Постанова № 2097201, 10.07.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5239/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2008 року, м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Волошин Д.А.

Відповідача: Петренко О.В., Лобінцева О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „ТДК” до Дергачівської МДПІ у Харківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „ТДК”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Дергачівської МДПІ у Харківській області № 0000252310/0 від 18.04.08р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 529763,00 грн. та податкове повідомлення - рішення Дергачівської МДПІ у Харківській області № 0000262310/0 від 18.04.08р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 348538 грн.

Відповідач, Дергачівська МДПІ у Харківській області, проти позову заперечує з підстав вказаних у акті перевірки № 398/23-104/32796917 від 07.04.08р., а саме вказує, що позивачем порушено п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - занижено валовий дохід за 2 півріччя 2006 року на 142646,00 грн., за 2007 рік - на суму 630364 грн., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств”, зменшено валові витрати на суму 609743 грн., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, підприємству зменшено валові витрати за 4 квартал 2006 року на суму 93451 грн., за 2007 рік на суму 1344568,00 грн., в результаті чого було зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 1879271 грн. та донараховано податку на прибуток за 2007 рік у сумі 235375 грн., а також порушено п.п. 7.2.1, 7.2.3, п .7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в зв'язку з чим донараховано ПДВ у сумі 353175 грн. з підстав, про які зазначено в акті перевірки, а саме встановлено, що має місце невідповідність заповнення додатку К1/1 згідно балансових рахунків підприємства; до складу валових витрат віднесені витрати, пов'язані з страхуванням комерційних ризиків, котрі мають місце у системі правовідношень, визначених договорами страхування; не має можливості підтвердити документально бухгалтерський облік та фінансово-господарську діяльність підприємства по сільськогосподарським роботам, що були проведені за договорами підряду, в зв'язку з чим отриманий податковий кредит по ПДВ також не приймається до уваги.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено із наданих в судове засідання матеріалів, відповідно до оскаржених податкових повідомлень - рішень, на підставі п. 5.9 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 348538,00 грн. (основний платіж - 235375, 00 грн., штрафна санкція - 113163,00грн.) та на підставі п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 529763,00 грн. (основний платіж - 353175,00 грн., штрафна санкція - 176588,0 грн.).

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень є акт перевірки № 398/23-104/32796917 від 07.04.2008р. «Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р.». Як встановлено актом працівниками відповідача зазначається про те, що має місце невідповідність заповнення додатку К1/1 згідно балансових рахунків підприємства; до складу валових витрат віднесені витрати, пов'язані з страхуванням комерційних ризиків, котрі мають місце у системі правовідношень, визначених договорами страхування; не має можливості підтвердити документально бухгалтерський облік та фінансово-господарську діяльність підприємства по сільськогосподарським роботам, що були проведені за договорами підряду, в зв'язку з чим отриманий податковий кредит по ПДВ також не приймається до уваги, тому це є порушенням вищезазначених норм закону.

Як вбачається з акту перевірки, підприємством в порушення п.5.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997р. за №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) занижено валовий дохід за II півріччя 2006 року на 142646,0грн., за 2007 рік - занижено на суму 630364 грн. У додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143, узгодженого рішенням комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31 березня 2004 року № 06-10/234 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України в квітні 2003 року за № 271/7592, передбачено таблицю 1 „Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів", яка заповнюється на підставі пункту 5.9. Закону та Положення (стандарт) 17 бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044 (далі - П(с) БО9). А саме згідно з аналізом матеріальних рахунків, підприємство веде бухгалтерський облік відповідно до отриманих (оприбуткованих) товарно-матеріальних цінностей по рахункам 20, 21, 22, 23, 26, 28. Відповідно до залишків на рахунках необхідно заповнювати додаток К1/1 згідно балансових рахунків підприємства. В ході перевірки встановлено, що має місце невідповідність заповнення додатку К1/1, згідно балансових рахунків підприємства.

