданні профкому, крім подання ОСОБА_5, була доповідна працівників і якась інвентаризація.

Свідок ОСОБА_12 дала наступні свідчення, що вона була членом ревізійної комісії, яка працювала в період з 01 по 08 липня 2011 року. Комісією була виявлена недостача зварювального апарату, про що ОСОБА_1 сам подав доповідну, проте наступного дня апарат знайшовся, бо знаходився в іншому місці. Також вона була присутньою на засіданні профкому 26.09.2011 року, розглядалося подання заступника директора ОСОБА_5 з додатками. Наступного дня вона також була присутньою на засіданні профкому, ОСОБА_1 на нього не запрошувався.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що вона як голова профкому 20.09.2011 року отримала подання від ОСОБА_5 з додатками щодо надання згоди на звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 Профком складається з 5 членів. 26.09.2011 року подання було розглянуто, зачитали всі додатки до нього. Коли підійшов час голосування, то вони попросили ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишити їх. Першого дня за звільнення проголосувало 2 члена профкому, проти звільнення також два і один утримався. ОСОБА_1 було видано цей результат. Оскільки профкомом так і не було прийнято однозначного рішення щодо згоди на звільнення чи відмови у наданні згоди, то вона наступного дня вирішила знову зібрати всіх членів профкому, щоб провести переголосування, крім цього член профкому Ставицька заявила, що вона хоче переголосувати. На засідання нікого не запрошували, бо порядок денний був тільки переголосування. За звільнення ОСОБА_1 проголосувало 3 члена профкому. Вона виготовила протокол і передала адміністрації училища.

Свідок ОСОБА_8 пояснила в судовому засіданні, що з ОСОБА_1 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, бо його посада повязана із збереженням матеріальних цінностей. Вона була членом ревізійної комісії, яка проводила перевірку в період з 01 по 08 липня 2011 року. Комісія виявила, що ОСОБА_1 ніякого обліку матеріальних цінностей не вів. Коли рахували стільці, то вони були звалені на кучу. Вона написала доповідну записку, що ОСОБА_1 безвідповідально ставиться до своїх обовязків. По учбовому закладу є наказ, що за відсутності директора училища керівництво здійснює ОСОБА_5 Щодо несвоєчасного розрахунку з ОСОБА_1, то це сталося тому, що їх училище фінансується з обласного бюджету згідно графіку. Бухгалтерія нарахувала розрахункові кошти ОСОБА_1 мабуть 1 чи 2 жовтня, потім реєструється зобовязання в держказначействі і чекають надходження коштів. Зараз училище знаходиться в стадії реорганізації згідно наказу Міносвіти і буде передаватися в підпорядкування університету.

Заслухавши позивача, його представника, представників відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 27 серпня 1997 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Бердянського профтехучилища №9, яке в 2008 році перейменовано в Державний навчальний заклад «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісі», на посаду заступника директора по адміністративно-господарський частині по контракту на один рік. З 01.04.1998 року позивач працював там же механіком, а з 01.09.2005 року переведений на посаду заступника директора з господарської діяльності. 28.09.2011 року звільнений з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудовим договором обовязків, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, що підтверджується копією трудової книжки, копією наказу №187-к від 28.09.2011 року.

Як вбачається з цього наказу, підставою звільнення став наказ №31 від 15.08.2011 року, подання заступника директора ОСОБА_5 голові профкому від 19.09.2011 року, протокол №11 засідання профспілкового комітету училища від 26.09.2011 року, протокол №13 засідання профспілкового комітету училища.

Згідно наказу №31 від 15 серпня 2011 року «Про дисциплінарне стягнення»на підставі висновків інвентаризаційної комісії від 08.07.2011 року, в яких зазначено, що з боку заступника директора з господарської діяльності ОСОБА_1 відсутній контроль за довіреними йому матеріальними цінностями училища та неправильне зберігання матеріальних цінностей, враховуючи відповідальність і обовязки, зазначені в посадовій інструкції, а також договір про повну матеріальну відповідальність, ОСОБА_1. оголошено догану.

