Постанова № 20961386, 11.01.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2012 р.

13 год.45 хв.Справа № 2-а-5623/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кравченко А.О.,

за участю:

представників позивача - Жмудінського В.П., Степанця Ю.В.,

представників відповідача - Малини С.В., Петренка К.О., Андрюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області <3-я особа >про скасування податкового повідомлення рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство “Чорнобаївське” (далі позивач, ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області (далі відповідач, ДПІ), у якому просить визнати протиправним податкове повідомлення - рішення від 30.08.2011р. № 0000682301, яким позивачеві збільшено грошові зобовязання з податку на додану вартість на 1481993,4 грн., у тому числі за основним платежем на 1185594,65 грн. та за штрафними санкціями на 296398,75 грн.

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення рішення, посилаючись на те, що воно складено на підставі протиправних висновків акту перевірки від 21.06.2011р. № 181/23-020/21307398. Позивач стверджує, що виконав всі вимоги для формування податкового кредиту по відносинам з ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” у 2009 році, а саме: отримав товар, призначений для використання у власній господарській діяльності, належні податкові накладні та сплатив вартість отриманого товару постачальникові. Виконання цих умов, на думку позивача, дає йому право формувати податковий кредит по відносинам з ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що позивачеві слід відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач стверджує, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту податок на додану вартість по відносинам з ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” тому, що правочини укладені позивачем з цим субєктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, оскільки це підприємство взагалі не здійснювало постачання позивачеві товарів, задокументованих у податкових накладних. У звязку з тим, що договори з поставки товарів від ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” позивачеві є нікчемними, ці правочини не несуть жодних наслідків крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення від 30.08.2011р. № 0000682301 складене на підставі висновків акту планової, виїзної перевірки позивача від 21.06.2011р. № 181/23-020/21307398 (далі - акт №181). Під час проведення перевірки відповідач встановив, що позивач, здійснюючи діяльність у сфері сільськогосподарського товаровиробництва, до складу податкового кредиту листопада-грудня 2010 року скороченої (спеціальної) декларації з податку на додану вартість включив податок на додану вартість, нарахований (сплачений) контрагенту-постачальнику ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” на загальну суму 1245741,48 грн., у тому числі у листопаді 2010 року 610739,65 грн. та у грудні 2010 року -635001,83грн.

Договірні відносини між підприємствами регулювались договором купівлі-продажу від 17.04.2009р. № 4 , податковий кредит підтверджений податковими накладними, придбаний товар (комбікорм) призначався для використання для виробничих потреб сільськогосподарського виду діяльності позивача, вартість поставленого товару була оплачена постачальнику у безготівковому порядку.

Як зясовано відповідачем за договором №4 ТОВ “Перше травня комбікормовий завод” мав поставити позивачеві комбікорм власного виробництва, насправді такого постачання не відбулось, оскільки товар не був продукцією власного виробництва постачальника. Цей товар був придбаний ТОВ “Перше травня комбікормовий завод” за договором КК10/24 УАЗ від 01.11.2010р. у ТОВ “Укрзакупівля”, за договором № 30/10/2010-02 від 30.10.2010р. у ПП “Сіб Агро” та за договором №30/10/2010-02 від 30.10.2010р. у ТОВ “Українське зерно”.

Фактично, за даними відповідача, придбаний комбікорм позивач вивозив автомобільним транспортом безпосередньо зі складу ТОВ “Українське зерно”, автомобілі з комбікормом не заїжджали на територію ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”.

За актом перевірки № 181 відповідачем встановлено, що Договором поставки №4 передбачалось, що постачання товару мало бути проведеним із складу ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”, за бухгалтерськими документами позивача відвантаження товарів проведено від зазначеного СПД.

