Постанова № 21019479, 17.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р.Справа № 25/17-3165-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2011 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом”

на рішення господарського суду Одеської області від „24” жовтня 2011 року

по справі № 25/17-3165-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом”, м. Одеса

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Одеса

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 196203,28 грн.

В С Т А Н О В И В :

10.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом” (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 31 047 грн., 3 293,62 грн. пені за прострочку орендних платежів, заборгованість за комунальні послуги в сумі 4 351,25 грн., 389,86 грн. пені за прострочення сплати комунальних платежів, 774,79 грн. три проценти річних за прострочення орендної плати, 2 576,90 грн. індексу інфляції за прострочення орендної плати, 93,98 грн. три проценти річних за прострочення оплати комунальних послуг, 302,38 грн. індекс інфляції за прострочення оплати комунальних послуг.

ТОВ „Група управління бізнесом” в процесі розгляду справи по суті надав суду уточнення позовної заяви від 12.09.2011 року вх.№31826/2011, відповідно до яких просив суд:

- усунути перешкоди у користуванні ТОВ „Група управління бізнесом” торговим місцем, загальною площею 95,82 кв.м., що розташоване в Торговельному комплексі „Новий привоз” за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25;

- стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Група управління бізнесом” заборгованість по орендній платі в сумі 20698 грн., 2 493,77 грн. пені за прострочку орендних платежів, заборгованість за комунальні послуги в сумі 4 351,25 грн., 389,86 грн. пені за прострочення сплати комунальних платежів, 659,11 грн. три проценти річних за прострочення орендної плати, 1 676,54 грн. індексу інфляції за прострочення орендної плати, 107,57 грн. три проценти річних за прострочення оплати комунальних послуг, 243,18 грн. індекс інфляції за прострочення оплати комунальних послуг, 165584 грн. пені за несвоєчасне повернення обєкту оренди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2008 року між ТОВ „Бізнес-центр „Примор`я” та ТОВ „Група управління бізнесом” укладено договір управління нерухомим майном, згідно якого ТОВ „Група управління бізнесом” делеговані права щодо організації ефективного управління обєктом, підтримання його в належному технічному стані, серед яких надано повноваження щодо укладання договорів оренди на нежитлові приміщення, які знаходяться в управлінні. 01.03.2010 року відповідно до договору управління нерухомим майном від 19.08.2008 року між ТОВ „Група управління бізнесом” та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди, згідно з яким товариство передало субєкту підприємницької діяльності в тимчасове платне користування торговельне місце НОМЕР_1, загальною площею 95,82 кв.м., яке знаходиться у приміщенні Торгового центру „Новий Привоз”. З листопада 2010 року відповідач повністю припинив сплачувати платежі за договором оренди від 01.03.2010 року. Між ТОВ „Бізнес-центр „Примор`я” та ТОВ „Група управління бізнесом” 29.12.2010 року було укладено договір про розірвання договору управління майном від 19.08.2008 року, а 01.01.2011 року укладено договір оренди нежилих приміщень торгового комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, що складається з нежитлових приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го і технічного поверхів. У звязку із цим позивач повідомив відповідача про розірвання договору оренди від 01.03.2010 року та необхідність укладення договору суборенди займаного торгового місця. Однак, відповідачем не вжито заходів щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, сплати орендних та комунальних платежів, або укладення договору суборенди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2011 року по справі № 25/17-3165-2011 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги ТОВ „Група управління бізнесом” задоволені частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Група управління бізнесом” 20698 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 4 351 грн. 25 коп. заборгованості за комунальні послуги, 41396 грн. неустойки, 312 грн. 06 коп. пені, 602 грн. 40 коп. три проценти річних, 1 293 грн. 62 коп. індексу інфляції, 686 грн. 53 коп. державного мита, 82 грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позовних вимог ТОВ „Група управління бізнесом” відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Група управління бізнесом” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило:

- оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Група управління бізнесом” 41396 грн. неустойки, 312 грн. 06 коп. пені, 602 грн. 40 коп. три проценти річних, 1 293 грн. 62 коп. індексу інфляції;

- решту рішення залишити без змін;

- прийняти нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Група управління бізнесом” 103940 грн. неустойки, 2883,63 грн. пені, 766,68 грн. 3 % річних, 1919,72 грн. індексу інфляції.

