Постанова № 20960795, 11.01.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2012 р. Справа № 2a-1870/7560/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Кулика М.І.,

представника відповідача - Мамаєва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухів Агроінвест" до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Глухів Агроінвест» звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту відповідач, МДПІ), в якому просить скасувати повідомлення - рішення № 0000142301 від 19.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Глухів-Агроінвест», за результатами якої було складений акт № 560/2301/35051394 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142301 від 19.05.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 291 889,00 грн., а також застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

Із даним повідомленням - рішенням позивач не погоджується та вважає його таким, що винесено з порушенням норм податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Позивач зазначає, що недопустимим твердженням податкового органу є те, що без дотримання відповідної процедури податковий орган встановлює, що первинні підтверджуючі документи TOB «ГЛУХІВ-АГРОІНВЕСТ», які посвідчують правомірність віднесення Товариством сум до складу податкового кредиту, є підробленими та містять недостовірні дані.

Жодним нормативно правовим актом не встановлено, що податковий орган може самовільно, без дотримання відповідної процедури та без жодного правового обґрунтування визнавати документи підробленими та сфальсифікованими. До моменту визнання судом документів підробленими посилання на таке припущення, враховуючи принцип презумпції невинуватості, є необгрунтованим і незаконним, тобто податковий орган при здійсненні перевірки виходить за межі своїх повноважень, приймаючи на себе функції суду, чим порушує с і . 19 ч. 2 Конституції України.

Також, позивач стверджує що ним всі умови даної статті 198 ПКУ виконано, підтвердженням цього є те, що, по - перше, усі операції документально оформлено та підтверджено, а по - друге, напрямок використання придбаних товарів (у даному випадку, пального) безпосередньо пов'язаний з веденням господарської діяльності товариства. І крім того, податковий кредит Товариство формувало відповідно до п. 198.6 ст.198 ПКУ, тобто включало до його складу лише ті суми, що підтверджені податковими накладними.

В момент укладення договору купівлі - продажу нафтопродуктів № 15-02/11 від 03.02.2011р. жодну норму ст.203 ЦКУ TOB «ГЛУХІВ-АГРОІНВЕСТ» порушено не було.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Проведеною перевіркою встановлено, що TOB «Глухів-Агроінвест» укладено Договір з ТОВ «Нафтаторг-К» про поставку дизельного палива «ЄВРО». Перевіркою встановлено, що TOB «Глухів-Агроінвест», було задіяне в ланцюгу операцій по нікчемних правочинах. На адресу Глухівської МДПІ надійшов лист 12.04.11 №5349/7/23-5/16 від Конотопської МДПІ про направлення матеріалів невиїзної документальної перевірки TOB «Нафтоторг-К» за лютий 2011 року, в якому встановлено, що правочини між TOB «Нафтоторг К» та TOB «Глухів-Агроінвест» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до ,, вигодонабувача ".

Відповідно до бази даних ДПС, податкової звітності, Системою автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України TOB «Нафтаторг-К» та його контрагентів встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також було встановлено, що у TOB «Нафтаторг К» були відсутні трудові ресурси та транспортні засоби необхідні для реального здійснення господарських операцій, в результаті чого перевіркою встановлено нікчемність правочинів з придбання і реалізації паливно-мастильних матеріалів.

Відповідач зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення начальника Глухівської МДПІ, оформленого наказом та відповідно до п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.1, п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глухів-Агроінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої був складений акт від 28.04.11 №560/2301/35051394 (а.с. 12-23), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000142301 від 19.05.2011 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 291 889,00 грн. а також застосування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн. (а.с.11)

Зменшення від»ємного значення суми податку на додану вартість відбулося в зв»язку з висновком акту перевірки про нікчемність правочину щодо постачання дизельного палива укладеного TOB «Глухів-Агроінвест» та ТОВ «Нафтаторг - К». Суд не погоджується з таким висновком поодаткового органу та вважає його безпідставним з огляду на таке.

З матеріалів справи суд вбачає, що TOB «Глухів-Агроінвест» укладено Договір з TOB «Нафтаторг-К» від 03.02.11 №15-02/11 про поставку дизельного палива «ЄВРО» (а.с. 48-50). Згідно п.3 Договору покупець здійснює повну 100% передплату за Товар шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника суми вартості Товару на підставі виставленого Постачальником рахунку (п.п. 3.1). Ціна Договору становить загальну вартість Товару з ПДВ дорівнює 1 751 335,00 грн. (один мільйон сімсот п'ятдесят одна тисяча триста тридцять п'ять гривень 00 коп.) у т.ч. ПДВ в сумі 291 889,17 грн. (двісті дев'яносто одна тисяча вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 17 коп.) (п.п.3.3). До ціни договору включена вартість зберігання Товару на складі Постачальника та вартість доставки Товару на склад Покупця.

