Постанова № 20957719, 10.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2012 року Справа № 2а-11723/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Цицюри О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В.В.,

представників сторін:

від позивача старший державний податковий інспектор юридичного

відділу ОСОБА_1, довіреність №4/10 від 04.01.2012,

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 01.11.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до Приватного підприємства «Техтранс» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн., з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн., а всього 6333,22 грн. за рахунок готівки платника податків,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2011 року позивач Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Техтранс» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн., з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн., а всього 6333,22 грн. за рахунок готівки платника податків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Приватне підприємство «Техтранс» (ідентифікаційний код юридичної особи 31531305) є платником податків і зборів та перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у місті Луганську.

Станом на грудень 2011 року підприємство відповідача має заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 6333,22 грн., у тому числі:

- з податку на прибуток підприємства в розмірі 3732,08 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем сум узгоджених податкових зобовязань, визначених у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства №165683 від 09.02.2011, №55614 від 04.05.2011, №94625 від 09.08.2011, №116409 від 01.11.2011,

- з податку на додану вартість в розмірі 2198,96 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем сум узгоджених податкових зобовязань, визначених у поданій податковій декларації з податку на додану вартість №112667 від 20.10.2010 та нарахованих податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0002191600 від 07.04.2011, винесеним на підставі акту перевірки від 07.04.2011 №101/16/31531305,

- з транспортного податку в розмірі 401,10 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем сум узгоджених податкових зобовязань, визначених у податковому розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №11383 від 26.02.2010.

З метою погашення податкового боргу Ленінською МДПІ у місті Луганську на підставі п.п.6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (який був чинним до 01.01.2011) до відповідача були застосовані заходи щодо стягнення існуючого податкового боргу шляхом направлення на юридичну адресу останнього першої податкової вимоги №1/2417 від 05.11.2010 та другої податкової вимоги №2/2785 від 10.12.2010, які були отримані особисто платником податків.

Однак, усі прийняті заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, не дали позитивного результату. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з Приватного підприємства «Техтранс» кошти на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн., з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн., а всього 6333,22 грн. за рахунок готівки платника податків, у судовому порядку на користь Державного бюджету України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що надав суду відповідну заяву від 10.01.2012 (а.с.36).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (що набрав законної сили з 01.01.2011), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст.6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обовязковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

У відповідності із статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, у звязку з тим, що податковий борг відповідача частково виник до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, факт наявності податкового боргу до 01.01.2011 суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу, а з 01.01.2011 за приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

У судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Приватне підприємство «Техтранс» (ідентифікаційний код юридичної особи 31531305) зареєстровано в якості юридичної особи 04.07.2001 Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за реєстраційним номером №25370169Ю0021447, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8), 12.07.2007 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за реєстраційним номером №13821200000013581, що підтверджується довідкою з ЄДР (а.с.7) та взято на податковий облік в якості платника податків і зборів у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у місті Луганську, що підтверджується висновком Ленінської МДПІ у м.Луганську №63036/24-905 від 06.12.2011 (а.с.5).

Станом на грудень 2011 року підприємство відповідача має заборгованість перед бюджетом у загальному розмірі 6333,22 грн., у тому числі:

- з податку на прибуток підприємства в розмірі 3732,08 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем сум узгоджених податкових зобовязань, визначених у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства №165683 від 09.02.2011, №55614 від 04.05.2011, №94625 від 09.08.2011, №116409 від 01.11.2011 (а.с.12,12-зворотній бік,13,14)

- з податку на додану вартість в розмірі 2198,96 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем сум узгоджених податкових зобовязань, визначених у поданій податковій декларації з податку на додану вартість №112667 від 20.10.2010 та нарахованих податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0002191600 від 07.04.2011, винесеним на підставі акту перевірки від 07.04.2011 №101/16/31531305 (а.с.10,11),

- з транспортного податку в розмірі 401,10 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем сум узгоджених податкових зобовязань, визначених у податковому розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №11383 від 26.02.2010 (а.с.15).

Так, через несплату Приватним підприємством «Техтранс» сум узгоджених податкових зобовязань в установлені законодавством строки, Ленінською МДПІ у м.Луганську на адресу відповідача були направлені перша податкова вимога №1/2417 від 05.11.2010 та друга податкова вимога №2/2785 від 10.12.2010, які були отримані директором відповідача особисто 10.11.2010 та 10.12.2010 (а.с.9,9-зворотній бік). У даному випадку, податкові вимоги було направлено боржнику на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (який був чинним до 01.01.2011), яким регулювався порядок адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів) під час часткового виникнення податкового боргу у Приватного підприємства «Техтранс».

Податкові вимоги, отримані відповідачем, не оскаржені та вважаються узгодженими.

Наявність податкового боргу перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн., з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн., що обліковується за відповідачем, підтверджується також висновком Ленінської МДПІ у м.Луганську №63036/24-905 від 06.12.2011 (а.с.5), розрахунком податкового боргу станом на 01.12.2011 (а.с.6), довідкою розрахунків з бюджетом станом на 01.12.2011 (а.с.16), обліковою карткою платника податків станом на 31.12.2010 та станом на 01.12.2011 (а.с.17-27).

Частиною 1,3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач- визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112,113 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач- визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання вимог подання відповідачем суд не вбачає.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно рахується податковий борг перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн., з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн., а всього у розмірі 6333,22 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорено, визнано у повному обсязі в судовому засіданні та до теперішнього часу в добровільному порядку не сплачено, а тому, суд дійшов висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом щодо стягнення з ПП «Техтранс» коштів на суму податкового боргу за рахунок готівки платника податків, дотримані вимоги пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 10 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 16 січня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (який набув чинності з 01.11.2011) від сплати судового збору звільнений, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську до Приватного підприємства «Техтранс» про стягнення коштів на суму податкового боргу перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн., з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн., з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн., а всього 6333,22 грн. за рахунок готівки платника податків, задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Техтранс» (ідентифікаційний код юридичної особи 31531305, місцезнаходження: 91045 м.Луганськ, кв.50 років Оборони Луганська, буд.4 кв.58) кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 3732,08 грн. (три тисячі сімсот тридцять дві гривні 08 копійок), з податку на додану вартість в сумі 2198,96 грн. (дві тисячі сто девяносто вісім гривень 96 копійок), з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 401,10 грн. (чотириста одна гривня 10 копійок), а всього у розмірі 6333,22 грн. (шість тисяч триста тридцять три гривні 22 копійки) за рахунок готівки, що належить платнику податків, на користь Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 16 січня 2012 року.

<Текст >

< Резолютивна частина >

< Текст >

<Текст >

СуддяО.О. Цицюра