Рішення № 21018332, 20.12.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5019/2351/11

за позовом Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1

до відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" Рівненська філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про розірвання Договору від 22.05.2000 р. та стягнення в сумі 6 422 грн. 67 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_2

Від відповідача : Лукашин Є.В.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 14 грудня 2011 року до 20 грудня 2011 року.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” про розірвання Договору №259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті від 22.05.2000 та стягнення в сумі 6 422 грн. 67 коп. В обґрунтування вимог зазначає, що 07.02.2011 р. розрахунковий рахунок позивача НОМЕР_1 було заблоковано. Підставою такого блокування було накладення постановою відділу ДВС Рівненського МУЮ від 25.01.2011 р. арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 в процесі виконання ухвали №2-14202 від 11.11.2010 р. Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. 01.08.2011 р. підприємець ОСОБА_1 звернулася до відповідача з листом про розблокування рахунку НОМЕР_1, на якому знаходяться належні їй кошти в сумі 6422 грн. 67 коп. Проте даний рахунок не був розблокований відповідачем. Після чого підприємець ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про розірвання договору банківського рахунку від 22.05.2000 р., укладеного між ПАТ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1, закриття рахунку та перерахування коштів. Дана заява відповідачем залишена без належного реагування. Також не повернуті кошти в сумі 6422 грн. 67 коп., що знаходяться на вказаному рахунку позивача. У зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 просить суд задоволити позовні вимоги про розірвання Договору банківського рахунку від 22.05.2000 р. та стягнення 6 422 грн. 67 коп.коштів, які знаходяться на належному позивачеві рахунку. У позовній заяві позивач також просить покласти на відповідача 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач надав письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнає. Вказує що, 03.02.2011р. на адресу Приватбанку надійшла постанова державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ВП №23905001 від 25.01.2011р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Враховуючи те, що постанови виконавчої служби підлягають обов'язковому виконанню, дана постанова була прийнята банком до виконання. Таким чином, накладання арешту на кошти на рахунку позивача здійснювалося виключно в межах чинного законодавства. Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст.154 ЦПК України, відповідно до якої встановлено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу; питання про скасування заходів забезпечення позову вирішуються в судовому засіданні за заявою особи, щодо якої вжито заходи забезпечення позову із поставленням ухвали про скасування заходів забезпечення позову. Жодних рішень суддів щодо скасування заходів забезпечення позову до банку не надходило, а відповідно Приватбанк не може одноосібно припинити виконання постанови виконавчої служби. Вважає, що в діях Приватбанку не має порушень вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 20.12.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просить суд позов задоволити.

Відповідач надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмовому відзиві. Просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 22.05.2000 р. між Комерційним банком «Приватбанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») (Банк) та підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено Договір №259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті (надалі Договір, арк.с.52-54,). Предмет Договору - відкриття поточного рахунку (рахунків) в Банку на підставі інструкції Національного банку України "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті" та чинного законодавства. Здійснення всіх видів розрахункових та касових операцій, передбачених режимом поточного рахунку в національній або іноземній валюті.

Згідно п.п.2.1.1, 2.1.2., 2.1.3., 2.1.14. договору банк зобов'язується: відкрити клієнту на момент укладання Договору поточний рахунок (рахунки): НОМЕР_1 в національній валюті. Наступні рахунки відкриваються на підставі письмової заяви клієнта за формою, встановленою Національним банком України і обслуговуються у відповідності з цим договором; здійснювати розрахункове та касове обслуговування клієнта і проводити за його дорученням розрахункові та касові операції, передбачені режимом відкритого йому рахунку (рахунків); надавати інші банківські послуги на основі окремих договорів з клієнтом; закрити рахунок (рахунки) Клієнта за його письмовою заявою у випадках, що не суперечать чинному законодавству.

Пунктом 2.2.1 договору визначено що клієнт зобов'язується дотримуватися діючих норми і правил здійснення розрахункових та касових операцій.

Термін дії цього договору - один рік, з моменту його підписання. Договір рахується продовженим на такий самий строк, якщо жодна зі сторін не заявить про розірвання за 20 днів до його закінчення (п.п 6.1., 6.4.).

Як вбачається із матеріалів справи Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська було розглянуто цивільну справу №2-14202 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У процесі розгляду вказаної цивільної справи Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська було винесено ухвалу №2-14202 від 11.11.2010 р. про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно зі здійсненням його опису та грошових коштів на всіх рахунках у межах заявлених позовних вимог у розмірі 477400,41 грн., що належать ОСОБА_3, ОСОБА_1, яка була надіслана для виконання до відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції.

На виконання ухвали №2-14202 від 11.11.2010 р. відділом ДВС Рівненського МУЮ було винесено постанову ВП № 23905001 від 25.01.2011 р. про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 (арк.с.37-39). Дана постанова була надіслана на адресу ПАТ КБ «Приватбанк»та прийнята останнім до виконання, в результаті чого було накладено арешт на рахунок позивача НОМЕР_1 у ПАТ КБ «Приватбанк».

