Постанова № 20961325, 16.01.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 січня 2012 р. № 2а- 14597/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченко А.В.,

Суддів Шевченка О.В., Чалого І.С.

при секретарі Воронові М.А.

За участю представників сторін:

позивача - Онищенка А.В., Гіль А.В.

відповідача Чернякова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»та ТОВ ПФК «Укрспецсталь», в якому просить суд стягнути з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»в доход держави грошові кошти у сумі 2467320,06 грн., як вартість того, що сплачено по взаємовідносинам з ТОВ «ПФК «Укпрспецсталь».

Свій позов позивач обґрунтував тим, що посадовими особами СДПІ ВПП у м. Харкові проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року та правомірності декларування від'ємного значення за лютий 2011р., за результатами якої було складено акт від 19.05.2011року № 1407/40-028/01056362.

Перевіркою був встановлений факт взаємовідносин у перевіряємому періоді між ДП завод "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ТОВ «ПФК «Укрспецсталь»у лютому 2011 року на загальну суму 2467320,06 грн., у тому числі: ПДВ 411220,01 грн. по договору поставки №420П-ЦВСВ (ВЗК-10.382)ю від 06.10.2010 року.

Позивач вважає, що наданих для перевірки документів (податкових накладних, видаткових накладних, приходних ордерів) недостатньо для підтвердження факту отримання товару. Відсутні документи, що свідчать про переміщення товару від постачальника до покупця, а саме не надані товаросупроводчі документи: товарно-транспортні накладні, що свідчать саме якого виробника отримано продукцію, де здійснювалися навантажувальні роботи, дата цих робіт, кількість та найменування товарів, особа відповідальна за доставку запчастин. За результатами розгляду подорожних листів не має можливості зробити висновок щодо підтвердження фактичного отримання саме вищенаведеного найменування запчастин. Сертифікати якості продукції, що свідчать про те, саме від якого виробника надійшли вагонні запчастини, також не надані. По причині відсутності товаросупровідних документів, що є невід'ємною частиною бухгалтерського обліку, не має можливості підтвердити факт отримання комплектуючих від постачальника. Перевіркою не встановлено саме від якого виробника надійшов товар. Направлено запит на надання інформації про постачальника та підтверджуючих документів.

За результатами отриманої інформації встановлено, що ТОВ «ПФК «Укрспецсталь»є транзитером, не має власних офісних, виробничих, складських приміщень.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Загальна чисельність працюючих на ТОВ «ПФК «Укрспецсталь»згідно бази даних ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складає - 2 особи.

Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

Відтак, позивач просить стягнути з Державного підприємства завод «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»в доход держави грошові кошти у сумі 2467320,06 грн., як вартість того, що сплачено по взаємовідносинам з ТОВ «ПФК «Укпрспецсталь».

Ухвалою Харківського окружного суду від 16.01.2012 року провадження у справі за позовом СДПІ ВПП у м.Харкові до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФК «Укрспецсталь»про стягнення коштів закрито.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та вказав, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними на момент укладення субєктами права, предметом спірного правочину є речі, що не обмежені в цивільному обороті, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів субєктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

06.10.2010 року між Державним підприємством «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»та Товариством з обмеженою відповідальністю ПФК «Укрспецсталь»було укладено договір поставки № 420П-ЦВСВ (ВЗК-10.382)ю, згідно якого Постачальник ТОВ «ПФК «Укрспецсталь»зобовязується поставити та передати у власність Покупцю - ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», товар, а саме: профіль сталевий для будівництва та ремонту вантажних вагонів.

Також, згідно вказаного договору Покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Як підтверджено матеріалами справи, до перевірки були надані усі документи, які б підтверджували правомірність вказаного правочину, а саме: письмовий правочин, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Суд вказує, що під господарською діяльністю у ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, і безпосередньо, з умов договору поставки № 420П-ЦВСВ (ВЗК-10.382)ю, вказаний договір не є протиправним, тобто, не порушує вимоги діючого законодавства України, і укладений особами, які мають на це законне право.

Так, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена та зареєстрована у встановленому порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно з ч. ч. 2 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлений законом, після отримання нею спеціального дозволу. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення та припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. На момент укладення та виконання господарських зобовязань Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»та Товариство з обмеженою відповідальністю ПФК «Укрспецсталь»були правоздатними, тобто, зареєстрованими у встановленому порядку. Їх правоздатність не була обмежена судом. Договір, що є предметом спору, не вимагав для свого укладення спеціальних дозволів з боку держави.

Під час виконання зобовязань за угодою сторони не ухилялися від сплати податків. Зокрема, Відповідач не ухилявся від сплати податків, оскільки сума податку на додану вартість виділялася окремим рядком у платіжних дорученнях, на підставі яких проводилися розрахунки. До того ж, Відповідач у строки, встановлені діючим законодавством, подавав до державної податкової інспекції податкову звітність, також своєчасно надавав податковій інспекції інформацію, що витребувалася податковими органами шляхом направлення численних запитів.

Згідно статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що господарські операції позивача, у зв'язку з якими у нього виникло право на податковий кредит, підпадали під визначені в законодавстві випадки та підстави. |Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як випливає із наведених норм законодавства єдиною та визначальною умовою виникнення права на податковий кредит є отримання платником податку податкової накладної або дата списання коштів з рахунка платника податків на оплату товарів/робіт/послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»у відповідності до закону здійснювало нарахування та сплату податку на додану вартість, правомірно використовувало право на податковий кредит та бюджетне відшкодування і не допустило тих порушень, які вказані позивачем.

Щодо твердження СДПІ ВПП у м. Харкові про нікчемність укладеного правочину суд вказує, що відповідно до ст. 215 ЦК України закон розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. При цьому, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зазначає, що на даний час жодний із договорів, що укладались між позивачем та ТОВ «ПФК «Укрспецсталь»не визнаний судом недійсним, а також їх недійсність не встановлена законом.

Усі правочини, що укладались, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України.

Суд вказує, що ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»здійснює господарську (підприємницьку) діяльність, не заборонену законом, володіє необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним, відповідало їх внутрішній волі та бажанню, правочини вчинені в належній формі та спричинили реальні правові наслідки, не суперечили закону, інтересам держави та суспільства.

Беручи до уваги наведене, суд вважає позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»документально та нормативно не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2,8-14,94,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»про стягнення коштів відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 січня 2012 року.

Головуючий суддя А.В. Зінченко

Судді І.С. Чалий

О.В. Шевченко