Рішення № 21018965, 16.11.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року справа № 5020-1595/2011 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус”

ідентифікаційний код 35737974

(49050, м. Дніпропетровськ, пл. Академіка Стародубова, буд. 1, офіс 121)

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 24 650,30 грн та зобовязання повернути орендоване майно,

суддя В.Є. Кравченко,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3, довіреність № 11 від 05.01.2011;

представник відповідача не зявився;

суть справи:

06.10.2011 товариство з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” (далі позивач, ТОВ „Кедр Еспрессо Хаус”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_2) про стягнення 24 650,30 грн, з яких: 11 627,50 грн сума основного боргу; 3 720,80 грн неустойка; 9 200,00 грн штраф, а також про зобовязання повернути орендоване майно, а саме: кавомашину Solis M5000, заводський номер А0028236, в кількості 1 шт., вартістю 8 702,00 грн та кипятильник Grastorad в кількості 1 шт., вартістю 600 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 27.10.2011.

Ухвалою суду від 27.10.2011 розгляд справи відкладений на 16.11.2011, у звязку з неявкою сторін у судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду від 10.10.2011.

У судовому засіданні 16.11.2011 представник позивача підтримав предмет і підстави заявлених позовних вимог, уточнив позовні вимоги, зазначивши, що при написанні позовної заяви в частині визначення розміру штрафу в її прохальній частині була допущена технічна описка, так, сума штрафу була зазначена 9200,00 грн, однак вірною є сума 9302,00 грн, що дорівнює 100 % від вартості обладнання.

Відповідач повідомлявся судом своєчасно, належним чином, з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місця проживання, - АДРЕСА_1, 99029, яка відповідає відомостям, що містяться у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на виклики суду в засідання не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважність причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.10.2011 не виконав, правом на спрямування відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, справа підлягає розгляду у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами, що узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідив наявні у справі матеріали, заслухав пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2009 між ТОВ “Кедр Експрессо Хаус” (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди обладнання № 105с (а.с. 10-11), згідно з розділом 1 якого орендодавець зобовязався передати орендарю, а орендар зобовязався прийняти у строкове оплатне користування нижче приведене обладнання та сплатити орендодавцю орендну плату. Орендодавець поставляє, а орендар покупає у орендодавця каву, чай на умовах, передбачених договором. Найменування орендованого майна: обладнання для приготування напоїв, які містять каву, у кількості та асортименті, згідно з актами прийому-передачі майна, яке є невідємною частиною даного договору. Передача орендованого майна здійснюється сторонами відповідно до акту прийому-передачі. Мета оренди використання майна за його цільовим призначенням приготування напоїв, які містять каву.

Відповідно до розділу 2 договору орендоване майно вважається переданим орендарю з моменту підписання актів прийому-передачі орендованого майна. Договір є дійсним з дати підписання та до спливу дванадцяти календарних місяців з моменту прийняття орендованого майна орендарем згідно з останнім актом прийму-передачі та розповсюджується на все обладнання, передане орендодавцем орендарю за даним договором.

Розділом 3 договору передбачений розмір щомісячної орендної плати з урахуванням ПДВ, який складає 5 % від вартості всього обладнання, яке знаходиться в оренді у орендаря та розраховується за формулою: А=В х 0,05 х І, де А- щомісячна орендна плата; В сума вартості всіх одиниць обладнання, зазначених в актах прийому-передачі, переданих в оренду орендарю відповідно до всіх актів прийому-передачі; І індекс інфляції згідно з офіційними даними Держкомстат. Орендна плата нараховується за весь період дії договору з першого по останній день місяця, в тому числі за місяці, в яких майно було передано в оренду або повернуто орендодавцю згідно з актами прийому передачі, незалежно від кількості днів фактичного знаходження майна в оренді. Орендар сплачує орендну плату в гривнях на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому орендувалось майно. Орендна плата сплачується орендарем на підставі договору без надання орендодавцем рахунків на оплату.

