Постанова № 20957213, 17.02.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2011 року 2а-4443/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Невідомського О.Ю.,

відповідача: Ананійчука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області

доВідкритого акціонерного товариства «Техмашремонт»,

простягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Техмашремонт», про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(список № 1) в сумі 92469, 20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1, за січень та лютий 2010 року. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Заперечуючи проти позову представник відповідач зазначив, що, на його думку, розрахунок витрат позивачем складено невірно, адже до розрахунку включено таких осіб, відносно яких відповідач не має обовязку відшкодовувати витрати на виплату і доставку пенсій, або включено такі витрати, які не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Так, до розрахунку включено осіб, яким призначено пенсії до 1 січня 2004 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відповідач вважає, що законодавчі підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій на користь таких осіб відсутні.

До розрахунку також включено осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким згідно із законом надано певні пільги вік виходу їх на пенсію порівняно з віком, встановленим на загальних підставах, знижено на пять років. Витрати, повязані з наданням пільг особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу закону здійснюються за рахунок державного бюджету і не можуть покладатися на відповідача.

Крім того, відповідач зазначив, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій визначено позивачем виходячи не тільки з розміру основної пенсії, призначеної кожному пенсіонеру, але й з урахуванням додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства. На думку відповідача, суми вказаних доплат, надбавок та підвищень не підлягають відшкодуванню відповідачем, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України.

Також, відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що відповідачем при здійсненні розрахунку невірно обчислено фактичний стаж роботи на підприємстві відповідача декількох осіб.

За клопотанням представника відповідача були витребувані додаткові докази, а саме протоколи про призначення пенсій та розпорядження про перерахунок пенсій по пенсіонерам, які проживають у місті Біла Церква та по іногороднім пенсіонерам від Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі:

- ОСОБА_3;

- ОСОБА_4;

- ОСОБА_5;

- ОСОБА_6;

- ОСОБА_7;

- ОСОБА_8;

- ОСОБА_9.

30 серпня 2010 року, відповідно до супровідного листа від 26 липня 2010 року № 2286/04, Управлінням Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 6 липня 2010 року надано належним чином засвідчені ксерокопії протоколів про призначення пенсій та розпорядження про перерахунок пенсій по вищевказаним громадянам.

3 листопада 2010 року представником позивача в судовому засідання заявлено письмове клопотання про зменшення позовних вимог у звязку із тим, що до відшкодування було помилково включено пенсію ОСОБА_6 в розмірі 1180, 62 гривень за січень 2010 року, яку останній у вказаному розмірі отримує лише з травня 2010 року в Управлінні Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, тому сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 90107, 96 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

23 грудня 2010 року представником позивача в судовому засідання заявлено письмове клопотання про зменшення позовних вимог у звязку із надходженням до позивача листа Управління Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області від 3 грудня 2010 року із коригованим розрахунком фактичних витрат по громадянину ОСОБА_5, тому позивач зменшує суму позовних вимог, з огляду на вищезазначене, сума заборгованості відповідача перед позивачем на день розгляду справи складає 80304 (вісімдесят тисяч триста чотири) гривні 58 копійок.

У судовому засіданні представник позивача, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив позов задовольнити у сумі 80304, 58 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення витрат на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій 14 особам без врахування сум додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень та враховуючи фактичний стаж роботи на ВАТ «Техмашремонт»визнав у сумі 10509, 85 гривень.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Техмашремонт»є юридичною особою (ідентифікаційний код: 05495590). Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області.

Позивачем на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у звязку з виплатою та доставкою пенсій за січень 2010 року та за лютий 2010 року, з урахуванням зменшення позовних вимог, у сумі 80304, 58 гривень.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»); осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на пять років порівняно із загальним віком виходу на пенсію (для чоловіків - 60 років, для жінок 55 років); розмір витрат позивачем розраховано з урахуванням основної пенсії, додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства та довідок, які видавалися відповідачем щодо стажу роботи на підприємствах.

Так, до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій, відшкодування яких вимагає здійснити позивач, включено 42 пенсіонерів, з яких:

21 особа, які набули права на пенсію до 01.01.2004 (сума витрат на виплату і доставку пенсій цим пенсіонерам, що включена позивачем до розрахунку, становить 45325, 36 гривень);

8 осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи і набули права на пенсію за віком, з урахуванням їх соціального статусу (для чоловіків 55 років; для жінок 50 років), сума відшкодувань за січень та лютий 2010 року сума 15460, 02 гривень).

Щодо решти пенсіонерів, включених позивачем до розрахунку, витрати на виплату і доставку пенсій цим особам складають 19519, 20 гривень (без суми 9803, 38 гривень по особі ОСОБА_5, яка була помилково внесена до розрахунку і у звязку з чим, у результаті зменшення позовних вимог, була виключена позивачем). При цьому, розмір витрат на виплату і доставку пенсії кожному пенсіонеру визначено позивачем виходячи з повної суми пенсійних виплат (основної пенсії, додаткової пенсії, доплат, надбавок та підвищень, що здійснюються відповідно до законодавства) та з урахуванням стажу роботи по даному підприємству на підставі наданих відповідачем довідок.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Коло осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, визначено статтею 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Так, згідно з підпунктом «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До 15.03.2000 згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(в редакції Закону України від 16.05.96 р. N 198/96-ВР) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»- «з»цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році, 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році і 100 процентів - з 1996 року.

