Постанова № 20959197, 22.12.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4315/2011

22 грудня 2011 року 16год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства фірми "ВІВ"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року Приватне підприємство фірма "ВІВ" звернулося до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002991530 від 26.07.2011 року.

Позивач в судове засідання 22 грудня 2011 року не зявився, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Проте, в судових засіданнях 16 листопада 2011 року та 14 грудня 2011 року представник позивача був присутній. Зокрема, в судовому засіданні 16 листопада 2011 року представник позивача позов підтримав повністю. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Приватного підприємства фірми "ВІВ" з податку на прибуток, під час якої виявлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, тобто затримання сплати узгодженого податкового зобовязання, яке виникло на підставі податкових декларацій із вказаного податку за 3 квартали 2010 року та за 2010 рік. У звязку з цим, відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно якого Приватне підприємство фірму "ВІВ" притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 533,80 грн.

Однак, представник позивача вважає вказане рішення протиправним. Вказує, що підприємством було подано до органу державної податкової служби податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року №9004810388 від 05.11.2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток за 2010 рік №9004810388 від 05.11.2010 року. Податкове зобовязання з податку на прибуток, визначене у вказаних деклараціях, було сплачене позивачем відповідно до платіжних доручень №1762 (на суму 800,00 грн.) та №1763 (на суму 466,00 грн.) від 18.11.2010 року, в яких призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 3 квартал 2010 року", а також платіжного доручення №1944 від 18.02.2011 року, в якому призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 4 квартал 2010 року".

Представник позивача наголошує, що на час подання підприємством податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року Податковий кодекс України ще не діяв, натомість чинними були норми Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року. Покликаючись на норми вказаного Закону та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, представник позивача вважає, що податковий орган не мав права змінювати призначення платежу визначене платником податків у платіжних дорученнях №1762 та №1763 від 18.11.2010 року та зараховувати вказані кошти в рахунок погашення податкового боргу, що виник у позивача раніше. Також представник позивача зазначив, що невірне спрямування органом державної податкової служби коштів згідно вказаних платіжних доручень призвело до виникнення у позивача податкового боргу зі сплати податкового зобовязання, визначеного у податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року. Внаслідок цього, кошти перераховані позивачем згідно платіжного доручення №1944 від 18.02.2011 року в рахунок сплати податкового зобовязання, визначеного у податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік, зараховані відповідачем в погашення вказаного податкового боргу. Такі дії Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції представник позивача вважає протиправним порушенням права підприємства на своєчасне погашення податкових зобовязань, тому в судовому засіданні 16 листопада 2011 року просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 22 грудня 2011 року також не зявився, подавши письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, у судових засіданнях 16 листопада 2011 року та 14 грудня 2011 року був присутній, надав суду письмові заперечення, в яких пояснив, що станом на 01.01.2011 року за Приватним підприємством фірмою "ВІВ" рахувалась заборгованість по податку на прибуток у сумі 8823,94 грн., в тому числі 511,70 грн. пені, нарахованої внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань. У звязку із апеляційним узгодженням податкового зобовязання, станом на 01.02.2011 року основна сума податкової заборгованості позивача становила 4749,04 грн. Відповідно до норм п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, в разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вказав, що аналогічні положення було закріплено у п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року щодо рівності бюджетних інтересів, відповідно до якої податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, кошти сплачені позивачем згідно платіжних доручень №1762, №1763 від 18.11.2010 року та №1944 від 18.02.2011 року було зараховано органом державної податкової служби в рахунок погашення податкового боргу по податку на прибуток, який виник у підприємства раніше. Тому, представник відповідача вважає прийняття оспорюваного рішення правомірним та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки особиста участь сторін у судовому розгляді обовязковою судом не визнавалась та, керуючись ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 05.11.2010 року Приватним підприємством фірмою "ВІВ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції подано податкову декларацію з податку на прибуток №9004810388 від 04.11.2010 року за 3 квартали 2010 року. Згідно вказаної декларації, підприємством самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1266,00 грн. та самостійно нараховано штраф у звязку із виправленням описки у сумі 125,00 грн. (а.с. 12-13).

