Рішення № 21017548, 20.01.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.12р.Справа № 21/5005/17559/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС", м. Запоріжжя

доВідповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕТЕХІНВЕСТ",

м. Донецьк

про стягнення 2 014, 00 грн. шкоди

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 19/5 від 01.01.12р.;

від відповідача-1 - ОСОБА_2, дов. № 79 від 01.01.12р.;

від відповідача-2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ "Запорожкокс" (Позивач) звернулося із позовом у якому просить суд стягнути з ДП "Придніпровська залізниця" (Відповідач-1) та ТОВ "ДОНВУГЛЕТЕХІНВЕСТ" (Відповідач-2) шкоду, завдану недостачею вантажу у розмірі 2 014,00 грн. Вказує, що на виконання умов договору № ДУК-01/10-39р/206 від 15.01.2010 р. на адресу Позивача надійшли вагони № 60924966, № 67655852, № 65756876, № 67612630, № 66133208, при зважуванні якого було виявлено нестачу вантажу у кількості 1750 кг, про що на ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено на додаток до акту № 6622 від 12.08.2011 р. про воронкоподібне заглиблення комерційний акт АА№ 019391/586 від 13.08.2011 р.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву просить в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи це тим, що в разі якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер). Тобто, відправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, пунктів 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив достатніх заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Відповідач не забезпечив отримання поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням та конверт разом з ухвалою повернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач-2 не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.01.12р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

15.01.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест- холдинг" та Публічним акціонерним товариством "ЗАПОРІЖКОКС" (надалі - Позивач) було укладено договір № ДУК-01/10-39р/206 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору ТОВ "Метінвест холдинг" зобов'язався поставити Позивачу вугільну продукцію за марочним складом, цінами та кількістю, вказаними у специфікаціях.

В межах даного Договору 09.08.2011р. в адресу ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" була направлена партія вагонів з вугільним концентратом марки Ж (надалі - вугілля), з трьох вагонів: № 60924966, № 67655852, № 65756876,№ 67612630, № 66133208. Відповідно до залізничної накладної № 48157515 вантажовідправником є ТОВ "Донвуглетехінвест" (ВП ЗФ "Постниковська") власником - ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ".

13.08.2011р. на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці виявлено недостачу про що був складений комерційний акт АА № 019391/586 у зв'язку з виявленою недостачею у вагоні № 65756876. В комерційному акті АА № 019391/586 від 13.08.2011р. зазначено, що комерційний акт складено на додаток до акту станції Запоріжжя-Ліве № 6622 від 12.08.2011 р. про воронкоподібне заглиблення.

В комерційному акті від 13.08.2011р. АА № 019391/586 складеному станцією Запоріжжя - Ліве вказано про наявні поглиблення діаметром 120 см., глибиною 70 см, справа по ходу поїзда між 2,3 люками, в місцях заглиблення маркування відсутнє. Виявлена недостача вантажу в розмірі 1750 кг. Крім того зазначено, що вагон № 65756876 у технічному стані виявився справним, нещільне прилягання кришки 3 люку до поперечної балки, зазор довжиною 40см., шириною 3 см. заложений картоном, просипання вантажу не має. На деталях вагону є сліди просипання вантажу. У комерційному відношенні завантаження нижче бортів на 10 см. завантаження шапкоподібне, ущільнене марковане.

Крім того, у комерційному акті від 13.08.2011р. АА № 019391/586 зазначено, що у залізничній накладній № 48157515 вказано, що маса у напіввагоні № 665756876 становить 69 000 кг. Проте під час видачі вугілля по станції Запоріжжя - Ліве було встановлено, що фактична його вага у напіввагоні № 65756876 становить - 67250 кг, тобто виявлена недостача складає 1750 кг.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, з врахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача у вагоні № 65756876 складає:

1750 кг (виявлена недостача) - 690 кг (норма недостачі) = 1060 кг;

Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає 2014,00 грн.:

1) 1900,00 грн. (ціна за тону, з ПДВ, згідно зі специфікацією № 2309 від 01.08.2011 р. до договору №ДУК-01/10-39р/206 від 15.01.2010р.) х 1,060 т (розмір недостачі) = 2014,00 грн. (вартість недостачі з ПДВ);

Рахунок-фактура №СФ-125947 від 14.08.2011 р. ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ" сплачений ПАТ "ЗАПОРІЖКОКС" у повному обсязі платіжним дорученням № 14553 від 12.11.2011р.,

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного ватажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони та контейнери.

