Постанова № 20960862, 22.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 грудня 2011 р. № 2-а- 12456/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача Машира В.О., відповідача Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ГАРТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ГАРТ" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000451800 від 18.07.2011 року, № 0000461800 від 18.07.2011 року, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

18.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкові були винесені податкові повідомлення-рішення №0000451800 та №0000461800. Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, в результаті чого отримав відмову в задоволенні скарг. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000451800 від 18.07.2011 року та №0000461800 від18.07.2011 року не є обґрунтованими, оскільки він не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів, а податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання договорів позивача з його контрагентами нікчемними.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ГАРТ" Машир В.О. - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.

Представник відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова Казимир Ю.М.- в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ГАРТ" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.12.2001 року як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 423159 (а.с.41) та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 106-107).

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Харкова як платник податків з 11.05.2000 року, що підтверджується довідкою 18.12.2009року № 539(а.с.42).

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ГАРТ" зареєстроване як платник податку на додану вартість з індивідуальним номером 308849420339, що підтверджується свідоцтвом №29133891 серії НВ№707887(а.с.43).

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "ГАРТ" в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 08.07.11 за №1237/18-015/30884943(а.с.7-16), в якому податковим органом встановлені, зокрема, такі порушення:

- п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 25396 грн., в т.ч. в жовтні 2010р. - на суму ПДВ 3003 грн., у листопаді 2010р. - на суму ПДВ 1159 грн. та в грудні 2010р. - на суму ПДВ 21233грн.

- п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством: занижено суми податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на загальну суму 25396грн., в т.ч. в жовтні 2010р. - на суму ПДВ 3003 грн., у листопаді 2010р. - на суму ПДВ 1159 грн. та в грудні 2010р. - на суму ПДВ 21233 грн..

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств'" підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток за 2010 рік суму у розмірі 126978 грн., що призвело до заниження сум податку на прибуток, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за 2010 рік, на 31745 грн.

На підставі акту перевірки №1237/18-015/30884943 від 08.07.11 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкові були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0000451800 від 18.07.2011(а.с.17), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість всього в розмірі 31744,75 грн., в тому числі: за основним платежем 25396,00 грн., за штрафними санкціями 6348,75 грн.

- №0000461800 від 18.07.2011(а.с.18), яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток всього в розмірі 39681,25 грн., в тому числі: за основним платежем 31745,00 грн., за штрафними санкціями 7936,25 грн.

Підставами для донарахування податкових зобовязань позивачу стали висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з ПП «Світ Кассандри-350» через неможливість реального здійснення господарських операцій.

Щодо підстав та порядку здійснення господарських відносин між ТОВ НВФ "ГАРТ" та ПП «Світ Кассандри-350» судом встановлено, що між зазначеними субєктами господарювання було укладено договір купівлі - продажу № 04/10 від 04.10.2010 року (а.с.50).

Відповідно до умов зазначеного договору продавець, ПП «Світ Кассандри-350», зобовязується передати у власність покупця, ТОВ НВФ "ГАРТ", а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору. Найменування та кількісні показники товару зазначаються у накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору купівлі - продажу № 04/10 від 04.10.2010 року продавцем, ПП «Світ Кассандри-350», були виписані видаткові накладні №154015 від 27.12.10 року, 102004 від 14.10.2010 року, №117009 від 04.11.10 року (а.с. 153-155) та податкові накладні № 154016 від 27.12.2010 року, № 144023 від 13.12.2010 року, №141009 від 08.12.10, №102004 від 14.10.2010 року, №117009 від 04.11.2010 року (а.с. 51-53, 63, 66) на наступні товари: буртоукладочну машину, ножі-свіклорізки, латунні сита.

На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надані копії товарно-транспортних накладних від 27.12.2010 року №65, від 27.12.2010 року №66, від 27.12.2010 року №67, 14.10.2010 року № 593570, 04.10.10 року №593574 (а.с.59-62,65, 68). З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником надання послуг по перевезенню був контрагент позивача ПП «Світ Кассандри-350».

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, якими перераховано на користь ПП «Світ Кассандри-350» суми коштів: - №125 від 28.12.2010 року у розмірі 28460,00грн, - №124 від 13.12.2010 року у розмірі 69000,00грн, - №118 від 08.12.2010 року у розмірі 29940,00грн, - №117 від 06.12.2010 року у розмірі 6956,40грн, - №109 від 27.10.2010 року у розмірі 18017,28грн (а.с.84-88), що підтверджують факт сплати грошових коштів за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 04/10 від 04.10.2010 року.