Згідно уточнень до апеляційної скарги, ТОВ „Група управління бізнесом” збільшило суму неустойки до 165584 грн., що і просило стягнути з ФОП ОСОБА_2

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, ТОВ „Група управління бізнесом” належним чином двічі попереджено ФОП ОСОБА_2 щодо необхідності повернення торгового місця впродовж 2 днів з дня розірвання договору (31.12.2010 року). Між тим, такі вимоги позивача відповідачем не виконані та об'єкт оренди не повернуто і по сьогоднішній день, у зв'язку з чим і було нараховано відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.785 ЦК України неустойку в розмірі 165584 грн. у зв'язку з порушенням строків повернення об'єкта оренди.

Скаржник вважає, що судом невірно підраховані суми штрафних санкцій. Розрахунок штрафних санкцій у зв'язку з порушенням відповідачем строків здійснення оплат як за об'єкт оренди, так і за комунальні послуги розраховані підприємством виключно з врахуванням дат отримання відповідачем рахунків.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судове засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, ФОП ОСОБА_2 не знаходиться за своєю юридичною та фактичною адресою: 65000, АДРЕСА_1, що зазначена в усіх наявних матеріалах справи, а тому всі документи суду першої інстанції та ухвала про призначення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції були повернуті без вручення адресату у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ФОП ОСОБА_2

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і уточнення до неї, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, Згідно витягу КП „ОМБТІ та РОН” про реєстрацію права власності на нерухоме майном №13441416 від 02.02.2007 року, нежилі приміщення торговельного комплексу, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, зареєстровані за ТОВ „Бізнес центр „Примор`я” відповідно до свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №574158 від 30.01.2007 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

19.08.2008 року між ТОВ „Бізнес центр „Примор`я” (установник управління) та ТОВ „Група управління бізнесом” (управитель) укладено договір, посвідчений 19.08.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3045, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором установник управління передає в управління нерухоме майно, а саме нежилі приміщення торговельного комплексу, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,25, які в цілому складаються з нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го і технічного поверхів, загальною площею 23 361,7 кв.м., згідно з переліком, викладеним у Додатку №1 до договору „Перелік майна, яке передається в управління”, який є невідємною частиною цього договору, а управитель приймає та зобовязується за плату здійснювати від свого імені управління обєктом виключно в інтересах установника управління. Вигодонабувачем за цим договором є установник управління (п.п.1.1., 2.1, 2.2 Договору).

Відповідно до п.2.5 договору, управління нерухомим майном у відносинах із третіми особами повноваження управителя укладати правочини, спрямовані на реалізацію положень цього договору, підтверджується безпосередньо цим договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим установником управління дорученням. При здійсненні сторонами дій у рамках цього договору, щодо яких даним договором не встановлена необхідність додаткового узгодження з іншою стороною, згодою іншої сторони вважається цей договір.

Передача обєкта від установника управління управителю здійснюється у порядку, передбаченому цим договором та оформлюється шляхом підписання акта приймання-передачі обєкта в управління (п.3.1 Договору від 19.08.2008 року).

Згідно п.п.4.1, 4.2 Договору від 19.08.2008 року, цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та державної реєстрації у відповідності до законодавства України. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент зазначений у п.4.1 цього договору та діє 5 років.

У випадку недостатності коштів вигоди від управління обєктом для оплати необхідних витрат, управитель має право сплатити такі необхідні витрати за рахунок власних коштів, у т.ч. залучених способом не забороненим чинним законодавством, з наступним відшкодуванням таких витрат за рахунок вигоди від управління обєктом, що буде отримана у майбутніх періодах (п.5.4 договору від 19.08.2008 року).

Відповідно до п.6.3 договору від 19.08.2008 року, укладення цього договору відносно обєкту не припиняє права власності установника управління. Установник управління вправі реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження обєктом у повному обсязі, але з урахуванням існуючих обмежень, що виникли внаслідок укладання цього договору.

Положеннями п.7.3.1 договору управління нерухомим майном управитель має право володіти, користуватись та розпоряджатись обєктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах, зокрема, укладати будь-які контракти, угоди та договори з третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в т.ч. самостійно, без погодження з установником управління та на власний розсуд, визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.

