Постанова № 20957149, 07.04.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2011 року місто Київ 2а-658/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- Бєлішева Д.Є.,

відповідача:- Федорова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво»

доДержавної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українське атомне видавництво», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 0000152301/0 від 10.06.2010 року, податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 0000162301/0 від 10.06.2010 року в частині та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 000302301/2 від 18.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 0000152301/0 від 10.06.2010 року, в частині податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 0000162301/0 від 10.06.2010 року та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 000302301/2 від 18.10.2010 року прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до попереднього судового засідання на 11 годину 00 хвилин 02.03.2011 року.

02.03.2011 року в попереднє судове засідання зявився представник позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання пункту 3 ухвали Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року про відкриття провадження у справі, позивачем був наданий оригінал конверту поштового відправлення, який підтверджує факт отримання позивачем рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 27.12.2010 року № 14223/6/25-0115, також представником позивача в якості додаткових доказів були надані копії наступних документів:

-ліцензія інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області Серії АВ № 479766 від 15.05.2009 року, видана приватному підприємству «Співдружність-Кентавр», строк дії якої до 15.05.2012 року з додатком;

-перелік робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів, архітектури (додаток до ліцензії Серії АВ № 479766);

-свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100130018 Серії НБ № 118499, видане приватному підприємству «Співдружність-Кентавр»;

-ліцензія інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Серії АВ № 488068 від 26.08.2009 року, видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Зодчій-1», строк дії якої до 26.08.2012 року з додатком;

-перелік робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів, архітектури (додаток до ліцензії Серії АВ № 488068);

-свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100114198 Серії НБ № 217194, видане приватному підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю «Зодчій-1»;

-ліцензія Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ № 316541 від 04.06.2007 року, видана Товариству з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.ГРУП», строк дії якої до 04.06.2012 року з додатком;

-зміни (доповнення) до переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів, архітектури від 23.12.2008 року, наказ № 31-Л (додаток до ліцензії Серії АВ № 316541);

-свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 Серії НБ № 061356, видане приватному підприємству Товариству з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.ГРУП».

Суд, дослідивши надані представником позивача додаткові докази по справі визнав за можливе долучити їх до матеріалів справи.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в попереднє судове засідання не зявився. До суду засобом факсимільного звязку надійшло клопотання (вхідний № 3731 від 01.03.2011 року), в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи у звязку із великим обємом роботи, повязаної із супроводженням справ у судах, що унеможливлює явку його представника на розгляд справи.

Дослідивши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає.

Причини неявки в попереднє судове засідання, призначене на 2 березня 2011 року, суд не визнав поважними, виходячи з того, що Державна податкова інспекція у місті Славутичі Київської області є субєктом владних повноважень з відповідним апаратом та штатом працівників, тому зазначені у клопотанні доводи щодо перебування працівника Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області в іншому судовому засіданні до уваги судом не беруться. Крім того, суду не надано доказів на підтвердження фактів перебування представника відповідача у судових засіданнях по іншим судовим справам.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що представник відповідача не прибув до суду без поважних причин, тому попереднє судове засідання суд вважає за можливе проводити без участі представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача не заперечував щодо проведення попереднього судового засідання без участі представника відповідача та закінчення підготовчого провадження та переходу до судового розгляду справи.

Суд в порядку підготовки справи до судового розгляду вживав заходи, що необхідні для всебічного та обєктивного розгляду справи в одному судовому засіданні упродовж розумного строку, у звязку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 годину 20 хвилин 22.03.2011 року.

22.03.2011 року в судове засідання зявився представник позивача та представник відповідача.

На адресу суду 21.03.2011 року від представника відповідача надійшло письмове клопотання (вхідний № 5118 від 21.03.2011 року), в якому відповідач просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме:

-копія службової записки від 08.02.2011 року № 15/26-01 на одному аркуші;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 18.07.2010 року на пяти аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 11.11.2010 року на чотирьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 18.11.2010 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 18.11.2010 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 19.11.2010 року на чотирьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 18.01.2011 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 18.01.2011 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 19.11.2010 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 18.01.2011 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 18.11.2010 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 19.11.2010 року на трьох аркушах;

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 18.11.2010 року на пяти аркушах;

-копія запиту № 19241/7/26/90-05 від 03.06.2010 року на одному аркуші;