Суд вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Таким чином, податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарно - матеріальних цінностей веде виключно відносно тих товарно - матеріальних цінностей, які відносяться до валових витрат. Згідно з п. 1. ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Таким чином, відповідно до правил бухгалтерського обліку на матеріальних рахунках № 20, 21, 22, 23, 26, 28 підприємство веде облік не тільки товарно - матеріальних цінностей, вартість яких віднесено до складу валових витрат, а також і товарно - матеріальних цінностей, вартість яких не віднесена до складу валових витрат. В акті перевірки не зазначено яка частка витрат по придбанню ТМЦ, які обліковуються на рахунках № 20, 21, 22, 23, 26, 28 віднесена до складу валових, відповідно є безпідставним твердження про порушення підприємством п.5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Даний факт свідчить про те, що акт перевірки складено з порушенням п. 1.5 „Порядку оформлення результатів документальних, перевірок з питань дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами”, затвердженого Наказом ДПА України від 11.06.04р. за № 326, яким передбачено, що „акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства”. Відповідно до п. 2. Розділу 2 Порядку „відображеним в акті фактам порушення податкового законодавства необхідно: ... у разі виявлення розбіжностей чітко викласти факти порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно - правових актів, що порушені платником податків...”. Однак в акті перевірки в порушення даних вимог не вказано факту порушення податкового законодавства та в чому це порушення полягало, тому відповідно слід вважати, що актом перевірки не встановлено конкретного порушення податкового законодавства стосовно цього питання. Отже, акт перевірки в цій частині складено з суттєвим порушенням законодавства, що не дає можливості чітко встановити факт порушення. А тому висновки такого акта є неповними та безпідставними, відповідно неправомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, як свідчать матеріали справи позивачем було долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, що стосуються понесених підприємством витрат, але не включених до складу валових витрат, а саме: у розрахунку за 2006 рік приросту (убутку) запасів на складах та у незавершеному виробництві перерахунок проведено лише стосовно матеріальної складової, тому до нього не враховувало проведені ТОВ «Слобожанщина» осінньо-польові роботи, згідно з актами виконаних робіт від 30 листопада 2006р. на загальну суму 93451,48 грн. (акт по виконанню посіву озимого ячменя на суму виконаних робіт 15689,49 грн., акт по виконанню посіву озимого жита на суму виконаних робіт 12721,84 грн., акт по виконанню посіву озимої пшениці на суму виконаних робіт 46848,15 грн., акт по виконанню орання зябу на суму виконаних робіт 18192,00 грн.), також не було віднесено до валових витрат обладнання для котла на загальну суму 3374,67 грн. (накладна приватного підприємця ОСОБА_1 № 003159 від 25.10.06р. на суму 300,88 грн. без ПДВ, накладна приватного підприємця ОСОБА_2 № 006186 від 25.10.06р. на суму 656,35 грн. без ПДВ, накладна приватного підприємця ОСОБА_3 № 006122 від 04.10.06р. на суму 820,10 грн. без ПДВ, накладна приватного підприємця ОСОБА_1 № 003065 від 09.10.06р. на суму 1056,42 грн. без ПДВ, накладна приватного підприємця ОСОБА_1 № 003040 від 29.09.06р. на суму 540,91 грн. без ПДВ). Перерахунок приросту (убутку) запасів за 2007 рік проведено лише стосовно матеріальної складової, тому до нього не включено виконані ТОВ «Слобожанщина» осінньо-польові роботи згідно з актами виконаних робіт від 12 листопада 2007р. на загальну суму 757500,00 грн. (акт по виконанню посіву озимого ячменя на суму виконаних робіт 165000,00 грн., акт по виконанню посіву озимого жита на суму виконаних робіт 210000,00 грн., акт по виконанню посіву озимої пшениці на суму виконаних робіт 277500,00 грн., акт по виконанню орання зябу на суму виконаних робіт 105000,00 грн.), також не було віднесено до складу валових витрат електрообладнання на загальну суму 10835,72 грн. (накладна приватного підприємства «Сігма-кабель» № РН-0021678 від 31.08.07р. на суму 2485,38 грн., накладна приватного підприємця ОСОБА_4 № 62 від 05.04.07р. на суму 8350,34 грн. без ПДВ), будівельні матеріали на загальну суму 1299,25 грн. (накладна ВАТ Яциново-Слобідського кар'єру піску № 107 від 29.03.07., на суму 43,75 грн. без ПДВ, накладна ВАТ Яциново-Слобідського кар'єру піску № 117 від 13.04.07., на суму 87,50 грн. без ПДВ, накладна приватного підприємця ОСОБА_5 № 61 від 29.03.07р. на суму 180,00 грн. без ПДВ, накладна приватного підприємства «Солтек» № 138 від 30.03.07р. на суму 368,00 грн. без ПДВ, накладна ВАТ «Керамік» № 511 від 05.04.07р. на суму 620,00 грн. без ПДВ).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) - до складу валових витрат віднесені витрати, пов'язані з страхуванням комерційних ризиків, котрі мають місце у системі правовідношень, визначених договорами страхування, об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з комерційними ризиками в господарській діяльності, що були понесені позивачем за договорами добровільного майнового страхування фінансових ризиків укладених із Страховою компанією „Лемма". Однак на думку відповідача укладання договорів страхування в даному випадку не мало ґрунту, окрім отримання підприємством зменшення податкового навантаження.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ фірма „ТДК” згідно з договорами добровільного майнового страхування фінансових ризиків, укладених із Страховою компанією „Лемма” № 57/8904 від 25.07.06р., № 58/8904 від 28.08.06р., № 59/8904 від 26.09.06р, №60/8904 від 30.10.06р. здійснювало страхування комерційних ризиків, котрі мають місце у системі правових взаємовідносин, визначених договорами страхування. Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з комерційними ризиками в господарській діяльності, а саме страховими випадками за цими договорами страхування є виникнення збитків внаслідок невиконання контрагентами - газозбутовою організацією СП «Полтавська нафтогазова компанія» своїх обов'язків відповідно до договорів про постачання природного газу. Право суб'єкта господарювання на укладання договору закріплено в положеннях ЦК України - ст. 6, 627 ГК України. Органи державної влади i посадовi особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки дiяльностi суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно i оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права i законні інтереси суб'єктів господарювання. Твердження відповідача про відсутність ґрунту в укладенні цих договорів, оскільки „Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затвердженого Наказом ДЕРЖКОМНАФТОГАЗ №355 від 01.11.94 року (далі Правила) передбачена (п.п.11.3) майнова відповідальність газозбутових організацій (споживча пеня у розмірі 8%) від вартості недопоставленого газу, не приймається судом до уваги, тому що не можна розглядати наявність майнової відповідальності як умову відсутності необхідності в укладанні договору страхування, оскільки пеня є лише одним із засобів забезпечення зобов'язання, однак суб'єкт господарювання має право на укладання такого виду договору як страхування та розглядати його як додатковий спосіб забезпечення виконання зобов'язань перед іншими контрагентами. Підпунктом 5.4.6. п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати з страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної вiдповiдальностi, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської дiяльностi, у межах звичайної ціни страхового тарифу вiдповiдного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з дiяльнiстю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати з страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат з страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмiрi, що не перевищує 5 вiдсоткiв валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік. В акті перевірки (п.2.7) відповідач підтверджує факт здійснення позивачем господарської діяльності, а саме з розподілення та постачання газу, наявності відповідної ліцензії на здійснення такого виду діяльності, таким чином будь - які витрати зі страхування ризиків, пов'язаних з розподіленням та постачанням газу відносяться до валових витрат. Виходячи з положень цієї норми закону позивач мав право віднести витрати з страхування до складу валових витрат. Також суд зазначає, що органом податкової служби не було надано доказів того, що вищевказані договори є нікчемними або визнані недійсними в установленому законом порядку.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997р. за №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим позивачу зменшено валові витрати за ІУ квартал 2006 р. на суму 93451грн., за 2007 рік - на суму 1344568 грн. З огляду на те, що не має можливості підтвердити документально бухгалтерський облік та фінансово-господарську діяльність підприємства по сільськогосподарським роботам, що були проведені за договорами підряду №4 від 04.09.06р. та №5 від 03.08.07р. Як свідчать матеріали справи підприємство позивача уклало з ТОВ „Слобожанщина” договори підряду № 4 від 04.09.06р. та №5 від 03.08.07р., за якими позивач доручив, а ТОВ „Слобожанщина” прийняло на себе зобов'язання виконати комплекс агропромислових робіт, обробити грунт під сіяння, засіяти та провести збирання врожаю. Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що позивач сплачує вартість робіт після збирання врожаю та підписання Акту виконаних робіт. На перевірку були надані відповідні угоди та акти виконаних робіт, що не спростовується відповідачем. Таким чином, факт надання послуг за цими договорами підтверджується первинними бухгалтерськими, розрахунковими документами. Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не пiдтвердженi вiдповiдними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Однак в даному випадку відповідні витрати підтверджені як розрахунковими, так і платіжними документами. Згідно з п. 5.11. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Перелік обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових встановлений саме цим законом п. 5.3, однак в акті перевірки відповідач не робить посилання на відповідний пункт закону, що забороняє відносити такі витрати до складу валових. Окрім того, суд зазначає, що відповідач не надав суду докази того, що договори підряду та акти виконаних робіт є нікчемними або визнані судом недійсними. Тому твердження про неправомірність віднесення витрат до складу валових є неправомірним.

