Рішення № 2095918, 10.05.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-3545/2007 Головуючий 1 інстанції- Кучменко

Категорія - 16 Доповідач - Гурова

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2007 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Гурової О.М.,

Суддів - Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г.,

При секретарі - Маслаковій М.Г.,

За участю - сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 31 січня 2007 року по справі за позовом Комунального підприємства „Веста" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою на рішення Дебальцевського міського суду від 31 січня 2007 p., яким були задоволені позовні вимоги КП „Веста" і стягнута з троїх відповідачів солідарно заборгованість в сумі 619,73 грн.

Відповідачі просили скасувати ухвалене судове рішення, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, суд безпідставно зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, що не відповідає свідоцтву про право власності на вказане житло. До того ж вона й не може бути споживачем послуг, оскільки з 2002 року до теперішнього часу навчається на денному відділенні інституту бізнесу і менеджменту в м. Харкові, де і мешкає. Не знайшли підтвердження в суді і факти надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території на суму 619, 73 грн., та й сам договір про надання таких послуг між сторонами не укладався.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилався на те, що відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками житла, тому відповідно до ст.. 151,156 ЖК України повинні нести відповідальность перед позивачем по оплаті витрат по утриманню будинку та прибудинкової території. Фактів ненадання КП „Веста" відповідних послуг Хархарови суду не надали.

Заслухавши доповідача суддю Гурову О.М., пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги КП „Веста" суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідачі за період з жовтня 2005 року до вересня 2006 р. мали заборгованість за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 619,73 грн., доказів на підтвердження тому, що такі послуги позивачем не надавались, суду не представили, тому стягнув з відповідачів вказану суму заборгованості.

Апеляційний суд вважає, що з висновком суду про необхідність стягнення заборгованості по наданим послугам слід погодитись, оскільки згідно з пунктом 35 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 р. та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків зі змінами, внесеними постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 p., власник та наймач (орендар) квартири зобов"язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, т.я. в зазначений період КП „Веста" здійснювалась господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб споживачів щодо забезпечення експлуатації та ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків та споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, порядків і правил згідно з законодавством, що підтверджується розрахунками витрат на обслуговування будинку, прибудинкової території (а.с. 120-122). Вказані послуги відповідачами були частково оплачені в розмірі 121 грн. 40 коп.(а.с.37), але ця сума не була зарахована позивачем, тому загальна сума заборгованості повинна бути зменшена до 498, 33 грн. (619,73 грн. - 121,40 грн.)

В зв"язку з частковим ненаданням послуг (дератизація, дезінфекція та підготовка до осінньо-зимового періоду), позивачем під час розгляду справи був зроблений відповідний перерахунок. Що стосується доводів скарги про те, що ніяких послуг по утриманню будинку та прибудинкової території КП „Веста" не здійснює, то вони не підлягають задоволенню, оскільки належно оформлених документальних доказів викладеному позивачі суду не надали.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі від надання послуг не відмовлялись (а.с.102) та навіть, періодично їх сплачували (а.с.34-35,37), що підтверджує факт укладання усного договору про надання послуг.

Частиною 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги відповідачів про відсутність між сторонами договору по наданню послуг по утриманню будинку та прибудинкової території не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються фактичними обставинами по справі.

Разом з тим, суд 1-ї інстанції необгрунтовано поклав обов"язок по відшкодуванню заборгованості на трьох відповідачів Хархарових.

З матеріалів справи вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.21-23). Вони ж є і споживачами послуг, що надавались КП „Веста".

Що ж стосується відповідачки ОСОБА_3, то вона не належить до кола власників вказаної квартири, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло. Не була в період з жовтня 2005 р. до вересня 2006 р. ОСОБА_3 і споживачем послуг комунального підприємства, оскільки з 2002 року до теперішнього часу навчається на денному відділенні інституту бізнесу та менеджменту і постійно мешкає в м. Харків (а.с.86-87).

Виходячи з наведеного, вимог ст. З Закону України „Про житлово-комунальні послуги" та згаданих Правил користування приміщеннями, Апеляційний суд вважає, що у суду не було підстав для покладення зобов"язань по сплаті заборгованості на відповідачку ОСОБА_3 і доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартира належить на праві спільної часткової власності (а.с.23), заборгованість повинна сплачуватись ними згідно з часткою кожного у власності, а не в солідарному порядку, як вирішив суд. Не передбачено діючим законодавством і стягнення судових витрат зі сторін в солідарному порядку, тому рішення суду в цій частині також підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 31 січня 2007 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства „Веста" (р/рахунок 26008071002000 у відділенні № 1 ЗАТ „Донгорбанк" м. Світлодарськ, код банку 334970, ЕДРПОУ 33225303) заборгованість за надані послуги по утриманню будинку, прибудинкової території та житлово-комунальні послуги за період з жовтня 2005 року до вересня 2006 року (включно) по 249,16 грн. ( двісті сорок дев"ять грн. 16 коп.) з кожного.

В задоволенні позовних вимог КП „Веста" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальні послуги відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 25,50 грн. з кожного судовий збір на користь держави (р/рахунок- 31411537700004; отримувач -місцевий бюджет Ворошиловського району м. Донецька, ОКПО - 34686537, МФО -834016, банк - ГУ ДКУ у Донецькій області).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 15,00 грн. з кожного на користь Комунального підприємства „Веста" (р/рахунок 26008071002000 у відділенні № 1 ЗАТ „Донгорбанк" м. Світлодарськ, код банку 334970, ЕДРПОУ 33225303) у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.