Постанова № 20964219, 18.01.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2012 року Справа № 5023/7476/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача не зявився,

відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 16.09.2009 року),

прокуратури Гелета О.О. (посвідчення № 618 від 27.07.2006 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків (вх. №5056Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року у справі №5023/7476/11

за позовом Концерну «Техвоєнсервіс», м. Київ

до Державного підприємства «126 Харківський автомобільний ремонтний завод», м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

За уточненою позовною заявою позивач просив стягнути на його користь з відповідача 777874,45 грн., з них: основний борг в сумі 609220,00 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2008 р. по липень 2011 р. в сумі 168654,45 грн., а також державне мито у розмірі 7778,74 грн. та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. Свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем вимог рішень Правління Концерну «Техвоєнсервіс»№1 від 26.08.2005р., №2 від 21.11.2005 р. та №7 від 25.10.2007 р., а саме не сплатою відповідачем внесків у розмірі 2% від чистого доходу за період з ІІ півріччя 2008 р. по І квартал 2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року у справі №5023/7476/11 (суддя Ольшанченко В.І) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «126 Харківський автомобільний ремонтний завод»на користь Концерну «Техвоєнсервіс»заборгованість по сплаті внесків за період з 3 кварталу 2008 року по 1 квартал 2011 року в сумі 609220,00 грн., інфляційні за період з жовтня 2008 року по липень 2011 року в сумі 168654,45 грн., державне мито в сумі 8144,48 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2011 року в абзаці 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 р. після слів «Стягнути з Державного підприємства «126 Харківський автомобільний ремонтний завод»(61034 м. Харків, вул. Цементна, 2. Код ЄДРПОУ 07934846) на користь Концерну «Техвоєнсервіс»(04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24. Код ЄДРПОУ 33689867) заборгованість по сплаті внесків за період з 3 кварталу 2008 р. по 1 квартал 2011 р. в сумі 609220,00 грн., інфляційні за період з жовтня 2008 р. по липень 2011 р. в сумі 168654,45 грн., державне мито в сумі»цифри «8144,48»замінити на «7778,74». Далі по тексту без змін.

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року по справі №5023/7476/11 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою скаргу прокурор обґрунтовує тим, що всупереч положенням ст. 123 Господарського кодексу України, статути сторін не передбачають розмірів та порядку сплати внесків на користь обєднання підприємств. Статут позивача містить лише положення про можливість (але не обовязковість) сплати певних внесків. Посилання на рішення Правління Концерну є неправомірним, оскільки воно не є статутним документом. Наказ генерального директора концерну №220-АГД від 26.10.2007року не був доведений до відома субєктів, яких він стосується, а тому є нелегітимним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 13.12.2011 року.

09.12.2011 року до суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу (вх. №12093), в якому він просить задовольнити вимоги апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засідання 13.12.2011 року було оголошено перерву до 12.01.2012 року.

19.12.2011 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №12361), в якому він просить залишити рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/7476/11 від 31.10.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

12.01.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшла телеграма (вх.№256) з проханням перенести розгляд справи через неможливість по поважним причинам направити свого представника та не розглядати справу без його присутності.

В судовому засіданні 12.01.2012 року представники прокуратури та відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, вважали можливим розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши клопотання позивача про перенесення розгляду справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи наступне. Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом його представника в повідомленні від 13.12.2011року про дату, час та місце наступного засідання суду (яке знаходиться в матеріалах справи), а також змістом його телеграми. Апеляційна скарга була призначена до розгляду ще 25.11.2011року. Представник позивача приймав участь в попередньому судовому засіданні 13.12.2011 року, і надавав пояснення щодо своєї правової позиції по справі. До суду також надійшов його відзив на апеляційну скаргу. Само клопотання позивача не містить обґрунтування неможливості участі його представника у судовому засіданні та необхідності відкладення розгляду справи. В свою чергу, колегія суддів не вбачає необхідності у витребуванні у сторін додаткових матеріалів, і вважає можливим розгляд апеляційної скарги по суті в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Задоволені судом першої інстанції позовні вимоги Концерну «Техвоєнсервіс»(далі Концерн, позивач) ґрунтуються на наступному. Згідно рішення №1 засідання правління Концерну від 26.08.2005 р. та постанови правління Концерну від 26.08.2005 р. встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 4% від чистого доходу поточного року. Враховуючи скрутне фінансово-економічне становище підприємств-учасників Концерну, за пропозицією генерального директора Концерну, викладеної у листі №225/к/26 від 26.09.2005 р., було внесено зміни до рішення засідання правління Концерну від 26.08.2005 р. та встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року. 25.10.2007 р. прийнято рішення №7 правління Концерну, відповідно до п. 10 якого учасники Концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період. Наказом генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007 р. введено в дію рішення правління №7 від 25.10.2007 р.