Посилання відповідача на відсутність у позивача власної землі, договорів оренди на землю сільськогосподарського призначення, зареєстрованих відповідно до чинного законодавства, відсутність карт посівів, на яких площах та що засівалось, також не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно з вищевказаними договорами підряду сторонами було передбачено, що вказані роботи, проводяться на землях, що належать ТОВ „Слобожанщина” на праві користування (п.1.2 договору), а не ТОВ „ТДК” та цими договорами визначено об'єми землі, яка повинна бути оброблена та засіяна.

Не приймаються до уваги судом також посилання відповідача на відсутність бухгалтерського обліку біологічних активів і сільськогосподарської продукції згідно з ПСБО №30 „Біологічні активи", затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 18.11.2005 р., №790, оскільки вимоги цього положення є обов'язковими для підприємств та організацій, щодо сільськогосподарської діяльності (п.2 Положення). Відповідно до п. 4 цього положення сільськогосподарська дiяльнiсть - процес управлiння бiологiчними перетвореннями з метою отримання сільськогосподарської продукції та/або додаткових бiологiчних активів. Оскільки виконавцем робіт є ТОВ „Слобожанщина”, то в даному випадку саме це підприємство повинно здійснювати відповідний облік, оскільки відповідає за процес управління біологічними перетворенням з метою отримання сільськогосподарської продукції, яка в подальшому повинна бути передана позивачу, а не сам позивач, який замовив певні види робіт.

Посилання органу податкової служби на невиконання вимог Наказу Міністерства Аграрної політики України від 18.05.2001р., №132 також є неправомірним, оскільки відповідно до п. 1 цього Наказу стосуються сільськогосподарських підприємств. Положеннями Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" передбачено, що сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом дiяльностi якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалiзацiї якої становить не менше 50 вiдсоткiв загальної суми виручки. Доказів того, що саме позивач є сільськогосподарським підприємством відповідач не надав, тому положення цього Наказу не можуть застосовуватись до діяльності підприємства позивача.

З акту перевірки вбачається, що на запит відповідача ТОВ „Слобожанщина” не надало документи, що стосуються виконання умов договору у зв'язку з їх знешкодженням, тому, на думку відповідача, неможливо підтвердити виконані послуги. Однак з таким висновком також погодитись не можна, оскільки, як свідчить акт перевірки, позивач надав первинні документи при проведенні перевірки, відсутність документів у ТОВ „Слобожанщина” згідно з вимогами чинного законодавства не ставить в залежність позивача щодо віднесення витрат до складу валових, у залежність до наявності у іншого підприємства відповідних документів. Оскільки згідно з п. 20.1 ст. 20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Дана норма містить в собі положення про особисту відповідальність кожного підприємства за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Враховуючи те, що кожне підприємство самостійно обчислює та вносить податок до бюджету, відповідно кожне підприємство самостійно проводить відображення валових витрат та валових доходів, а тому відображення валових витрат ТОВ фірма „ТДК” не ставиться в залежність від наявності документів у ТОВ „Слобожанщина”.

