Ухвала суду № 20957337, 05.08.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А про відмову у відкритті провадження

05 серпня 2011 року № 2а-3596/11/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В. розглянувши матеріали позовної заяви у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» до Держави Україна в особі Баришівської міжрайонної прокуратури , Державного казначейства України про визнання дій протиправними, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» звернулося до суду з позовом до Держави Україна в особі Баришівської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про визнання дій протиправними, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали судом встановлено наступне.

15 липня 2010 року постановою старшого слідчого Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області було накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» та фермерського господарства «Батіяр».

Постановою Баришівського районного суду від 30 липня 2011 року постанову про накладення арешту визнано неправомірною та скасовано.

Також, окремою постановою Баришівського районного суду від 30 липня 2011 року вирішено повідомити Генерального прокурора України, прокурора Київської області про перешкоджання Баришівською міжрайонною прокуратурою Київської області провести збір урожаю 2010 року на землях співвласників майнових паїв села Поділля Баришівського району Київської області та прийняти відповідні міри щодо безпрецедентних дій Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області з даного приводу.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 вересня 2010 року постанова та окрема постанова Баришівського районного суду від 30 липня 2010 року залишені без змін.

Водночас, 6 жовтня 2010 року постановою в.о. Баришівського міжрайонного прокурора Мендрина А.В. було накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» та фермерського господарства «Батіяр».

Постановою судді Баришівського районного суду під час попереднього розгляду справи 18 березня 2011 року постанову від 6 жовтня 2010 року про накладення арешту скасовано, зобовязано представника цивільного позивача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Здоровя» Костенка Р.Л. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» та фермерському господарству «Батіяр» майно цих підприємств передане йому на відповідальне зберігання.

У звязку з вищевикладеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» звернулося до суду і просить визнати дії Держави України в особі Баришівської міжрайонної прокуратури щодо знищення урожаю 2010 року зернових культур, вирощених на орендованих землях Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» протиправними, стягнути з Державного казначейства України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля» матеріальні збитки у розмірі 21977729 (двадцять один мільйон девятсот сімдесят сім тисяч сімсот двадцять девять) гривень та моральну шкоду у розмірі 15000000 (п'ятнадцять мільйонів) гривень.

Надаючи оцінку виниклим правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спір, який виник, в частині визнання дій прокуратури протиправними, не стосується відносин, які регулює Кодекс адміністративного судочинства України, а є спором який регулюється кримінальним законодавством України, такій спір повинен розглядатися відповідно до приписів Кримінально-процесуального Кодексу України з наступних обставин.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) визначається як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Специфіка ж публічно-правового спору обумовлена його підставою: він виникає у випадку порушення субєктом публічного управління субєктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій (пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких, рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Суд вважає, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фактично оскаржуються дії прокурора у кримінальному процесі, в рамках розгляду кримінальної справи № 51-804 по обвинуваченню ОСОБА_2 директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля».

Разом з тим, частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикцію адміністративних судів обмежено, зокрема, щодо розгляду справ, які належить вирішувати у порядку кримінального судочинства України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу-підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

Згідно статті 236-1 Кримінально-процесуального кодексу України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.

Крім цього, Кримінально-процесуальним кодексом України передбачений порядок оскарження дій слідчого та прокурора, які повязані з проведенням досудового слідства або окремих слідчих дій.

Так, статтею 234 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачене цим кодексом.

Таким чином, законодавцем встановлена функція контролю суду за законністю в діяльності органів досудового розслідування лише в тому порядку, який визначений Кримінально-процесуальним кодексом України.

З огляду на викладені в позові обставини, суду для вирішення даного спору слід дати оцінку законності дій слідчого прокуратури та в.о Баришівського міжрайонного прокурора Київської області при розслідуванні вказаної кримінальної справи, встановити факт приниження ділової репутації підприємств незаконними діями, визначитись з обґрунтованістю розміру матеріальної та моральної шкоди.

Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що незаконність дій працівників органів прокуратури під час розслідування кримінальної справи повинна бути встановлена в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України і вже потім може бути врахована при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди при розгляді спору.

Відповідно до частин 6,7 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, у спосіб, визначений статтею 1192 цього Кодексу, тобто, за вибором потерпілого шляхом передачі речі в натурі чи відшкодування завданих збитків. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При розгляді даної справи адміністративний суд в будь-якому випадку не має права встановлювати законність чи незаконність дій працівників органу прокуратури при розслідуванні кримінальної справи.

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів субєктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, що відсутній в даному випадку. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Оскільки, вимоги про визнання дій прокуратури протиправними не підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у звязку з відсутністю ознак публічно-правового спору, вимога про відшкодування матеріальних та моральних збитків може бути вирішена за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За правилами пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного України, звернення до адміністративного суду з позовом, який не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Поділля»до Держави Україна в особі Баришівської міжрайонної прокуратури, Державного казначейства України про визнання дій протиправними, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.

2. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною третьою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Шевченко А.В.