Рішення № 20992234, 19.01.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.12 Справа № 24/121/2011

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 9002 грн. 08 коп.

Суддя Рябцева О.В.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 предст. за дов. від 21.09.2011 № 12-01-153/1414;

від відповідача ОСОБА_1 підприємець, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 05.10.1998.

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача в порядку ст.ст. 1212, 1213 ЦК України грошових коштів в сумі 9002 грн. 08 коп.

На обґрунтування заявленої вимоги позивач вказує, що між сторонами у справі існували договірні стосунки по поставці теплової енергії. З жовтня 2010 року договір від 15.10.2001 № 276 розірвано. Однак відповідач займає приміщення, яке знаходиться у жилому домі, що робить неможливим відєднати займане відповідачем приміщення від системи теплозабезпечення без нанесення шкоди мешканцям дому, так як система теплозабезпечення цілісна. Згідно діючих Тимчасових правил обліку відпуску і споживання теплової енергії, затверджених і введених в дію Держкомітетом України по житлово-комунальному господарству і Міністерством енергетики і електрифікації України наказом від 01.07.1996 № 57/312 позивач здійснив розрахунок безпідставно спожитої теплової енергії, сума якої склала 9002 грн. 08 коп. У звязку з неможливістю повернення майна в натурі, просить стягнути з відповідача грошові кошти.

У судовому засіданні 26.12.2011 відповідачем подано заяву про фіксування судового засідання технічними засобами, яка судом задоволена.

Відповідачем подано заяву про повернення позовної заяви позивачу відповідно до п. 6 ст. 63 ГПК України у звязку з відсутністю доказів надіслання копії позовної заяви відповідачу.

Заяву залишено без задоволення, оскільки питання про повернення позовної заяви вирішується на стадії порушення провадження у справі.

Також відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору.

Зокрема, відповідач вказує, що даний спір непідвідомчий господарському суду, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Оскільки в ст. 12 ГПК України не міститься вичерпного переліку підвідомчих господарським судам спорів, зазначається про вирішення спорів з інших підстав, суд оцінює субєктивний склад учасників спору і характер спору. В даному випадку сторонами у спорі є юридична особа і фізична особа-підприємець, тобто особи, які згідно ст.ст. 1, 21 ГПК України можуть бути сторонами в господарському процесі. Правовідносини, що розглядаються судом, виникли в результаті ведення господарської діяльності позивача і відповідача, а отже мають характер господарського спору. А відтак даний спір підвідомчий господарському суду.

Щодо відсутності предмету спору відповідач вказує на відсутність договірних правовідносин з позивачем, фактичну відсутність в приміщенні системи теплоспоживання.

У судові засідання 12.01.2012 та 19.01.2012 відповідачем подано відзиви на позовну заяву, в яких він заперечує проти заявлених вимог, зазначаючи, що договір між позивачем і відповідачем є розірваним. У приміщенні магазину за адресою: м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 31 не існує системи теплоспоживання, що підтверджено актом від 12.10.2010. Відповідач неодноразово звертався до позивача засвідчити цей факт шляхом обстеження приміщення магазину, однак до теперішнього часу таке обстеження не проведено.

Крім того, розрахунок позовних вимог здійснено на підставі Тимчасових правил обліку відпуску та споживання теплової енергії, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Міністерства енергетики і електрифікації України від 01.07.1996 № 57/312, які є нечинними, оскільки не зареєстровані у Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. У звязку з цим вимоги про стягнення коштів, розмір яких визначено на підставі нечинного правового акту не можуть бути предметом спору у господарському суді з огляду на приписи ст. 4 ГПК України. Доводи відповідача щодо відсутності предмету спору судом відхиляються, оскільки наявність спору очевидна, а посилання сторін на той чи інший нормативний акт оцінюється судом відповідно до ст. 4 ГПК України при розгляді спору по суті, оцінці заявлених вимог і наданих доказів. Також відповідач просить відшкодувати йому 500 грн. витрат на правову допомогу.

Оцінивши надані докази і доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що господарським судом Луганської області розглянуто справу № 28/20пд/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про розірвання договору. Рішенням від 22.02.2011 у задоволенні позову відмовлено. В даному рішенні судом встановлено, що 15.10.2001 між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (енергопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір № 276 про постачання теплової енергії в гарячій воді за адресою: АДРЕСА_2, автомагазин "Курс".

