Постанова № 21019261, 11.01.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.12 Справа № 5010/1523/2011-28/77

Львівський апеляційний господарський суд , в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Скрипчук О.С.,

Процик Т.С.,

При секретарі: Явна Г.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») (м. Івано-Франківськ)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2011 року

у справі № 5010/1523/2011-28/77

порушеній за позовом позивача: Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(м. Івано-Франківськ),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») (м. Івано-Франківськ),

про стягнення з ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»62 921 грн. 82 коп., в т.ч. 54 346,56 грн. –основного боргу, 6 346,33 грн. –інфляційних втрат, 2 228,93 грн. –3% річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від апелянта/відповідача: Д.М. Палій - голова товариства, Проценко С.Г. –п/к,

Від позивача (стягувача): Пукіш Т.Р. –п/к.

Згідно автоматичного розподілу справ Львівського апеляційного господарського суду апеляційна скарга відповідача по справі № 5010/1523/2011-28/77 розподілена суду у складі: судді Данко Л.С., судді Дубник О.П. та судді Процик Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. відновлено апелянту строк на оскарження судового рішення, апеляційну скаргу ТзОВ «АНДІ»прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 23.11.2011р., про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені рекомендованою поштою (том 1-й, а.с. 159,160).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.12.11р. (за клопотанням скаржника, телеграма за вх. № 847 від 22.11.2011р. (том 1-й, а.с. 161). З підстав зазначених в ухвалі суду від 07.12.11р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.12.2011р. (клопотання вх. № 911 від 07.12.11р. та телеграма вх. № 913 від 07.12.11р.). Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2011р. за клопотанням апелянта продовжено строк розгляду апеляційної скарги та її розгляд відкладено на 11.01.2012р., про що сторони були повідомлені під розписку, рекомендованою поштою (том 2-й, а.с. 31, 32).

Розпорядженням В.о. Голови Львівського апеляційного господарського суду від 10 січня 2012р. в склад колегії суддів замість судді Дубник О.П. (участь у іншій справі) введено суддю Скрипчук О.С.

Господарський суд Івано-Франківської області 14 жовтня 2011р. постановив рішення у справі № 5010/1523/2011-28/77, яким позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») про стягнення 62 921 грн. 82 коп., в т.ч. 54 346,56 грн. –основного боргу, 6 346,33 грн. –інфляційних втрат, 2 228,93 грн. –3% річних задовольнив та вирішив стягнути з ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») (вул. С. Бандери, 62, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 30475140) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(вул. Б. Хмельницького, 59-а, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 03346058) 54 346,56 грн. –основного боргу, 6 346,33 грн. –інфляційних втрат, 2 228,93 грн. –3% річних, 629,22 грн. – державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( том 1-й, а.с. 130-132).