Зазначені копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ПП «Світ Кассандри-350» (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Також судом встановлено, що відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ПП «Світ Кассандри-350» за перевіряємий період (з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року) знаходилось за юридичною адресою (а.с.103-105).

При дослідженні реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Світ Кассандри-350», суд бере до уваги надані представником позивача до матеріалів справи первинні документи на подальшу реалізацію придбаного товару (а.с. 55-58, 69-83) та інформацію про оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку ТОВ НВФ «ГАРТ», оформлену довідкою № 35 від 29.11.2011 року з додатками (журналами-ордерами рахунків та витягом з головної книги підприємства) (а.с. 113-115)

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків ДПІ щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 08.07.11 за №1237/18-015/30884943.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 08.07.11 року № 1237/18-015/30884943 субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ПП «Світ Кассандри-350», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті від 08.07.11 року № 1237/18-015/30884943, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ НВФ “ГАРТ” та контрагентом - ПП «Світ Кассандри-350» правочинів вмотивований посиланням на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011р. №718/10-018/33677233, складений за результатами проведення перевірки ПП «Світ Кассандри-350».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі №2а-2976/11/2070 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р. дії ДПІ у Київському районі міста Харкова з проведення 09.03.2011 р. документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Світ Кассандри-350» визнані протиправними.

Частиною 3 ст.70 КАС України передбачено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, висновки акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011р. №718/10-018/33677233 не можуть бути визнані судом легітимними, так як цей акт був складений внаслідок неправомірних дій податкового органу з проведення перевірки.

Таким чином, акт ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011р. №718/10-018/33677233 було одержано з порушенням закону, що встановлено судовим рішенням, а відтак, цей доказ не може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної адміністративної справи.

Щодо місця розташування позивача за адресою: м.Харків, вул. Котлова, 115, зазначеного в податкових накладних, виписаних ПП «Світ Кассандри-350», суд зазначає наступне.

Позивачем були отримані від ПП «Світ Кассандри-350» податкові накладні № 154016 від 27.12.2010 року, № 144023 від 13.12.2010 року, №141009 від 08.12.10, №102004 від 14.10.2010 року, №117009 від 04.11.2010 року (а.с. 51-53, 63, 66) на продаж товару: буртоукладочної машини, ножів-свіклорізок, латунних сит. Під час проведення перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у розмірі 25396,00 грн. по вказаним податковим накладним, в яких в графі «місцезнаходження покупця» невірно зазначена адреса ТОВ НВФ «ГАРТ», а саме: замість адреси м.Харків, вул.Рилєєва,60, вказано адресу: м. Харків, вул. Котлова, 115, за якою позивач був зареєстрований до 04.12.2009 року згідно даних Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 106-107).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з копій податкових накладних, виписаних ПП «Світ Кассандри-350», які долучені до матеріалів справи (а.с. 51-53, 63, 66), сумнівів щодо особи, яка виписала такі податкові накладні не виникає, наявні реквізити у даних податкових накладних дозволяють чітко (достовірно) ідентифікувати особу, що їх виписала.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, контрагент позивача за спірними податковими накладними ПП «Світ Кассандри-350» в період виписки податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а податкові накладні, видані ним на адресу позивача, включені контрагентом до додатку № 5 декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2010 року (а.с.122-132).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що недолік в заповненні податкових накладних в частині зазначення старої адреси отримувача товару ТОВ НВФ «ГАРТ» не є підставою для їх недійсності та не свідчить про неналежність та недопустимість зазначених накладних як доказів.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач мав право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних № 154016 від 27.12.2010 року, № 144023 від 13.12.2010 року, №141009 від 08.12.10, №102004 від 14.10.2010 року, №117009 від 04.11.2010 року, виписаних ПП «Світ Кассандри-350».

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010 року та валових витрат у 4-му кварталі 2010 року по взаємовідносинам з ПП «Світ Кассандри-350».

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем норм п.п.5.2.1, п.5.2, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідає встановленим обставинам справи.

Отже, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова № 0000451800 від 18.07.2011 року, № 0000461800 від 18.07.2011 року є такими, що винесені податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити. <Текст ><Сума задоволення >

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0000451800 від 18.07.2011 року, № 0000461800 від 18.07.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі складено 26 грудня 2011 року.

Суддя Білова О.В.