-копія відповіді від 15.06.2010 року № 468 на одному аркуші;

-копія висновку експерта № 464 від 23.12.2010 року на сімнадцяти аркушах;

-копія висновку експерта № 425 від 26.11.2010 року на дванадцяти аркушах;

-копія висновку експерта № 400 від 15.11.2010 року на десяти аркушах;

-копія запиту від 27.12.2010 року № 665/10/26-09 на одному аркуші;

-копія відповіді № 1/05-41/11 на одному аркуші;

-копія запиту від 27.12.2010 року № 666/10/26-09 на одному аркуші;

-копія відповіді № 1/05-41/12 на двох аркушах;

-копія списку осіб на тринадцяти аркушах;

-копія фінансового звіту субєкта малого підприємництва ПП «Співдружність Кентавр»на пятнадцяти аркушах;

-копія звіту форми № 1-ДФ ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП» на чотирьох аркушах.

Надані суду представником відповідача додаткові докази по справі були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав суду в судовому засідання 22.03.2011 року письмові заперечення на адміністративний позов.

Суд в судовому засідання 22.03.2011 року зобовязав позивача надати додаткові докази по справі, з цією метою оголошено перерву в судовому засіданні до 31.03.2011 року до 16 години 00 хвилин.

31.03.2011 року після оголошуваної перерви в судове засідання зявився представник позивача та представник відповідача.

Представником позивача були надані письмові пояснення по справі з приводу виниклого питання про погодження з замовником робіт ДП «38 ВІТЧ»залучення до виконання робіт субпідрядників, а саме ПП «Співдружність-Кентавр», ТОВ «Зодчій-1», ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», з цього приводу представник позивача пояснив наступне.

Чинним законодавством, а саме статтею 319 Господарського кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року передбачена можливість залучення генеральним підрядником до виконання будівельних робіт субпідрядників. У звязку із значним обсягом робіт та стислими строками їх виконання у позивача виникла необхідність залучення до роботи субпідрядників. Згідно вимог чинного законодавства підрядник може за згодою замовника залучати субпідрядників, у цьому випадку генпідрядник виступає перед субпідрядником як замовник. Згода замовника на залучення субпідрядників була отримана в телефонному режимі, оскільки як законодавством так і укладеними договорами між замовником робіт і позивачем отримання саме письмової згоди на залучення субпідрядників не вимагається. Тим більше, як зазначив позивач, вся відповідальність за виконання робіт субпідрядниками лежала на генеральному підряднику, який у встановленому порядку здавав виконані роботи замовнику. Згідно умов договору між ДП «38 ВІТЧ»та ПрАТ «Українське атомне видавництво», сторони в тижневий строк після підписання договору обмінювались переліком осіб, які уповноважені представляти їх на будівельному майданчику та визначали обсяг їх повноважень. Таким чином, представник позивача зазначив, що здійснювалась координація роботи між сторонами.

Разом із поясненнями представником позивача були надані наступні документи:

-копія ліцензії Державного комітету України з будівництва та архітектури Серії АБ № 208320 Закритого акціонерного товариства «Українське атомне видавництво»;

- перелік видів робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії Серії АБ № 208320, виданої Державним комітетом України з будівництва та архітектури 20 січня 2005 року, рішення № 193;

-перелік видів робіт провадження будівельної діяльності до ліцензії Серії АБ № 208320, виданої Державним комітетом України з будівництва та архітектури 29 березня 2005 року, наказ № 9-Л;

-копія ліцензії Державного комітету ядерного регулювання України Серії АВ № 319474;

-копія дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 72.06.32-45.21.3.

Представником відповідача в судовому засідання, призначеному на 31.03.2011 року були надані додаткові письмові пояснення до заперечень на адміністративний позов, в яких відповідач з вимогами позивача не погоджується, просить суд відмовити в задоволення адміністративного позову.

Представником відповідача разом із додатковими поясненнями до заперечення на адміністративний позов були надані наступні документи:

-Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП»;

-Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Зодчій-1»;

-Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ПП «Співдружність-Кентавр»;

-копія листа № 9895/70/26-90/4289 від 30.08/2010 року;

-копія листа № 874.

Всі надані сторонами документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

З метою зясування обставин справи судом оголошено перерву в судовому засіданні до 7 квітня 2011 року до 14 години 00 хвилин.

