Ухвала суду № 21009150, 12.01.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2012 р.                               м. Київ                                        К-23324/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді –доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Господарського суду м. Києва від 10 березня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі №25/313-А за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Німецьке індустріальне представництво” до Київської регіональної митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2007 року підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Німецьке індустріальне представництво»звернулося до суду з позовом до Київської регіональної митниці про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень форми «Р»від 19.02.2007 №15, 16.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відсутні підстави для розмитнення належного йому товару –автонавантажувачів за кодом товару за класифікацією Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) 8427 20 11 00 за ставкою ввізного мита 5%, оскільки зазначена техніка за своїм функціональним призначенням та технічними характеристиками підпадає під класифікацію товару за УКТ ЗЕД 8427 20 19 00, ставка ввізного мита по якому є 0%. Крім цього зазначає, що його доводи підтверджуються експертним висновком, у зв’язку з чим вважає донарахування відповідачем податкових зобов’язань безпідставним.

Постановою Господарського суду м. Києва від 10 березня 2009 року, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Київська регіональна митниця просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка зовнішньоекономічної діяльності ПІІ ТОВ «Німецьке індустріальне представництво»з питань правильності класифікації товару згідно УКТ ЗЕД за вантажними митними деклараціями від 30.08.2005 №100000007/5/074342, від 30.08.2005 №100000007/5/074343, від 23.09.2005 №100000007/5/077450, від 23.09.2005 №100000007/5/077453, від 07.10.2005 №100000007/5/079335, від 19.10.2005 №100000007/5/080778, від 24.10.2005 №100000007/5/081370, від 09.11.2005 №100000007/5/321556, від 16.11.2005 №100000007/5/322489 та повноти нарахування митних платежів.

За результатами камеральної перевірки складено Акт №8/7/100000000/20010868 від 14.02.2007 в якому зазначено, що відповідно до вимог УКТ ЗЕД автонавантажувачі з вилковим захватом, що являють собою автонавантажувачі, які оснащені пристроєм, а саме вилковим захватом, та пристосовані для підіймання, переміщення та укладання вантажів у штабелі повинні класифікуватись у товарній під категорії 8427 20 11 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита повна та пільгова - 5%). При цьому позивачем було сплачено митні платежі загалом на суму 195165,30 грн., в той час як вони повинні були нараховуватись та сплачуватись згідно коду УКТ ЗЕД 8427 20 11 00 та складати 253062,44 грн., тобто позивачем не сплачено 57897,14 грн. митних платежів, у зв’язку з чим зазначена сума податкового зобов'язання, що вказана без штрафних санкцій та пені, підлягає сплаті до Державного бюджету.

На підставі вказаного Акта відповідачем 19.02.2007 винесено податкові повідомлення форми «Р»№ 15 та № 16, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «Ввізне мито»на загальну суму 50659,53 грн., у тому числі 48247,17 грн. –за основним платежем, 2412,36 грн. –за штрафними санкціями, а також за платежем «Податок на додану вартість»на загальну суму 10132,21 грн., у тому числі 9649,72 грн. –за основним платежем, 482,49 грн. –за штрафними санкціями.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІП якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорювані податкові повідомлення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі за позовом приватного підприємства «Містерія-ДК», а також від 21.01.2011 у справі за позовом АТЗТ «Торговий дом Астрон».

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 10 березня 2009 року, змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя М.Є. Бим