Зазначене рішення місцевого суду мотивовано тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору на відпуск теплової енергії № 50.1 від 01.09.01р. позивачем нараховано відповідачу методом годинних теплових навантажень 54 346,56 грн. за отриману теплову енергію, за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р., з тих підстав, що відповідачем було порушено п. 9 Договору на відпуск теплової енергії № 50.1 від 01.09.01р., оскільки останній зобов’язаний був кожного місяця з 26 по 31 число представляти «Постачальнику»покази лічильників гарячої води і тепла, журнал обліку теплової енергії, крім того, підтримувати в постійно справному стані регулятори температури, лічильники тепла і гарячої води, а також всю арматуру, проводити своєчасний їх ремонт, повірку і заміну, а у випадку непредставлення відповідачем показів лічильників гарячої води і тепла, журнал обліку теплової енергії, у зазначений договором термін, позивач має право нараховувати платежі за відпущену ним та використану відповідачем теплову енергію методом згідно годинних теплових навантажень. Оскільки, як зазначено у рішенні місцевого суду, теплолічильник Metronik проходив державну повірку у 2005 та 2007 роках, показів лічильника, журнали обліку теплової енергії відповідач позивачу у встановлені договором строки за спірний період не представляв, суд прийшов до висновку позов позивача задовольнити, стягнути з відповідача 54 346,56 грн. –основного боргу за отриману відповідачем теплову енергію, за період з жовтня 2009 року по квітень 2010р., які нараховані методом згідно годинних теплових навантажень, а також стягнути 6 346,33 грн. –інфляційних втрат та 2 228,93 грн. –35 річних.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого суду, відповідач/скаржник, подав апеляційну скаргу на рішення місцевого суду від 14.10.2011р. у даній справі, поросить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду даної справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права, неповно досліджено обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем не була дотримана процедура відновлення відпуску споживання теплової енергії перед новим опалювальним сезоном, теплопостачальною організацією/позивачем не проведено перевірку стану організації відповідача підготовки та готовності до опалювального періоду в межах повноважень позивача, згідно чинних нормативних актів, що Актом від 30.30.2009р., складеного та підписаного представниками «Постачальника»і «Споживача», зафіксовано показник лічильника теплової енергії 1597.63 Гкал, і, що за цим актом кількість відпущеної - спожитої теплової енергії за березень 2009р. становила 1,46 Гкал на суму 974.13 грн., тобто решту опалювального сезону 2008-2009р., наполягає, що в квітні 2009 р. відпуск-споживання теплової енергії не здійснювався, відповідно актів про відпуск-споживання не складалося, оплата не проводилася, відтак нарахування 54 346, 56 грн. за отриману відповідачем теплову енергію за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р. методом згідно годинних теплових навантажень вважає безпідставним, а 6346,33 грн. –інфляційних втрат та 2228,93 грн. –35 річних –незаконним, просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник апелянта в судовому засіданні, подав докази причини неприбуття у судові засідання, довідки з Отинійської районної лікарні № 1 Івано-Франківської області від 25.11.11р. № 264 та від 16.12.11р. № 284, про перебування на амбулаторному лікуванні з 21.11.2011р. по 25.11.2011р., та з 06.12.2011р. по 16.12.11р.; надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, поясненнях до апеляційної скарги (вх. № 9926 від 19.12.11р., вх. № 19058 від 21.12.11р. та вх. № 125 від 11.01.2012р.), апеляційні вимоги підтримав повністю.

Позивач по справі подав письмове заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 9148 від 23.11.2011р.), додаткове пояснення до заперечення, просить не брати до уваги викладеного у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях за безпідставністю, рішення Господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників скаржника/відповідача та позивача, оглянувши та дослідивши подані сторонами докази у справу, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду івано-Франківської області від 14 жовтня 2011 року по справі № 5010/1523/2011-28/77 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»до ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») про стягнення 54 346,56 грн. –основного боргу, 6 346,33 грн. –інфляційних втрат, 2 228,93 грн. –3% річних та судових витрат - відмовити виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим судом, не заперечується сторонами у даній справі, між Івано-Франківським ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(Постачальник –за договором) та ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») (Споживач –за договором), 01 вересня 2001 року був укладений Договір на відпуск теплової енергії № 50.1 (далі за текстом –Договір) (том 1-й, а.с. 8-9).

До правовідносин, які виникли за вищевказаним Договором на відпуск теплової енергії № 50.1 від 01.09.2001р., Львівським апеляційним господарським судом застосовуються як норми законодавства, що були чинними на час укладення цього Договору, так і норми Цивільного і Господарського кодексів України, які набрали чинності з 01.01.2004р., в силу ч. 2 ст. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та ч. 2 ст. 4 розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України (далі –ГК України), оскільки приписи вищезазначених нормативних актів застосовуються до господарських відносин, що виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати.

Укладаючи Договір на відпуск теплової енергії № 50.1 від 01.09.2001р., сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, відповідно до ст. 153 ЦК УРСР в редакції 1963р., договір укладено у письмовій формі, відповідно до ст. 154 ЦК УРСР.