У судове засідання 7 квітня 2011 року зявився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Українське атомне видавництво»є юридичною особою, код ЄДРПОУ 24886408.

Державною податковою інспекцією у місті Славутичі Київської області проведено перевірку Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво».

За результатами перевірки працівниками податкового органу складено Акт № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року про результати планової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво»(код ЄДРПОУ 24886408) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

В Акті № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року зафіксовані наступні порушення.

1)пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3, підпункт 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 936123, 93 гривень, в тому числі за 2007 рік в сумі 2162, 29 гривень, за 2008 рік в сумі 7336, 14 гривень, за ІІ квартал 2009 року в сумі 725, 11 гривень, за ІІІ квартал 2009 року в сумі 211541, 87 гривень, за ІV квартал 2009 року в сумі 714358, 52 гривень;

2)підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено зобовязання з ПДВ на загальну суму 737259, 07 гривень, в тому числі за серпень 2009 року в сумі 14466, 67 гривень, за вересень 2009 року в сумі 153413, 6 гривень, за жовтень 2009 року в сумі 358122, 2 гривень, за листопад 2009 року в сумі 211256, 6 гривень;

3)пункт 1.15 статті 1, підпункт 6.3.1, підпункт 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункт 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями) з урахуванням норм пункту 4 Постанови № 2035, та у відповідності з частиною «а»пункту 20.2 статті 20, частиною «а»підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.2003 року № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 113, 79 гривень;

4)пункт 1.15 статті 1, пункт 3.4 статті 4, підпункт 4.2.9 «е»пункту 4.2 статті 4, пункт 7.1 статті 7, підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункт 17.2 статті 17, абзац «а»пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), по пяти особовим рахункам донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 207, 22 гривень;

5)підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), в результаті донараховано за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб у сумі 57804, 51 гривень з фактично нарахованої заробітної плати до сплати пені у сумі 478, 59 гривень.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в Акті № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року, звернувся до начальника ДПІ у місті Славутичі Київської області Кучеренко А.Л. з письмовими запереченнями № 10-72 від 02.06.2010 року на Акт № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року про результати планової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво» (код ЄДРПОУ 24886408) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, в яких з висновками не погоджується та просить виключити їх з акту перевірки.

Відповідно до висновку на заперечення № 533/10/23-010 від 07.06.2010 року до Акту № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року, висновок планової виїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства«Українське атомне видавництво» (код ЄДРПОУ 24886408) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року по акту перевірки від 27.05.2010 року № 259/23/24886408 залишено без змін.

На підставі Акту № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року ДПІ у місті Славутичі Київської області винесені податкові повідомлення-рішення:

1.№ 0000162301/0 від 10.06.2010 року за порушення пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3, підпункт 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»на суму податкового зобовязання за основним платежем 936123, 93 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 674686, 27 гривень, що в сукупності складає 1610810 (один мільйон шістсот десять тисяч вісімсот десять) гривень 20 копійок.

2.№ 0000152301/0 від 10.06.2010 року за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) на суму податкового зобовязання за основним платежем 737259, 07 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 368629, 54, що в сукупності складає 1105888 (один мільйон сто пять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 61 копійка.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 0000162301/0 та № 0000152301/0 від 10.06.2010 року, позивач оскаржив їх до ДПІ у місті Славутичі Київської області шляхом подання скарги № 10-90 від 21.06.2010 року, в якій просив податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 10.06.2010 року скасувати повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0000162301/0 від 10.06.2010 року скасувати частково, а саме зменшити суму податкового зобовязання за основним платежем на суму 921573 (девятсот двадцять одна тисяча пятсот сімдесят три) гривні 84 копійки та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 668612 (шістсот шістдесят вісім тисяч шістсот дванадцять) гривень 55 копійок. Зазначене повідомлення-рішення податкового зобовязання на суму 14550, 08 гривень та штрафної санкції на суму 6073, 72 позивачем не оскаржуються.

За результатами розгляду скарги позивача № 10-90 від 21.06.2010 року, ДПІ у місті Славутичі Київської області винесено рішення № 729/10/23-010 від 16.08.2010 року про результати розгляду скарги, яким вирішено залишити без змін податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0 та № 0000152301/0 від 10.06.2010 року, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням ДПІ у місті Славутичі Київської області № 729/10/23-010 від 16.08.2010 року про результати розгляду скарги, звернувся з повторною скаргою № 10-131 від 19.08.2010 року до ДПА в Київській області.

