Постанова № 20959451, 11.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4318/2011

11 січня 2012 року 16год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001512342 від 27.04.2011 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рівненська кондитерська фабрика"звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне згідно якого просить скасувати висновок Акту від 08.04. 2011 року № 405/23-100/00382234 та податкове повідомлення-рішення від 27.04. 2011 року № 0001512-42.

Ухвалою судді від 04.10. 2011 року було відмовлено Публічному акціонерному товариству "Рівненська кондитерська фабрика" у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне в частині позовних вимог щодо скасування висновку Акту № 405/23100/00382234 від 08.04. 2011 року.

Крім того, усною ухвалою суду від 02.11. 2011 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Перун".

Позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04. 2011 року № 0001512-42 позивач обґрунтовує наступним. Позивач в грудні 2010 року мав взаєморозрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Перун», надалі - ТОВ "Перун", ( код 21090355) на суму 1 047 800 грн. в т.ч. ПДВ -174 633,41 грн. Між позивачем (Покупець) та ТОВ «Перун» (Продавець) було укладено договір № 01/01 від 01.01. 2010 р. поставки товару. Загальна кількість товару, одиниця виміру та розгорнутий асортимент вказується в Додатку №1 до даного Договору. Термін дії договору до 31.12. 2010 року. На виконання вищевказаного договору, ТОВ «Перун», за період з 01.12. 2010р. по 31.12. 2010р. поставило цукор Позивачу, що підтверджено видатковими накладними. На виконання вищевказаного договору ТОВ «Перун» за період з 01.12. 2010 р. по 31.12. 2010 р. виписало відповідні податкові накладні на цукор. До складу податкового кредиту за грудень 2010 року Позивач відніс 162 958 грн. ПДВ по ТОВ «Перун». Згідно висновку Акту Державної податкової інспекції у м. Рівне від 08.04. 2011 р. № 405/23-100/00382234 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (код за ЄДРПОУ 00382234) щодо взаємовідносин, взаєморозрахунків з ДПФ "Екотехніка-М" (код за ЄДРПОУ 23463204) та ТзОВ "Перун" (код 21090355) за грудень 2010 року, надалі - Акт від 08.04. 2011р., перевіркою встановлено порушення пп.. 7.4.1., п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податку на додану вартість за грудень 2010р. в сумі 162 958,0 грн. На підставі висновку Акту від 08.04. 2011р., ДПІ у м.Рівне 27.04. 2011 року направила Позивачу податкове повідомлення-рішенням №0001512342, яким зобов'язала сплатити 162 958,0 грн. за основним платежем та 40 739,0 грн. - за штрафними санкціями. Позивач не погоджується з таким висновком Акту від 08.04. 2011р. та податковим повідомлення-рішенням ДПІ у м. Рівне від 27.04. 2011 року №0001512342, надалі - ППР, і вважає що вони підлягають скасуванню судом з наступних підстав. Згідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 7.4.4. пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Платник податків стверджує, що податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 162 958,0 грн. сформований на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Перун», оформлених відповідно до вимог податкового законодавства.

Порушення в оформлені вказаних податкових накладних, внаслідок яких податкові накладні могли б бути визнані недійсними, перевіркою не виявлені та в Акті перевірки не зазначені.

Показники податкових накладних відповідають показникам видаткових накладних. виписаних ТОВ «Перун», які містять всі обов'язкові реквізити, передбачені відповідними нормативно-правовими актами.

Видаткові накладні відображують фактично здійснені господарські операції, а саме отримання Платником податків цукру.

Отриманий згідно зазначених накладних цукор був використаний Платником податків у виробництві кондитерських виробів, яке є основним видом діяльності Платника податків, що відображено в п. 2.7. Акту перевірки. Використання цукру підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, актами списання, складськими та виробничими звітами, яким не було надано належного значення при перевірці.

Таким чином, висновок ревізора про те, що, «господарські операції між АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" від ТОВ «Перун» не підтверджуються ... здійснені без мети реального настання правових наслідків ... мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача" є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, наказом ДПІ м. Рівне від 01.04. 11 р. № 475 було передбачено проведення позапланової виїзної документальної перевірки виключно з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ДП фірма «Екотехніка-М» за грудень 2010 року і взаєморозрахунки з ТОВ «Перун» не могли бути об'єктом перевірки.

Виходячи з викладеного вище, висновок перевірки про порушення платником підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 162 958,0 грн. є таким, що суперечить чинному законодавству і тому не може бути підставою для виключення зазначеної суми з податкового кредиту, донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, ухвалою суду, явка представника позивача обовязковою не визнавалась. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача. На підставі вищенаведеного суд ухвалив продовжити слухання справи без представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання не зявилася, про дату, час, місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, ухвалою суду, явка представника третьої особи обовязковою не визнавалась. До початку судового засідання представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, у клопотанні зазначив, що надати витребовувані докази щодо взаємовідносин ПАТ "Рівненська кондитерська фабрика" та ТзОВ "Перун" по придбанню цукру в 2010 році не може у зв'язку з їх вилученням УПМ ДПА в Рівненській області. На підставі вищенаведеного суд ухвалив продовжити слухання справи без представника третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд ухвалив продовжити слухання справи без представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Разом з тим, до початку судового засідання представник відповідача подав письмові заперечення у яких позов не визнав та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечення мотивовано тим, що перевіркою АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» встановлено порушення: пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 162 958 грн. АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» в грудні 2010 року мало взаєморозрахунки з ТОВ «Перун» (код 21090355) на суму 1 047 800 грн. в т.ч. ПДВ - 174 633,41 грн. Між АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» ( код 00382214) (Покупець) та ТОВ "Перун" (код 210903550) (Продавець) було укладено договір № 01/01 від 01.01. 2010 р. поставки товару. Загальна кількість товару, одиниця виміру та розгорнутий асортимент вказується в Додатку № 1 до даного Договору. Термін дії договору 31.12. 2010 р. На виконання вищевказаного договору ТОВ «Перун» за період з 01.12. 2010 р. по 31.12. 2010 р. поставило цукор на АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика», що підтверджено видатковими накладними. На виконання вищевказаного договору ТОВ «Перун» за період з 11.12. 2010 р. по 31.12. 2010 р. виписало податкові накладні. Всього на суму 189 791,67 грн. ПДВ. Відповідно до додатку № 5 до складу податкового кредиту за грудень 2010 року АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» віднесла 162958,0 грн. ПДВ по ТОВ «Перун». Аналізом податкової звітності ТзОВ «Перун», а саме декларацій та уточнюючих розрахунків з додатками № 5 (розділ «податкові зобов'язання»), наданих до Дубенської ОДПІ на виконання вимог Наказу ДПА України від 18.04. 2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», встановлено, що податкові зобов'язання підприємства ТОВ «Перун» у грудні 2010 р. сформовано з АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» на загальну суму 189 791,7 грн. ПДВ. Згідно перевірки проведеної Дубенською ОДПІ з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТзОВ "Перун" (код за ЄДРПОУ 21090355) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за грудень 2010 року (акт перевірки від 17.03. 2011р. № 66) встановлено, що у ТОВ "Перун", відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні відповідні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди, укладені ТОВ «Перун» з контрагентами мають ознаки нікчемності. Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ст. 215 ЦК України від 16.01. 2003 р. недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України від 16.01. 2003 року № 435 - IV зазначено зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК від 16.01.2003 року № 435-IV недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Операції АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» від ТОВ «Перун» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Перун» виключно чи переважно є формування податкового кредиту на адресу контрагентів. Враховуючи вищенаведене - усі операції купівлі-продажу ТОВ «Перун» не спричиняли реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача". Виходячи з наведеного, ТОВ «Перун» безпідставно виписано податкові накладні згідно договору поставки №01/01 від 01.01. 2010р. на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагентів - покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст. 3, ст.4, п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями. Таким чином, дії податкового органу повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" до Державної податкової інспекції у м. Рівне подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

У декларації зазначено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 162958 грн. Податковий кредит у сумі 162958 грн. сформовано по контрагенту ТзОВ "Перун".

З 01.04. 2011 року по 07.04. 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено позапланову виїзну документальну перевірку АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" за грудень 2010 року з питань взаємовідносин між контрагентом ТзОВ "Перун". За результатами вказаної перевірки складено акт від 08.04. 2011 року № 405/23-100/00382234 (т. 1 а.с.13-19).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001512342 від 27.04. 2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 162958,0 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 40739 грн., що оспорюється позивачем (т. 1 а.с. 20).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки відповідача, зазначені в акті перевірки, про нікчемність операцій купівлі-продажу, здійснених між позивачем та ТзОВ "Перун", що суперечить ч. 1 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, порушує ст. 228 Цивільного кодексу України та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для збільшення позивачу бюджетного відшкодування по господарських операціях з ТзОВ "Перун", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях відповідача.

