Ухвала суду № 20992466, 16.01.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"16" січня 2012 р.Справа № 16/5025/1125/11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна), м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства „Рускус”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3251256,80 грн. вартості зерна

Головуючий суддя В.В. Магера

суддя О.Д. Вибодовський

суддя С.В. Заверуха

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1. за довіреністю від 29.08.2011р.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3251256,80 грн. вартості зерна ріпаку, переданого відповідачу на зберігання відповідно до договору №14 від 27.07.2010 р.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що за умовами договору № 14 про приймання, очистку, сушку, зберігання та відвантаження зерна від 27.07.2010 р. позивач як поклажодавець передав відповідачу як зерновому складу на зберігання 699,195 тон ріпаку 1 класу, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 72 від 27.07.2010 р. (серія АТ № 366804), виписаною відповідачем.

Витяг №2051 від 19.05.2011 року з Реєстру складських документів на зерно засвідчує, що Позивач зберігає 699,195 тонн ріпаку першого класу на ТОВ „Комбікормовий завод” згідно договору складського зберігання від 27.07.10 р. За твердження позивача, вказана складська квитанція на зерно є чинною і не погашена, і відповідно зобовязання зернового складу видати це зерно Поклажодавцю зберігаються.

Зазначене зерно було належним чином відповідно до норм діючого законодавства України придбане позивачем у ПП „Рускус” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Романовського, б. 80, код ЄДРПОУ 36960542) за договором № 519/1-54617 від 26.07.2010 року на умовах ЕХ/Л/ - „франко-склад” ТОВ „Комбікормовий завод”. Позивач повністю оплатив вартість поставленого ріпаку 1 класу, перерахувавши грошові кошти у сумі 2 426 209,45 гривень з ПДВ 20 % на підставі виставленого ПП „Рускус” рахунку №5180 від 27.07.2010 року прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок ПП „Рускус”. Оплата підтверджується платіжним дорученням № 200380 від 28.07.2010 року.

Згідно ст.35 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні” зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Відповідач своїх зобов'язань за Договором та законом не виконав і відвантаження ріпаку 1 класу 699,195 тон не здійснив.

Пункт 2.2 Договору передбачає обов'язок Відповідача відвантажити сільськогосподарську продукцію позивачу (Поклажодавцю) по пред'явленню письмової вимоги та необхідних документів. 09.08.2010 року Позивач направив Відповідачу лист вих. 39 про відвантаження 699,195 тон ріпаку 1 класу на залізничний транспорт у період з 09.08.2010 року по 15.08.2010 року.

У відповідь на одержаний лист відповідач зазначив, що згідно постанови Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.08.2010 року зерно ріпаку в кількості 699,195 тон, яке було придбане позивачем у ПП „Рускус” та передане на зберігання ТОВ „Комбікормовий завод”, прилучене до кримінальної справи № 15/4054 як речовий доказ та на нього накладено заборону на його видачу зі складу та будь-яке відчуження (вих.№79 від 09.08.2010 року).

З метою перевірити чи належне позивачеві майно все ще знаходиться у Відповідача, Позивач направив запит в Хмельницьку обласну державну хлібну інспекції із проханням здійснити перевірку якісних та кількісних показників належного Позивачеві ріпаку першого класу, що перебував на зберіганні у ТОВ „Комбікормовий завод”.

16.05.2011 р. Хмельницька обласна державна хлібна інспекція направила відповідь на запит Позивача, у якій вказано, що насіння ріпаку, яке зберігалось на ТОВ „Комбікормовий завод” було реалізоване з порушенням вимог чинного законодавства (копія додається).

Отже, відповідач не лише не виконав свого зобов'язання перед Позивачем, в частині повернення зерна за першою вимогою володільця складського документа, але й порушив майнові права Позивача, неправомірно реалізувавши належне останньому зерно.

Відповідно до ст.950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем. У разі втрати (нестачі) речі, збитки відшкодовуються у розмірі її вартості.

Відповідно до ч.3 ст.623 ЦК України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.4.2. Договору Відповідач несе відповідальність за кількісне і якісне зберігання зерна. У разі виявлення нестачі зерна Відповідач негайно здійснює його заміну за власний рахунок або відшкодовує його вартість. Проте, незважаючи на наведене вище положення договору, відповідач не здійснив жодних дій для відновлення порушеного майнового права Позивача.

