Постанова № 20959421, 11.01.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5488/2011

11 січня 2012 року 11год. 57хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Козак А.Ю.

відповідача: представники Ситай М.В., Павлюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рафалівський кар'єр"

доКузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в частині,-

ВСТАНОВИВ:

12.12.2011 року Публічне акціонерне товариство "Рафалівський кар'єр" звернулось в суд з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000192340 від 05.07.2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 185742,50 грн., в тому числі 148594,00 грн. - за основним платежем та 37148,50 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги в повній мірі підтримані в судовому засіданні представником позивача та обґрунтовані тим, що підставою для винесення рішення, в оспорюваній частині слугували висновки акту планової виїзної документальної перевірки про порушення позивачем вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, з якими позивач не погоджується. Так, на переконання податкового органу позивач повинен був збільшити суму податку на прибуток на розмір авансового внеску з дивідендів за 2009 рік в розмірі 148594,00 грн. В той же час, в 2009 році результатом діяльності товариства були збитки і вищим органом управління в 2010 році рішення про виплату акціонерам дивідендів не приймалося. Відповідно база для нарахування авансового внеску з дивідендів відсутня. Податковий орган таких обставин не врахував та зробив висновки за рахунок неправомірно розширеного тлумачення норм законодавства. За таких обставин, просив податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції №0000192340 від 05.07.2011 року у відповідній частині визнати протиправним та скасувати.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Що стосується збільшення позивачу грошового зобовязання з податку на прибуток на суму авансового внеску з дивідендів за 2009 рік в розмірі 148594,00 грн., вказали, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено із Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року норму, яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. Також цим Законом внесено зміни, відповідно до яких, виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%. Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, зобов'язані до 30.06.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років. Так як у ПАТ "Рафалівський кар'єр" на початок 2009 року обліковувався нерозподілений прибуток, то воно відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, було зобовязане нарахувати і сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за визначеною пунктом 10.1 статті 10 даного Закону ставкою. Оскільки ж позивачем цього зроблено не було, Кузнецовська ОДПІ відповідну суму зобовязання правомірно нарахувала за результатами перевірки, як і відповідну суму штрафної санкції. За наведених обставин, просили відмовити в позові.

Долученими до матеріалів справи та дослідженими в судовому засіданні матеріалами встановлено, що на підставі наказу №183 від 13.04.2011 року, направлень на перевірку №№122-125від 27.04.2011 року, посадовими особами Кузнецовської ОДПІ з 28.04.2011 року по 30.05.2011 року було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Рафалівський кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Її результати оформлені актом №665/23/13976731 від 21.06.2011 року (а.с.40-51). Акт підписаний посадовими особами платника податків із відміткою про незгоду з його висновками (а.с.51).

На підставі вказаного акту 05.07.2011 року Кузнецовською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000192340, яким ПАТ "Рафалівський кар'єр" було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 345595,00 грн., в тому числі 276476,00 грн. - за основним платежем та 69119,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.61). За операцією з оподаткування авансового внеску з суми дивідендів за 2009 рік сума грошового зобовязання становить 148594,00 грн. - основного платежу та 37148,50 грн. штрафної санкції (25%).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржувалося податкове повідомлення-рішення №0000192340 від 05.07.2011 року в адміністративному порядку (а.с.24-39). Рішенням керівника ДПА в Рівненській області №18615/25-16/365 від 13.09.2011 року, скарга платника податків була частково задоволена, податкове повідомлення-рішення частково скасоване, однак скасована його частина не стосується нарахувань авансового внеску з суми дивідендів (а.с.52-56). Остаточне рішенням в рамках процедури апеляційного узгодження, яким податкове повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ №0000192340 від 05.07.2011 року - залишено без змін, з а скаргу ПАТ "Рафалівський кар'єр" - без задоволення, було прийняте заступником голови ДПС України 25.11.2011 року за №6249/06/10-2215 (а.с.57-60).