Судом встановлено, що ТзОВ "Перун" на момент здійснення господарської операції у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість, підтвердженням чого є довідка Дубенської ОДПІ від 17.03. 2011 року (Т. 2 а.с. 3-8).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” (станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.01. 2010 року між позивачем та ТзОВ "Перун" укладено Договір № 01/01, предметом якого стала поставка ТзОВ "Перун" для АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" цукру. Загальна кількість товару, одиниця виміру та розгорнутий асортимент вказується в Додатку № 1 до даного Договору. Термін дії договору 31.12. 2010 р.

На виконання умов Договору поставки № 01/01 від 01.01. 2010 року ТзОВ "Перун" у власність позивача передано цукор на загальну суму 1 047 800 грн., що підтверджується видатковими накладними, в тому числі ПДВ у сумі 174633,41 грн.

Вартість вказаного цукру оплачена АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору (т.1 а.с. 179-209).

Разом з тим, судом встановлено, що правомірність формування сум податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2010 року (по операції з придбання цукру у ТзОВ "Перун") позивач в ході його перевірки та в ході судового розгляду справи підтвердив податковими накладними та видатковими накладними, складеними ТзОВ "Перун" (Т 1 а.с. 51,56, 63,67,71,75,80,84,88,92,97,126-134, 135).

Названі первинні документи містять всі необхідні реквізити, складені особою, що на момент їх складання була в установленому порядку зареєстрована, як субєкт господарювання та платник податків (в тому числі і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Обставини, щодо товарності названої операції та наявності у ТзОВ "Перун" трудових ресурсів, виробничих потужностей для виконання названої господарської операції з поставки позивачу цукру підтверджено подорожніми листами на перевезення цукру позивачем, прибутковими накладними, накладними на внутрішнє переміщення, актами списання, посвідченнями про якість цукру, виписками з журналу пропуску автомобілів на територію підприємства (Т. 1 а.с. 37-50,52-55,57-62, 64-66, 68-70,72-74, 76-80,81-83,85-87,89-91,93-96,98-100,108-119, 147-160,161,162-164).

Крім того, суду слід зазначити, що ТзОВ "Перун" є посередником, який здійснює поставку цукру, а виробником, згідно посвідчення про якість цукру білого від 30.12. 2010 року є ТзОВ "Радехівський цукор" (Т 1 а.с. 161). Тобто наявних трудових ресурсів ТзОВ "Перун", а саме дві особи, що підтверджено актом перевірки від 08.04. 2011 року № 405/23-100/00382234, достатньо для здійснення посередницьких послуг поставки цукру.

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТзОВ "Перун" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Матеріалами справи також підтверджується подальше використання цукру придбаного позивачем у ТзОВ "Перун" в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача (т.1 а.с. 108-125).

Таким чином, висновок відповідача, про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ "Перун" та ведення господарської діяльності в порядку, не передбаченому приписами діючого законодавства України є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обовязку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Разом з тим, відповідачем не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Посилання відповідача на зазначені вище норми Цивільного кодексу України, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У ст. 203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1, 5 вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Оскільки жодним вироком суду не встановлено протиправність діяльності контрагентів позивача, то суд не вбачає ознак нікчемності операцій купівлі-продажу ТзОВ "Перун" по ланцюгу до "вигодонабувача".

Відсутність ознак нікчемності даних операцій надають податковому органу право для звернення до суду із позовом про визнання такого правочину недійсним, проте не встановлюють недійсність такого правочину в силу закону з моменту його вчинення.

Таким чином, доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарської операції позивача та ТзОВ "Перун" є такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджено відповідними доказами.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Всупереч цьому, відповідачем ні в акті перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення, ні в ході судового розгляду справи не надано достатніх доказів щодо відсутності у позивача наміру на створення правових наслідків по господарським операціям, на підставі яких сформовано податковий кредит та щодо безтоварності вказаних господарських операцій.

Отже, висновки відповідача про заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 162958,00 грн. є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству. Тому, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0001512342 від 27.04. 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, позивачу підлягає поверненню 03 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 4823 від 30.09. 2011 р. (а.с. 5а).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення від 27.04. 2011 року № 00015122342 Державної податкової інспекції у м. Рівне скасувати.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Зозуля Д. П.