На виконання умов договору суб'єктом господарювання-постачальником був виписаний рахунок-фактура №2 від 04.02.11 (а.с. 51) на постачання дизельного палива в кількості 223100 л. на загальну суму 1 751 335,00 грн., в т.ч. ПДВ - 291 889,17 грн. на підставі якого, платіжним дорученням від 04.02.11 TOB «Глухів-Агроінвест» перерахувало кошти в сумі 1 751 335,0 грн. TOB «Нафтаторг-К», як оплату за дизельне паливо (разом з ПДВ-291 889,17 грн.) (а.с. 52) та у відповідності до норм Податкового кодексу України постачальником виписано податкову накладну № 2 від 04.02.11 на постачання дизельного палива в кількості 223100 л. на загальну суму 1 751 335,00 грн, в т.ч. ПДВ - 291 889,17 грн.(а.с 53). Також, в періоді, що перевірявся податковим органом (лютий 2011 року), на виконання умов договору підприємством постачальником було поставлено 33605 л. дизельного палива, про що складено видаткову накладна № РН-0000002 від 22.02.11 на постачання дизельного палива в к-ті 33605л. на загальну суму 263 799,25грн, в т.ч. ПДВ- 43 966,54 грн. (а.с. 54). Доставка товару здійснювалося за рахунок постачальника, автомобільним транспортом, що підтверджується товарно транспортними накладними (а.с.95,97,99,101,103,105). Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору купівлі продажу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здій господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, товарно транспортні накладні, платіжне доручення) щодо операцій купівлі продажу ТОВ «Глухів Агроінвест» та ТОВ «Нафтаторг - К» мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно допункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Отже, зважаючи, що позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

Також, суд зазначає, що по вказаним господарським операціям було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується матеріалами справи), що доводить реальність здійснених операції. Також позивачем було фактично отримано придбані товари про що складено відповідні видаткові та податкові накладні.

Отже, судом встановлено, що оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди, факт його транспортування перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, оплата товару здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Посилання відповідача на те що в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Нафтаторг К» від 12.04.2.11 №138/23-2/37052232 (а.с 24-28), правочини між ТОВ «Нафтаторг - К» та іншими контрагентами визнані також нікчемними суд вважає необґрунтованими, так як ці висновки не спростовують товарний характер операцій між відповідачами. Суд вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненою між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Тим більше, що цим актом не спростовуються фактичне відображення вказаних операцій в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ «Нафтоторг К», а матеріалами справи також підтверджується та не заперечується позивачем, відображення ТОВ «Нафтоторг К» цих операцій в податковій звітності за відповідні періоди. Щодо твердження відповідача про неповне заповнення товарно-транспортних накладних, суд зауважує, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податків у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце. Як вбачається з матеріалів справи позивач є сільськогосподарським виробником (тобто підприємство здійснює обробіток ґрунту, вирощує відповідну продукцію, вносить добрива, здійснює збір урожаю тощо), таким чином характер такої діяльності тісно пов'язаний з використанням техніки. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача та не було спростовано відповідачем, придбане ним дизельне пальне було використане при здійсненні весняно польових робіт. Отже, суд вважає, що придбання пального безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, твердження відповідача, про те що товарно-транспортні накладні щодо перевезення дизельного пального на адресу позивача містять недостовірні дані суд вважає безпідставним, оскільки в даних ТТН перевізником значиться підприємство ТОВ «Голд-нафта», зустрічну перевірку якого податковий орган не здійснював та під час судового розгляду не спростував здійснення перевезень пального ТОВ "Голд-Нафта".

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину. є:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦКУ. підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для ч.1 ст.203 ЦК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Суд зазначає, що згідно ч.4. ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2 ст.71) Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Таким чином, суд вважає, що висновки позивача про нікчемність договору між ТОВ "Глухів Агроінвест» та ТОВ "Нафтоторг - К" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Тобто, суд вважає, що відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухів Агроінвест" до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000142301 від 19 травня 2011 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість на суму 291889,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 01,00 грн. <Сума стягнення (цифрами) ><Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 16 січня 2012 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек