Постанова № 20957629, 10.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2012 року Справа № 2а-12020/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петросян К.Є.,

за участі секретаря Захарової Ю.О.,

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 05.05.2011 №7486),

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2011 року позивач Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, в обґрунтування якого зазначено наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності фізична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, взята на облік як платник податків, отримала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість 12.05.2009.

Станом на 28.11.2011 за відповідачем утворився податковий боргу у сумі 1205,00 грн., який виник у 2009 році та підтверджується уточнюючими розрахункоми податкових зобовязань. В звязку з тим, що у відповідача була передплата в розмірі 456,00 грн., сума боргу становить 1205,00 грн.

З метою стягнення податкового боргу ДПІ в м. Сєвєродонецьку у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платника податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» було направлено податкові вимоги №1/956 від 09.12.2009 та №2/5 від 26.01.2010.

Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Законом України “Про систему оподаткування”, який діяв до 01.01.2011, визначено, що під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі). Платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Закон України “Про систему оподаткування”втратили чинність.

У звязку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податків виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Закону України “Про систему оподаткування”.

Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 06.12.2000 № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011, є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобовязання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобовязання.

П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г”підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п.п. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога- не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога- не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

П.п. 6.2.4 вказаної статті визначено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

До набрання чинності Податковим кодексом України питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 в якості субєкта підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 10.04.2007 за НОМЕР_2, зареєстрований як платник податку на додану вартість 12.05.2009 згідно свідоцтва НОМЕР_3 (а.с.13,20).

Відповідачем були подані до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість №59910 від 30.11.2009 податкове зобовязання становить 13 грн., штрафна санкція - 1,00 грн.; №59911 від 30.11.2009 податкове зобовязання становить 1171,00 грн., штрафна санкція 59, грн..; №59913 від 30.11.2009 податкове зобовязання становить 397,00 грн., штрафна санкція 20 грн. (а.с.7-12). Однак, у встановлений законодавством строк податкові зобовязання в повному обсязі відповідачем сплачені не були, у звязку з чим утворився податковий борг, який з урахуванням переплати в сумі 456,00 грн. становить 1205,00 грн.

На підтвердження боргу позивачем, також, надано розрахунок ціни позову та зворотній бік облікової картки платника податку (а.с.5, 22-24).

У звязку з несплатою податкового боргу позивачем на адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу від 09.12.2009 №1/956 на суму 1205,00 грн., яка, згідно поштового відправлення, була отримана представником відповідача 24.12.2009 та другу податкову вимогу від 26.01.2010 №2/5 на суму 4259,00 грн., яка, згідно поштового відправлення, була отримана представником відповідача 12.02.2009.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у сумі 1205,00 грн., про який він повідомлений, який ним не оспорений, до теперішнього часу не сплачений.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що слід задовольнити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 січня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до фізичної особи-підприємцяОСОБА_2 про стягнення податкового боргу заборгованості задовольнити.

<Текст >

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1205,00 грн. (одна тисяча двісті пять гривень 00 копійок) на користь державного бюджету України на р/р31111029700080 код платежу 1401100 отримувач УДКУ в м. Сєвєродонецьку код 24046627 банк ГУДКУ в Луганській області МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 13 січня 2012 року.

<Текст >

СуддяК.Є. Петросян