Постанова № 20957220, 29.06.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 року 2а-2382/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Савранчук А.В., за участю представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача : ОСОБА_2,

за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області

довідкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»

простягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Васильківський міжрайонний прокурор Київської області (надалі - прокурор) звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області (надалі - позивач) з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»(надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені у розмірі 47322, 05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області зі сплати фінансових санкцій у розмірі 27698, 78 грн. та пені у розмірі 19623, 27 грн., що підтверджується картками особового рахунку юридичної особи –платника збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області від 28.01.2011 № 22 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Оскільки, сума фінансових санкцій та пені до Пенсійного фонду України у розмірі 47322,05 грн. у строки, встановлені частиною чотирнадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України № 21 -5 від 27.09.2010, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просив її стягнути у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 29.06.2011 підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2011 щодо задоволення позову не заперечував. Водночас, просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі на 12 місяців шляхом оплати боргу рівними частинами. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав на те, що підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, у зв’язку з чим, на сьогодні, на його розрахункових рахунках недостатньо грошових коштів для сплати заборгованості. З метою уникнення витрат, пов'язаних з примусовим виконанням рішення суду і не допущення ризику щодо притягнення його до юридичної відповідальності за невиконання судового рішення, враховуючи приписи статті 257 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення у даній справі.

Представник позивача не заперечував щодо розстрочення наявної у відповідача заборгованості.

В силу положень частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом всього часу судового розгляду позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач –визнати адміністративний позов, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Суд у судовому засіданні пояснив відповідачеві наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на визнанні позовних вимог.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх - небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на час виникнення обов’язку відповідача сплачувати страхові внески були врегульовані Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за № 10-29-04-0068, а отже, є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

В силу положень частини другої статті 106 Закону України № 1058- IV та статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені законодавством, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У зв’язку з несплатою відповідачем самостійно нарахованих сум страхових внесків позивачем, на підставі положень частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI до відповідача застосовано штраф за ставкою 33,2% у розмірі 26268,42 грн., за ставкою 2% - 1430,36 грн. та нарахована пеня за ставкою 33,2% у розмірі 19229,78 грн. та за ставкою 2% - 393,49 грн., про що прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 28.01.2011 № 22 (надалі - рішення). Загалом –47322,05 грн.

В силу положень частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску.

При цьому, платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене рішення отримане відповідачем 01.02.2011, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 7).

Оскільки доказів про оскарження рішення позивача від 28.01.2011 № 22 в адміністративному чи судовому порядку не надано, суд дійшов висновку, що граничний строк сплати штрафу та пені у розмірі 47322,05 грн. для відповідача закінчився 14.02.2011.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо сплати у самостійному порядку суми заборгованості зі сплати фінансових санкцій та пені у розмірі 47322, 05 грн.

          За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»(ідентифікаційний код 14314274) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Василькові Київської області заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені у розмірі 47322 (сорок сім тисяч триста двадцять дві) грн. 05 коп.

Розстрочити виконання рішення у даній справі на 12 місяців шляхом оплати боргу рівними частинами до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи з 1 серпня 2011 року та до повного погашення заборгованості у розмірі 47322 (сорок сім тисяч триста двадцять дві) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. Д. Панченко

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 29 червня 2011 року