Виходячи з приписів ст. 161 ЦК УРСР, зобов’язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк у відповідності до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог які пред’являються.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань –не допускається (ст. 162 ЦК УРСР).

За своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками, відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплову енергію», приписів Глави 20 ЦК УРСР в редакції 1963р., зазначений Договір є договором купівлі-продажу.

Як визначено в абзаці 22 ст. 1 Закону України «Про теплову енергію», теплова енергія - продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі - продажу.

Доказів про те, що вказаний Договір було розірвано, припинено та/або визнано недійсним сторонами не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п. 1 Договору, сторони при виконанні зазначеного Договору, зобов’язані керуватися «Правилами користування тепловою енергією», «Тимчасовими Правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії»і іншими нормативними документами.

Згідно умов даного Договору (п. 2), Постачальник зобов'язувався забезпечувати тепловою енергією об’єкти «Споживача»у відповідності з даними проектних або розрахункових теплових навантажень, прикладених до цього договору, завірених печаткою «Споживача» і перевірених «Постачальником».

Пунктом 3 даного Договору сторони передбачили, що кількість теплової енергії, що відпущена «Постачальником»«Споживачу»для потреб опалення, вентиляції і гарячого водопостачання визначається згідно приладів обліку, які поставлені відповідно до вимог «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії», а при їх відсутності, розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

У п. 8 Договору передбачено, що «Споживач» несе відповідальність за технічний стан і експлуатацію теплового обладнання, яке знаходиться у його підпорядкуванні, економне використання теплової енергії і дотримання оперативно-диспетчерської дисципліни, а також комплектність споруд і комунікацій теплових установок, розташованих на території «Постачальника».

Відповідно до п. 9 зазначеного Договору, «Споживач»зобов’язується підтримувати в постійно справному стані регулятори температури, лічильники тепла і гарячої води, а також всю арматуру, проводити своєчасний їх ремонт, повірку і заміну, і кожного місяця з 26 по 31 число представляти «Постачальнику показники лічильників гарячої води і тепла, журнал обліку теплової енергії. «Постачальник»має право вимагати позачергової повірки приладів обліку і контролю теплової енергії в випадку виявлення їх несправності або недостовірності показів. За період ремонту або повірки приладів обліку розрахунок проводиться розрахунковим методом на основі годинних теплових навантажень. У випадку непредставлення даних в указаний термін, розрахунок за використану тепло енергію проводиться згідно годинних теплових навантажень.

Згідно з п. 10 Договору, приєднання тепловикористовуючих установок до тепломережі проводиться «Споживачами»відповідно до укладеного договору на відпуск теплової енергії з дозволу «Постачальника»після технічного огляду з передачею йому необхідної виконавчої документації. Необхідною умовою приєднання є наявність підготовленого обслуговуючого персоналу на підприємстві, наявність приладів обліку теплової енергії, згідно з вимогами «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії».

Відповідно до п. 11 Договору «Споживачу»видається дозвіл на постійну експлуатацію тепловикористовуючих установок тільки після усунення виявлених ним дефектів та проведення двотижневого випробування. Заповнення внутрішніх систем опалення хімічно очищеною (деаерованою) водою з тепломережі здійснюється споживачем після пред’явлення актів про проведення гідравлічних випробувань і промивок з дозволу і під контролем персоналу постачальника і повинно проводитися до початку включення системи опалення, але не пізніше 20 вересня ( п. 12 Договору).

Відповідно до п. 17 Договору, споживач зобов’язаний забезпечувати повну оплату за опалення та підігрів води з усіх квартиронаймачів та орендаторів, які знаходяться в приміщеннях, спорудах та здійснюють розрахунки за тепло енергію з споживачем. Плата за спожиту теплоенергію утримується в Гкал згідно тарифів на основі платіжних документів (п. 20 Договору) та сплачується на рахунок вказаний в п. 22 Договору, щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 23 Договору).

