Рішення № 21018144, 10.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р.Справа № 18/735/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ", 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест", юридична адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, 29, кв. 139; фактична адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, квартал 278, буд. 7-А, кв. 3

про стягнення 400534,82 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест", юридична адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, 29, кв. 139; фактична адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, квартал 278, буд. 7-А, кв. 3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ", 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Шаповаленко М. В.

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 10.11.2011 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 400534,82 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № KL 0807215 від 30.07.2008 року, в т.ч. 290452,16 грн. лізингових платежів, 25303,13 грн. пені, 82016,93 грн. штрафу, 2762,60 грн. витрат на виконавчий напис нотаріуса та зустрічна позовна заява про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом ОСОБА_1 у м. Києві 27.10.2010 року (реєстровий номер 2480, с/бланк ВРВ № 221590) про повернення предмету лізингу - колісного навантажувача LONGGONG CDM 855 808855080062WLL Товариству з обмеженою відповідальність "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест".

Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на його необгрунтованість і безпідставність.

Відповідач за первісним позовом повноважного представника в судове засідання не направив, докази отримання ним ухвали від 03.11.2011 року станом 10.11.2011 року до суду не повертались, але у попередніх судових засіданнях представник відповідача за первісним позовом усно проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалами від 15.03.2011 року (т. 1, а.с. 1), від 31.03.2011 року (т. 1, а.с. 78), від 30.06.2011 року (т. 1, а.с. 130), від 16.08.2011 року (т. 1, а.с. 142), від 19.10.2011 року (т. 2, а.с. 15), від 27.10.2011 року (т. 2, а.с. 25) та від 03.11.2011 року (т. 2, а.с. 36) по даній справі відповідача за первісним позовом було зобов'язано надати до суду письмовий документально обгрунтований відзив на позов. Крім того, ухвалами від 27.10.2011 року та від 03.11.2011 року по даній справі відповідача за первісним позовом було зобов'язано надати до суду документальні докази на підтвердження обставин щодо неможливості явки уповноваженого представника в судове засідання, викладених у клопотанні за № 26/10/11 від 26.10.2011 року (т. 2, а.с. 16). Відповідач за первісним позовом вимог вищенаведених ухвал суду не виконав, поважності причин їх невиконання не пояснив. За таких обставин у зв'язку з ненаданням відповідачем за первісним позовом відзиву на позовну заяву справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, станом 10.11.2011 року докази отримання третьою особою ухвали від 03.11.2011 року до суду не повертались.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

30.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" (відповідач за первісним позовом, лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (позивач за первісним позовом, лізингодавець) був укладений договір фінансового лізингу № KL 0807215 (т. 1, а.с. 30-36), згідно умов якого лізингодавець відповідно до заявки лізингоодержувача зобов'язався набути (купити) у продавця (власника майна, яке є предметом (об'єктом) лізингу, та з яким лізингодавець укладає договір придбання майна) майно, вказане лізингоодержувачем, і надати йому право на час строку лізингу володіти і користуватися майном на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач - оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів.

Як вбачається зі специфікації (т. 1, а.с. 37-38), що є додатком № 1 до договору фінансового лізингу № KL 0807215 від 30.07.2008 року (далі - договір лізингу), предметом (об'єктом) лізингу є колісний навантажувач LG CDM 855, 2008 року випуску, новий.

На виконання умов договору лізингу позивач за первісним позовом придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Спецтехника" колісний навантажувач LG CDM 855, 2008 року випуску, новий, серійний № 808-855080062WLL (далі - предмет лізингу), вартістю 416800,01 грн., що підтверджується наявними у справі копією видаткової накладної № 1-10714 від 20.08.2008 року та копією банківської виписки по рахунку про оплату предмета лізингу (т. 1, а.с. 41-42).

Вищевказаний предмет лізингу було передано відповідачеві за первісним позовом згідно акту прийому-передачі предмета лізингу від 20.08.2008 року (т. 1, а.с. 39), у зв'язку з чим між сторонами було підписано уточнений графік платежів за договором лізингу від 20.08.2008 року (т. 1, а.с. 40).

10.07.2009 року між сторонами було підписано додаткову угоду за № 1 (т. 1, а.с. 43-44) до договору лізингу, якою відповідачу за первісним позовом було надано відстрочку по оплаті внесків за частину майна, та уточнений графік платежів № 2 за договором лізингу (т. 1, а.с. 45).

Згідно п. 3.2 договору лізингу, лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у розділі 14 цього договору.

Як встановлено приписами п. 2 додаткової угоди № 1, зобов'язання за договором лізингу мають виконуватися згідно уточненого графіку платежів № 2 з моменту підписання цієї додаткової угоди.