Згідно з пунктом 8.4.1 договору орендатор несе наступну відповідальність за цим договором: за несвоєчасну оплату орендної плати, а також за несвоєчасну оплату за поставлений товар пеня в розмірі подвійної облікованої ставки НБУ за кожен день прострочення, за весь час існування заборгованості. При неодноразовому простроченні оплати (два та більше разів) орендодавець в односторонньому порядку змінює строки оплати за товар, зазначені в пункті 6.4.

Пунктом 8.4.4 договору передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов договору, зокрема щодо своєчасного здійснення платежів, орендатор сплачує орендодавцю штраф в розмірі 100 % вартості обладнання.

У випадку затримки повернення обладнання на 10 календарних днів орендатор сплачує орендодавцю штраф в розмірі 100 % вартості обладнання. В цьому випадку орендатор сплачує орендну плату по день фактичного повернення обладнання орендодавцю (пункт 8.5 договору).

Відповідно до пункту 8.9 договору у випадку затримки будь-яких платежів, передбачених договором більше ніж на 15 календарних днів, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку відповідно до вимог пункту 9.5 договору.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання орендодавцем умов договору та зобовязань, передбачених договором. Орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати діючий договір. У такому випадку орендодавець письмово повідомляє орендаря про розірвання договору оренди. Документи, (повідомлення про вручення рекомендованого листа або опису вкладення у цінний лист), які підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, що свідчить про розірвання договору. В даному випадку орендатор зобовязаний своїми силами та за свій рахунок повернути орендоване майно згідно з умовами пункту 7.1 договору протягом 10 робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору.

На час розгляду справи даний договір є дійсним.

Як вбачається з акту прийому-передачі від 30.04.2009 орендодавець передав орендарю орендоване майно, а саме: кавомашину Solis M 5000, заводський номер А0028236, в кількості 1 шт. вартістю 8702 грн та кипятильник Grastorad в кількості 1 шт. вартістю 600 грн. (а. с. 12), що підтверджується підписами сторін.

Таким чином, передавши майно відповідачеві за актом приймання-передачі від 30.04.2009, позивач виконав свої зобовязання за договором у повному обсязі, надав відповідачеві обєкт оренди. Проте, орендар ФОП ОСОБА_2, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконала, у звязку з чим за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі перед позивачем за період з квітня 2009 року по 25 травня 2011року включно, у розмірі 11627,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору 25.05.2011 позивачем на адресу відповідача за вих. № 180 надіслана вимога про розірвання договору, повернення майна та сплати боргу (а.с. 13). Факт відправлення зазначеної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.14), проте ані відповіді на вимогу, ані сплати заборгованості за договором позивач не отримав, що і стало причиною його звернення до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини сторін є зобовязальними відносинами, що виникли з договору оренди (найму) рухомого майна, отже, підпадають під правове регулювання нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 30.04.2009 між сторонами був укладений договір оренди обладнання № 105с (а.с. 10-11), який став підставою виникнення у відповідача зобовязань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування обладнання.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договір оренди № 105с від 30.04.2009 укладався без застереження з боку відповідача, матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобовязань, отже, його сторони були обізнані про правові наслідки його невиконання або неналежного виконання.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі та повернення обєкту оренду відповідачем не надано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобовязання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати за договором оренди № 105с від 30.04.2009, на загальну суму 11 627,50 грн. (з урахуванням індексу інфляції).

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлено в договорі.

У відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного здійснення сплати платежів за договором оренди обладнання № 105с від 30.04.2009, позивачем на адресу відповідача 25.05.2011 була направлена вимога про розірвання договору в односторонньому порядку та про повернення майна, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 13, 14).

Відповідно до вимог пункту 9.5 договору відповідач повинен був повернути орендоване майно протягом десяти робочих днів з моменту відправлення позивачем повідомлення про розірвання договору.