Згідно до п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 договору від 19.08.2008 року, управитель зобовязаний: вчиняючи фактичні та юридичні дії, повязані з управлінням обєктом повідомляти осіб, з якими він укладає правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна; укладати з відповідними підприємствами, установами та організаціями угоди та договори на поставку комунальних послуг, інші договори, які необхідні для забезпечення належної експлуатації обєкту, та вимагати виконання умов укладених угод та додержання стандартів, нормативів, норм і правил від виконавців вказаних послуг; вимагати своєчасної і в повному обсязі компенсації спожитих комунальних послуг від орендарів та інших осіб, які на законних підставах володіють та/або користуються обєктом або його частиною.

29.12.2010 року між ТОВ „Бізнес центр „Примор`я” та ТОВ „Група управління бізнесом” укладено договір про розірвання договору управління нерухомим майном, за умовами якого розірвано договір управління нерухомим майном, посвідчений ОСОБА_3 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.08.2008 року за реєстром №3045. ТОВ „Група управління бізнесом” зобовязується повернути за актом приймання-передачі протягом 10 календарних днів з моменту розірвання договору управління нерухомим майном ТОВ „Бізнес центр „Примор`я” обєкт управління, а саме, нежилі приміщення торговельного комплексу, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, які в цілому складаються з нежилих приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го та технічного поверхів, загальною площею 23361,7 кв.м. (п.п.1, 2 договору).

За положеннями п.3 договору від 29.12.2010 року договір управління нерухомим майном вважається розірваним з моменту оформлення акту прийому-передачі обєкту управління, який ТОВ „Бізнес Центр Приморя” та ТОВ „Група управління бізнесом” було підписано 31.12.2010 року.

01.01.2011 року між ТОВ „Бізнес центр „Приморя” (орендодавець) та ТОВ „Група управління бізнесом” (орендар) було укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення торгового комплексу, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, яке складається із нежитлових приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го та технічного поверхів, загальною площею 23361,7 кв.м. Обєкт передається орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди для здійснення господарської діяльності. Обєкт оренди, належить ТОВ „Бізнес центр „Приморя” на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №574158 від 31.01.2007 року, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстрованого КП „ОМБТІ та РОН” 02.02.2007 року (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору від 01.01.2011 року).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору від 01.01.2011 року, право користування обєктом оренди виникає у орендаря з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі обєкта в оренду, який є невідємною частиною цього договору. Обєкт оренди передається в оренду в належному технічному стані. Передача обєкта в оренду не тягне за собою переходу до орендаря права власності на нього або на будь-яку його частину.

Положеннями п.3.3.1 договору від 01.01.2011 року сторони передбачили, що орендар має право передавати обєкт оренди (його частини) в суборенду без згоди з орендодавцем.

Згідно п.7.1 договору від 01.01.2011 року, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє він до 01.11.2013 року включно.

01.03.2010 року між ТОВ „Група управління бізнесом” (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди №ТЦ/IV-15/01-03-2010, за умовами якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування торгове місце НОМЕР_1, площею 95,82 кв.м., розташоване на 4-му поверсі Торгового центра „Новий Привоз” за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, не укомплектоване торговим обладнанням, згідно акту передачі обєкта в оренду для здійснення торгової діяльності та зберігання товарів (п.1.1 договору).

Положеннями п.п.2.1.2, 2.1.8, 2.1.9. договору від 01.03.2010 року передбачено, що орендар зобовязується: щомісячно, в строк з 1 по 5 число вносити орендну плату за поточний місяць, у відповідності з умовами цього договору; при припиненні дії договору за рахунок власних коштів протягом 2-х робочих днів звільнити обєкт за актом повернення обєкта з оренди; щомісячно, понад орендну плату, відшкодовувати орендодавцю витрати по оплаті комунальних послуг згідно виставленого рахунку.

Орендар з 1 по 5 число кожного місяця вносить плату за оренду за поточний місяць на поточний рахунок орендодавця згідно виставленого рахунку. Понад орендну плату орендар відшкодовує орендодавцю всі витрати по оплаті спожитих комунальних послуг, в т.ч.: електропостачання, водопостачання (на підставі показів приборів обліку, теплопостачання та витрати за кондиціонування (пропорційно займаній площі обєкта), а також всі експлуатаційні витрати (в т.ч. витрати по вивозу мусора, експлуатації ліфтів, організації охорони суспільної безпеки, прибирання приміщень), використання Інтернет-ліній, телефонного звязку, кабельного телебачення у відповідності до виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку (п.п.3.1, 3.2 договору від 01.03.2010 року).