Рішенням ДПА в Київській області № 2118/25-017/249-1008 від 18.10.2010 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Славутичі Київської області № 0000152301/0 від 10.06.2010 року; збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток в частині застосованої фінансової санкції згідно з підпунктом 17.1.3 Закону № 2181 на суму 1814, 75 гривень, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0000162301/0 від 10.06.2010 року, а скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням ДПА в Київській області № 2118/25-017/249-1008 від 18.10.2010 року про результати розгляду скарги, звернувся зі скаргою до ДПА України.

Рішенням ДПА України № 14223/6/25-0115 від 27.12.2010 року податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0 та № 0000152301/0 від 10.06.2010 року з урахуванням рішення ДПА в Київській області № 2118/25-017/249-1008 від 18.10.2010 року без змін, а скаргу позивача без задоволення.

На підставі Акту № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року, ДПІ у місті Славутичі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000302301/2 від 18.10.2010 року на суму податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) гривень 75 копійок.

Відповідно до листа № 11-16 від 02.02.2011 року позивач повідомив відповідача, що зазначені податкові повідомлення-рішення будуть оскаржені в судовому порядку до Київського окружного адміністративного суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно з підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації):

пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами, укладеними згідно із законом;

приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяльністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом;

легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення звязку таких витрат з його господарською діяльністю.

Обмеження, встановлені цим підпунктом, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є надання послуг з утримання та експлуатації приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, які належать іншим особам, за замовленням та за рахунок таких інших осіб.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок;

б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;

в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

У відповідності з підпунктом «а»пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи.

Підпунктом «а»підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), особами, відповідальними за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу з цього податку при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа податковий агент.

Відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобовязання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обовязків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»(зі змінами та доповненнями), податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Як встановлено з матеріалів справи, ПрАТ «Українське атомне видавництво»має ліцензію № 208320, видану 20.01.2005 року на підставі рішення № 193 Державного комітету України з будівництва та архітектури на здійснення будівельної діяльності, зокрема, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівель і споруд, будівництво і монтаж інженерних і транспортних мереж. Строк дії ліцензії до 20.01.2010 року.

Також, ПрАТ «Українське атомне видавництво»має ліцензію № 319474, видану 25.04.2007 року Державним комітетом ядерного регулювання на монтаж, налагодження, технічного обслуговування інженерно-технічних засобів охорони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання. Строк дії до 25.04.2012 року.

Між ПрАТ «Українське атомне видавництво»та ДП «38 ВІЧ»були укладені чотири довгострокові договори № 14 від 23.04.2007 року, № 09-1 від 30.07.2009 року, № 09-2 від 30.07.2009 року та № 09-3 від 30.07.2009 року на виконання проектних і будівельно-монтажних робіт по темі: Реконструкція обєкту «Інженерно-технічного комплексу охорони режимної території колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ», реконструкція огорожі периметра хвостосховищ «Сухачевське 1 і 2 секції», реконструкція огорожі периметра хвостосховищ «Дніпровське», реконструкція огорожі периметра хвостосховищ «База-С».

По усім довгостроковим договорам ПрАТ «Українське атомне видавництво»як генпідрядник уклав субпідрядні договори з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1» на виконання частини зазначених робіт.

Однак, слід зазначити, що предметом перевірки, відповідно до Акту № 259/23/24886408 від 27.05.2010 року є тільки договір № 14 від 23.04.2007 року на виконання проектних і будівельно-монтажних робіт по темі: Реконструкція обєкту «Інженерно-технічного комплексу охорони режимної території колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ»і висновки перевіряючи ґрунтується на неможливості виконання субпідрядниками вказаних робіт на зазначеній у договорі території, так як у субпідрядників відсутні відповідні дозволи на здійснення цих робіт в зонах іонізуючого випромінювання.