Рішення суду від 22.02.2011 у справі № 28/20пд/2011 у встановленому порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

За умовами даного договору енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Споживач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо необхідності проведення представниками відповідача обстеження приміщення автомагазину "Курс" з підстав відсутності системи опалення у даному приміщенні.

14.09.2010 споживач направив листа до енергопостачальної організації, в якому зазначив, що у звязку з незадовільним постачанням теплової енергії він вважає договір розірваним. В цьому листі позивач також просив працівників відповідача провести обстеження приміщення на предмет відсутності системи опалення та ізоляції стояків.

На даний лист енергопостачальна організація надала відповідь від 20.09.2010 № 16-6-1052, де зазначено, що вона проводила перерахунок оплати за недостатнє тепло згідно актів претензій, складених в двосторонньому порядку. Для припинення нарахувань за опалення у відділ збуту відповідача необхідно надати акт встановленої форми про відключення приміщення від центрального опалення, підписаний представниками організацій та головою комісії.

Відповідно до умов договору розбіжності та спори між сторонами, повязані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладанням додаткових угод (п. 8.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.2. договору).

Споживач дотримався передбаченої п. 10.2. договору умови про попередження про відмову від договору за місяць до його закінчення, а тому після 15 жовтня 2010 року договірні відносини між сторонами перестали існувати.

Оскільки договір розірвано в позасудовому порядку, відсутні підстави для його розірвання судом. Факт розірвання договору підтверджено судовим рішенням, яке згідно ст. 35 ГПК України має преюдиціальний характер для даного спору.

За ствердженням позивача, він протягом опалювального сезону жовтня 2010 року квітня 2011 року поставляв в житловий будинок по проспекту Гвардійський, 31, м. Сєвєродонецьк, в якому розташовано автомагазин "Курс", що належить відповідачу, теплову енергію.

Відповідач, заперечуючи доводи про надання теплової енергії, надав:

- Акт обстеження технічного стану і режиму роботи від 17.02.2010, складений інженером ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ", в якому зазначено, що при обстеженні опалювальної системи в автомагазині "Курс" за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що опалювальні пристрої обрізані самовільно без дозвольних документів, в приміщенні проходять транзитні стояки опалення в кількості 2 шт., які ізольовані:

- акт, складений 12.10.2010 за участю громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та самого відповідача, в якому відображено, що опалення приміщення магазину здійснюється побутовими електроприладами, інші засоби для опалення приміщення не використовуються, стояки теплопостачальної системи, що проходять через приміщення, ізольовані.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобовязаний, зокрема, забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" основними обовязками споживача теплової енергії є, зокрема, забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.

Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано Правилами надання послуг з води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Пунктом 26 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, є Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 (далі - Порядок).

Для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду вказаних питань (далі - Комісія).

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обовязково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові (пункт 2.2 Порядку).

Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.

Відповідно до п. 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.

Відповідачем такого акту не надано. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогою здійснити обстеження належного йому приміщення, однак відповідач нормативно не обґрунтував такого обовязку позивача, оскільки вищевказаним Порядком передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутись саме до постійнодіючої міжвідомчої комісії для розгляду вказаного питання.

Відповідач належними і допустимим доказами не обґрунтував правомірність відключення від мережі теплопостачання, а отже самовільно здійснив відключення від мережі і його доводи щодо безпідставності вимог позивача є необґрунтованими.

Позивач здійснив розрахунок безпідставно спожитої теплової енергії відповідно до Тимчасових правил обліку відпуску та споживання теплової енергії, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Міністерства енергетики і електрифікації України від 01.07.1996 № 57/312.

Відповідач заперечував щодо застосування цього нормативного акта, у звязку з чим позивачем надано уточнений розрахунок (аркуш справи 74-76), здійснений відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198. Зокрема, п. 23 цих правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідач заперечень щодо здійсненого розрахунку не надав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість (частина друга статті 1213 ЦК України).

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в сумі 1411 грн. 50 коп.

Судові витрати за правову допомогу покласти на відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 33, 34, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050 грошові кошти в сумі 9002 грн. 08 коп., судовий збір в сумі 1411 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Повне рішення складено і підписано - 23.01.2012.

Суддя О.В.Рябцева