У відповідності до уточненого графіку платежів № 2, відповідач за первісним позовом повинен сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15-го числа кожного місяця. При цьому, у відповідності до п. 3.2. договору лізингу, якщо строк оплати чергового лізингового платежу припадає на неробочий день (вихідний, святковий або інший), лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий день.

В порушення умов договору лізингу відповідачем за первісним позовом лізингові платежі за період з 15.07.2009 року по 13.08.2010 року відповідно до уточненого графіку платежів № 2 сплачені не були, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем за первісним позовом по несплаченим лізинговим платежам, сума якої станом на 14.08.2010 року склала 290452,16 грн., що підтверджується наданим позивачем за первісним позовом розрахунком ціни позову (т. 1, а.с. 15-28).

Слід зазначити, що в силу п. п. 7, 8 додаткової угоди № 1 на лізингоодержувача було покладено обов'язок сплатити на користь лізингодавця адміністративний платіж в сумі 570,50 грн. (в т.ч. ПДВ) та заборгованість по відсотках, що станом на 10.07.2009 року склали 3466,54 УО або 26969,68 грн. Вказані платежі відповідач за первісним позовом зобов'язався сплатити до 15.07.2009 року. В період з 13.07.2009 року по 01.03.2011 року відповідачем за первісним позовом було перераховано позивачу за первісним позовом грошові кошти на загальну суму 27792,00 грн., які були зараховані в якості оплати платежів, передбачених п. п. 7, 8 додаткової угоди № 1, а саме - адміністративного платежу в розмірі 570,50 грн. та заборгованості по відсотках у розмірі 26969,68 грн., а всього - 27540,18 грн.

Згідно ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 11.5. договору лізингу, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного чи неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання. При цьому, як встановлено п. 11.5.3. договору лізингу, істотним порушенням, зокрема, вважається прострочення лізингоодержувачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу, встановлених за цим договором.

Згідно приписів п. 11.6. договору лізингу, коли є підстава розірвати цей договір, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню і штрафи), які залишилися до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо).

На підставі п. п. 11.5, 11.6 договору лізингу, відповідачу за первісним позовом був направлений позивачем за первісним позовом лист-повідомлення № 13/08 від 05.08.2010 року (т. 1, а.с. 46-47), що підтверджується копіями поштових квитанцій та описів вкладення (т. 1, а.с. 48). Вказаним листом відповідача за первісним позовом було повідомлено про розірвання укладеного між сторонами договору лізингу з 16.08.2010 року, а також зобов'язано його не пізніше 18.08.2010 року повернути майно (предмет лізингу) та сплатити борг по простроченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання договору лізингу.

За таких обставин позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму основної заборгованості по несплаченим у період з 15.07.2009 року по 13.08.2010 року лізинговим платежам у розмірі 290452,16 грн., а також нараховані на суму основного боргу пеню за період з 16.07.2009 року по 15.08.2010 року в сумі 25303,13 грн. та штраф у розмірі 82016,93 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 року), за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми заборгованості по несплаченим лізинговим платежам у розмірі 290452,16 грн. є правомірними, обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин стосовно забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 6 ст. 323 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 10.2. договору лізингу, за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4., 2.6., 3.1., 3.2. і 6.4. даного договору, лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, розмір такого платежу розраховується у відповідності до умов п. 3.9. договору). Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Отже, договором лізингу встановлено право лізингодавця вимагати сплати лізингоодержувачем пені за прострочення виконання ним грошових зобов'язань у розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати, яка може бути нарахована до моменту здійснення оплати.

З наданого позивачем за первісним позовом розрахунку ціни позову вбачається, що сума пені в розмірі 25303,13 грн. нарахована за період з 16.07.2009 року по 15.08.2010 року окремо по кожному лізинговому платежу та відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року).

Нарахування позивачем за первісним позовом суми штрафу в розмірі 82016,93 грн. в повному обсязі відповідає приписам п. 11.6. договору лізингу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем за первісним позовом суми пені та штрафу за допомогою ІАЦ "Ліга" суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на виконавчий напис нотаріуса в розмірі 2762,60 грн., які були понесені ним у зв'язку з тим, що відповідачем за первісним позовом не було в добровільному порядку повернуто позивачеві за первісним позовом предмет лізингу. Факт понесення позивачем за первісним позовом зазначених витрат підтверджується наявною у справі копією банківської виписки по рахунку (т. 1, а.с. 50).

Як було вказано вище, згідно п. 11.6. договору лізингу, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса обгрунтовані позивачем за первісним позовом як понесені ним реальні збитки відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України.

