Рішення № 21019057, 13.01.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2012 р.Справа № 10/75/5022-1667/2011 Господарський суд Тернопільської області

Судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна", м. Київ, вул. Голосіївська, буд.7, корпус 2, офіс 8/2 (юридич. адреса: м. Київ, проспект Науки, 119-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с. Гаї - Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області

про стягнення боргу в сумі 1027257,29 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1- представника, довіреність №19-11 від 01.10.2011 р.

відповідача: не прибув.

У судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с. Гаї -Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області про стягнення заборгованості в розмірі 1021491,41 грн., з яких: 785182,39 грн. боргу, 82117,95 грн. збитків від інфляції, 119562,59 грн. пені, 34628,48 грн. 3% річних , відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на юридичну допомогу просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань, що виникли у нього на підставі договору поставки №09/100319-19 від 19.03.2010 р., не здійснив оплату за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Для підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткові накладні, розрахунки боргу та штрафних санкцій, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 11 год.25 хвилин 16 грудня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Розтоцьке " подало 16.12.2011 року клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату ( до 31 грудня 2011 року ) , у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника ( юриста ) . Також відповідач вказує , що керівництво ТзОВ проводить переговори з власниками позивача щодо мирного врегулювання спору для визначення і узгодження умов мирової угоди , а тому в порядку статті 77 ГПК справу слуханням відкладено до 10 годин 13 січня 2011 року.

У судовому засіданні 13.01.2012 р. представник позивача подав заяву від 10.01.2012 р. (вх. №8334(н) від 13.01.2012р.) у якій збільшує розмір нарахованих відповідачу інфляційних втрат на основну суму боргу та 3% річних за період розгляду даної справи судом. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1027257,29 грн., з яких: 785182,39 грн. боргу, 84721,59 грн. збитків від інфляції, 119562,59 грн. пені, 37790,72 грн. 3% річних. До заяви долучено відповідні розрахунки заявлених до стягнення сум, докази сплати судового збору в розмірі 115,32 грн., а також докази надіслання даної заяви відповідачу.

Згідно приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, збільшити розмір позовних вимог, а тому приймаючи до уваги повідомлення відповідача про таке збільшення та оплату судового збору, суд задовольняє заяву позивача. Відтак предметом даного позову є cтягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1027257,29 грн., з яких: 785182,39 грн. боргу, 84721,59 грн. збитків від інфляції, 119562,59 грн. пені, 37790,72 грн. 3% річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень із датою вручення 07.12.2011 р. та 23.12.2011 р. (знаходяться в матеріалах справи).

Разом з тим, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено , що 19.03.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна", в подальшому постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", в подальшому покупцем, був укладений договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 09/100319-19 (надалі договір).

За договором поставки постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1. договору).

У відповідності пункту 1.2. договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки та інші умови визначаються у специфікаціях до договору та видаткових накладних, які є невід'ємними його частинами.

Строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікаціях (п. 2.2. договору).

Приймання товару по кількості, якості й асортименту здійснюється під час передачі товару покупцю з наданням усіх необхідних документів. свідченням приймання товару є підпис співробітника покупця на видаткових накладних, які мають містити посилання на цей договір та довіреності на отримання товару (п. 6.3. договору).

Пункт 2.1. договору передбачає, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2010 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності до повного їх виконання.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, між сторонами у справі виникли зобовязання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Специфікацією № 1 від 19.03.2010 р. до договору поставки визначено, зокрема, найменування товару, що постачатиметься на виконання договору та його кількість Бетарен Експрес у кількості 7080,00 літрів;Титул 390 у кількості 2130,00 літрів.

На виконання умов договору за специфікацією № 1 позивачем поставлено відповідачу :

-23 квітня 2010 року згідно видаткової накладної №143 від 23 квітня 2010р. і на підставі Довіреності № 72 від 16 квітня 2010р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, - Бетарен Експрес AM*, к. е. у кількості 300 літрів на суму 43027,20 грн. (з ПДВ);

- 15 травня 2010 року згідно видаткової накладної №223 від 15 травня 2010р. і на підставі Довіреності № 80 від 15 травня 2010р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Титул 390ККР, к.к.р. у кількості 1130 літрів на суму 342145,92 грн. (безз ПДВ) та Бетарен Експрес AM*, к. е. у кількості 4190 літрів на суму 500788,80 грн. (без ПДВ), і всього поставлено товару на суму 1011521,66 грн. (з ПДВ);