У лютому 2000 року частину другу статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення»виключено згідно із Законом України від 17.02.2000 №1461-III. Цим же Законом, внесено зміни до Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», віднесено до об'єкту оподаткування збором на обовязкове державне пенсійне страхування.

До січня 2004 року порядок відшкодування підприємствами фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначався пунктом 3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за №998/6189.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», то до набрання чинності Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(тобто, до 01.01.2004) витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій цим особам підприємствами не відшкодовувались.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 28.10.2010 року № К-23801/10, що постановлена за результатами розгляду касаційної скарги УПФУ в м.Білій Церкві у справі за позовом УПФУ в м.Білій Церкві до ВАТ «Техмашремонт»про стягнення суми.

Така ж оцінка положень частини другої Прикінцевих положень Закону України від09.07.2003 №1058-IV оприлюднена Пенсійним фондом України в листі від 27.06.2006 №8215/03-20.

Крім того, суд зазначає, що поширення положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на відносини з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які набули права на пенсію до 01.01.2004, означатиме надання цьому закону зворотної дії в часі, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.

Це означає, що правові підстави для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1, та отримали право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «а»частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до 01.01.2004, відсутні. Таким чином, суми витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій вказаним особам до розрахунку включені безпідставно і відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Щодо осіб, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та отримали право на пенсію з 01.01.2004, то, починаючи з 01.01.2004, згідно з абзацом пятим частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, починаючи з 01.01.2004 законом покладено на відповідача обовязок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, що виплачуються на користь вказаних вище осіб, з поступовим збільшенням таких витрат до набуття особою права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, вік, з якого особи набувають право на пенсію, визначається не лише Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але й іншими законами з питань пенсійного забезпечення, при тому, що Конституція України не встановлює пріоритету одного закону перед іншими.

Суд зазначає, що терміни пенсійний вік, вік виходу на пенсію, вік призначення пенсії, право на пенсію у законодавстві не визначено. Із системного аналізу статей 12, 14 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», положень статті 26 і Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що всі зазначені терміни стосуються однієї певної дати, із настанням якої законодавство повязує настання передбачених наслідків право особи на отримання пенсії за віком. При чому, дата набуття особою права на отримання пенсії визначається в кожному випадку окремо по відношенню до кожної особи.

Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій в залежності від категорії особи. Призначення та виплата пенсій цим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і цього Закону.

Так, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю (постраждалі від Чорнобильської катастрофи 4 категорії) з урахуванням положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», набувають право на пенсію: чоловіки - в 55 років; жінки - в 50 років.

При цьому, згідно із статтею 63 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Це означає, що фінансування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь осіб, яким пенсійний вік знижено як постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у звязку з таким зниженням має здійснюватись за рахунок коштів державного бюджету. Включення Пенсійним фондом таких витрат до розрахунку з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним і безпідставним.

А отже, включення позивачем до розрахунку 8 осіб, що мають статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи і пенсійний вік яких вже настав є неправомірним, а тому сума 15460, 02 гривень (з розрахунків за січень та лютий 2010 року) стягненню не підлягає.

Крім того, згідно з частиною шостою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 6.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663,додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Це означає, що на страхувальників, законом покладено обовязок здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку сум основної пенсії. Відшкодування витрат на виплату і доставку додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень, призначених відповідно до законодавства України понад розмір основної пенсії, не можуть покладатися на страхувальників, тим більше, що джерелом таких виплат закон визначив Державний бюджет України.

Таким чином, включення до розрахунку витрат на виплату додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень з метою їх відшкодування за рахунок відповідача, є неправомірним та безпідставним.

Також, у судовому засіданні представник відповідача наголошував на тому, що позивачем невірно обраховується стаж роботи деяких осіб на підприємстві відповідача (це, зокрема громадяни ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4), оскільки позивач не враховує, що вказані особи працювали на Білоцерківському виробничому обєднанні шин і гумо-азбестових виробів.

Так, судом встановлено, що ВАТ «Техмашремонт»створено та зареєстровано 10.06.1993 року і відповідно до статуту (копія якого є у матеріалах справи) є правонаступником Білоцерківського орендного ремонтного підприємства, створеного та зареєстрованого згідно рішення № 401 Білоцерківської ради народних депутатів від 27.11.1990 року.

Правонаступником Білоцерківського виробничого обєднання шин і гумо-азбестових виробів є інше підприємство, а не ВАТ «Техмашремонт».

Тому посилання позивача на те, що ВАТ «Техмашремонт»видавав довідки про стаж роботи вказаним особам (при чому у довідках окремо зазначені періоди роботи безпосередньо на підприємстві відповідача) і тому у відповідача виникають зобовязання по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не вважають належним доказом і до уваги судом не беруться, так як не містять законних обґрунтувань.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині суми заборгованості, яка складає 10509 (десять тисяч пятсот девять) гривень 85 копійок.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приймаючи рішення суд враховує положення частини другої статті 51, статті 112, 136 Кодексу адміністративного судочинства України щодо часткового визнання відповідачем позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Техмашремонт» (ідентифікаційний номер юридичної особи: 05495590) на користь Державного бюджету України заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період січень та лютий 2010 року в сумі 10509 (десять тисяч пятсот девять) гривень 85 копійок.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Музиченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 лютого 2011 року.