Крім цього в судовому засіданні було встановлено, що на підставі доповідної ОСОБА_1 від 16.08.2011 року вх..№477, наказом №32 від 17.08.2011 року було створено комісію для проведення службового розслідування, за результатами роботи якої складено акт від 29.08.2011 року, відповідно до якого комісія встановила, що ОСОБА_1 надав неправдиву інформацію щодо працевлаштування працівників без його відома, документи, які він надає до бухгалтерії разом з табелями не є плануючими та такими, що дублюють табель робочого часу, що унеможливлює контроль за працівниками з боку адміністрації, а саме: не надаються графіки чергувань співробітників, не узгоджено з головою профкому. На підставі цього комісія зробила висновок, що заступник директора з господарської діяльності ОСОБА_1 ввів в оману заступника директора з НВР ОСОБА_5, допустив грубе порушення трудової дисципліни та невиконання безпосередніх своїх обовязків з організації діяльності господарської частини.

На засіданні профспілкового комітету училища від 26 вересня 2011 року за результатами розгляду подання заступника директора з навчально-виробничої роботи ОСОБА_5 про надання згоди на розірвання трудового договору із заступником директора з господарської роботи ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України члени профкому не прийняли однозначного рішення, оскільки двоє з них проголосували за звільнення, двоє проти звільнення та один утримався, що підтверджується копією протоколу №11 від 26.09.2011 року.Згідно протоколу №13 засідання профспілкового комітету училища від 27.09.2011 року надано згоду на звільнення заступника директора з господарської діяльності ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1 , 148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У силу ст. 10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обовязок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий вид стягнення як догана.

Згідно положень ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаної статті цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення та при визначені засобу дисциплінарного стягнення враховувати тяжкість проступку, обставини його вчинення, наслідки порушення трудової дисципліни, попередню роботу працівника.

З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарного стягнення вперше за порушення умов договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та посадових обовязків щодо контролю за ввіреними матеріальними цінностями, як зазначено в наказі №31 від 15.08.2011 року.

Підставою для звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України послужили матеріали службового розслідування з перевірки доповідної самого ОСОБА_1 від 16.08.2011 року, як вбачається з акту службового розслідування, затвердженого 29.08.2011 року. Згідно протоколу №3 від 22.08.2011 року засідання комісії по службовому розслідуванню, на якому були заслухані пояснення ОСОБА_1 по організації роботи підрозділу АГЧ, від дачі письмових пояснень він відмовився.

Однак, як видно з наданих відповідачем копій, як в наказі про оголошення догани, так і в наказі про звільнення не вказано, які конкретно пункти посадової інструкції чи договору про повну матеріальну відповідальність порушив позивач, яким чином вказані порушення трудової дисципліни завдали шкоди навчальному закладу, тяжкість вказаного проступку. Наказ містить узагальнені зазначення про невиконання позивачем посадових обовязків без посилання на конкретні факти порушень.

Натомість акт службового розслідування, який став підставою для застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи за нібито повторне невиконання позивачем безпосередніх посадових обовязків, містить численні факти недоліків позивача у вигляді ненадання графіків роботи охоронців за червень, липень 2011 року та табелю робочого часу за липень 2011 року, щодо працевлаштування співробітників у червні 2011 року тощо, тобто факти порушень мали місце взагалі до першого притягнення позивача до відповідальності ( 15.08.2011 року), а деякі взагалі навіть за межами можливого строку для притягнення до відповідальності ( ч.2 ст.148 КзпП).

За таких обставин наказ про звільнення не може бути визнаний законним, з нього неможливо зясувати, які конкретні обставини стали підставою для звільнення позивача, коли саме вони відбулися, чи включені до підстав звільняння такі порушення, які нібито відбулися в період після 15.08.2011 року і до 28.09.2011 року.

В наказі не зазначено, які саме дії мав вчиняти в межах своїх повноважень позивач, як повязані факти виявлених недоліків з невиконанням ним своїх посадових обовязків тощо.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку посад і робіт, з якими підприємства, установи організації можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які передані на зберігання, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосуванням у процесі виробництва, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань від 28 грудня 1977 року № 447/24, посада заступника директора з господарської діяльності учбового закладу до такого виду посад не відноситься.

З наведеного вказаний договір про повну матеріальну відповідальність, на яку послався відповідач в обґрунтування законності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не має ніякої юридичної сили, а тому не породжує жодних прав і обовязків у сторін, які його підписали.

За наведених обставин, що підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача дисциплінарних стягнень 15 серпня 2011 року у вигляді догани та 28 вересня 2011 року - звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачів солідарно середню заробітну плату за час вимушеного прогулу із розрахунку 1359,33 грн. в місяць по день прийняття рішення про поновлення на роботі, розрахунку при цьому суду не надав, однак ця сума становить його заробіток за два останніх місяці перед звільненням.