За таких обставин, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, 07.12.2011р. від позивача на адресу суду надійшла заява в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, згідно якої просить суд з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням у іній справі законної сили:

1. Заборонити голові ліквідаційної комісії, іншим посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод” (31152, Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, село Веснянка, код ЄДРПОУ 00686960) або уповноваженим ними особам, вчиняти будь-які дії, спрямовані на здійснення процедури припинення ТОВ „Комбікормовий завод”;

2. Заборонити державному реєстратору Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області проведення державної реєстрації припинення ТОВ „Комбікормовий завод” (31152, Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, село Веснянка, код ЄДРПОУ 00686960) та внесення запису про державну реєстрацію припинення ТОВ „Комбікормовий завод” до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

3. Накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікормовий завод” (31152, Хмельницька обл., Старокостянтинівський район, село Веснянка, код ЄДРПОУ 00686960) у межах суми 3 251 256,80 грн., які знаходяться на рахунках підприємства в банківських установах.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що стосовно ТОВ „Комбікормовий завод” державним реєстратором Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області 03.11.2011 проведено реєстраційну дію - внесення рішення засновників про припинення юридичної особи, а також на те, що у господарському суді Хмельницької області розглядається справа №16/5025/1125/11 про стягнення з особи, що ліквідується, 3 251 256,80 грн. вартості зерна.

Таким чином, позивач вважає, що вважає, що у випадку нездійснення забезпечення позову це зробить неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому у разі його прийняття. При цьому, вважає, що між предметом спору по даній справі щодо стягнення коштів в сумі 3251256,80 грн. і заходами забезпечення позову існує взаємозвязок, тому дані заходи позивач вважає правомірними.

Ухвалою від 30.12.2011р. заяву про забезпечення позову було призначено до розгляду в засіданні суду 16.01.2012р.

Відповідач у відзиві від 21.09.2011р. проти позову заперечив, посилаючись на наступне: постановою слідчого СВ Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 06.08.2010 року зерно ріпаку в кількості 699,195 тон, яке було придбане позивачем у ПП „Рускус” та передане на зберігання відповідачу, долучено до кримінальної справи №15/4054 як речовий доказ із передачею відповідачу на зберігання, та на нього накладено заборону па його видачу зі складу та будь-яке відчуження.

Тому, вважає, що відповідач з моменту отримання згідно із вищезазначеною постановою від 06.08.2011р. у спірного майна (зерна ріпаку) став його законним володільцем згідно ст.79 Кримінально-процесуального кодексу України, яка передбачає правові підстави зберігання речових доказів у кримінальній справі.

Повідомив, що 16.05.2011р. Хмельницькою обласною державною хлібною інспекцією надано письмову відповідь на запит позивача, у якій вказано., що насіння ріпаку, яке зберігалося відповідачем, було реалізоване з порушенням вимог чинного законодавства (копія листа наявна в матеріалах справи).

Вважає, що дане твердження Хмельницької обласної державної хлібної інспекції не відповідає дійсності, відповідачем не здійснювалась реалізація зерна ріпаку, оскільки вирішення даного питання про речові докази необхідно проводити із врахуванням приписів ст.ст.80, 81 Кримінально-процесуального кодексу України.

Згідно ст. 80 КПК України, у випадку, коли виникає спір про право власності на предмети, які є речовими доказами, вони зберігаються поки набере законної сили рішення суду, винесене по даному спору в порядку цивільного судочинства.

Вважає при цьому, в судовому порядку спір про право власності на вищевказане зерно ріпаку (що є речовим доказом у кримінальній справі) не розглядався, зокрема й з ініціативи позивача також (позивач законним володільцем спірного майна судом не визнавався).

Також, позивачем правомірність постанови слідчого у кримінальній справі про визнання зерна ріпаку речовим доказом не оскаржувалась, клопотання про передачу спірного майна йому на зберігання в ході розслідування кримінальної справи не заявлялось,

Тому вважає, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння, а відповідно й підстав вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати, нестачі чи пошкодження зерна.

За таких обставин, просить суд відмовити позивачу в позові.

Представник відповідача та третьої особи в засідання суду 16.01.12р. не прибули, про причини неявки не повідомили, витребувані судом докази не подали.

Представник позивача в засідання суду 16.01.2012р. прибув, подав письмове пояснення щодо заяви про забезпечення позову, згідно якого позивач повідомив, що з відкритих джерел йому стало відомо про те, що засновниками ТОВ „Комбікормовий завод” 03.11.2011 до Єдиного державного реєстру внесено рішення щодо припинення даної юридичної особи. Дане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 963980 від 25.11.2011 та серії АЖ № 497237 від 12.01.2012 (додається), а також копія оголошення з офіційного засобу масової інформації, в якому публікуються відомості про вчинення реєстраційних дій: „Бюлетень Державної Реєстрації”, № 195, дата публікації 08.11.2011, аркуш 108.

