Рішення № 21018044, 16.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2012 р.Справа № 3/17-4809-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛУБ СИРУ" До відповідача: Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело"

про стягнення 150455,48 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., представник за довіренітю

Від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіренітю

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛУБ СИРУ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", у якій з урахуванням уточнень від 16.01.2012р., просить суд стягнути з відповідача 150455,48 грн., з яких 146104,24 грн. основного боргу, 3823,53 грн. пені, 527,71 грн. 3% річних.

Представник відповідача факт заборгованості визнав, однак зазначав про те, що частина товару вартістю 30768,90 грн., яка на даний момент зберігається на складі відповідача містить заводський брак, у звязку з чим відповідач звертався до позивача з пропозицією повернути дану частину товару. Крім того, представником відповідача зазначалось на понесенні Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" додаткових витрат, повязаних з придбанням холодильної камери вартістю 68093 грн. для торгівлі продукцією, у звязку з чим відповідач просив суд стягнути меншу частину боргу у розмірі 47242,33 грн. та відповідно зменшити розраховані позивачем пеню та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

16 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛУБ СИРУ" (Постачальник) та Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (Дистрибютор) було укладено дистрибюторський договір №КП-318 (далі за текстом Договір), згідно якого Постачальник зобовязався постачати Дистрибютору продукцію виключно для її подальшого перепродажу Дистрибютором на умовах договору, а Дистрибютор зобовязався прийняти поставлену продукцію та оплачувати її ціну у строки та в порядку, передбаченому договором.

З урахуванням положень п. 4.6 Договору підписана сторонами видаткова (товарна) накладна є невідємним додатком до даного договору, де сторони підтверджують свою згоду з умовами поставки відповідної партії продукції. Підписана сторонами видаткова (товарна) накладна чи товарно-транспортна накладна є документами, що підтверджують передачу продукції Постачальником та приймання продукції Дистрибютором.

У відповідності до положення п. 4.9 Договору приймання-передача продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до інструкції П-6 від 15.06.1965 р. та П-7 від 25.04.1966р. Недостача, надлишок, будь-які пошкодження упаковки, Продукції чи тари, а також інші недоліки відображаються у відповідних актах, підписаних уповноваженими представниками сторін в день приймання продукції. На підставі ТТН та актів Сторони можуть проводити необхідні документальні коригування чи здійснювати інші дії, повязані з виправленням виявлених недоліків.

Відповідно до п. 5.3 Постачальник надає Дистрибютору відстрочку платежу, яка складає 21 календарних днів з дати відвантаження партії продукції для перевезення, яка фіксується у відповідній видатковій накладній на певну партію продукції.

На виконання умов дистрибюторського договору №КП-318 від 14.06.2011 року Постачальником було передано у власність Дистрибютора продукцію на загальну суму 679741,73 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 26-42). .

Однак, як вбачається з пояснень представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛУБ СИРУ" та не заперечується представником відповідача, вартість отриманого товару Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" сплачена частково на суму 483637,49 грн., у т.ч. 50000 грн. сплачено після звернення позивача до суду з позовною заявою, у звязку з чим за відповідачем рахується несплачена заборгованість у розмірі 150455,48 грн., що стало підставою для уточнення позовних вимог позивачем 16.01.2012р.

Уточнені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням прийнятих на себе зобовязань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача 150455,48 грн. основного боргу, 3823,53 грн. пені та 527,71 грн. 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛУБ СИРУ" про стягнення заборгованості в розмірі 146104,24 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом не враховуються посилання представника відповідача на відсутність заборгованості в частині вартості товару у сумі 30768,90 грн., яка на даний момент зберігається на складі відповідача містить заводський брак, а також на необхідність скорочення заявленої до стягнення заборгованості на понесенні Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" додатковиі витрати, повязані з придбанням холодильної камери вартістю 68093 грн. для торгівлі продукцією з огляду на наступне.

З залучених до матеріалів справи доказів вбачається прийняття відповідачем продукції на суму 679741,73 грн., доказів що б засвідчували передачу позивачем товару неналежної якості, або доказів складення двосторонніх актів про наявність недоліків в порядку п. 4.9 договору суду не надано, матеріали справи не містять доказів повернення частини товару вартістю 30768,90 грн. позивачу, у звязку з чим посилання відповідача про відсутність заборгованості в частині вартості товару у сумі 30768,90 грн. є необґрунтованим. Також, на думку суду, понесені Підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" додатковиі витрати, повязані з придбанням холодильної камери вартістю 68093 грн. для торгівлі продукцією, не можуть впливати на розмір заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки у розумінні п. 4.7 договору після приймання продукції від Постачальника відповідач став власником продукції та до нього перейшов ризик випадкової загибелі даного товару, у звязку з чим дії відповідача, направлені на придбання холодильної камери, засвідчують здійснення ним заходів, направлених на покриття власних ризиків. При цьому, умовами діючого Договору не передбачено обовязку позивача відшкодовувати відповідачу понесені ним витрати по збереженню та реалізації продукції.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом, відповідачем були допущені прострочення сплати вартості товару та на момент вирішення спору ще не сплачено позивачу 146104,24 грн. вартості отриманого товару.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У п. 11.3 Договору визначено, що у випадку порушення Дистрибютором умов оплати продукції, Постачальник має право, зокрема, нарахувати Дистрибютору пеню за прострочення оплати поставленої продукції в розмірі 10 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 3823,53 грн. пені, 527,71 грн. 3% річних, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення уточнених позовних вимог зі стягненням з відповідача 146104,24 грн. основного боргу, 3823,53грн. пені та 527,71 грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового спору в сумі 4009,11 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 41, код 25029967; р/р 26007312112 в АБ „Укргазбанк” МФО 320478; р/р 26005311188501 в АБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛУБ СИРУ" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119; код 36413692; п/р 26002021001481 в ПАТ „БТА КИЇВ”, м. Київ, МФО 321723) 146104 (сто сорок шість тисяч сто чотири) грн. 24 коп. основного боргу, 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 53 коп. пені, 527 (пятсот двадцять сім) грн. 71 коп. 3% річних, 4009 (чотири тисячі девять) грн. 11 коп. судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 20 січня 2012 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.