Відповідно до довідки про середній заробіток позивача №651 від 25.10.2011 року заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяця перед звільненням становила: за 6 робочих днів липня 421,20 грн., за 14 робочих днів серпня 938,13 грн. Таким чином середньоденна заробітна плата становить 67,98 грн. (1359,33 грн. : 20 робочих днів).

Отже за період з 29 вересня 2011 року по 17 січня 2012 року вимушений прогул становить 77 робочих днів, а тому середня заробітна плата, яка підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу з державного навчального закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу»становить 5234,46 грн. (67,98 грн. х 77 роб.днів), який підлягає виплаті з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, які повинні бути нараховані та утримані на підприємстві.

Проте підстав для солідарного стягнення цієї суму з обох відповідачів юридичної особи та фізичної особи, яка підписала наказ про звільнення, трудовим законодавством не передбачено, тому в цій частині позов належить задовольнити частково.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику, якщо порушення його прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач наполягав, що незаконним звільненням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої ним оцінено в 3000 грн. Суму моральної шкоди мотивував тим, що незаконне звільнення його з роботи призвело до моральних страждань, порушення нормальних життєвих звязків та вимагало додаткових зусиль для організації його життя. Суд погоджується з доводами позивача, проте з урахуванням фактичних обставин справи, а також вимог розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди буде сума, визначена судом у розмірі 500,00 грн., оскільки позивача поновлено на займаній посаді із стягненням з відповідача на його користь середнього заробітку за час весь час вимушеного прогулу, що також є достатньою компенсацією завданої моральної шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося представниками відповідача, розрахункові кошти позивачу були перераховані на його зарплатний картковий рахунок 14 жовтня 2011 року, що також підтверджується довідкою центрального Бердянського відділення ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»від 28.10.2011 року.

Однак враховуючи, що при поновленні на роботі позивача суд вже стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.09.2011 року по 17.01.2012 року, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів середнього заробітку за час затримки розрахунки при звільненні за період з 28.09.2011р. по 13.10.2011 року задоволенню не підлягають, оскільки трудове законодавство не передбачає подвійного стягнення середнього заробітку за один і той самий період.

Що стосується вимог позивача щодо внесення змін до трудової книжки, то в цій частині суд вважає за можливе їх залишити також без задоволення, оскільки фактично права позивача в цій частині захищені шляхом поновлення його на роботі, що автоматично вимагає від роботодавця внесення відповідних змін до трудової книжки працівника згідно з п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Порядок видачі дублікату трудової книжки регулюється розділом 5 зазначеної вище Інструкції, яким встановлені випадки видачі дублікату трудової книжки в разі її втрати або коли вона стала непридатною. Видача дубліката за наявності в трудовій книжці запису про звільнення з роботи за ініціативою роботодавця та наступного запису про визнання його недійсним при поновленні на попередній роботі не передбачена законодавством, а тому вимоги позивача про видачу дублікату трудової книжки є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст..ст.10,11, 58-60, 62-64, 88,212-215, 367 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.40, 135-1, 147-149, 232, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу», заступника директора з навчально-виробничої роботи державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу», ОСОБА_5 про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, про внесення виправлення в трудову книжку та видачу її дублікату задовольнити частково.

Скасувати наказ №31 від 15 серпня 2011 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Визнати незаконним наказ №187-к від 28 вересня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з господарської діяльності Державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу» за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з господарської діяльності Державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу».

Стягнути з Державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу», розташованого в м.Бердянську, вул. 12 Грудня, 13/2, код ЄДРПО 1563030, на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.09.2011 року по 17.01.2012 року в сумі 5234 (пять тисяч двісті тридцять чотири) гривні 46 копійок., який підлягає виплаті з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, які повинні бути нараховані та утримані на підприємстві.

Стягнути Державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, у тому числі про стягнення грошових сум солідарно з ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця в розмірі 679,67 грн. з урахуванням прибуткового податку та інших обовязкових платежів підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного учбового закладу «Бердянське вище професійне училище ресторанного сервісу»судовий збір в доход держави в сумі 214 грн. 60 копійок, отримувач: державний бюджет м.Бердянськ, 22030001, Код ЄДРПОУ 38042560, Банк: Бердянське УДК ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, Призначення платежу: «Судовий збір за позовом ОСОБА_1, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 37381363».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:З. П. Пустовіт