Твердження відповідача, що одним із засновників ТОВ фірма „ТДК" в перевіряючому періоді (II півріччя 2006 року та по 02.08.2007 року) був громадянин Російської Федерації ОСОБА_6, що мешкає: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1 від 29.07.2004 року та він же є засновником ТОВ „Слобожанщина", розмір внеску до статутного фонду 4650 грн., що дорівнює 62% спростовується матеріалами справи, оскільки громадянин ОСОБА_6 з 17.05.05р. не є засновником позивача, про що свідчить протокол загальних зборів засновників ТОВ фірма „ТДК” та зареєстрований в установленому порядку статут товариства від 23.05.05р., згідно з якими ОСОБА_6 на підставі власної заяви був виключений з складу засновників товариства.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 235375 грн.

Застосування штрафної фінансової санкції відповідно до п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є також неправомірним, оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов'язання.

Відповідач в акті перевірки також зазначає, що в порушення п.п.. 7.2.1., 7.2.З., п 7.2., п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. за № 168 /97- ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) підприємству донараховано ПДВ в сумі 353175грн. за договорами підряду. Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звiтного перiоду складається iз сум податкiв, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статтi 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звiтного перiоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарiв (у тому числi при їх iмпортi) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку; придбанням (будiвництвом, спорудженням) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй в необоротнi капiтальнi активи), у тому числi при їх iмпортi, з метою подальшого використання у виробництвi та/або поставцi товарiв (послуг) для оподатковуваних операцiй у межах господарської дiяльностi платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно вiд того, чи такi товари (послуги) та основнi фонди почали використовуватися в оподатковуваних операцiях у межах господарської дiяльностi платника податку протягом звiтного податкового перiоду, а також вiд того, чи здiйснював платник податку оподатковуванi операцiї протягом такого звiтного податкового перiоду. Згідно з актами приймання - передачі врожаю від ТОВ „Слобожанщина” на адресу ТОВ „ТДК” від 03.09.07р., 03.10.07р. вбачається, що сплата сільськогосподарських послуг пов'язана з господарською діяльністю ТОВ фірма „ТДК”, оскільки правомірність віднесення витрат з надання робіт у межах господарської діяльності доведена вищє. Тому є безпідставним твердження перевіряючих про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Також необхідно зазначити, що відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); дата списання коштiв з банкiвського рахунку платника податку в оплату товарiв (робiт, послуг); дата виписки вiдповiдного рахунку (товарного чека) - в разi розрахункiв з використанням кредитних дебетових карток або комерцiйних чекiв.

Що стосується посилання відповідача на порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, то суд вважає за необхідне зауважити, що ТОВ фірма „ТДК” в ході здійснення операцій по придбанню сільськогосподарських робіт є покупцем, а не продавцем, тому податкові накладні виписані ТОВ „Слобожанщина”, виходячи з чого висновок акту перевірки про недотримання позивачем п.п. 7.2.1 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підтверджується матеріалами справи. Крім того, в акті перевірки зазначено, про заповнення номенклатури податкових накладних.

Застосування штрафної фінансової санкції відповідно до п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є неправомірним, оскільки відсутнє правомірне донарахування податкового зобов'язання.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити про те, що Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса за зверненням заступника начальника ВПМ Дергачівської МДПІ в Харківській області було проведено дослідження, на вирішення якого було поставлено наступне питання: Чи підтверджуються висновки акту перевірки Дергачівської МДПІ в Харківській області ТОВ фірма „ТДК”, акт перевірки № 398/23-104/32796917 від 07.04.08р.? За результатами даного дослідження було складено висновок спеціаліста - економіста № 3803 від 16.05.08р., згідно з яким вбачається, що висновки акту перевірки № 398/23-104/32796917 від 07.04.08р. не підтверджуються.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „ТДК” до Дергачівської МДПІ у Харківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000252310/0 від 18.04.08р. Дергачівської МДПІ Харківській області по податку на додану вартість на загальну суму 529763,00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000262310/0 від 18.04.08р. Дергачівської МДПІ Харківській області по податку на прибуток підприємств на загальну суму 348538 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 14.07.2008 р.

Суддя Я.В.П'янова