Відповідно до 4.2 договору від 01.03.2010 року за несвоєчасну оплату за оренду орендар сплачує пеню в розмірі 2,5 % суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

Згідно з п.4.9 договору від 01.03.2010 року, за несвоєчасне виконання орендарем п.3.2. цього договору, орендар сплачує пеню 2,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день оплати).

Відповідно до п.7.1 договору від 01.03.2010 року, договір укладено строком на 1 місяць та вступає в силу з дати його підписання сторонами. По закінченню строку дії договору, за відсутності заперечень сторін, дія договору продовжується на той же строк і на тих же умовах.

На виконання умов договору від 01.03.2010 року орендодавцем орендарю було передано торговельне місце за актом приймання-передачі обєкта в оренду від 01.03.2010 року.

Листом №200 від 06.06.2011 року позивач повідомив відповідача про те, що у останнього утворилась заборгованість по орендній платі, комунальним платежам, та він не звільнив приміщення, не повернув його орендодавцеві, у звязку з чим запропонував йому звернутись для отримання рахунку в строк до 15.06.2011 року.

До матеріалів справи позивачем надано банківські виписки Філії АКБ „Імексбанк” за 09.03.2010 року, 09.04.2010 року, 21.05.2010 року, 29.07.2010 року, 13.08.2010 року, 21.10.2010 року, 03.11.2010 року, які підтверджують часткову оплату відповідачем орендних та комунальних платежів згідно виставлених рахунків.

Позивачем відповідачу було виставлено рахунки №000029986 від 01.11.2010 р. на суму 10349 грн., №000033095 від 01.12.2010 року на суму 10349 грн. за листопад, грудень 2010 року, які відповідачем не сплачені.

Крім того, відповідач отримав рахунки позивача №000029028 від 01.11.2010 року на суму 816,14 грн., №000031251 від 01.12.2010 року на суму 1812,42 грн., №000001495 від 01.01.2011 року на суму 1722,69 грн. на оплату комунальних платежів, які ФОП ОСОБА_2 теж не оплачені.

Таким чином як вбачається із договорів від 19.08.2008 року про управління майном, про розірвання договору управління майном від 29.12.2010 року, акту повернення майна з управління від 31.12.2010 року, договору оренди від 01.01.2011 року, в період з 19.08.2008 року до моменту звернення позивача до суду із даним позовом, майно, яке орендувалось відповідачем, знаходилось в управлінні та оренді позивача, що надавало йому право передавати зазначене майно відповідачу та вимагати сплати коштів за користування ним та відповідних санкцій за порушення орендарем договірних орендних правовідносин.

Судова колегія частково погоджується з позовними вимогами ТОВ „Група управління бізнесом”, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовна заява та апеляційна скарга ТОВ „Група управління бізнесом” підлягають частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства”, інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За положеннями ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами ТОВ „Група управління бізнесом”, як Орендодавцем, та ФОП ОСОБА_2, як Орендарем, склалися правовідносини повязані з орендою торгового місця НОМЕР_1, площею 95,82 кв.м., розташоване на 4-му поверсі Торгового центра „Новий Привоз” за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, про що 01.03.2010 року було укладено відповідний договір № ТЦ/IV-15/01-03-2010.

Між тим, в процесі виконання сторонами своїх обов'язків по вказаному договору, Орендар ФОП ОСОБА_2 припустився істотних порушень даного договору та норм чинного законодавства, а саме договірні зобовязання з своєчасної сплати орендних та комунальних платежів належним чином не виконувались, про що було вище зазначено.

Таким чином, судом першої інстанції вірно задоволені позовні вимоги ТОВ „Група управління бізнесом” про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по оренді за листопад-грудень 2010 року в сумі 20698 грн. та комунальні послуги в сумі 4 351,25 грн.