Однак, до теперішнього часу обєкти оренди позивачу не повернуті, внаслідок чого суд вважає за необхідним зобовязати ФОП ОСОБА_2 повернути ТОВ “Кедр Експрессо Хаус” майно: кавомашину Solis M 5000, заводський номер А0028236, в кількості 1 шт. вартістю 8 702,00 грн та кипятильник Grastorad в кількості 1 шт. вартістю 600 грн., яке були обєктом оренди за договором оренди обладнання № 105с від 30.04.2009.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Таким чином, вимоги позову щодо стягнення заборгованості по орендній платі та повернення орендованого майна є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З врахуванням вище встановлених обставин, суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого обовязку щодо повернення речі у вигляді стягнення 3 720,80 грн неустойки за користування річчю за час прострочення, тобто, за період з червня 2011 року по вересень 2011 року, ці вимоги узгоджуються з приписами статей 20, 216, 217, 232 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 612, 785 Цивільного кодексу України, не суперечать статтям 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Судом перевірений здійснений позивачем розрахунок суми пені та зроблено висновок про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства, арифметично вірний (а.с. 4).

Стосовно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100 % від вартості обладнання за затримку повернення обладнання в сумі 9 302,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України декларовано основний принцип, який встановлює, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 184 Господарського кодексу України, визначено, що особливістю укладення господарських договорів є вільне волевиявлення сторін.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Проявою договірної свободи є право сторін за своєю згодою обирати форму договору з вільним визначенням сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обовязки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові в силу чинного законодавства.

Враховуючи те, що сторонами за взаємною згодою встановлено відповідальність за порушення зобовязань у вигляді застосування штрафу у розмірі 100 % від вартості обладнання, що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення ними умов договору, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу правомірною, однак вважає за необхідним її задовольнити частково з наступних підстав.

Як зазначалося вище, у випадку затримки повернення обладнання на 10 календарних днів орендатор сплачує орендодавцю штраф в розмірі 100 % вартості обладнання. В цьому випадку орендатор сплачує орендну плату по день фактичного повернення обладнання орендодавцю (пункт 8.5 договору).

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято вартість орендованого обладнання за актом прийому-передачі 9 302,00 грн (а.с.12).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З даною нормою також узгоджується пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять вичерпного переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії, з врахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи доводи позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 9302,00 грн суд, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості та розумності, а також беручи до уваги, що розмір заявлених позивачем штрафних санкцій до стягнення у сукупності дорівнює сумі 13004,80 грн (9302,00 грн штрафу та 3720,80 грн неустойки) є більшим у порівнянні із розміром загального зобовязання (11 627,50 грн заборгованості з орендної плати), позивачем не доведено спричинення збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, обмеживши його розміром до 4651,00 грн, що є 50 % від заявленої суми штрафу (9302,00 грн / 2).

Враховуючи вищевикладені обставини, майнові позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 19999,30 грн, в тому числі: основний борг з урахуванням індексу інфляції 11627,50 грн; неустойки 3720,80 грн, штрафу 4651,00 грн.

В частині стягнення штрафу в сумі 4651,00 грн в позові слід відмовити.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 331,50 грн (246,50 грн - 1 % від заявленої суми позовних вимог та 85,00 грн з позовних вимог немайнового характеру щодо повернення майна) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 21.11.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” (ідентифікаційний код 35737974; адреса: 49050, м. Дніпропетровськ, пл.Академіка Стародубова, буд. 1, офіс 121; п/р26001060196826 в АКБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО305299) 19999,30 грн (девятнадцять тисяч девятсот девяносто девять гривень тридцять копійок), з яких: 11 627,50 грн основний борг за договором оренди обладнання № 105с від 30.04.2009 з урахуванням індексу інфляції; 3720,80 грн неустойка, 4651,00 грн штраф, а також державне мито в розмірі 331,50 грн (триста тридцять одна гривня пятдесят копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн (двісті тридцять шість гривень).

3.Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) повернуту товариству з обмеженою відповідальністю „Кедр Еспрессо Хаус” (ідентифікаційний код 35737974; адреса: 49050, м. Дніпропетровськ, пл.Академіка Стародубова, буд. 1, офіс 121; п/р26001060196826 в АКБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО305299) майно: кавомашину Solis M 5000, заводський номер А0028236, в кількості 1 шт. вартістю 8 702,00 грн та кипятильник Grastorad в кількості 1 шт. вартістю 600 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.В частині стягнення штрафу в сумі 4651,00 грн в позові відмовити.

Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення, відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України, складено 21.11.2011.