Постанова № 20960923, 27.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" грудня 2011 р. № 2-а-14890/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про визнання дій незаконними ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати незаконними дії державної податкової інспекції у Комінтернівському іоні міста Харкова з проведення 12.09.2011 року зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «САМАЙ-10» (ідентифікаційний код 33067821) за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 року з питання дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських взаємовідносин із платниками податків, за результатами якої складено довідку № 1559/18-011 від 12.09.2011 року.

В обґрунтування позову вказано, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Під час розгляду справи позивачем були надані уточнення позовних вимог, в яких він просив суд визнати незаконними дії державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова щодо встановлення в довідці зустрічної звірки від 12.09.2011 року № 1559/18-011 неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Самай-10»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України у перевіряємому періоді та дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підприємством ТОВ «САМАЙ-10»ТОВ «Кубера-плюс»та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до кінцевого споживача.

Представник позивача в судове засідання зявився, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 19 грудня 2011 року зявився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

27.12.2011 року відповідач в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова була проведено зустрічну звірку господарських відносин ТОВ «САМАЙ-10»за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної звірки ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було складено довідку якою було встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «САМАЙ-10»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України у пеервіряємому періоді та дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання ТМЦ (робіт, послуг) підприємством ТОВ «САМАЙ-10»та ТОВ «Кубера-плюс»та подальшого руху придбаних ТМЦ (робіт, послуг) до кінцевого споживача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Що стосується підстав проведення зустрічної перевірки позивача, то суд зазначає, що згідно положень ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В пункті 73.5 статті 73 Податкового кодексу України (надалі-Кодекс) встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних субєктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається субєкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Прозатвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок»від 27.12.10 № 1232 (надалі-Постанова) зустрічні звірки проводяться у субєктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобовязань.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що діюче податкове законодавство дозволяє податковим органам проводити зустрічну звірку виключно за наявністю хоча б однієї з двох підстав:

- якщо під час проведення перевірки платника податків виникли сумніви стосовно факту здійснення господарських операції;

- якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобовязань.

Як було встановлено судом та підтверджується змістом вище зазначеної довідки, по-перше відповідачем не зазначено підстави проведення зустрічної перевірки, по-друге в довідці не зазначено даних щодо направлення на адресу позивача запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентами за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача з проведення зустрічної звірки позивача є протиправними, адже вони були вчиненні не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується фактичних порушень встановлених довідкою від 12.09.2011 року № 1559/18-011, то суд зазначає, що факт отримання товару, перевезення товару, фактичний розрахунок за товар між позивачем та його контрагентами, а саме ТОВ «Кубера плюс»підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочини між позивачем та ТОВ «Кубера-плюс»на думку відповідача є нікчемними, суд зазначає, що оскільки правочини з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Кубера-плюс»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Кубера-плюс» на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в довідці судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Кубера-плюс»так і на час судового розгляду ТОВ «Кубера-плюс»знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Кубера-плюс»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Самай-10»сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень, а отже правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Кубера-плюс».

Суд зазначає, що оскільки як вже зазначалось судом вище дії відповідача, щодо проведення перевірки є незаконними, а отже і висновки відповідача викладені в довідці є такими що не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій незаконними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконними дії державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова щодо встановлення в довідці зустрічної звірки від 12.09.2011 року № 1559/18-011 неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Самай-10»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України у перевіряємому періоді та дефективність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій питання придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) підприємством ТОВ «САМАЙ-10»ТОВ «Кубера-плюс»та подальшого руху придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до кінцевого споживача.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 грудня 2011 року.

Суддя <Текст >Спірідонов М.О.

<Текст >