Так, ДПІ у місті Славутичі Київської області визнала нікчемними договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ПП «Співдружність-Кентавр»№ 62-09 від 28.10.2009 року, ціна договору 450000, 00 гривень (з ПДВ); № 54/09 від 05.10.2009 року, ціна договору 410000, 00 гривень (з ПДВ); № 50/09 від 30.09.2009 року, ціна договору 232000, 00 гривень (з ПДВ); № 49/09 від 30.09.2009 року, ціна договору 1600000, 00 гривень (з ПДВ). На виконання зазначених договорів ПрАТ «Українське атомне видавництво» перераховано грошових коштів на користь ПП «Співдружність-Кентавр»за виконані БМР на загальну суму 2675130, 4 гривень (з ПДВ), (віднесено на валові витрати 2229275, 00 гривень та податковий кредит 445855, 00 гривень).

Крім вище перерахованих також ДПІ у місті Славутичі Київської області визнала нікчемними договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ТОВ «Зодчій 1»№ 179 від 20.10.2009 року, ціна договору 135000, 00 гривень (з ПДВ); № 175 від 12.10.2009 року, ціна договору 285000, 00 гривень (з ПДВ). ПрАТ «Українське атомне видавництво» перераховано грошових коштів на користь ТОВ «Зодчій 1»за виконані БМР на загальну суму 415194, 00 гривень (з ПДВ) (віднесено на валові витрати 345995, 00 гривень та податковий кредит 69199, 00 гривень). Договори на виконання будівельно-монтажних робіт з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП»№ 138-09 від 21.09.2009 року, ціна договору 326000, 00 гривень (з ПДВ); № 119-09 від 01.09.2009 року, ціна договору 224000, 00 гривень (з ПДВ); № 120-09 від 01.09.2009 року, ціна говору 700000, 00 гривень (з ПДВ); № 112-09 від 19.08.2009 року, ціна договору 86800, 00 гривень (з ПДВ). ПрАТ «Українське атомне видавництво»перераховано грошових коштів на користь ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП»за виконані БМР на загальну суму 1333230, 40 гривень (з ПДВ) (віднесено на валові витрати 1111025, 33 гривень та податковий кредит 222205, 07 гривень.

Підставою для визнання зазначених договорів нікчемними, стало те, що зазначені підприємства згідно даних з інформаційних ресурсів органів ДПС України, їх звітних даних, в період здійснення операцій не мали достатньої кількості основних засобів, та на підприємствах працювала незначна кількість працівників.

У звязку з цим ДПІ робить висновок про неможливість здійснення субпідрядниками зазначених робіт з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для їх виконання, відсутність у субпідрядників необхідних умов для досягнення економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

ДПІ вважає, що первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами складені без наміру створити реальні правові наслідки, тобто ці договори є нікчемними.

Також, на підтвердження доводів про нікчемність господарських операцій ДПІ вказує на те, що для здійснення зазначених робіт субпідрядні організації повинні були мати відповідні дозволи на роботи та територіях джерел іонізуючого випромінювання, а списки осіб, які мають доступ на режимну територію повинні знаходитися на пропускному пункті.

Усі зазначені доводи ДПІ, викладені в Акті перевірки і стали підставами для висновку про те, що субпідрядні договори були укладені без наміру створити реальні правові наслідки та про заниження ПрАТ «Українське атомне видавництво»податку на прибуток та заниження зобовязань з ПДВ.

Відповідно до статті 319 Господарського кодексу України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками як замовник.

Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з постачальником устаткування. За згодою генерального підрядника договори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатися замовником з відповідними спеціалізованими підприємствами.

Відповідно до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, генеральний підрядник підрядник, який залучає до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результати їх роботи.

Замовником є сторона договору підряду, яка за власним рішенням або дорученням інвестора розміщує замовлення на виконання робіт (будівництво обєкта), приймає закінчені роботи (обєкт будівництва) та оплачує їх.

Підрядником є сторона договору підряду, яка виконує та передає замовнику закінчені роботи (обєкт будівництва), передбачені договором підряду.

Субпідрядником є підрядник, який в порядку, визначеному договором підряду, та на підставі договору субпідряду, укладеному з генеральним підрядником, залучається до виконання робіт.

