Ухвала суду № 20976945, 11.10.2011, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-570/2011 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст.165-3 КПК УкраїниТокова С.Є.

Доповідач в апеляційній інстанції

Ваврів І.З.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2011 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Вавріва І.З.

суддів Швидкого Д.М., Шкреби Р.Д.

за участю :

прокурора Карого В.М.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_3. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2011 року

в с т а н о в и л а:

цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженці с. Боброїди Магерівського районЛьвівської

області, громадянці України, жительці АДРЕСА_1, не судимій

продовжено строк тримання під вартою до чотирьох місяців.

В апеляції захисник ОСОБА_3., в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, просить вищевказану постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.09.2011р. про продовження строку тримання останньої під вартою скасувати, мотивуючи тим, що суд першої інстанції приймаючи дане рішення не прийняв до уваги те, що обвинувачена є пенсіонеркою, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи і відсутні будь-які докази, що вона ухилятиметься від слідства та суду. Вважає, що вказані обставини є підставою для зміни їй запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Заслухавши суддю-доповідача; міркування прокурора, який вважає, що постанова суду, яку оскаржує захисник ОСОБА_3., є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без зміни, відмовивши в задоволення поданої апеляції; захисника ОСОБА_1 та обвинувачену ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову суду першої інстанції та змінити запобіжний захід ОСОБА_2 з тримання під вартою на підписку про невиїзд; проаналізувавши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовольнити, виходячи з наступного

Як вбачається з подання про продовження строку тримання під вартою, яке було предметом розгляду в суді першої інстанції, 26 вересня 2006 року між Черкаською філією АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ Торговий Дім «Балтія» в особі директора ОСОБА_4, було укладено генеральну угоду факторингу № 895/08-071, згідно якої банк в узгодженому договором порядку на умовах повернення, строковості та платності надає послуги факторингу, а саме оплачує клієнту гроші за поставлений ним товар партнерам.

Протягом 2006 - 2008 років працівники ТОВ Торговий Дім «Балтія» умисно, незаконно, з особистих корисливих спонукань, з метою отримання коштів в АКБ «Укрсоцбанк» згідно укладеної угоди факторингу, здійснили оформлення документів на право здійснення підприємницької діяльності на осіб, які являлися працівниками ТОВ Торговий Дім «Балтія», і без їхнього відому та дозволу вносили до договорів купівлі-продажу товару, а також видаткових накладних, недостовірні відомості про поставлений товар, його кількість та вартість, які в подальшому надали працівникам АКБ «Укрсоцбанк». На підставі вказаних документів АКБ «Укрсоцбанк» здійснював перерахунок коштів на рахунки ТОВ Торговий Дім «Балтія», які в установлений угодою термін повернуті не були.

По даному факту 09 вересня 2010 року, СВ УБОЗ УМВС України в Черкаській області, було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

26 вересня 2006 року між Черкаською філією АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ Торговий Дім «Балтія» в особі директора ОСОБА_4, було укладено генеральну угоду факторингу № 895/08-071, згідно якої банк в узгодженому договором порядку на умовах повернення, строковості та платності надає послуги факторингу, а саме оплачує клієнту гроші за поставлений ним товар партнерам.

Протягом 2005 - 2008 років службові особи ТОВ Торговий Дім «Балтія» умисно, незаконно, з особистих корисливих спонукань, здійснили оформлення документів на право здійснення підприємницькою діяльністю на осіб, які являлися працівниками ТОВ Торговий Дім «Балтія», а саме: ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14. та ОСОБА_15 і без їхнього відому та дозволу укладали фіктивні договори та підписували видаткові накладні нібито за поставлений товар. На підставі вказаних документів, які були надані до АКБ «Укрсоцбанк» як підтвердження виконання умов договору, банк здійснював перерахунок коштів на розрахункові рахунки ТОВ Торговий Дім «Балтія». В подальшому отримані таким чином грошові кошти, під виглядом повернення оплати за продукти та як поворотна фінансова допомога, були перераховані службовими особами ТОВ Торговий Дім «Балтія», на особисті банківські рахунки дебіторів, від імені яких вони фактично і здійснювали всю фінансово-господарську діяльність, після чого, скориставшись своїм службовим становищем, що виражалося у володіння та одноосібному користуванні всіма установчими, реєстраційними документами та банківськими реквізитами приватних підприємців дебіторів, привласнили та розтратили їх, звернувши на власну користь.

У встановлений угодою термін грошові кошти в повному обсязі до банку повернуті не були, в наслідок чого умисними та протиправними діями службових осіб ТОВ Торговий Дім «Балтія», кредитору - АКБ «Укрсоцбанк» було завдано матеріальних збитків на загальну суму 2 млн. 152 тис. 331 грн., з яких 1 млн. 999 тис. 999 грн. 18 коп. - тіло кредиту та 152 тис. 331 грн. 82 коп. - сума заборгованості за відсотками по кредитуванню.

По даному факту 11 липня 2011 року, СУ УМВС України в Черкаській області, було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

18 травня 1999 року у Виконавчому комітеті Черкаської міської ради було зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Балтія», якому у відповідності до вимог закону присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 30413676. Директором вказаного товариства було призначено одного із його співзасновників та власників - ОСОБА_4.

26 вересня 2006 року між Черкаською філією АКБ «Укрсоцбанк» та ТОВ Торговий Дім «Балтія» в особі директора ОСОБА_4, було укладено генеральну угоду факторингу № 895/08-071, гідно якої банк в узгодженому договором порядку на умовах повернення, строковості та платності надає послуги факторингу, а саме оплачує клієнту гроші за поставлений ним товар партнерам.

У встановлений угодою термін грошові кошти в повному обсязі до банку повернуті не були, внаслідок чого умисними та протиправними діями службових осіб ТОВ Торговий Дім «Балтія», кредитору - АКБ «Укрсоцбанк» було завдано матеріальних збитків на загальну суму 2 млн. 152 тис. 331 грн., з яких 1 млн. 999 тис. 999 грн. 18 коп. - тіло кредиту та 152 тис. 331 грн. 82 коп. - сума заборгованості за відсотками по кредитуванню.

З метою ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором - АКБ «Укрсоцбанк», директор ТОВ ТД «Балтія» - ОСОБА_4., умисно, усвідомлюючи протиправність власних дій, з особистих корисливих спонукань, спланував та втілив у життя план, який полягав у доведенні до банкрутства ТОВ ТД «Балтія».

Для чого із вказаною метою, 14 січня 2009 року ОСОБА_4. разом з іншими співзасновниками вийшов із складу учасників ТОВ ТД «Балтія», передавши всі належні йому права та частку в статутному фонді товариства ОСОБА_16, який не маючи на меті здійснення законної господарської діяльності ТОВ ТД «Балтія», виконував чіткі вказівки ОСОБА_4

В подальшому ОСОБА_4. продовжуючи свій злочинний намір та отримавши 07.03.2009 року від ОСОБА_16 на своє ім'я нотаріально завірену довіреність на право управління та розпорядження ТОВ ТД «Балтія», і діючи на підставі вказаної довіреності, уклав договір купівлі продажу частки в статутному капіталі від 20.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ ТД «Балтія» продає ПП «РІЛІБ» частку в статутному капіталі в розмірі 100 % статутного капіталу Дочірнього підприємства «Балтія-агро» загальною вартістю 2 000000 грн., за суму в 50 000 грн..

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_4. вивів активи із складу товариства, з метою подальшого ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань, що призвело до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності та в подальшому спричинило велику матеріальну шкоду кредитору.

Виконавши всі необхідні та заплановані заходи по доведенню ТОВ ТД «Балтія» до стану банкрутства, ОСОБА_4. наказав директору ТОВ ТД «Балтія» ОСОБА_16 подати до господарського суду Черкаської області заяву про банкрутство, відповідно до чого ухвалою вище вказаного суду від 07.05.2009 року, було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ ТД «Балтія» за ініціативою його директора ОСОБА_16. та введено процедуру розпорядження майном боржника.

По даному факту 25 липня 2011 року, СУ УМВС України в Черкаській області, було порушено кримінальну справу №3701000046 ДП-3 за ознаками складу злочину передбаченого ст.219 КК України.

