Рішення № 21047, 26.06.2006, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 39/162

26.06.06

За позовом Державного підприємства "Проектний інститут "Укрметротунельпроект"

до Комунального підприємства "Київський метрополітен"

Третя особа Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації

про стягнення 1012,70 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Вдовичен О.О. (дов. № 1 від 27.03.2006 р.);

Максименюк О.М. (дов. № 1 від 27.03.2006 р.);

Янікін В.В. (дир.)

Від відповідача: Акімова А.В. (дов. № 1549-11 від 21.07.2005 р.)

Від третьої особи: Соломенко Н.О. (дов. № 048-9-04/510 від 26.06.2006 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1012,70 грн. заборгованості за договором на виконання проектно-вишукувальної документації № 86 від 03.12.1997 року та додаткової угоди № 1 від 29.07.2003 р. до зазначеного договору. Зазначена сума включає в себе: 952,05 грн. основного боргу, інфляційні збитки в розмірі 49,51 грн. та три проценти річних в розмірі 11,14 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог зазначеного договору виконав на користь відповідача роботи, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті виконаних робіт не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою суду від 15.05.2006 р. порушено провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти заявлених позовних вимог заперечив.

Ухвалою суду від 14.06.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України, та залучено на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Головне фінансове управління Київської міської державної адміністрації.

В судовому засіданні, призначеному на 26.06.2006 р., за згодою сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.1997 року між Державним підприємством “Проектний інститут “Укрметротунельпроект” (позивачем) і структурним підрозділом “Дирекція будівництва метрополітена” Комунальним підприємством “Київський метрополітен” (відповідачем) укладено договір на виконання проектно-вишукувальної документації № 86, відповідно до п. 1.1. якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (відповідач) –прийняв на себе виконання проектно-вишукувальної документації: “Робочий проект реконструкції будинків по вул. Воровського № 19 “В” та № 21 під виробничу будівлю ДПІ “Укрметротунельпроект”.

Відповідно до п. 2.1. договору № 86 від 03.12.1997 р., за виготовлену проектно-вишукувальну документацію відповідно до даного договору замовник сплачує виконавцю згідно зведеного кошторису: 85630,00 грн., крім того ПДВ –17126,00 грн., всього –102756,00 грн.

Відповідно до умов договору (п. 2.2.) замовник зобов‘язався у термін не пізніше 10 днів після підписання договору перерахувати виконавцю аванс у розмірі 40% від вартості робіт, що мають бути завершені у перший рік проектування в сумі 34250,00 грн., крім того ПДВ –6850,00 грн., всього –41100,00 грн.

Кінцевий розрахунок з виконавцем з вирахуванням одержаного авансу замовник проводить після закінчення роботи (етапу) і оформлення акту приймання (п. 2.4. договору).

29.07.2003 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 86 від 03.12.1997 р., відповідно до п. 3 якої загальна вартість робіт по договору склала 159819,20 грн. У тому числі: проектно-вишукувальна документація –133182,67 грн., ПДВ –26636,53 грн.

Позивач на виконання умов договору № 86 від 03.12.1997 р. та додаткової угоди № 1 від 29.07.2003 р. до цього договору виконав на користь відповідача роботи, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 264 від 31.12.2003 р. на суму 16985,09 грн.

Строк виконання зобов‘язання відповідача у договорі № 86 від 03.12.1997 р. та у додатковій угоді № 1 від 29.07.2003 р. до цього договору зазначений не був. 01.12.2005 р., 24.10.2005 р. та 26.01.2006 р. позивач направляв на адресу відповідача претензії: № К-15/1200, № К-15/1044 та за № К-15/81 з вимогою сплатити суму заборгованості.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, термін виконання зобов‘язання відповідачем був визначений датою з моменту отримання першої письмової вимоги по погашенню заборгованості, а саме: з 24.10.2005 р. по 01.11.2005 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач роботи згідно Акту здачі-приймання проектно-вишукувальних робіт № 264 від 31.12.2003 р. на суму 16985,09 грн. прийняв, але зобов‘язання по оплаті виконаних позивачем робіт виконав лише частково.

Відповідач залишив зазначені претензії без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить по зазначеному договору 952,05 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли після набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., а тому до вказаних відносин повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по сплаті грошових коштів виник після набрання чинності ЦК України, підлягають застосуванню саме його норми.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 952,05 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української РСР.

У відповідності із ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів (ст. 625 ЦК України).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 49,51 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в розмірі 11,14 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства “Київський метрополітен” (03055, м. Київ, пр-т. Перемоги, 35; код ЄДРПОУ № 03328913, рахунок № 26007301230090 в філії “Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві”, МФО 322067), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного підприємства “Проектний інститут “Укрметротунельпроект” (01054, м. Київ, вул. Воровського, 21, кв. 1; код ЄДРПОУ № 01388443; рахунок № 2600000019427 в філії ВАТ КБ “Хрещатик” в м. Києві, МФО 300670) 952,05 грн. (дев‘ятсот п‘ятдесят дві гривні 05 коп.) основного боргу, 49,51 грн. (сорок дев‘ять гривень 51 коп.) інфляційних збитків, 11,14 грн. (одинадцять гривень 14 коп.) три проценти річних, 102 (сто дві) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.