Разом з тим, 28 січня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було прийнято рішення у цивільній справі №2-14202 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено (арк.с.23-26).

Однак, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2011 року у згаданій вище цивільній справі скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2011 року, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про стягнення заборгованості відмовлено (арк..с.27-29).

У подальшому 01 серпня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до відповідача з листом №1, відповідно до якого просила розблокувати рахунок НОМЕР_1 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк»та на якому знаходяться належні їй кошти в сумі 6422 грн. 67 коп. (арк.с.15). Відповідь на вказаний лист у матеріалах справи відсутня.

Після цього фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до відповідача із письмовою заявою про розірвання Договору банківського рахунку №259-06 від 22.05.2000 року, укладеного між КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1, закриття рахунку НОМЕР_1 та перерахування коштів з вказаного рахунку на рахунок позивача, що відкритий в іншому банку (арк.с.30). Відповідь на вказану заяву у матеріалах справи відсутня.

Тому підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті від 22.05.2000 р. є договором банківського рахунку.

Згідно зі ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

За умовами ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Вбачається, що ухвалою від 11.11.2010 р. у цивільній справі №2-14202 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно зі здійсненням його опису та грошових коштів на всіх рахунках у межах заявлених позовних вимог у розмірі 477400,41 грн., що належать ОСОБА_3, ОСОБА_1 фактично було вжито заходи забезпечення позову.

Разом з тим, як зазначалося вище, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2011 року скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2011 року у справі №2-14202, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське фінансове агентство “Верус” про стягнення заборгованості відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 14.06.2011 р.

Вбачається, що цивільна справа №2-14202 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглядалася із застосуванням норм Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Проаналізувавши викладене, суд прийшов до висновку, що, оскільки судове рішення про відмову в позові у справі №2-14202 набрало законної сили 14.06.2011 р., вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.11.2010 р. заходи забезпечення позову повинні були застосовуватися до 14.06.2011 р. Застосування заходів забезпечення позову після цієї дати є неправомірним.

Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач неправомірно продовжує блокування рахунку позивача НОМЕР_1 є обґрунтованими, оскільки позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатися належними йому коштами, які знаходяться на вказаному рахунку.

За умовами п.6.3. Договору №259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті від 22.05.2000 р. сторони не мають права розірвати даний договір в односторонньому порядку крім випадків, передбачених чинним законодавством та цим договором.

У відповідності до частин 1 статті 1075 Цивільного кодексу України Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Частина 3 статті 1075 Цивільного кодексу України визначає, що залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Тобто, клієнт банку вправі у будь-який час ініціювати процедуру розірвання Договору, що і було зроблено позивачем шляхом звернення до Банку із відповідною заявою про розірвання Договору, перерахування залишку коштів за вказаними в заяві реквізитами. Доказом отримання Банком такої заяви є штамп Філії на документі.

Отже, у даному випадку Банк порушує права клієнта (позивача) щодо розірвання договору банківського рахунку.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є невиконання Банком умов Договору та приписів чинного законодавства України, яке регулює порядок виконання та розірвання договорів.

Згідно ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді на пропозицію про розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає суду підстави вважати, що вимоги підприємця ОСОБА_1 про розірвання Договору №259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті від 22.05.2000 р., укладеного між позивачем та відповідачем, та стягнення з відповідача 6 422 грн. 67 коп. належних позивачу коштів, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1, ґрунтуються на законі та договорі, підтверджуються матеріалами справи, відтак підлягають до задоволення повністю.

Доводи відповідача, які викладені у письмовому відзиві, спростовуються вищевикладеними нормами законодавства та матеріалами справи, відтак не приймаються судом до уваги.

У позовній заяві позивач також просив покласти на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" Рівненська філія Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Як на підставу вимоги посилається на Угоду-доручення про надання правової допомоги від 15.08.2011 р., укладену з адвокатом ОСОБА_2. Також подав до матеріалів справи копію свідоцтва про право ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю №486 від 22.12.2005 р., квитанцію №4 від 15.08.2011 р. про сплату ОСОБА_2 2 000 грн. 00 коп. за надання юридичних послуг згідно Угоди-доручення від 15.08.2011 р.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, інших витрат, повязаних з розглядом справи. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача (ч.5 ст.49 ГПК України). Отже, вимога позивача про покладення на відповідача 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката обґрунтована та підлягає задоволенню.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі частин другої та пятої ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Розірвати Договір №259-06 про розрахунково-касове обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті від 22.05.2000 р., укладений між Комерційним банком «Приватбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк») та підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, адреса філії: 33000, м.Рівне, вул. Відінська,8, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2) - 6 422 грн. 67 коп. належних позивачу коштів, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1, 187 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "26" грудня 2011 року