Постанова № 20963128, 27.12.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/13906/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2011 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.

при секретаріВарченко В.В.

за участі:

представника позивача Шпака А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області <3-тя особа >до Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська будівельна компанія" <3-тя особа >про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська будівельна компанія» с. Камянка, вул. Леніна, 1 А Камянець-Подільського району Хмельницької області, (р/н 34422286) кошти в рахунок погашення податкового боргу по орендній платі за землю в розмірі 44370,37 грн., з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська будівельна компанія» відкритих на момент ухвалення судового рішення та з тих, що будуть відкриті в обслуговуючих банках на момент його виконання, за рахунок готівки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Подільська будівельна компанія», у разі недостатності готівкових коштів та коштів на рахунках відповідача, дати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська будівельна компанія».

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобовязаний сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі. Відповідач в порушення вимог закону допустив податковий борг по орендній платі за землю у зазначеній сумі, який необхідно стягнути в примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснивши суду, що відповідач як платник орендної плати за землю внаслідок несвоєчасної сплати такого платежу, допустив податковий борг в сумі 44370,37 грн., який необхідно стягнути з нього в примусовому порядку.

Представник відповідача в судове засідання не прибув повторно, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності в суд не подав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач 21.07.2006 року зареєстрований як юридична особа Камянець-Подільською районною державною адміністрацією Хмельницької області, та відповідно до ст. ст. 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків і зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Частиною 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України передбачено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України встановлено, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обовязкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).

Згідно до ст. ст. 9, 10 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності не належить до загальнодержавних податків та зборів, а також до місцевих податків та зборів, але встановлена законодавчими актами України як обовязковий платіж до набрання чинності цим Кодексом.

Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768 3, зокрема ст. 124, встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4, 5 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Обєктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідачу було надано в оренду земельну ділянку площею 14681 кв. м. у с. Камянка Камянець-Подільського району Хмельницької області, а також між відповідачем і Камянською сільською радою Камянець-Подільського району було укладено договір оренди земельної ділянки Б/№ від 12 квітня 2007 року, на строк до 14.05.2011 року.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки як це передбачено ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до ст. ст. 2, 5 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535 12, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, також земельної частки (паю), і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частки за місяцями.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок зарахування її до бюджетів застосовується відповідно до вимог статтей 285-287 розділу 13 цього Кодексу, а саме: базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік; платники орендної плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму орендної плати за землю щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному податковому органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями; податкове зобовязання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками орендарями земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Одним із обовязків платників податків і зборів згідно ст. 16 Податкового кодексу України є обовязок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобовязання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як передбачено у пункті 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Визначення податкової декларації, порядок її складення і подання до органів державної податкової служби, внесення змін до податкової звітності регулюється главою 2 розділу 2 Податкового кодексу України.

Так згідно пункту 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідач на виконання вимоги ст. 14 Закону України «Про плату за землю», вимог статтей 285, 286 Податкового кодексу України 27.01.2011 року подав до Камянець-Подільської обєднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у якій відповідач самостійно визначив податкове зобовязання по орендній платі за землю на 2011 рік в загальній сумі 88737,84 грн., в тому числі до сплати помісячно сума орендної плати за землю становить 7394,82 грн.

Згідно пункту 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України податкове зобовязання самостійно визначене відповідачем як платником податків у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у якій відповідач самостійно визначив податкове зобовязання по орендній платі за землю на 2011 рік в загальній сумі 88737,84 грн., оскарженню не підлягає, тобто вважається узгодженим з дати подання податкової декларації.

Оскільки відповідач 27.01.2011 року подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у якій він самостійно визначив податкове зобовязання по орендній платі за землю на 2011 рік в загальній сумі 88737,84 грн., із цієї дати сума податкового зобовязання вважається узгодженою.

Всупереч обовязку встановленому ст. 16 Податкового кодексу України відповідач не сплатив податкові зобовязання за березень-серпень 2011 року включно на загальну суму 44370,37 грн., у строки встановлені ст. 287 Податкового кодексу України.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Виходячи із вказаних норм Податкового кодексу України, та обставин справи суд приходить до висновку, що так як відповідач всупереч своєму обовязку не сплатив узгоджені суми податкового зобовязання за березень-серпень 2011 року включно на загальну суму 44370,37 грн., визначені ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) у якій відповідач самостійно визначив податкове зобовязання по орендній платі за землю на 2011 рік в загальній сумі 88737,84 грн., в тому числі до сплати помісячно сума орендної плати за землю становить 7394,82 грн., такі податкові зобовязання необхідно вважати податковим боргом.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Такі вимоги від 05 березня 2010 року за № 1/121, та від 06 квітня 2010 року № 2/168 були вручені представнику відповідача особисто відповідно 05 березня 2010 року і 06 квітня 2010 року.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, тобто направляти податкову вимогу відповідачу після збільшення йому податкового боргу в звязку із проведеним нарахуванням на підставі податкових повідомлень-рішень необхідності не було.

Податковий борг відповідача підтверджується податковим розрахунком, копією договору оренди земельної ділянки, копією особового рахунку платника податків, копією податкової декларації, копією податкової вимоги.

Пунктом 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Також відповідно до пункту 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Так як відповідачем не сплачена сума податкового боргу в розмірі 44370,37 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Із вказаного суд приходить до висновку, що із зазначеною позовною вимогою орган державної податкової служби має право звернутися до суду тільки після того якщо буде встановлено, що неможливо виконати рішення суду про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Тому суд вважає, що позовна вимога позивача щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі заявлена передчасно і у її задоволенні необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 5, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 5 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 14, 56, 57, 59, 87, 95 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 163, 167 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Подільська будівельна компанія» с. Камянка Камянець-Подільського району Хмельницької області на користь Державного бюджету України податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 44370,37 грн., (сорок чотири тисячі триста сімдесят гривень тридцять сім копійок) шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 грудня 2011 року

< чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя/підпис/В.К. Блонський

"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський