Постанова № 20957380, 19.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2011 року місто Київ № 2а-3161/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- Сімороз І.О.,

відповідача:- Моторна Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної інспекції з контролю за цінами в Київській області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс»

пропримусове стягнення економічних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс»про примусове стягнення економічних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем необґрунтовано отримано виручку в сумі 5828, 57 гривень, у звязку з чим підлягає примусовому стягненню економічні санкції, з урахуванням уточнених позовних вимог на загальну суму 16303, 14 гривень.

Відповідачу за адресою його місцезнаходження направлялася копія ухвали про відкриття скороченого провадження (копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідачу направлялася позивачем, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи). Відповідно до поштового повідомлення, яке повернулося до суду, відповідач судові відправлення отримав 15 липня 2011 року, що підтверджується його підписом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях субєкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Водночас, 26 липня 2011 року до суду від відповідача надійшли письмові матеріали до адміністративного позову (вхідний № 12831), в яких відповідач просить суд не застосовувати санкцію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс», яке вже направляло до позивача лист з проханням про реструктуризацію боргу і часткову виплату помісячно, отже просить перенести слухання на іншу дату у звязку із відсутністю генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс», який знаходиться у відпустці.

Відповідно до частини четвертої статті 1832 КАС України, суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення у звязку із поданими відповідачем письмових матеріалів на адміністративний позов, отже розгляд справи необхідно проводити за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року справу призначено до розгляду за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зазначити, що сума економічних санкцій 16285, 71 гривень, яку просить стягнути позивач з відповідача не співпадає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення», вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін складає 5828, 57 гривень, що у відповідності до статті 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення»підлягає стягненню в розмірі 17485, 71 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача надходили платіжні доручення № 125 (на суму 582, 57 гривень), № 155 (на суму 400, 00 гривень), № 206 (на суму 400, 00 гривень) про часткову сплату відповідачем економічних санкцій на загальну суму 1382, 57 гривень.

Отже, провівши підрахунок вищевказаних сум, судом встановлено, що невідповідність суми штрафу складає 182, 57 копійок.

Тому, для всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, суд зобовязав позивача надати письмові пояснення з приводу вищевикладених обставин та уточнити позовні вимоги щодо суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого остаточна сума позову, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості складає 16303, 14 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства, а саме у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області було проведено позапланову перевірку відповідача, за результатами якої складено Акт № 052 від 27 січня 2011 року, яким встановлено, що відповідач безпідставно нарахував мешканцям плату за послуги з дератизації та дезінфекції, які не надавались, в результаті чого підприємством за 2010 рік отримано необґрунтовану виручку у сумі 5828, 57 гривень. Перевіркою встановлені та в Акті зафіксовані порушення вимог підпункту 3 пункту 2 статті 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

На підставі Акту перевірки № 052 від 27 січня 2011 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області винесено Рішення № 14 від 1 лютого 2011 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс»в дохід Державного бюджету Подільського району міста Києва за кодом бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 26077939 на рахунок № 31119106700008, банк одержувача ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019, необґрунтовано одержану суму виручки 5828 (пять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 57 копійок та штраф в сумі 11657 (одинадцять тисяч шістсот пятдесят сім) гривень 14 копійок.

Вищевказане Рішення було надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та одержано відповідачем 04.02.2011 року, що підтверджується підписом про отримання.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача надходили платіжні доручення № 125, № 155, № 206 про часткову сплату відповідачем економічних санкцій на загальну суму 1382, 57 гривень.

Однак, слід зазначити, що сума згідно платіжного доручення № 206 від 19.04.2011 року на суму 400, 00 гривень не урахувалася як сплата з підстав невірно зазначеного підприємством розрахункового рахунку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до положень статті 7 вказаного Закону України вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Приписами частини першої та частини другої статті 9 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 4 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 22 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 03.12.1990 № 507-XII «Про ціни і ціноутворення», вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Ціни і тарифи, затверджені з порушенням цього Закону і рішень Уряду республіки по ціноутворенню, скасовуються Комітетом цін при Кабінеті Міністрів України.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи те, що позивач довів правомірність винесення спірного рішення, та той факт, що відповідач в судовому засіданні позов визнав, за наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 136, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Сервіс»в дохід Державного бюджету Подільського району міста Києва (р/р № 31119106700008, банк одержувача ГУ ДКУ у місті Києві, код 21081100, ЗКПО 26077939, МФО 820019) необґрунтовано одержану суму виручки та штраф в сумі 16303 (шістнадцять тисяч триста три) гривні 14 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 серпня 2011 року.