В подальшому, вказані кримінальні справи були об'єднані в одне провадження, з метою повноти та об'єктивності проведення досудового слідства та присвоєно кінцевий та єдиний реєстраційний номер №3701000046.

12.07.2011 року за підозрою в скоєнні даного злочину, в порядку ст.115 КПК України було затримано ОСОБА_2

15.07.2011 року Соснівським районним судом м. Черкаси було обрано відносно ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 вересня 2011 року строк тримання під вартою ОСОБА_2 продовжено до чотирьох місяців.

Відповідно до ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» визначено, що розглядаючи подання слідчого про продовження троку тримання під вартою, суддя з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу (статті 148, 150, 155, 1652 КПК), а також умови, за яких продовження строку є можливим (ст. 156 КПК). Постанова судді про продовження строку тримання під вартою чи відмову в цьому повинна бути мотивованою.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи подання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що по справі необхідно провести ще ряд слідчих дій, а підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

Разом з тим, аналіз матеріалів досудового слідства, які повинен був дослідити суд першої інстанції, дає підстави колегії суддів для висновку, що таке рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Так, з протоколу судового засідання вбачається, що необхідність проведення слідчих дій з обвинуваченою та яких саме, в судовому засіданні не досліджувалося.

Також, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції не зясував питання щодо продовження строків досудового слідства по даній кримінальній справі до чотирьох місяців в порядку ст.120 КПК України, що є обовязковою умовою продовження строку тримання під вартою, оскільки як в протоколі судового засідання, так і в постанові суду це не зазначено.

Залишено поза увагою суду і той факт, що з подання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 залишається незрозумілим, в чому остання обвинувачується і які кримінально карані дії вона вчинили, а також те, що в поданні не наведено жодних мотивів щодо необхідності продовження утримання ОСОБА_2 під вартою.

Окрім того, в поданні про продовження строку тримання під вартою не конкретизовано, коли порушено кримінальну справу, по якій затримана ОСОБА_2 Не зясовано це питання і судом першої інстанції.

Всупереч вимог вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 під час розгляду подання про продовження строку тримання під вартою судом першої інстанції не зясовувались обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, передбачені ст.ст.148, 150, 155, 165-2 КПК України, а також умови, за яких продовження строку є можливим. Зокрема, не досліджувались дані, які характеризують особу обвинуваченої, її поведінка під час провадження в цій кримінальній справі; не було досліджено і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що обвинувачена, перебуваючи на волі не порушуватиме покладених на неї процесуальних обовязків та не займатиметься злочинною діяльністю.

Таким чином, задовольняючи подання слідчого про продовження троку тримання під вартою ОСОБА_2, суд належним чином не зясував питання щодо наявності підстав продовження строку тримання під вартою, а також не дав відповідної оцінки обставинам, що характеризують особу обвинуваченої і належним чином не аргументував свій висновок про наявність підстав вважати, що перебуваючи на волі остання ухилятиметься від слідства та суду і продовжуватиме злочинну діяльність.

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є пенсіонеркою, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має поганий стан здоровя, повязаний з катарактою обох очей, про що свідчить висновок ЛКК від 25 листопада 2009 року № 274.

Крім того, будь-який аргументованих даних, які б свідчили про те, що обвинувачена ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може уникати слідства та суду, змінювати місце проживання, продовжуватиме займатися злочинною діяльності чи перешкоджатиме встановленню істини по справі, як в поданні слідчого про продовження строку тримання під вартою так і під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій інстанції прокурором не наведено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення подання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати, в задоволенні подання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців відмовити, а обвинуваченій ОСОБА_2 змінити запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши її з під варти із залу суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.165-3, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляцію захисника ОСОБА_3., в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Соснівського районного суду від 12 вересня 2011 року відносно ОСОБА_2 скасувати.

В задоволенні подання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 до чотирьох місяців відмовити.

Обвинувачену ОСОБА_2 звільнити з під варти із залу суду негайно, змінивши їй запобіжний захід з тримання під вартою на підписки про невиїзд.

Головуючий

Судді