За змістом ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Таким чином, умовами за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати збитки, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги загальні положення про відшкодування шкоди, наведені у ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, є наявність загальних умов деліктної відповідальності, а саме: протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. Обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини і прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками, їх розмір доводяться кредитором. При цьому згідно п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи, що саме протиправна поведінка відповідача за первісним позовом (невиконання викладених у листі-повідомленні № 13/08 від 05.08.2010 року вимог стосовно повернення предмета лізингу) спричинила понесення позивачем за первісним позовом спрямованих на відновлення свого порушеного права витрат (вчинення виконавчого напису), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 2762,60 грн. також підлягають задоволенню.

26.04.2011 року до господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява (т. 1, а.с. 82-84, 104-105) Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" (позивач за зустрічним позовом) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом ОСОБА_1 у м. Києві 27.10.2010 року (реєстровий номер 2480, с/бланк ВРВ № 221590), про повернення предмету лізингу - колісного навантажувача LONGGONG CDM 855 808855080062WLL Товариству з обмеженою відповідальність "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (відповідач за зустрічним позовом).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.04.2011 року (т. 1, а.с. 81), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року (т. 1, а.с. 114-116) зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" повернуто без розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2011 року (т. 1, а.с. 154-155) ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.04.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року по даній справі скасовано з тих підстав, що відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача на відміну від такої процесуальної дії, як оголошення перерви в судовому засіданні, передбачає розгляд справи з початку з дотриманням вимог ст. 74 ГПК України, а справу направлено до господарського суду Полтавської області на новий розгляд в частині зустрічного позову зі стадії його прийняття.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.10.2011 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В обгрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом посилається на те, що виконавчий напис від 27.10.2010 року (реєстровий номер 2480, с/бланк ВРВ № 221590) було вчинено Приватним нотаріусом ОСОБА_1 без достатніх правових підстав, оскільки відповідачем за зустрічним позовом було надіслано повідомлення про розірвання договору лізингу, а не про відмову від нього як того вимагає ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідач за зустрічним позовом у наданому до суду відзиві на позовну заяву (т. 2, а.с. 17-18) проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує та вважає, що по своїй правовій суті розірвання договору є тотожним відмові від нього. Крім того, відповідач за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву зазначає, вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є належним способом захисту з огляду на зміст чинної на даний момент редакції ст. 50 Закону України "Про нотаріат" (№ 3425-XII від 02.09.1993 року).

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до приписів ст. 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Приймаючи до уваги, що вчинення виконавчого напису нотаріусом є нотаріальною дією, а у відповідності до п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року за № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, доводи відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є належним способом захисту, судом відхиляються.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом стосовно того, що розірвання договору в даному конкретному випадку є тотожним відмові від нього, оскільки обидва випадки мають наслідком припинення дії договору із вчинення сторонами пов'язаних із цим дій.

Так, згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, яка передбачає підстави для зміни або розірвання договору, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. На можливість розірвання договору без звернення до суду в силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом) вказується, зокрема, у Листі Верховного Суду України від 07.10.2010 року, в якому також зазначено, що розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення і дії договору включно до моменту його розірвання, а також зберігає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Слід зазначити, що якоїсь конкретної форми відмови від договору фінансового лізингу чинним законодавством України не встановлено. Відтак, відмова від договору фінансового лізингу може бути вчинена й шляхом направлення повідомлення про розірвання цього договору, що жодним чином не суперечить приписам ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Крім того, відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Приписами ж ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 13.11. договору лізингу сторони погодили, беручи до уваги ст. ст. 6, 627 ЦК України, що у разі невідповідності положень даного договору положенням актів цивільного судочинства України вважається, що сторони відступили від актів цивільного судочинства і врегулювали свої правовідносини на власний розсуд, при цьому відносини сторін регулюються даним договором.

Отже, визначені сторонами у п. 11.5. договору лізингу підстави його розірвання, а саме - сплив 10-денного строку з дня направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору не суперечать положенням чинного законодавства України.

Приймаючи до уваги викладене вище, а також враховуючи, що в даному випадку відповідачем за зустрічним позовом були виконані всі умови договору лізингу стосовно його розірвання, а виконавчий напис від 27.10.2010 року (реєстровий номер 2480, с/бланк ВРВ № 221590) вчинений Приватним нотаріусом ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1182 від 29.06.1999 року, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Судові витрати у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техагроінвест" (юридична адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 50 років СРСР, 29, кв. 139; фактична адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, квартал 278, буд. 7-А, кв. 3, р/р № 26008089800135 в КФ ВАТ "Кредитпромбанк", МФО 331854, р/р № 260071295 в Кременчуцькій філії АБ "Полтава-Банк", код ЄДРПОУ 33672225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 5, р/р № 26505201 в AT "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 34003114) - 290452,16 грн. лізингових платежів, 25303,13 грн. пені, 82016,93 грн. штрафу, 2762,60 грн. витрат на виконавчий напис нотаріуса, 4005,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 14.11.2011 року.