Так, у комерційному акті АА № 019391/586 зазначено, що вагон № 65756876 у технічному стані справний: нещільне прилягання кришки 3 люка до арміровочного листа хребтової балки, зазор довжиною 40 см., шириною 3 см., заложений картоном просипання вантажу не має. Раніше складено акт форми ГУ-106 №241 від 12.08.2011р. У комерційному відношенні: навантаження у вагоні нижче рівнів бортів на 10 см, між 2,3 люком поглиблення діаметром 120 см., глибиною 70 см., справа по ходу поїзда, в місцях заглиблення маркування відсутнє, є сліди просипання вантажу на деталях вагону.

При визначенні справності вагонів встановлюється справність як в технічному, так і в комерційному відношенні. Технічно справні вагони повинні задовольняти вимог правил технічної експлуатації. Комерційна справність - це такий стан вагонів, який забезпечує збереження вантажів, які перевозяться. В комерційному акті зазначено, що: нещільне прилягання кришки 3 люку до арміровочного листа хребтової балки, зазор довжиною 40см.. шириною см., заложений картоном, на деталях вагону є сліди просипання вантажу. У комерційному відношенні завантаження нижче бортів на 10 см., між 2,3 люком поглиблення діаметром 120 см., глибиною 70 см. в місцях заглиблення маркування відсутнє.

Таким чином, були порушені вимоги ст. 31 Статуту залізниць, а саме, перевізник подав під завантаження несправний вагон, а вантажовідправник навантажив вантаж у несправний вагон, не перевіривши його у комерційному відношенні.

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України. Зокрема даною нормою закону передбачено, що шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно з ч. 3 ст.314 ГК України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до положень п.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення залізницею, засвідчуються комерційними актами, що складаються залізницями. Як уже зазначалося, в комерційному акті від 13.08.2011 АА № 019391/586 зафіксовано факт незбереження прийнятого до перевезення вугілля.

Згідно з п.п. 110, 113 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу: за незбереження прийнятого до перевезення вантажу вона несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Розмір такої шкоди в даному випадку складається із вартості вантажу, який оплачений Позивачем, але фактично ним не отриманий.

Згідно з ч.3 ст. 314 ГК України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Крім цього, п. 114 Статуту передбачено, що за недостачу вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час його перевезення, у розмірі вартості недостачі вантажу.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначив, що відповідно до статей 908 ЦК України, 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці при перевезенні вантажів, засвідчуються комерційними акти або акти загальної форми.

За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то відповідні поняття розмежовуються. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

Також відповідач-1 зазначив, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

13 серпня 2011 року станцією Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт АА № 019391/586, де зазначено, що вагон № 65756876 технічно справний, але складений акт про технічний стан вагону №241. У вказаному акті зазначено, що вагон технічно справний, проте з правого боку по ходу виявлено нещільне кришки 3 люку до армувального листа поперечної балки, мається зазор 40x3 см. Відправник до навантаження міг бачити зазор, але не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування. В комерційному акті також зазначено, що на деталях вагону маються сліди витікання вантажу, що перевозився.

Тобто, відправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, пунктів 5 та 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив достатніх заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування.

Крім того слід зазначити, що стаття 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Тобто, це є правом залізниці, а не обов'язком. Відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Однак Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу.

Відповіда-1 зазначає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник (відповіда-2).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи усе вищевикладене та зазначене у комерційному акті від 13.08.2011р. АА № 019391/586 та накладній № 48157515, суд вбачає, що відповідальність за недостачу вантажу має нести відповідач-2, який порушив вимоги ст. 31 Статуту, а саме, як вантажовідправник навантажив вантаж у вагон, не перевіривши його у комерційному відношенні, тоді як технічна справність спірного вагону підтверджується належними доказами.

У позові до відповідача-1 відмовити.

Судовий збір у справі покладається на Відповідача-2, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕТЕХІНВЕСТ" (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 105, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33371718) на користь Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖКОКС" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 4, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00191224) шкоду, завдану недостачею, у розмірі 2 014,00 грн. (дві тисячі чотирнадцять грн. 00 коп.), судовий збір у розмірі 1 411,50 грн. одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

У позові до Відповідача-1 - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 23.01.2012р.