Місцевий господарський суд, встановив, що відповідачем було порушено п. 9 Договору на відпуск теплової енергії № 50.1 від 01.09.01р., оскільки останній зобов’язаний був кожного місяця з 26 по 31 число представляти «Постачальнику» покази лічильників гарячої води і тепла, журнал обліку теплової енергії, що відповідач зобов’язаний був відповідно до цього ж п. 9 Договору, підтримувати в постійно справному стані регулятори температури, лічильники тепла і гарячої води, а також всю арматуру, проводити своєчасний їх ремонт, повірку і заміну. У разі непредставлення відповідачем показів лічильників гарячої води і тепла, журнал обліку теплової енергії, у зазначений договором термін, позивач має право нараховувати платежі за відпущену ним та використану відповідачем теплову енергію методом згідно годинних теплових навантажень. Місцевий суд прийшов до висновку, що так як теплолічильник Metronik (МЕТРОНІК) проходив державну повірку у 2005 та 2007 роках, останню повірку лічильника тепла було здійснено у травні місяці 2007 року, згідно з актом прийняття лічильника тепла (ІГВПІ) (а.с. 77), не представляв показів лічильника, журналів обліку теплової енергії у встановлені договором строки, позов позивача задовольнити та стягнути з відповідача 54 346,56 грн. –основного боргу за отриману відповідачем теплову енергію, за період з жовтня 2009р. по квітень 2010р., які нараховані методом згідно годинних теплових навантажень, а також стягнути 6 346,33 грн. –інфляційних втрат та 2 228,93 грн. –3% річних.

Однак, колегія суддів з таким висновком погодитись не може, виходячи з наступного.

Як зазначено вище у даній постанові, не надано правової позиції місцевим судом, що згідно з пунктом 3 Договору на відпуск теплової енергії № 50.1 від 01 вересня 2001р. встановлено, що кількість теплової енергії, що відпущена «Постачальником»«Споживачу»для потреб опалення, вентиляції і гарячого водопостачання визначається згідно приладів обліку, які поставлені відповідно до вимог «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії», а при їх відсутності, розрахунковим методом згідно годинних теплових навантажень.

З матеріалів даної справи вбачається, що у відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») встановлений тепловий вузол обліку з лічильником теплової енергії, тому згідно п. 3 цього Договору, оплата за неї здійснювалася згідно його показників, які знімав представник Постачальника за участю представника відповідача в період її відпуску-споживання, про що складався відповідний акт, згідно якого поводилася оплата.

Як стверджує відповідач, в березні місяці 2009р. система теплового опалення вийшла із ладу, в результаті чого, відповідач автономно відключив систему опалення від центральної тепломережі.

Слід відмітити, що конструктивні особливості системи опалення, п. 7 Договору та Додаток № 1 до Договору, дають можливість Постачальнику провести автономне відключення системи опалення, без відома відповідача, і згоди, на своєму тепловому пункті, який розміщений за межами приміщення відповідача на тепломережі позивача. Аналогічно, відповідач, мав таку саму можливість за наявністю вузла обліку теплової енергії управляти споживанням теплової енергії, в разі необхідності (ремонті, аварії, в теплі дні тощо), шляхом відключення системи опалення на своєму індивідуальному тепловому пункті (елеваторі), який розміщений в приміщені відповідача.

Як вбачається з Акту від 30.03.2009р. (а.с. 48), складеного та підписаного представниками «Постачальника»і «Споживача», зафіксовано показник лічильника теплової енергії 1597.63 Гкал.

Згідно цього Акту, кількість відпущеної - спожитої теплової енергії за березень 2009р. становила 1,46 Гкал на суму 974.13 грн. Решту опалювального сезону періоду 2008-2009р., а саме: в квітні місяці 2009 р. відпуск-споживання теплової енергії не здійснювався, відповідно Актів про відпуск-споживання не складалося, оплата не проводилася.

Претензії з цього приводу Постачальником Споживачу не пред'явлено, що підтверджує ту обставину, що Постачальник був повідомлений про аварійний стан системи опалення у відповідача і перекрив подачу теплоносія.

