Рішення № 21018200, 20.12.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011р.Справа №18/3346/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», пров.Нестерівський,3-5. м.Київ, 04053

до Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта», вул.Свіштовська,3, м.Кременчук, Полтавська обл., 39609

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" (61052, м.Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" (39610, м.Кременчук, проїзд Галузевий , 4, код ЄДРПОУ 00152307)

про стягнення дизельного пального

Суддя Тимченко Б.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. №458/1д від 13.04.2011р.

від відповідача ОСОБА_2., дов. №14/03-20 від 27.12.2011р.

від третьої особи 1 ОСОБА_3.. дов. №754 від 19.09.2011р.

від третьої особи 2 ОСОБА_4., дов. б/н б/д

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки «D»виду ІІ ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 0,633т.

Позивач на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа - СТГО «Південна залізниця»надала суду пояснення стосовно суті спору.

Третя особа - ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта»у своїх пояснення просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи. Дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 липня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»(позивач) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 1410/2/2118.

Згідно з умовами Договору поставки (п.п. 1.1., 3.1.. 3.3.) з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.03.2011 року ПАТ «Укртатнафта»(постачальник) зобов'язується поставити ВАТ «Укрнафта»(покупець) з поміж іншого, нафтопродукти, - дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки «D»виду II ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 332,650 тонн. Строк передачі товару - період з липня 2010 року по березень 2011 року; базис поставки: ЕХ^ (франко-резервуар ПАТ «Укртатнафта»м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3) згідно з інкотермс-2000.

Відповідно до п. 4.3. Договору поставки, розрахунки проводяться в розмірі 100 % від загальної вартості кожної партії поставленого товару протягом 60-ти календарних днів від дати пред'явлення постачальником рахунку. Підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура постачальника, який ним надається після поставки відповідної партії товару. Факт повної оплати Позивачем товару що підлягав поставці підтверджується копією банківської виписки від 27.05.2011 року.

Пунктом 3.7. Договору поставки встановлений обов'язок покупця самостійно та за свій рахунок організувати відвантаження та транспортування товару.

З метою реалізації ВАТ «Укрнафта»положень п. 3.7. Договору поставки, між Позивачем та Відповідачем 17.05.2010 року укладено договір транспортного обслуговування №3594/10/2119.

Відповідно до п.1.1 договору транспортного обслуговування, ВАТ «Укрнафта» (замовник) доручає, а ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта»(виконавець) зобов'язується зокрема. здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська. 3 та оплаті перевезення вантажів ВАТ «Укрнафта»залізничним транспортом до вказаних ВАТ «Укрнафта»залізничних станцій призначення.

Пунктом 1.3. вищевказаного договору передбачено, що при відвантаженні, оформленні, відправленні та прийомі вантажів сторони керуються положеннями даного договору. «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року за N 281/171/578/155 (надалі за текстом Інструкція), а також діючим законодавством України, що регламентує дані відносини.

ПАТ «Укртатнафта»при виконанні своїх зобов'язань за Договором транспортного обслуговування, залучає треті особи для організації перевезень вантажів ВАТ «Укрнафта»(п. 1.4. Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору транспортного обслуговування ПАТ «Укртатнафта»залучено до відправлення вантажу третю особу - ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», яке 17.03.2011 року зі станції Кагамлицька Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»за залізничною накладною № 43471622 від 17.03.2011 року (копія в матеріалах справи ) відправило на залізничну станцію Веніславівка одержувачу - відокремленому структурному підрозділу ПАТ «Укрнафта»- Нафтогазовидобувному управлінню «Полтаванафтогаз» (далі НГВУ «Полтаванафтогаз»), опломбовану запірно-пломбувальним пристроєм (ЗПП) «Варта-Універсал-М № к718329, цистерну № 74737602 з дизельним пальним підвищеної якості (Євро) марки D виду ІІ ДСТУ 4840:2007 в кількості 54 514 кг (вага нетто). Маса вантажу визначалась на вагонних електричних вагах вантажовідправника ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта», які знаходяться на його під'їзній колії.

18.03.2011 року, зазначена цистерна, без розкредитування була подана на залізничну Веніславівську базу матеріально-технічного забезпечення НГВУ «Полтаванафтогаз». При здійсненні вантажоодержувачем візуального огляду цистерни, після її прибуття, остання виявилась справною з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, проте під час перевірки маси зазначеної цистерни виявлено нестачу в розмірі 1086 кг.