На обґрунтування своєї позиції щодо відсутності обовязку нараховувати авансовий внесок позивачем до матеріалів справи долучено статут та зміни до нього (а.с.15-17,71-83), баланс на 31.12.2009 року та звіт про фінансові результати за 2009 рік, де зафіксовано збитки (а.с.20,21),копії декларацій з податку на прибуток за весь період 2010 року, якими підтверджується, що дивіденди не нараховувались, не виплачувались і, відповідно, не сплачувались і авансові внески, на суму дивідендів (а.с.84-87), витяг з протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 23.07.2010 року в порядку денного якого відсутнє питання про виплату дивідендів (а.с.22-23).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Так, податкове повідомлення-рішення №0000192340 від 05.07.2011 року, в частині збільшення ПАТ "Рафалівський кар'єр" суми грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 148594,00 грн. основного платежу та 37148,50 грн. штрафної санкції, мотивоване фактом порушення позивачем вимог підпункту 7.8.2 пункту 7.8. статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року з урахуванням змін, внесених до нього Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року.

В силу вимог підпункту 7.8.1. пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. А відповідно до підпункту 7.8.2 даного пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

За змістом частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції до 30.04.2010 року), виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Згідно з положеннями пункту "д" частини 5 статті 41 Закону України "Про господарські товариства" №1576-XII від 19.09.1991 року питання затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків віднесено до компетенції загальних зборів. В силу вимог пунктів 12,15 частини 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року, питання розподілу прибутку і збитків товариства та затвердження розміру річних дивідендів, віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства.

Вказані норми законодавства знайшли своє відображення у статуті ПАТ "Рафалівський кар'єр".

Системний аналіз правових норм, що регулюють порядок діяльності акціонерних товариств, їх правовий статус та норми пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, свідчить, що єдиною правовою підставою для нарахування та внесення до бюджету емітентом авансового внеску з податку на прибуток є рішення загальних зборів акціонерного товариства про виплату дивідендів своїм акціонерам.

Як вбачається із матеріалів справи, у 2009 році позивач мав збиткову діяльність. Рішень щодо виплати акціонерам дивідендів з чистого прибутку та і з суми облікованого на початок 2009 року у балансі товариства нерозподіленого прибутку, вищий орган позивача - загальні збори ПАТ "Рафалівський кар'єр" не приймали і доказів про зворотне податковим органом не здобуто та суду не надано. В порядку денному протоколу загальних зборів акціонерів №1 від 23.07.2010 року відсутнє питання про виплату дивідендів акціонерам.

Відповідно до цього, жодних правових підстав для нарахування авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, у позивача не виникало.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму, яка надавало право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. І відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції пункту 11 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Згідно пункту 1 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року, цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування, тобто з 30 квітня 2010 року.

Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, були зобов'язані до 30.06.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010 року положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Вказане рішення Конституційного Суду України в повній мірі стосується і змін внесених в статтю 15 Закону України "Про господарські товариства" №1576-XII від 19.09.1991 року пунктом 10 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року. Так, в редакції до внесення змін, вказана норма визначала, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Пунктом 10 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було внесено зміни, а саме у третьому реченні 15 статті після слова "розрахунків" внесено доповнення словами "та сплати обов'язкової суми дивідендів".

Крім того, необхідно зауважити, що рішеннями Конституційного Суду України року №6-рп/2007від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05. 2008 року встановлено, що вимоги щодо змісту Закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизованоу статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000192340 від 05.07.2011 року, в частині збільшення ПАТ "Рафалівський кар'єр" суми грошового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 148594,00 грн. - що складає авансовий внесок з податку на прибуток за І півріччя 2010 року та застосована щодо цього штрафна (фінансова) санкція у сумі 37148,50 грн. ґрунтується на нормахзаконодавства, які відповідно до рішення Конституційного Суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010 року визнані неконституційними та прийняте за відсутності жодних доказів про ухвалення позивачем, як емітентом корпоративних прав, в 2010 році рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), а відтак підлягає в цій частині до скасування, як протиправне.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в частині 2 статті 19 Конституції України.

За змістом статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Всупереч цьому, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції №0000192340 від 05.07.2011 року, в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Рафалівський кар'єр" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 185742,50 грн., в тому числі 148594,00 грн. - за основним платежем та 37148,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно частини 1 статті 94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції №0000192340 від 05.07.2011 року визнати протиправним та скасувати в частині збільшення Публічному акціонерному товариству "Рафалівський кар'єр" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 185742,50 грн., в тому числі 148594,00 грн. - за основним платежем та 37148,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рафалівський кар'єр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.