Відключення системи опалення від теплової мережі випало на кінець опалювального сезону: 2008-2009 р., який закінчився в кінці квітня 2009р.

Закономірно, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2008-2009 р. на тепловому пункті Постачальника подача теплової енергії в систему опалення було припинено.

Аварійний стан системи опалення відповідача підтверджується висновком експертизи ДП «Карпатський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України»за № 26.04.20.2212.11 та доповненням до нього (знаходяться в матеріалах справи).

Як стверджує відповідач, в міжопалювальний сезон 2009 року, ним було розпочато ремонт системи палення, але, через брак коштів він не завершений і по даний час.

Колегією суддів встановлено, що процедура відновлення відпуску споживання теплової енергії перед новим опалювальним сезоном є офіційно відомою, і, регулюється Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007р. № 71 «Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж»(надалі - Правила) та Наказом цього ж Міністерства від 10.12.2008р. за № 620/378 «Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду», якими сторони зобов’язані керуватися, в т.ч. в силу п. 1 Договору на відпуск теплової енергії № 50.1. від 01.09.2001р.

Так, п. 6 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (п. п. 1 та 3 Договору) встановлено, що перевірку стану організації підготовки та готовності до опалювального періоду в межах своїх повноважень здійснюють: теплопостачальні організації - що до споживачів, які приєднані до їх джерел теплопостачання.

Пунктом 7.9.2.1 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж»(надалі - Правила) передбачено, що під час підготовки до опалювального періоду з метою забезпечення надійності теплопостачання -теплоспоживання Постачальнику необхідно відповідно до термінів, установленими цими правилами, виконати комплекс заходів:

- гідравлічне випробування тепловикористовувального устаткування, місцевих теплових мереж, теплових пунктів і систем теплоспоживання на щільність та міцність;

- промивання устаткування та комунікацій тепловикористовувальних установок, трубопроводів місцевих теплових мереж, теплових пунктів та систем теплоспоживання;

-складання актів готовності систем теплоспоживання до опалювального періоду. Пунктом 7.2.30 вищезазначених Правил визначено, що перед кожним опалювальним сезоном здійснюється перевірка готовності до роботи вузлів обліку теплової енергії, про що представниками енергопостачальної організації складається відповідний акт.

Пунктом 7.9.3 Правил передбачено, що перед початком опалювального періоду проводиться перевірка готовності системи опалення та системи теплопостачання у цілому шляхом виконання пробного пуску з метою визначення їх готовності до роботи. Початок і тривалість пробного пуску визначається графіком теплопостачальної організації, який слід узгодити з органами місцевого самоврядування та довести до відома споживачів не пізніше ніж за три доби до початку пробного пуску.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведені заходи Постачальником не проводилися, місцевим судом не досліджувалися, не зважаючи на те, що у вказаному Договорі є чітке посилання на те, що сторони при виконанні зазначеного Договору, зобов’язані керуватися «Правилами користування тепловою енергією», «Тимчасовими Правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії»і іншими нормативними документами (п. 1 та п. 3 Договору).

Оскільки в нашому випадку, спір виник щодо стягнення коштів з відповідача: ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут», який, в свою чергу є юридичною особою, установою (організацією), в опалювальний сезон періоду 01.10.2009р. по 10.05.2010р., тому первинне значення прийняття позивачем комплексу заходів, як «Постачальником»теплової енергії, згідно Договору на відпуск теплової енергії та приписів чинного законодавства щодо підготовки тепловикористовувального устаткування, установок, тепломереж (теплокомунакацій) ( п.п. 6, 7.9.2.1., 7.2.30, 7.9.3 Правил) до опалювального періоду з метою забезпечення надійності теплопостачання-теплоспоживання, які позивачем не вчинялися, доказів про виконання ним комплексу заходів з перевірки у відповідача щодо роботи в опалювальний сезон періоду 01.10.2009р. по 10.05.2010р. - в матеріалах справи відсутні, Договором зазначені вище обставини на Споживача –не покладаються.

З огляду на наведене, твердження Позивача про те, що він не був повідомлений споживачем про аварійний стан системи опалення є безпідставними.

Колегією суддів звернуто увагу на те, що без акта готовності установи (організації) відповідача до опалювального періоду 2009-2010р. та наявності у нього Дозволу на подачу теплоносія (п. 6.3.89. Правил) в системи опалення приміщення ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут»«АНДІ», Постачальник не мав жодних прав відновлювати відпуск теплової енергії у зазначений період.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач технічно не міг подати теплову енергію Відповідачу у спірний період, так як подача теплової енергії була перекрита на індивідуальному елеваторі системи опалення, яка знаходилася в стані ремонту, що і підтверджено в Доповненні до експертного висновку № 26.04.20.2212.11, в якому зазначено, що на основі аналізу технічного стану системи опалення та показників тепла, згідно актів складеними представниками Споживача та Постачальника, які зафіксували:

станом на 30.30.2009 р. - 1597,63 Гкал,

станом на 28.10.2010 р. - 1597,63 Гкал,

станом на 29.09.2011р. - 1597,63 Гкал, і станом на 11.10.2011р. - 1597,63 Гкал, а також показників лічильників обліку подачі у систему гарячої води та з воротки - можна вважати, що споживання теплової енергії з 28.03.2009р. ТзОВ «АНДІ»по вул. Ст. Бандери, № 62 - не здійснювалося.

Крім того, згідно п. 5.9.3 Правил, експлуатація теплових установок і мереж з виявленими аварійно - небезперечними дефектами - забороняється.

З аналізу наявних у справі документів вбачається, що за весь період, з 28.03.2009р. по даний час, тепловою енергією відповідач не користувався, що зокрема, підтверджується зафіксованими в Актах від 28.10.2010р. та від 29.09.2011р. показники лічильника теплової енергії, а саме: 1597,63 Гкал, і, зазначене відповідає показнику лічильника вказаного в Акті від 30.03.2009р., якому надав правову оцінку місцевий суд.

Колегією суддів встановлено, що всі вищезазначені Акти складені за участю представників обох сторін.

Колегія суддів також встановила, та вбачається з матеріалів даної справи, що стосується лічильника теплової енергії, то він у травні 2007 р. пройшов державну повірку і згідно акту був переданий відповідачу. Строк дії повірки закінчився у травні 2009р., тобто уже після завершення опалювального періоду 2008-2009 р.р.

У зв'язку із тим, що споживання теплової енергії в опалювальному сезоні 2009-2010р.р. відповідач не здійснював, потреби в черговій повірці лічильника до закінчення строку повірки не було, відтак вона повинна була бути проведена перед відновленням теплопостачання.

Колегією суддів встановлено, що тепловий лічильник типу Metronik (МЕТРОНІК), заводський № 99-07842, знаходився в належному і працездатному стані, що підтверджується Актами складеними представниками Постачальника та Споживача, та матеріалами експертної повірки, виконаної ДМП «Івано-Франківськстандартметрологія»за участю Постачальника і Споживача.

В результати експертної повірки теплолічильника встановлено:

Зовнішній огляд відповідає - вимогам п. 5.1.1;

Перевірка працездатності тепло обчислювача - відповідає вимогам п. 5.2.3;

Контроль відносної похибки лічильника гарячої води при вимірюванні об'єму:

При Q n відповідає вимогам п.5.3.1;

При Q t відповідає вимогам п.5.3.1;

при Q min не відповідає вимогам п.5.3.1.

Так в п. 5.3 висновку експертизи за № 26.04.20. 2212.11 Карпатського ЕТЦ зазначено, що подача теплоносія в систему опалення приміщення, в обхід теплового вузла, при існуючій системі трубопроводів неможлива без стороннього втручання. Факту стороннього втручання не було встановлено жодною перевіркою Постачальника.