04.02.2011 року Приватним підприємством фірмою "ВІВ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції подано податкову декларацію з податку на прибуток №9006710323 від 03.02.2011 року за 2010 рік. Згідно вказаної декларації, підприємством самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1403,00 грн. та самостійно нараховано штраф у звязку із виправленням описки у сумі 125,00 грн. (а.с. 16-17).

06.05.2011 року Приватним підприємством фірмою "ВІВ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції подано податкову декларацію з податку на прибуток №9002925011 від 06.05.2011 року за 1 квартал 2011 року. Згідно вказаної декларації, підприємством самостійно визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 8173,00 грн. (а.с. 19-20).

20.07.2011 року Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією, на підставі п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на прибуток Приватного підприємства фірми "ВІВ". Результати перевірки оформлено актом за №559/15/30923950 від 20.07.2011 року (а.с. 9-10).

Як зазначається у вказаному акті, під час перевірки органом державної податкової служби виявлено порушення підприємством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зокрема:

-по декларації №9004810388 від 05.11.2010 року (за 3 квартали 2010 року), граничний термін сплати по якій настав 19.11.2010 року, податкове зобов'язання у сумі 804,95 грн. фактично сплачене платником податку 18.02.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 91 день;

-по декларації №9004810388 від 05.11.2010 року (за 3 квартали 2010 року), граничний термін сплати по якій настав 19.11.2010 року, податкове зобов'язання у сумі 461,05 грн. фактично сплачене платником податку 17.05.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 179 днів;

-по декларації №9006710323 від 04.02.2011 року (за 2010 рік), граничний термін сплати по якій настав 19.02.2011 року, податкове зобов'язання у сумі 1403,00 грн. фактично сплачене платником податку 17.05.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 87 днів;

-по декларації №9002925011 від 06.05.2011 року (за 1 квартал 2011 року), граничний термін сплати по якій настав 20.05.2011 року, податкове зобов'язання у сумі 73,00 грн. фактично сплачене платником податку 30.05.2011 року, у зв'язку з чим кількість днів затримки складає 10 днів.

Згідно розрахунку штрафних санкцій №559/15 від 20.07.2011 року, який є додатком до акту перевірки, Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією нараховано Приватному підприємству фірмі "ВІВ" штраф за затримку більш як на 30 днів строків сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на прибуток, визначеного у податкових деклараціях №9004810388 від 05.11.2010 року та №9006710323 від 04.02.2011 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки та ст. 126 Податкового кодексу України, Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0002991530 від 26.07.2011 року, згідно якого позивача за затримку більш як на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2669,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від вказаної суми, що складає 533,80 грн. (а.с. 8).

Оцінюючи дії відповідача щодо прийняття оспорюваного рішення на предмет відповідності вимогам законодавства судом враховується наступне.

На момент подання позивачем до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції податкової декларації з податку на прибуток №9004810388 від 05.11.2010 року за 3 квартали 2010 року, чинними були норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року.

Згідно п.5.1. ст.5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, до правовідносин щодо визначення порядку та термінів сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., визначеного позивачем на підставі декларації №9004810388 від 05.11.2010 року повинні застосовуватись норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, а не Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

В силу вимог пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. В свою чергу, пп.4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (як у випадку з оподаткування прибутку підприємств), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

З огляду на вказані положення законодавства, для сплати позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року, граничний термін сплати наступив 19.11.2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, вказане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., повністю сплачене позивачем до бюджету згідно платіжних доручень №1762 (на суму 800,00 грн.) та №1763 (на суму 466,00 грн.) від 18.11.2010 року, в яких призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 3 квартал 2010 року" (а.с. 14-15).

Проте, судом встановлено, що перераховані позивачем кошти згідно платіжних доручень №1762 та №1763 від 18.11.2010 року у сумі 1266,00 грн. Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією направлені в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на прибуток, яка виникла у підприємства раніше. Вказані обставини підтверджуються витягом з картки особового рахунку Приватного підприємства фірми "ВІВ" за вказаний період (а.с. 43-53).

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" №679-XIV від 20.05.1999 року систему, порядок і форми платежів визначає Національний банк України.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного на той час законодавства України належало виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, який був спеціальним законом з питань оподаткування, установлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначався вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів не було зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону, податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, суд вважає, що на момент сплати позивачем податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., визначеного на підставі податкової декларації №9004810388 від 05.11.2010 року, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум згідно платіжних доручень №1762, №1763 від 18.11.2010 року в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, було неправомірним.

Крім того, з аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, які встановлювали відповідальність за порушення податкового законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що серед переліку таких порушень не було недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, оскільки чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не було передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, то суд не вбачає за можливе застосування до позивача заходів відповідальності, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України за правопорушення, склад яких був відсутній на момент виникнення спірних правовідносин.

Як зазначено у розрахунку штрафних санкцій, доданого до акту перевірки позивача, за порушення більш як на 30 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1266,00 грн., визначеного на підставі податкової декларації №9004810388 від 05.11.2010 року застосовано штраф у розмірі 253,20 грн. З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення №00002991530 від 26.07.2011 року в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 253,20 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується застосування до позивача відповідальності за порушення на 87 днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання у сумі 1403,00 грн., визначеного підприємством на підставі податкової декларації з податку на прибуток №9006710323 від 05.02.2011 року( тобто за 2010 рік), то суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що вказане податкове зобовязання було сплачене позивачем згідно платіжного доручення №1944 від 18.02.2011 року, в якому призначенням платежу вказано "Податок на прибуток за 4 квартал 2010 року" (а.с.18).

Проте, з 01.01.2011року набули чинності положення Податкового Кодексу України.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового Кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В силу вимог п.131.2. ст.131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з наведених норм права, відповідач правомірно направив 18.02.2011 року платежі, сплачені платіжним дорученням №1944 на погашення податкового боргу, який існував у позивача раніше, що підтверджується витягом з картки особового рахунку за відповідний період (а.с.54-62). У звязку з цим, у Приватного підприємства фірми "ВІВ" утворилась заборгованість по податку на прибуток у сумі 1403,00 грн., яка виникла на підставі декларації №9006710323 від 05.02.2011 року (тобто за 2010 рік) та є узгодженою в силу вимог п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України.

Доводи сторони позивача в тій частині, що податковий орган неправомірно вивів поза облікову картку в зв''язку із несвоєчасним отриманням ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року по справі №2а-6338/10/1770 податковий борг по податковим повідомленням-рішенням №0004711530 від 18.10.2010 року на 110,42 грн., №004601530 від 07.10.2010 року на 3090,36 грн. та №0006151530 від 20.12.2010 року на 362,42 грн. (разом 3563,20 грн.), позаяк згідно з даною ухвалою порушено провадження в справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень №0006151530/0 від 20.12.2010 року на 3392,11 грн. та №0006161530/0 від 20.12.2010 року на 171,09 грн. (разом 3563,20 грн.), суд відхиляє, оскільки вказані дії жодним чином не вплинули на стан загальної заборгованості позивача перед бюджетом з податку на прибуток. Зокрема, станом на 01.02.2011 року загальний розмір заборгованості позивача склав 4749,04 грн., і платежом 17.05.2011 року було погашено заборгованість саме по декларації №9006710323 від 04.02.2011 року (за 2011 рік), граничний термін сплати по якій 19.02.2011 року у сумі 1403,00 грн.

Згідно п.126.1. ст.126 Податкового кодексу України, в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Розрахунком штрафних санкцій, доданим до акту перевірки позивача, визначено, що за порушення більш як на 30 календарних днів граничного терміну сплати податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1403,00 грн., визначеного на підставі податкової декларації №9006710323 від 05.02.2011 року застосовано штраф у розмірі 280,60 грн. З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення №00002991530 від 26.07.2011 року в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 280,60 грн. є законним та обґрунтованим.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з Державного бюджету на користь позивача присуджуються йому відповідно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішенняКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0002991530 від 26.07.2011 року визнати протиправним та скасувати в частині зобов'язання Приватного підприємства фірми "ВІВ" сплатити штраф у розмірі 253,20 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства фірми "ВІВ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.