Щодо позовних вимог ТОВ „Група управління бізнесом” про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати за період з 06.03.2010 року по 06.06.2011 року (по всіх сумах заборгованості загалом) в сумі 2 493,77 грн. та пені за прострочення оплати комунальних послуг за період з 04.04.2010 року по 04.07.2011 року (по всіх сумах заборгованості загалом) в сумі 389,86 грн. судова колегія вважає зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про перерахунок та зменшення розміру пені у зв'язку з тим, що ТОВ „Група управління бізнесом” пеню розраховано по оплаті за періоди, по яких не надано до суду першої інстанції докази виставлення рахунків, а тому нарахована пеня підлягає лише частковому задоволенню:

- за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 258,71 грн. за період з 06.11.2010 року по 06.06.2011 року;

- за несвоєчасну сплату комунальних послуг в сумі 53,35 грн. за період з 04.11.2010 року по 04.07.2011 року.

Щодо позовних вимог ТОВ „Група управління бізнесом” про стягнення з відповідача за прострочення сплати орендної плати три відсотки річних в сумі 659,11 грн. за період з 06.03.2010 року по 12.09.2011 року, індекс інфляції в сумі 1676,54 грн. за період з 06.08.2010 року по 12.09.2011 року, а також три відсотки річних за прострочення оплати комунальних послуг в сумі 107,57 грн. за період з 04.04.2010 року по 12.09.2011 року, індекс інфляції в сумі 243,18 грн. за період з 04.08.2010 року по 12.09.2011 року судова колегія вважає зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Крім того, слід зазначити і те, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням зазначеного індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та Листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок трьох процентів річних, наведений позивачем не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, як було встановлено вище, існують докази отримання відповідачем рахунків позивача лише по оплаті оренди за листопад, грудень 2010 року, по оплаті комунальних послуг за листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року, з дати отримання, проставленої на яких відповідачем відліковується початок існування зобовязання по оплаті.

Отже, як вірно визначено місцевим господарським судом, задоволенню підлягають вимоги ТОВ „Група управління бізнесом” щодо стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції підлягають лише частково, а саме:

- 503,56 грн. три відсотки річних за прострочення оплати орендних платежів за період з 06.11.2010 року по 12.09.2011 року;

- 98,84 грн. три відсотки річних за несплату вартості комунальних послуг за період з 04.11.2010 року по 12.09.2011 року;

- збитки від інфляції за прострочення оплати орендної плати в сумі 1084,33 грн. за період з 06.11.2010 року по 12.09.2011 року;

- збитки від інфляції за прострочення оплати комунальних послуг в сумі 209,29 грн. за період з 04.11.2010 року по 12.09.2011 року.

Судова колегія взагалі не погоджується з позовними вимогами ТОВ „Група управління бізнесом” про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення торгового місця у порядку ч.2 ст.785 ЦК України в сумі 165584 грн. за період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року та висновком суду про часткове задоволення таких вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції почав розгляд справи по суті 29.08.2011 року, що підтверджується відповідним протоколом від 29.08.2011 року по справі № 25/17-3165-2011 (т.1 а.с.134).

В свою чергу, ТОВ „Група управління бізнесом” лише 12.09.2011 року (т.1 а.с.140-143) подало до суду письмову заяву (уточнення позовної заяви), якою змінило предмет позову, добавивши позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення торгового місця у порядку ч.2 ст.785 ЦК України в сумі 165584 грн. за період з 01.01.2011 року по 01.09.2011 року.

Отже, ТОВ „Група управління бізнесом” в супереч вимогам ч. 4 статті 22 ГПК України, в уточненій позовної заяві, додатково заявило нові позовні вимоги у порядку ч.2 статті 785 ЦК України, а суд першої інстанції помилково прийняв дані вимоги та розглянув їх по суті.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що надані ТОВ „Група управління бізнесом” до суду апеляційної інстанції рахунки та докази їх отримання відповідачем до уваги не можуть бути прийняті, оскільки ТОВ „Група управління бізнесом” не обґрунтувало не можливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Сторони ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надали, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які сторони посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2011 року по справі № 25/17-3165-2011 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а позовна заява і апеляційна скарга ТОВ „Група управління бізнесом” частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „24” жовтня 2011 року по справі № 25/17-3165-2011 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом” задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Група управління бізнесом” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,25, код 35992950) 20698 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 4 351 грн. 25 коп. заборгованості за комунальні послуги, 312 грн. 06 коп. пені, 602 грн. 40 коп. три проценти річних, 1293 грн. 62 коп. збитків від інфляції, 272 грн. 57 коп. державного мита за розгляд позовної заяви, 150 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити”.

3. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Ю. Аленін

Повний текст постанови

складено „23” січня 2012 року.