Рішення № 21018699, 21.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року справа № 5020-1316/2011 за позовом прокурора Нахімовського району міста Севастополя

(вул. Робоча, 18, м. Севастополь, 99001)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99002)

про стягнення суми заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій у розмірі

115 216,25 грн.,

суддя Кравченко В.Є.

за участю представника позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2011;

прокурора - Радулова А. Д., посвідчення № 684 від 09.03.2011

відповідач не зявився,

суть спору:

Прокурор Нахімовського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 115 216,25 грн, у тому числі 38484,14 грн заборгованості з орендної плати, 1414,25 грн. пені, 30% річних у розмірі 7997,86 грн., штраф у розмірі 67320,00 грн.

У судовому засіданні 21.09.2011 прокурор та представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив, правом на надіслання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частина третя вказаної статті зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обовязковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Враховуючи наявні у справі матеріали, що визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням сторін, належне повідомлення учасника господарського процесу про розгляд справи, обмеження строків вирішення спору певним терміном, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутністю відповідача.

Дослідив матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В :

10.04.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №38-09 оренди нерухомого майна /арк. с. 8-9/ (далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно вбудовані нежитлові приміщення площею 103,14 м2, що розташовані в цокольному поверху двоповерхової житлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Цільове призначення обєкта оренди офіс (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада в особі Севастопольської міської Ради, а Орендар користується ним упродовж строку оренди.

У пункті 3.1 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати визначено на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна.

За пунктом 3.2 Договору Орендна плата складає 1870,00 грн. за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць встановлюється шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 7.1 Договору встановлений строк його дії з моменту підписання і до 11.03.2014.

На виконання умов Договору Орендодавець передав обєкт оренди у тимчасове користування Орендаря, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.04.2009 /а.с. 11/.

У підпункті 4.4.3 пункту 4.4 Договору встановлено зобовязання Орендаря своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, які повязані з користуванням обєктом оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.07.2010 у справі № 5020-3/068 позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13643,83 грн. плати за фактичне користування майном за період з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року та повернення майна був задоволений в частині стягнення з відповідача 13643,83 грн. заборгованості з орендної плати. Вирішено питання про розтрочення виконання рішення суду, згідно з встановленим графіком погашення, з 31 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року.

Рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У вказаному рішенні встановлено, що спірні договірні відносини сторін знаходяться на стадії виконання Договору оренди нерухомого майна №38-09 від 10.04.2009, підстави для визнання Договору неукладеним відсутні.

Суд приймає вищевикладені факти, встановлені у рішенні господарського суду міста Севастополя від 01.07.2010 у справі № 5020-3/068, такими, що не потребують повторного доведення.

Щодо наявності підстав про стягнення з відповідача заборгованості по даній справі за період з лютого 2010 року по липень 2011 року, судом встановлено наступне.

Спірні договірні відносини сторін знаходяться на стадії виконання Договору оренди нерухомого майна №38-09 від 10.04.2009, укладеного між сторонами у справі.

Договір не припинив свою дію, не розірваний сторонами або за рішенням суду.

Передавши майно відповідачеві за актом приймання-передачі від 10.04.2009, позивач виконав свої зобовязання за договором у повному обсязі, надав відповідачеві обєкт оренди. Проте, ОСОБА_1, у порушення умов пункту 4.4.3 вищевказаного договору, свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконував, у звязку з чим за Орендарем утворилась заборгованість по орендній платі перед позивачем за період з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року, у сумі 38484,14 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність невиконаного договірного зобовязання у відповідача перед Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

Задовольняючи заявлений позов, суд також виходив з наступних положень чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних відношень.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ( далі по тексту Закон), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 18 Закону до основних обовязків орендаря відносить, серед іншого, обовязок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.

При цьому, за змістом статті 19 Закону орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Вищевказані положення Закону узгоджуються з приписами частини першої статті ст. 283 Господарського кодексу України та частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

У порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення заборгованості по орендній платі за спірний період відповідачем не надано.

За поясненнями представника позивача попереднє рішення суду про стягнення заборгованості за період з 01.05.2009 року по 31.01.2010 року відповідачем, з врахуванням наданої стороні розстрочки, на теперішній час не виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати /арк. с. 10/, суд знаходить його вірним.

Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства та умови укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди, суд вважає позовні вимоги прокурора про стягнення 38484,14 грн заборгованості з орендної плати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 30 % річних, пені та штрафу, суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з п. 8.5. договору у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеної у п. 3.2. даного договору, орендар сплачує на користь орендодавця понад збитків пеню у розмірі 200 (двісті) відсотків від облікової ставки Національного Банку України, яка діє у період, за який буде нараховуватись пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 8.6. договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде тривати понад 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобовязаний сплатити на користь орендодавця понад збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

За наслідками перевірки розрахунку пені, здійсненого позивачем, суд дійшов висновку про те, що він не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснений з врахуванням ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР, у зв'язку з чим пеня, у сумі 1414,25 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За пунктом 8.6 договору сторонами встановлений більший розмір відсотків на рівні 30%.

Статтею 184 Господарського кодексу України, визначено, що особливістю укладення господарських договорів є вільне волевиявлення сторін.

У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України також підкреслено, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проявою договірної свободи є право сторін за своєю згодою обирати форму договору з вільним визначенням сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обовязки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові в силу чинного законодавства.

На думку суду, така умова договору не суперечить вимогам чинного законодавства України та кореспондується з вимогами статей 6, 625, 627 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 30% річних за прострочення оплати орендної плати понад 30 календарних днів, у розмірі 7997,86 грн, судом також задовольняється.

Задовольняючи позовну вимогу прокурору про стягнення 67 320,00 грн штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 8.7. договору передбачено, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати триватиме понад 60 календарних днів, орендар сплачує на користь орендодавця понад збитків штраф у сумі, рівній трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Річна орендна плата, за умовами пункту 3.2 договору, складає 1870,00 грн.

Наявними у справі матеріалами підтверджено порушення з боку орендаря строків внесення орендної плати понад 60 календарних днів. Отже, існують підстави для нарахування Орендареві штрафу у розмірі 67320,00 грн (1870,00 х 12 х 3).

Неявка відповідача в судові засідання виключає для суду можливість обєктивно вирішити питання про можливість застосування статті 233 Господарського кодексу України і 83 ГПК України та зменшити розмір даного виду господарської санкції, з врахуванням всіх виключних обставин, які повинні бути взяти судом до уваги. (пункт 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином, вимоги прокурору про стягнення штрафу також підлягають задоволенню у заявленому розмірі, оскільки такий спосіб захисту відповідає статтям 20, 193 Господарського кодексу України, кореспондується зі статтями 16, 610, 611 Цивільного кодексу України.

З оглядом на наведене, судом ухвалюється рішення про задоволення всіх заявлених вимог за вищенаведеними підставами.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням про складення повного тексту рішення 23.09.2011.

З оглядом наведеного, керуючись статтями 35, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, б. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, місцевий бюджет міста Севастополя р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 за кодом платежу 22080400 ) 115 216,25 грн., у тому числі 38484,14 грн заборгованості з орендної плати, 1414,25 грн. пені, 30% річних у розмірі 7997,86 грн., штраф у розмірі 67320,00 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 1152,16 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації 22050003, код ЄДРПОУ 24035598) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення, відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України, складено 23.09.2011.