Однак, з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача не може погодитися колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України №309 від 07.06.2005 р., і належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 1.4 Статуту Концерну, зареєстрованого Соломянською районною у місті Києві державною адміністрацією 12.05.2006 р., до його складу входять підприємства - учасники, в тому числі Державне підприємство «126 Харківський автомобільний ремонтний завод»(відповідач).

Згідно положень ст.ст. 118, 120, 123 Господарського кодексу України, обєднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств є юридичною особою. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Таким чином, умови і порядок внесення учасниками концерну будь-яких внесків повинні бути передбачені його установчими документами. Положеннями Статуту Концерну (зокрема, пункти 7.4, 7.12, 8.2, 8.3., 8.4.) передбачається можливість внесків з боку учасників концерну. Однак, статут Концерну, як і статут відповідача, не встановлюють ні умов, ні порядку проведення на користь Концерну його учасниками таких внесків.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 08.09.2011р., 26.09.2011р., 10.10.2011р., 19.10.2011р. було зобовязано позивача надати докази визначення у статуті розміру, порядку та строку сплати (внесення) учасниками концерну своїх внесків, докази настання строку сплати відповідачем внесків. Однак, вказані вимоги суду першої інстанції позивачем виконані не були.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що певні умови та порядок сплати внесків встановлювалися рішеннями та постановами засідань правління Концерну, які не є установчими документами.

Згідно п. 4.1 Статуту Концерну управління його оперативною діяльністю здійснює правління Концерну і генеральний директор Концерну.

Відповідно положень п. 4.2 Статуту Концерну, рішення правління Концерну з питань, віднесених Статутом до його компетенції, приймаються простою більшістю голосів і вводяться в дію наказами (іншим розпорядчим документом) генерального директора. Правління на своїх засіданнях, зокрема, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності.

Всупереч положенням п. 4.2 Статуту Концерну позивачем не надано доказів введення в дію наказами (або іншим розпорядчим документом) генерального директора рішення №1 засідання правління Концерну та постанови правління Концерну від 26.08.2005 р., якими встановлено щомісячний відсоток відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 4% від чистого доходу поточного року. Позивачем навіть не надано доказів ознайомлення (доведення до відома) відповідача з вказаними рішенням №1 засідання правління Концерну та постановою правління Концерну від 26.08.2005 р. Те саме стосується і постанови №2 правління Концерну від 21.11.2005р., якою визначено керівникам підприємств взяти на особистий контроль своєчасність відрахувань на утримання Концерну у розмірі 2%.

Таким чином, зазначені рішення №1 засідання правління Концерну від 26.08.2005р. та постанови правління Концерну від 26.08.2005 р. та 21.11.2005р. не можуть бути підставою для визначення обовязку відповідача перед позивачем щодо здійснення відрахувань на утримання Концерну, оскільки не були введені в дію наказами (або іншим розпорядчим документом) генерального директора.

Матеріали справи взагалі не містять доказів прийняття Правлінням рішень про внесення змін до рішення засідання Правління Концерну від 26.08.2005 р. щодо встановлення щомісячного відсотку відрахувань учасників Концерну на його утримання в розмірі 2% від чистого доходу поточного року.

Введене в дію наказом генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007р. рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р., відповідно до п. 10 якого передбачено: «Забезпечити щоквартальний сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду також не може вважати підставою для виникнення у відповідача зобовязань перед позивачем.

