Ухвала суду № 2104648, 26.05.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий по 1-ій інст. М.Синчук Справа № 22-а-5186/08

Господарський суд Львівської обл. (№ 29/143а) Рядок статзвіту № 69

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2008 року м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі - Романишин О.Р.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

прокурора - Нагребного І.Я.,

пред-ків позивача - Карпина Я.С., довіреність № 14028/9/10-008 від 14.05.2008р.,

Робейко А.А., довіреність № 14006/8/10-003 від 14.05.2008р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської обл. від 21.12.2007р. у справі за позовом прокурора м.Львова в інтересах Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова до Приватного підприємства «Велтур» та Приватного підприємства /ПП/ «Гліцинія» про визнання недійсними угод та документів, які були укладені та виписані на підставі цих угод, -

в с т а н о в и л а:

26.09.2007р. прокурор м.Львова звернувся в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м.Львова до господарського суду із позовною заявою, в якій, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень (а.с.61), просить визнати недійсними угоди № 01 від 30.01.2006р. та № 28 від 17.12.2004р., укладені між ПП «Велтур» та ПП «Гліцинія», а також документи, які були укладені та виписані на підставі спірних угод (а.с.2-3).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 21.12.2007р. в задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.81-84).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ДПІ у Залізничному районі м.Львова, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити.

Апелянт вказує, що по результатам проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Гліцинія» встановлено, що посадові особи вказаного підприємства в період з березня 2005 року по червень 2006 року з метою прикриття незаконної діяльності шляхом підроблення документів організували та здійснювали фіктивне підприємництво, використовуючи для цього ПП «Велтур».

Також спірні угоди підписані неуповноваженою особою, оскільки засновник і директор ПП «Велтур» ОСОБА_1. виписана 22.03.2005р. на постійне місце проживання в Німеччину.

На первинних і зведених облікових документах повинен бути особистий підпис власника підприємства, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, постановою господарського суду Львівської обл. від 21.06.2007р. у справі № 5/912-13/146А задоволено позов прокурора та визнано недійсними установчі документи ПП «Велтур» (а.с.88-89).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.12.2004р. між ПП «Гліцинія» /покупець/ та ПП «Велтур» /продавець/ була укладена угода № 28, відповідно до умов якої продавець продає, а покупець придбаває кабельно-провідникову продукцію, електротехнічні вироби, комплектуючі та матеріали, метал, металопрокат та вироби з нього, нафтопродукти в асортименті, кількості та по ціні, вказаних у відвантажувальних накладних. Сума угоди складає 1200000 грн., в тому числі ПДВ (а.с.4).

30.01.2006р. між вказаними підприємствами укладена угода № 01, згідно з якою ПП «Гліцинія» доручила ПП «Велтур» діяти від свого імені по консультуванню з придбання та (або) продажу майнових комплексів для проведення сільськогосподарської діяльності в галузі тваринництва, в т.ч. рибного господарства, та проведення роботи по опрацюванню документів, необхідних для укладання угод по придбанню та (або) продажу вищевказаних комплексів (а.с.5-6).

Згідно висновку експерта № 3658 від 04.12.2006р. підписи від імені директора ПП «Велтур» ОСОБА_1. в угоді № 01 від 30.01.2006р. виконані не ОСОБА_1., а іншою особою; встановити ким виконані підписи від імені ОСОБА_1. у вказаній угоді не видається можливим (а.с.7-12).

Постановою господарського суду Львівської обл. від 21.06.2007р. по справі № 5/912-13/146А позов прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі ДПІ у Залізничному районі м.Львова задоволено, визнано недійсними та скасовано установчі документи, а саме: статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Велтур», код ЄДРПОУ 32262035 (а.с.13).

Як слідує із заявленого позову, підставами для визнання правочину недійсним прокурором визначено такі обставини як підписання спірної угоди неуповноваженою особою та визнання господарським судом недійсними установчих документів ПП «Велтур».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в частині визнання недійсною угоди № 01 від 30.01.2006р. експертом встановлено, що підпис від імені директора ОСОБА_1 . виконаний іншою особою, яку не встановлено. Оскільки позивачем не надано доказів невиконання вказаної угоди, то останню слід вважати згідно ч.1 ст.241 ЦК України схваленою особою, від імені якої він був підписаний неуповноваженою особою.

При цьому жодна із сторін спірної угоди не заперечила факту її укладення.

Окрім цього, господарський суд правомірно не прийняв до уваги покликання позивача на порушення Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки недоліки чи порушення суб'єктів господарювання у взаємовідносинах з органами державної податкової служби не впливають на дійсність чи недійсність конкретних господарських договорів.

Між тим, позивачем не вказані підстави для визнання недійсною угоди № 28 від 17.12.2004р., при цьому така укладена до виїзду власника закордон, через що жодних порушень в діях сторін при укладанні цієї угоди не наведено.

Таким чином, відсутніми є підстави для визнання оскаржуваних угод недійсними, як таких, що не відповідають волевиявленню учасників правочину.

Окрім цього, правильно господарський суд виходив з того, що заявляючи вимоги про визнання недійсними документів, які були укладені та виписані на підставі спірної угоди, прокурор не називає їх конкретний перелік та не долучає такі до матеріалів справи. Також такий спосіб захисту права як визнання недійсними документів, що видані на підставі угоди, не передбачено чинним законодавством.

Щодо покликань прокурора та апелянта про визнання в судовому порядку недійсними установчих документів ПП «Велтур», то колегія суддів виходить з того, що визнання недійсними установчих документів ПП «Велтур» саме по собі не тягне за собою недійсності господарських зобов'язань, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних та інших документів.

Оскільки постанова господарського суду Львівської обл. у справі № 5/912-13/146А винесена 21.06.2007р., тобто після укладення угод № 01 від 30.01.2006р. та № 28 від 17.12.2004р., на момент укладення спірних правочинів ПП «Велтур» перебував в Єдиному державному реєстрі, то доводи апелянта є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також відхиляє покликання позивача на наявність висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Львівській обл. № 3658 від 04.12.2006р., оскільки такий не є належним та допустимим доказом на обґрунтування заявлених вимог. Вказане експертне дослідження проведено на підставі постанови слідчого прокуратури м.Львова Шкрума В.М. у кримінальній справі № 182-0093, яка до суду не передана.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України лише вирок в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова, і лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинено воно цією особою.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочину (укладення угоди) та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Окрім цього, постанова про порушення кримінальної справи № 182-0093 за фактом службового підроблення та фіктивного підприємництва службовими особами ПП «Гліцинія» за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.205 КК України, не відноситься до документів, визначених у ч.1 ст.72 КАС України, які є підставою для звільнення від доказування певних обставин.

Таким чином, заявлений позивачем позов про визнання недійсними правочинів є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову господарського суду Львівської області від 21.12.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову господарського суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Шавель Р.М.

Судді: Олендер І.Я.

Пліш М.А.