Позивач вказує, що згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі ст.80 ГПК України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо 6) припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Як повідомлялося раніше, ТОВ „АСТІ” надано докази того, що засновниками відповідача 03.11.2011 до Єдиного державного реєстру внесено рішення щодо припинення даної юридичної особи. Відповідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 497237 від 12.01.2012 статус юридичної особи (ТОВ „Комбікормовий завод”) - в стані припинення підприємницької діяльності.

Згідно з законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та Цивільним кодексом України, засновниками відповідача/ліквідаційною комісією з метою припинення підприємства здійснено такі дії: подано документи державному реєстратору щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи; з огляду на встановлений строк до 08.01.2012 вже мав бути затверджений проміжний ліквідаційний баланс.

Вказує, що голові ліквідаційної комісії залишилося отримати довідки податкової служби, пенсійного фонду про відсутність заборгованості, довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню та подати державному реєстратору зазначений перелік документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

З огляду на зазначене вище, а також на те, що у господарському суді Хмельницької області розглядається справа №16/5025/1125/11 про стягнення з особи, що ліквідується, 3 251 256,80 грн. вартості зерна, ТОВ „АСТІ” вважає, що у випадку нездійснення забезпечення позову невжиття таких заходів зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі його прийняття на користь позивача, оскільки розгляд даної справи буде припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач також повідомив, що ним тричі в межах двомісячного строку направлялись листи на адресу відповідача із вимогами включити кредиторські вимоги на суму 3 251 256,80 грн. до проміжного ліквідаційного балансу відповідача, проте листи поверталися з тієї причини, що відповідач за зазначеною адресою не знаходиться.

Позивач стверджує, що незнаходження відповідача за місцем реєстрації або відмова приймати листи від позивача свідчить про недобросовісність відповідача, небажання погашати заборгованість перед позивачем, а також і про те, що процедура ліквідації відповідача була розпочата саме з метою самоусунення від відповідальності перед кредиторами.

За вказаних обставин, вважає, що виконання рішення суду може бути ускладнено чи взагалі не здійснено відповідачем в разі внесення державним реєстратором до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач підтримує подану раніше заяву про забезпечення позову та наполягає на необхідності вжиття таких заходів.

Суд, оцінивши подану позивачем заяву про забезпечення позову на відповідність вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, вважає останню такою, що не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. (ст. 67 ГПК України)

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що стосовно ТОВ „Комбікормовий завод” державним реєстратором Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області 03.11.2011 проведено реєстраційну дію - внесення рішення засновників про припинення юридичної особи, а також на те, що у господарському суді Хмельницької області розглядається справа №16/5025/1125/11 про стягнення з особи, що ліквідується, 3 251 256,80 грн. вартості зерна.

Тому, вважає, що у випадку нездійснення забезпечення позову це зробить неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому у разі його прийняття, оскільки є припущення, що розпочата відносно відповідача процедура припинення свідчить про небажання останнього погашати заборгованість.

Судом в даному випадку враховується, що наведена позивача підстава забезпечення позову не є достатнім підтвердженням невиконання рішення суду в майбутньому.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” (надалі постанова №16) передбачено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.(п.1 ч.2 цієї постанови).

Згідно п.3 постанови №16 передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Суд також звертає увагу позивача на те, що на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду із заявою про забезпечення.

Згідно ч.1 п.1, 2 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у звязку із неявкою в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподанням витребуваних доказів.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неявку у судове засідання представників відповідача та третьої особи, необхідність подання витребуваних судом доказів, спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому суд вважає за необхідне відкласти розгляд справи на іншу дату.

Керуючись ст. ст. 66, 67, ч. 1 п. 1, 2 ст. 77, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви позивача від 07.12.2011р. про забезпечення позову відмовити.

Розгляд справи № 16/5025/1125/11 відкласти на 11:30 "30" січня 2012 р.

Відповідачу надати суду докази знаходження ТОВ „Комбікормовий завод” м. Старокостянтинів як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Третій особі надати суду письмові пояснення щодо позовних вимог, копію довідки про включення до ЄДРПОУ.

Визнати явку повноважних представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, каб. 317.

Головуючий суддя

Суддя

СуддяВ.В. Магера

О.Д. Вибодовський С.В. Заверуха Віддрук.3 прим.: 1-до матеріалів справи; 2- відповідачу (ТОВ „Комбікормовий завод”, м. Старокостянтинів, вул. Веснянське шосе,буд.5) (рекоменд. з повідомл.) 3-третій особі (ПП „Рускус”, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Романського,80 (рекомен. з повідомл.)