Так, пункт 10 рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р. не визначає: виконавця цього положення (хто повинен забезпечити сплату внесків); які саме внески підлягають сплаті; від чистого доходу кого повинен визначатися розмір внесків; та на чию користь повинна відбуватися їх сплата. Окрім того, термін «забезпечити»не є тотожнім «встановити».

Колегія суддів також звертає увагу, що Статутом Концерну передбачаються різні види внесків на його користь і не тільки від його учасників, що не дає можливість ідентифікувати внески, забезпечення сплати яких передбачено пунктом 10 рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р.

Так, зокрема, пункт 7.4 Статуту Концерну передбачає, що джерелами формування майна Концерну є, зокрема, внески учасників, а також безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян. За пунктом 7.12 Статуту за рішенням Правління Концерн та Учасники створюють централізований фонд фінансування інвестиційних проектів та науково-дослідних розробок. Відрахування до зазначеного фонду здійснюється від чистого прибутку Учасників та Концерну. Відповідно до пунктів 8.2, 8.3., 8.4. Статуту Концерну джерелами формування фінансових ресурсів Концерну є безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити, а також відрахування учасників та інші джерела. Витрати на утримання Концерну покриваються за рахунок доходу, одержаного в результаті його самостійної господарської діяльності та відрахувань від чистого доходу Учасників. Джерелом коштів на оплату праці працівників Концерну є частина доходу,одержаного в результаті його господарської діяльності та відрахувань від доходів Учасників.

Також, пунктом 5 наказу генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007р. передбачено доведення його до членів Правління. Однак, примітки на зворотному його боці не дають підстав стверджувати, що вказаний наказ був таки доведений до відома відповідача, оскільки на ньому відсутній підпис його повноважного представника. А будь-яких інших доказів доведення до відома відповідача наказу генерального директора Концерну №220-АГД від 26.10.2007р. матеріали справи не містять.

Пунктами 2.6, 2.7., 5.15., 5.16., 5.19 Положення про Правління Концерну (яке було затверджено рішенням Правління Концерну від 27.03.2007р. №6 та введено в дію наказом генерального директора Концерну від 28.03.2007 р. №64-АГД), передбачено, що компетенція Правління визначається статутом Концерну. На своїх засіданнях Правління, зокрема, затверджує за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності. Рішення Правління оформлюються протоколом засідання Правління, який підписує голова засідання Правління та всі члени Правління, які брали участь у засіданні. Протокол засідання Правління повинен, зокрема, містити: місце проведення засідання Правління; перелік осіб, які були присутні на засіданні; інформацію про головуючого; наявність кворуму; питання порядку денного; основні положення виступів; поіменні підсумки голосування та рішення, прийняті Правлінням. Секретар Правління забезпечує доведення рішення Правління до виконавців протягом трьох днів з дати введення в дію рішення Правління.

Однак, в матеріалах справи відсутній протокол засідання Правління, на якому було прийнято рішення № 7 від 25.10.2007 р., та який згідно Положення про Правління Концерну (на момент прийняття рішення) був обовязковим та повинен був містити відповідні положення. Таким чином, відповідно положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України належним та допустимим доказом прийняття рішення на засіданні Правління Концерну 25.10.2007р. може бути лише відповідний протокол з усіма необхідними реквізитами, передбаченими пунктом 5.15. Положення про Правління Концерну, яким зазначене рішення Правління Концерну №7 від 25.10.2007 р. не відповідає.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що матеріалами справи не доводиться обовязок відповідача здійснювати відрахування (внески) на користь Концерну з визначених у позові підстав. З урахуванням зазначеного, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду таким, що не відповідає обставинам справи. А тому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу заступника військового прокурора Харківського гарнізону задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року у справі №5023/7476/11 скасувати, та прийняття нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно положень ст.ст. 49, 105 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь Державного бюджету України в сумі 7778,74грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 85, 99, ст. 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст.ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Харківського гарнізону задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.10.2011 року у справі №5023/7476/11 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс»(04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867, р/р 26006331889700 в АТ «УкрСиббанк», м. Київ, МФО 351005) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДК у Дзержинському р-ні м. Харкові, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 24134567, банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача - 31210206700003, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 7778,74грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Повний текст постанови складений та підписаний 16.01.2012р.