Відповідно до п. 5.2.4. Інструкції, маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці у разі, зокрема, надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ (засіб вимірювальної техніки), без порушення ЗПП. У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП. що складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання, який є комерційним актом (пункт 5.2.6. Інструкції).

Відповідно до пункту 129 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за № 457. обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення зокрема, обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (частина 3 пункту 129 Статуту залізниць України).

Незважаючи на зазначені вимоги закону, начальником станції Веніславівка СТГО «Південна Залізниця», відмовлено НГВУ «Полтаванафтогаз»входити до складу комісії під час складання комерційного акту, що також підтверджується листом Полтавської дирекції залізничних перевезень СТГО «Південна залізниця»від 23.03.2011 року № ДН-04-04/880 Так само відмовлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укртатнафта»про що свідчить лист від 18.03.201 1 року № 1000-651.

За участю представників НГВУ «Полтаванафтогаз», представника житлово-комунального підприємства с. Петрівка-Роменська Параки В.М. 18.03.2011 року складено Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю № 1. за формою № 5-НП. Застосовуючи об'ємно-масовий метод вимірювання кількості вантажу, можливість застування якого передбачено п.п. 4.2.2.1. п. 4.2.2. Інструкції, з урахуванням природних втрат, комісією визначено остаточний розмір нестачі дизельного пального в кількості 1086,00 кг.

Проте, після здійснення працівниками позивача перерахунку об'ємів нестачі дизельного пального, фактична нестача виявилась хибною, що викликано невірним застосуванням членами комісії границь відносної похибки при застосуванні об'ємно-масового методу (п.п. 4.2.2.2. п. 4.2.2. Інструкції), коефіцієнтів, які визначають норми природних втрат нафти та нафтопродуктів під час залізничних перевезень, а також методики застосування таких коефіцієнтів, передбачених пунктом 11.2. Порядку застосування норм природних втрат нафтопродуктів під час прийому, видачі, зберіганні та транспортуванні, затвердженого Постановою Державного комітету СРСР по матеріально технічному забезпеченню від 26.05.1986 року № 40 (є чинною станом на дату звернення з даним позовом) та становить значно менший обсяг в розмірі 0,633 г.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки «D»виду ІІ ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 0,633т.

На підставі матеріалів справи, заслухавши представників сторін, оцінивши та дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Між сторонами виникли правовідносини з договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст.26 ЗУ «Про залізничний транспорт»обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку.

16.03.2011р. актом приймання-передачі нафтопродуктів №80816297 позивач передав, а відповідач прийняв паливо дизельне у загальній кількості 332,650тн. В даному акті (п.2) вказано, що по кількості і якості нафтопродуктів сторони не мають претензій одна до одної. Вказаний акт є первинним документом, що засвідчує фактичне здійснення господарської операції і передачу нафтопродуктів в певному обсязі.

Відповідно до п.1.1 договору транспортного обслуговування. Предметом є надання послуг з боку відповідача по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів ПАТ «Укрнафта»та оплаті перевезення вантажів залізничним транспортом до вказаних замовником залізничних станцій призначення.

Відповідно до п.2.1 договору, відповідач взяв на себе обов'язки з організації навантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачі вантажів підприємствам залізничного транспорту «Укрзалізниці».

Таким чином, сторони домовилися про те, що з моменту передачі товару перевізнику, з урахуванням забезпечення навантаження рухомого складу та оформлення необхідних документів, обов'язки ПАТ «Укрнафта»за договором транспортного обслуговування вважаються виконаними належним чином.

Пунктом 5.4 договору передбачена відповідальність виконавця (відповідача) за несвоєчасне відвантаження, оформлення і відправлення вантажів замовника (позивача). Тобто відповідальність відповідача обмежена тільки цими показниками. Відповідно, покладення відповідальності за недостачу вантажу на відповідача суперечать вимогам договору транспортного обслуговування.

Таким чином, фактичне надання послуг ПАТ «Укртатнафта»по відправленню вантажу ПАТ «Укрнафта»підтверджується матеріалами справи. Тобто, взяті на себе зобов'язання по договору транспортного обслуговування відповідачем виконані належним чином.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін докази, заслухавши їх пояснення, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34,36, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суддя Б.П. Тимченко