Рішення № 20986570, 18.01.2012, Вишгородський районний суд Київської області

"18" січня 2012 р.

справа №2-118/2012р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2012 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого Рудюка О.Д.

при секретарі Пономаренко Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Вишгороді цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працює в ТОВ «Комплекс Агромарс»на посаді водія автотранспортного парку та здійснює міжміську доставку мясопродукції, яку виробляє відповідач, до покупців по всім регіонам України. Починаючи з жовтня 2010 року керівництво відповідача зобовязало всіх водіїв, зокрема і позивача, написати заяви про працевлаштування за сумісництвом на посаду експедитора та укласти договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. З листопада 2010 року позивачеві виплачується заробітна плата за мінусом завданих відповідачу збитків по недовозу мяса, при цьому, нараховуючи таку заробітну плату відповідач не застосовує Норми убутку мяса, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР 29.12.1984р. №339.

Пізніше, збільшивши розмір позовних вимог, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача частину належної, але не виплаченої заробітної плати за період з листопада 2010 року по березень 2011 року в розмірі 15328,71грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, так як законних підстав для відрахувань із заробітної плати позивача у відповідача немає.

Представник відповідача позову не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи свою позицію, останній посилався на те, що відповідно до норм чинного законодавства виплата премії не є обовязком власника, а є його правом, а тому відповідач мав право на невиплату частини заробітної плати позивача у вигляді премії відповідно до положення про оплату праці, що діє на підприємстві. Крім того, зазначив, що премія не виплачувалась на підприємстві через відсутність для того коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні первинного позову необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що позивач працював на підприємстві ТОВ «Комплекс Агромарс»до жовтня 2010 року водієм, а з жовтня 2010 року водієм-експедитором. Починаючи з листопада 2010 року відповідач нараховувало та виплачувало заробітну плату позивачу із вирахуванням її частини, тобто останній позбавлявся частини премії протягом періоду з листопада 2010 року по березень 2011 року на загальну суму 15 328грн. 71коп., чого не заперечував представник відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці»додаткова заробітна плата входить до структури основної та включає, зокрема, премії, повязані із виконанням виробничих завдань та функцій.

При вирішенні даного спору, суд враховує положення п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.2009р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», відповідно до якого при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено у тому разі, якщо вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

У ТОВ «Комплекс Агромарс»діє положення «Про оплату праці працівників»(далі-Положення), затверджене президентом ТОВ «Комплекс Агромарс», яке є локальним нормативно-правовим актом, спрямованим на врегулювання взаємовідносин між роботодавцем та працівниками, у тому числі, у сфері оплати праці.

Так, відповідно до п.4.3.1.1 Положення, премія працівникам підприємства нараховується по закінчені місяця у розмірі передбаченому розцінками, системам преміювання, чи штатним розкладом, затвердженими президентом.

П.4.3.1.2 Положення передбачено вичерпний перелік підстав, при наявності яких підприємством не нараховується премія за відповідний місяць. Але положенням не передбачено можливості невиплати премії з мотивів відсутності коштів. Тому посилання представника відповідача на можливість на власний розсуд виплачувати або не виплачувати премію позивачеві, у тому числі через брак коштів судом не можуть бути взяти до уваги як такі, що не відповідають позиції висловленій Верховним судом України у зазначеній постанові Пленуму.

Крім того, у розділі 5 Положення «Трудова дисципліна»передбачено застосування до працівника підприємства дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення премії.

Зокрема, п.5.3 Положення передбачено, що позбавлення премії або зменшення її розміру, як індивідуально по працівнику чи колективно по підрозділу, може бути застосоване підприємством у випадках: по поданню розпорядників фонду преміювання до 100%, за надання недостовірної та неправдивої інформації, що може призвести до матеріальних збитків на підприємстві до 100%, невиконання вказівки керівника до 30%, систематичне невиконання до 100%, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку до 100 %, неякісне а несвоєчасне виконання планових завдань до 100%, перебування на робочому місці у стані алкогольного чи наркотичного спяніння до 100%, недотримання порядку, умов та строків преміювання, керівниками підрозділів до 30%, незявлення на робоче місце за вимогою керівника до 100%, та інші причини, передбачені нормативним документами підприємства до 100%.

Посилання представника відповідача, що у новій редакції Положення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення премії не передбачено судом до уваги не береться, так як такий факт не відповідає дійсності, а остання редакція Положення містить у своєму тексті можливість застосування до працівника підприємства дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення премії.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач позбавлявся премії у звязку з неякісним та несвоєчасним виконанням планових завдань, відповідно до наказів ТОВ «Комплекс Агромарс», виданих на підставі подань про позбавлення премії за несвоєчасне та неякісне виконання планових завдань.

Таким чином, виходячи із системного аналізу доказів, наданих учасниками процесу, суд приходить до висновку, що до позивача позбавлення премії застосовувалось відповідно до п.п.1,3 п.5.3. Положення, а саме як дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Ст.147 КЗпП України передбачена можливість за порушення трудової дисципліни застосування до працівника заходів стягнення у вигляді догани або звільнення. Тобто, відповідачем не дотримано положення зазначеної норми трудового законодавства, та застосовано дисциплінарне стягнення не передбачене чинним КзпП України.

Крім того, згідно із ч.1 ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, про що також йдеться у п.9.6. розділу 5 Положення.

Однак, навіть така вимога КЗпП законодавчого акту, що врегульовує питання трудових відносин між працівниками та роботодавцями відповідачем не дотримана.

Більше того, жодних доказів неналежного виконання чи невиконання трудових обовязків позивачем для притягнення його до дисциплінарної відповідальності представником відповідача суду не надано.

Також, ч.4 ст.97 КЗпП України встановлено, що власник, або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Тому, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для утримання частини заробітної плати позивача адміністрацією ТОВ «Комплекс Агромарс».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Судом вжито заходів для реалізації зазначеного обовязку сторонами у ході розгляду справи у суді.

Суд вважає, що представник позивача довів у судовому засіданні порушення прав позивача діями відповідача щодо утримання частини заробітної плати, а тому таке право підлягає захисту з боку держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(07350 Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, КОД ЄДРПОУ 30160757) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 15328,71грн. невиплачену заробітну плату за період з листопада 2010 року по березень 2011 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