Виходячи з наведеного, у випадку відпуску-споживання теплоносія, тепло лічильник обліковував би теплоенергію, і, відповідно, на момент перевірок, 28.10.2010р., 29.09.2011р. та 05.12.2011р., лічильник зафіксував би значно більший показник, в порівнянні з показником зафіксованим 30.03.2009р. - 1597,63 Гкал.

Як вбачається з матеріалів справи, Постачальник, в односторонньому порядку, виставив Споживачу до оплати, за відпущену ним та спожиту відповідачем теплову енергію - за період: з жовтня 2009р. по травень 2010р., в кількості 93.703 Гкал, на суму 54 346,56 грн.

Приймаючи до уваги те, що система опалення працювала в оптимальному максимальному режимі на лічильнику, відповідно, було б відображено 1597, 63 Гкал (показник станом на 30.03.2009 р.) + 93.703 Гкал за поставлену тепло енергію в опалювальний період з жовтня 2009р. по травень 2010р., що нараховано Постачальником методом погодинного теплового навантаження = 16913.33 Гкал. Якщо прийняти до уваги те, що лічильник працював на мінімальному режимі подачі гарячої води (70 л/год), що є неможливим для даної системи опалення, то, відповідно, лічильник відобразив би значно більший показник в порівнянні з тим, що зафіксовано в усіх актах, які зазначено вище у даній постанові.

Як вбачається з Акту від 29.09.2011р. - «порушення теплового вузла обліку не виявлено. Тепловий лічильник марки МЕТКОМС 3 опломбований. Пломби цілі не ушкоджені. Зафіксовані показники 1597.63 Гкал», тобто з відображенням Гкал, величина яких була зафіксована в Акті від 30.03.2009р. (докази –у справі).

Докази в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б спростовували вищезазначені обставини позивачем не подано.

В п. 7.2.46. Правил встановлено, що за узгодженим графіком (кожного місяця з 26 по 31 числа місяця представники теплопостачальної організації здійснюють технічний огляд приладів обліку тепловодої енергії на тепловому пункті споживача. Під час огляду приладів перевіряється:

- збереження пломб, відповідність термінів повірки приладів;

- справність приладів у відповідності до заводських інструкцій з експлуатації;

- згідно п. 9 Договору, споживач повинен представляти «Постачальнику»показники лічильників та журнал обліку теплової енергії. Безпосередньо після технічного огляду представник теплопостачальної організації повинен зняти покази з ЗВТ і зазначити їх у журналі обліку.

Місцевим судом не встановлено, з матеріалів справи не вбачається, що Постачальником були вчинені такі записи у журналі обліку теплової енергії за спірний період. Тому твердження Постачальника, що він не зобов'язаний це робити є безпідставними.

Колегією суддів також встановлено, місцевим судом не взято до уваги, що за умов відпуску теплової енергії в період опалювального сезону, з жовтня 2009р. по травень 2010р., в Акті та приписі про готовність системи опалення до споживання тепла у новому опалювальному періоді, мав бути відображений факт закінчення строку повірки лічильника (п. 7.2.32 Правил) та зазначено, що без проведення повірки теплового лічильника, всі нарахування будуть нараховуватись за спожиту теплову енергію по тарифу згідно погодинних теплових навантажень.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»споживач теплової енергії має право на: - отримання інформації щодо тарифів, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; - отримання перерахунку за спожиту теплову енергію потягом місяця після закінчення опалювального сезону.

Згідно із ст. 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право: - укладати договори купівлі - продажу теплової енергії із споживачами; - обмежувати або повністю припиняти подачу теплової енергії споживачам після письмового попередження, надісланого не пізніше ніж за три дні, в разі заборгованості за спожиту теплову енергію в порядку встановленому законодавством; - при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово, або в засобах масової інформації в порядку встановленому законодавством.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що при провідці теплового вузла обліку та показників лічильника теплової енергії представниками Постачальника жодних приписів, претензій, або повідомлень про зміну способу нарахування за відпущену теплову енергію за погодинними тепловим навантаженнями та актів приймання-передачі відповідачу за увесь опалювальний період: 2009-2010р., не пред’являлося, що підтверджує ту обставину, що відпуск теплової енергії Постачальником Споживачу у спірний період не здійснювався.

В абзаці 22 ст. 1 Закону України «Про теплову енергію»зазначено, що теплова енергія - продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як зазначено вище у даній постанові, Договір на відпуск теплової енергії за № 50.1, який укладено між сторонами 01.09.2001р., за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, відтак згідно загальних принципів такого типу договорів, ним передбачено відплатну реалізацію певного товару однією особою іншій. На споживача (Покупця) покладається обов'язок оплатити вартість прийнятої теплової енергії (товару) від Постачальника (Продавця) переданого його в встановленому законом порядку.

Пунктом 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Статтею 664 ЦК України встановлено, що момент виконання обов'язків продавця передати товар визначається шляхом вказівки на конкретні дії, які має вчинити продавець.

Такими, зокрема, є: передання товару (теплоносія) шляхом оформлення актом приймання-передачі, які повинні бути підписані керівником (п. 7.2.3 Правил) споживача або уповноваженою за його дорученням особою, як це, зокрема, було вчинено в опалювальному періоді з жовтня 2008р. по травень 2009р.

Оглянувши та оцінивши подані документи у справу, колегія суддів приходить до висновку, що за спірний період опалювального сезону - з жовтня 2009р. по 10.05.2010р., в т.ч. станом на час подання позову до місцевого господарського суду, позивачем не надано документів, які б засвідчували факт передачі теплової енергії Постачальником (Продавцем) керівнику та/або за його дорученням відповідальній особі Споживача ( Покупця).

Подані у справу позивачем копії рахунків-фактур, складенні позивачем одноосібно, не підтверджені відповідними актами приймання - передачі теплової енергії (товару) відповідачу.

Передача (вручення, надсилання тощо) позивачем споживачу (керівнику та/або відповідальній особі товариства) рахунків-фактур не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому вони не можуть засвідчити факт вчинення дій Постачальника по передачі товару і не можуть бути доказом про відпуск нам теплової енергії.

Крім того на початку опалювального періоду 2009-2010р. сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 15915,00 грн., що підтверджується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2009р. у справі № 12/156, яке набрало законної сили.

Згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2009р. у справі № 12/156, позивачем стягувалася заборгованість за період з 01.11.08р. по 01.08.09р. в сумі 15915,35 грн.

Згідно абзацу 4 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»Постачальник не мав права здійснювати відпуск тепловодої енергії Споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги виключно згідно з п. 9 Договору, без урахування обов’язків самого позивача, як Постачальника за вказаним Договором, з чим погодився місцевий суд.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом –ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст. 33 та ст. 34 ГПК України).

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2011р. скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником подано апеляційну скаргу відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України, через Господарський суд Івано-Франківської області - 26.10.2011р. за вхідним № 3536 (а.с. 137), на підставі чинного на час подання апеляційної скарги законодавства, державне мито сплачено скаржником у розмірі відповідно до ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито», відтак, згідно поданої апеляційної скарги судові витрати сплачені квитанцією № 15792.333.1 від 26.10.2011р. в сумі 314,61 грн. (а.с. 153) за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 43, 33, 34, 43, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2011 року у справі № 5010/1523/2011-28/77 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. В позові Державного міського підприємства «Івано-Франківськетеплокомуненерго»(м. Івано-Франківськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний науково-дослідний інститут»(«АНДІ») (м. Івано-Франківськ) про стягнення 62 921 грн. 82 коп., в т.ч. 54 346,56 грн. – основного боргу, 6 346,33 грн. –інфляційних втрат, 2 228,93 грн. –3% річних та судових витрат - відмовити.

4. Судові витрати за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2011р. у справі № 5010/1523/2011-28/77 в апеляційному порядку в сумі 314, 61 грн. покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Данко Л.С.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Процик Т.С.