-24 травня 2010 року згідно видаткової накладної №253 від 24 травня 2010р. і на підставі Довіреності № 80 від 15 травня 2010р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Бетарен Експрес AM*, к. е. у кількості 2190 літрів на суму 311992,80 грн. (з ПДВ);

-25 червня 2010 року згідно видаткової накладної №332 від 24 травня 2010р. і на підставі Довіреності № 98 від 25 червня 2010р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Бетарен Експрес AM*, к. е. у кількості 400 літрів на суму 59476,80 грн. (з ПДВ);

-21 липня 2010 року згідно видаткової накладної №355 від 21 липня 2010р. і на підставі Довіреності № 111 від 21 липня 2010р., виданої на ім'я ОСОБА_2 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Титул 390ККР, к.к.р. у кількості 700 літрів на суму 254338,56 грн. (з ПДВ);

-21 липня 2010 року згідно видаткової накладної №356 від 21 липня 2010р. і на підставі Довіреності № 33 від 21 липня 2010р., виданої на ім'я ОСОБА_3 на отримання хімічних препаратів, поставлено - Титул 390ККР, к.к.р. у кількості 300 літрів на суму 109002,24 грн. (з ПДВ).

Разом поставлено товару на загальну суму 1789359,26 грн.

Строки оплати товару відповідачем встановлені специфікацією № 1 від 19.03.2010 р. до договору, а саме відповідач зобов'язувався здійснити 20% передоплати та сплатити 80% до 01.12.2010 р.

Однак , відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань по оплаті товару : 18.04. 2011р. була здійснена оплата Товару на суму 1000000,00 грн. та 05.05.2011р. була здійснена оплата Товару на суму 4176,87 грн.

Окрім того, згідно акту звірки поставки товару підписаного та скріпленого печатками сторін по справі, відповідач вказав оплату за товар в сумі 5611,91 грн. згідно платіжного доручення №1237 від 04 березня 2011 року.

Розглянувши, вищевказане платіжне доручення суд не вважає, його належним та допустимим доказом у даній справі , оскільки в графі «призначення платежу»зазначено ,що це оплата за товар згідного договору №0914-5 від 14.09.2009р., а отже не стосуються договору поставки продукції для сільгоспвиробника №09/100319-19 від 19.03.2010 року укладеного між сторонами у справі.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 785 182,39 грн., яку позивач просить суд стягнути в судовому порядку.

Оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором минув, сума заборгованості підтверджена зібраними судом доказами, не заперечена та не спростована відповідачем, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 6.5. договору поставки сторони домовились, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати платежів становить 119562,59 грн., нарахована за період з 01.12.2010 р. по 01.06.2011 р.

Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено що, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданих розрахунків відповідачу нараховані 37790,72 грн. 3 % річних в період з 01.12.2010р. по 13.01.2012р. та 119562,59 грн. інфляційних нарахувань в період з 01.12.2010р. по 01.01.2012р.

Розглянувши представлені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 зазначено, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Позивачем заявлено до стягнення 15 000 грн. вартості юридичної допомоги, яка надана позивачу Процюком Олександром Вікторовичем адвокатом, що займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва №1624/10 виданого 24.06.1999 р., згідно договору №11-03-04-пд про надання правової допомоги від 01.10.2011 р., за яким останній зобов'язується здійснювати захист інтересів позивача у суді у відносинах з СТОВ "Розтоцьке", код ЄДРПОУ 31878417, докази оплати юридичних послуг в розмірі 15 000 грн. підтверджується платіжним дорученням №2311 від 24.11.2011 р.

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом даної справи, що складаються з судового збору в розмірі 20545,15 грн. та послуг адвоката в розмірі 15 000 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", с.Гаї-Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області, код 31878417, р/р 260037321 в РОД "Райфайзен Банк Аваль" м. Рівне, МФО 333227, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково агрохім Україна", проспект Науки, 119-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 36285674, р/р 26008010044248 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313: 785182 грн. 39 коп. боргу, 84721 грн. 59 коп. збитків від інфляції, 119562грн. 59 коп. пені, 37790грн. 72 коп. 3% річних, 20545 грн. 15 коп. судового збору; 15 000 грн. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6.Повне рішення складено та підписано 20 січня 2012 року .

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9630

СуддяМ.Є. Півторак