Постанова № 20960535, 12.01.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2012 р.                                                             Справа № 2a-1870/8477/11

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савченко Д.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства Роменської виправної колонії №56 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту – позивач, СОВ Фонду соціального захисту інвалідів) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з підприємства Роменської виправної колонії №56 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області (далі по тексту - відповідач, підприємство Роменської ВК №56 УДДУ ПВП в Сумській області) 10453грн.33коп. адміністративно-господарських санкцій та пеню в розмірі 712грн.78коп. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 16.04.2011року 10453грн.33коп. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 712грн.78коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем сплачена не була.

У письмових запереченнях наданих до суду (а.с.12-15), відповідач, зокрема, зазначив, що обов’язок, передбачений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо подання звітів про вакантні місця до Міськрайонного центру зайнятості підприємством виконувався щомісячно.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, справу просив розглядати в його відсутності (а.с.28).

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи (а.с.27), в судове засідання не з’явився, про причини неявки, всупереч вимог ч.2 ст. 40 КАС України, суд не повідомив.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст.ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Статтею 18 Закону передбачено обов’язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, (до них відноситься і відповідач – підприємство Роменської ВК №56 УДДУ ПВП в Сумській області) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Судом встановлено, що 28.11.2011р. позивачем від підприємства Роменської ВК №56 УДДУ ПВП в Сумській області отримано звіт форми №10-ПІ за 2010р. (а.с.5), відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 15 осіб.

Таким чином, відповідно до ст.19 Закону, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача, повинна становити 1 робоче місця (15 x 0,04).

Згідно з ч. 2 ст.18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 18-1 Закону передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Доводи позивача стосовно щомісячного подання ним звітів про вакантні місця до центру зайнятості спростовуються наданою позивачем відповіддю з Роменського міськрайонного центру зайнятості від 10.01.2012р. (а.с.29), відповідно до якої у 2010 році відповідач з офіційною заявкою до центру зайнятості про направлення на підприємство Роменської ВК №56 УДДУ ПВП в Сумській області для працевлаштування інвалідів не звертався.

Зазначені дії, на переконання суду, свідчать про невжиття усіх необхідних заходів, визначених ст. 18 Закону, для недопущення господарського правопорушення, а тому підприємство Роменської ВК №56 УДДУ ПВП в Сумській області зобов’язано було перерахувати позивачу у встановлений строк передбачені Законом адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця у розмірі 10453грн.33коп. (156800грн. (фонд заробітної плати) :15 (кількість працюючих), однак, як вбачається із встановлених судом обставин, зазначені кошти сплачені не були.

Згідно ст. 20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом встановлено, що за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, з врахуванням вищезазначених вимог, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 712грн.78коп. (а.с.4).

Враховуючи, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10453грн.33коп. та пеня в сумі 712грн.78коп., в порушення вимог Закону, станом на момент розгляду справи не погашені, що підтверджується поясненнями представника позивача, доказів погашення боргу відповідачем надано не було, суд, зважаючи на норми ст.19, 20 Закону, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства Роменської виправної колонії №56 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області про стягнення адміністративно-господарських санкцій – задовольнити.

Стягнути з підприємства Роменської виправної колонії №56 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області (код ЄДРПОУ 08680750, вул. Чапаєва, 19, Роменський район, с.Перехрестівка, Сумська область, 42073, розрахунковий рахунок 2600033446103, банк - Сумська філія Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Володимирський", МФО 337836) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 14004771, вул.Горького, 2, м.Суми, 40030, отримувач ГУДКУ у Сумській області, розрахунковий рахунок 31212230700002, МФО 837013) 10453грн.33коп. адміністративно-господарських санкцій, 712грн.78коп. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, разом стягнути 11166грн.11коп. (одинадцять тисяч сто шістдесят шість грн. 11коп.)

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                               (підпис)                     Д.М. Савченко

          З оригіналом згідно

          Суддя                                                                       Д.М. Савченко