Відповідач вважає ці обставини істотними, тому, що бухгалтерські документи позивача не відображають сутність вказаних операцій, а по суті документують безтоварну операцію. Відповідач вважає, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” є нікчемними, оскільки при їх укладені не додержані вимоги, встановлені частинами 1-3 та 5-6 ст.203 Цивільного кодексу України. Отже відповідач вважає, що цивільно-правові відносини позивача з ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” відбулися лише на папері, документують безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Позивач підтверджує, що фактично комбікорм було отримано зі складу ТОВ “Українське зерно”, тому що постачальник ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” не зміг поставити товар, передбачений договором №4 від 17.04.2009 року, за рецептами покупця. Розрахунки за придбаний коміком було проведено у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”.

Враховуючи позицію сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81.Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР( далі Закон №168) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

За пп..7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За приписами пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп..7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Як встановлено судом та не спростовано сторонами під час розгляду справи, позивач для потреб сільськогосподарського виду діяльності виявив намір придбати комбікорм за спеціальною рецептурою, виготовлений ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”, про що уклав відповідний договір.

Оскільки на час отримання від позивача заявки про поставку комбікорму ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” не мав у своєму розпорядженні комбікорму необхідної рецептури, останній запропонував ПАТ “Чорнобаївське” поставку зазначеного комбікорму, придбаного ним від ТОВ “Українське зерно”.

Оплата вартості комбікорму проведена безпосередньо на рахунок ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”, ним же були складені податкові накладні на придбаний позивачем комбікорм. Відвантаження комбікорму позивачеві здійснювалось безпосередньо на складах ТОВ “Українське зерно” за дорученням ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” та підтверджено відповідачем під час проведення зустрічних перевірок, що свідчить про товарність цих операцій.

Наявність господарських операцій з постачання товарів між ТОВ “Українське зерно” та позивачем без залучення посередника ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому суд вважає, що для потреб господарської діяльності позивач, як окремий субєкт господарювання, мав придбавати товари (роботи, послуги) у інших субєктів підприємницької діяльності як безпосередньо так із залученням посередників.

Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачаються особливості оподаткування виробничої чи посередницької діяльності платника податку на додану вартість, податкові зобовязання нараховуються виходячи з загального розміру проданих товарів, отже нарахування зобовязань з ПДВ постачальників ТОВ “Українське зерно” та ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” не залежить від кваліфікації цієї операції податковим органом.

Під час перевірки відповідач не довів, що використання саме комбікорму виробництва ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”, а не виробництва ТОВ “Українське зерно” спричинить отримання доходу позивача в межах його оподатковуваних операцій, тому суд вважає, що придбаний по цим операціям товар пов'язаний з господарською діяльністю позивача в межах його оподатковуваних операцій, а ПДВ по цим операціям правомірно включено до складу скороченої (спеціальної декларації з ПДВ позивача).

Також суд відмічає, що вказуючи на порушення позивачем ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо недодержання в момент вчинення правочинів мети реального настання правових наслідків, що обумовлені цим правочином, податковий орган фактично стверджує, що позивач та ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” під час вчинення правочина (підписання угоди) не мали наміру щодо їх реального виконання.

Проте, підтвердити даний факт доказами податковий орган не може. Більш того, ДПІ у акті перевірки намагається довести, що сторони не виконували умови договору вже після його укладення, не зупиняючись на меті укладення договору. Також суд відмічає, що податковим органом у акті перевірки визнано виконання умов договору зі сторони позивача оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку, що не заперечується відповідачем.

З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчиненого позивачем правочина з ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод” по купівлі-продажу комбікорму відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цього правочину є безпідставними.

Крім того суд не поділяє думку відповідача стосовно наявної у позивача податкової вигоди від документування податкового кредиту при придбані комбікорму у ТОВ “Перше Травня комбікормовий завод”, оскільки комбікорм призначався для отримання доходів від сільськогосподарського виду діяльності позивача, а належний до сплати ПДВ від цього виду діяльності залишався у розпорядженні позивача та використовувався на його виробничі потреби. Отже у позивача не було потреби у формуванні штучного податкового кредиту для його сільськогосподарського виду діяльності.

На підставі зазначеного позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про скасування податкового повідомлення рішення.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 30.08.2011р. № 0000682301.

Стягнути із державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 28,23 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16 січня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1