Відповідно до пункту 4 вищезазначених Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (обєкт будівництва) та оплатити їх.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

В силу частини пятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З метою перевірки тверджень позивача щодо реальності правових наслідків (підтвердження факту виконання робіт і оплати їх вартості) судом під час судового розгляду досліджено первинні документи довгострокові договори між ПрАТ «Українське атомне видавництво» та ДП «38 ВІЧ», договори субпідряду відповідно, укладених з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1», довідки про вартість підрядних робіт, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, виписку з банківського рахунку щодо руху коштів, податкові накладні, запити щодо працівників контрагентів, які виконували роботи на режимних обєктах та відповіді на такі запити, таблиці взаєморозрахунків по довгостроковим договорам у порівнянні з договорами субпідряду по кожному договору окремо.

У матеріалах справи є дві відповіді від ДП «38 ВІЧ»щодо безпосередності виконання робіт працівниками з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1» та дозволів на прохід на територію будівельного майданчику.

Так, листом від 15.06.2010 року № 468 ДП «38 ВІЧ»повідомило, що вказаними підприємствами роботи на території колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ»не виконували, працівники дозволи на право проходу не отримували.

З листа від 18.09.2010 року № 874 вбачається, що ДП «38 ВІЧ»облік чисельності працюючих не здійснювало. Допуск працівників, задіяних у виконанні будівельно-монтажних робіт на території колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ», відбувався на підставі списків на право проходу, складених ПрАТ «Українське атомне видавництво», затверджених відповідними службами ДП «38 ВІЧ», по документах, що посвідчують особу. При цьому, виділення осіб за належністю до субпідрядних підприємств чи організацій у зазначених списках не здійснювалось.

У судовому засіданні були оглянуті списки на право проходу на територію колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ, додані до зазначеного листа, встановлено, що у списках зазначається лише прізвище, імя, по-батькові працівника, документ, що посвідчує особу, час проходу, однак приналежності цих осіб до тієї чи іншої організації не зазначено.

Таким чином, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що працівники ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1» не виконували робіт, оскільки не має підтверджень їх допуску до території колишнього ВО «ПХЗ»і вважає це лише припущеннями відповідача.

Також, як встановлено у судовому засіданні, будівельні майданчики за довгостроковими договорами зовсім різні і їх декілька, це територія колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ», що знаходиться в межах міста Дніпродзержинська та хвостосховищ уранового виробництва, що знаходяться за межами міста, які будівельними майданчиками можна назвати умовна, на яких здійснювалася реконструкція огорожі, доступ до яких на момент робі фактично був вільний.

Слід відмітити, що відповідач зазначає, що працівники ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1» не могли виконати зазначені роботи у звязку з мало чисельністю працівників на цих підприємствах (від 2 до 9 осіб).

Однак, слід зазначити, що при укладанні субпідрядних договорів з контрагентами ПрАТ «Українське атомне видавництво»законом не зобовязане було перевіряти наявність матеріальної бази та ресурсів субпідрядника, який зобовязується виконати певні обсяги робіт. Крім того, наявність чи відсутність матеріальної бази та ресурсів у субпідрядника не свідчить про те, що він не міг виконати договірні зобовязання.

Водночас, факт виконання робіт по договорах субпідряду підтверджується документами, складеними сторонами і наявними у матеріалах справи.

Також, факт виконання робіт підтверджується і самим ДП «38 ВІЧ» - лист від 20.01.2011 року № 56.

Посилання відповідача на те, що у контрагентів позивача не було дозволів на виконання робіт в зонах іонізуючого випромінювання і тому, вказані субпідрядні договори є такими, що були укладені без мети настання реальних правових наслідків, оцінюються судом критично, оскільки спростовуються наданими позивачем доказами фактичного виконання робіт і відсутність дозволу саме виконання робіт у зонах іонізуючого випромінювання не може бути підставою для визнання таких договорів нікчемними.

Подані відповідачем протоколи допиту свідків, зокрема керівників ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1», відомості щодо яких містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців, з поясненнями цих осіб, що підприємства були зареєстровані за винагороду, а ці особи жодних документів не підписували, також не вважаються належними доказами щодо нікчемності зазначених договорів.

Зокрема, належним доказом визнання таких договорів нікчемними можуть бути завершені обвинувальним вироком кримінальні справи щодо притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у звязку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником як підстава для одержання права на податковий кредит.

Таких доказів відповідач суду не надав.

Обовязок доказування обставин, що свідчать про умисне вчинення платником податку завідомо збиткових операцій з метою зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість, покладається на податкові органи відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України

Тому, враховуючи вищевикладене, доводи відповідача є безпідставними, такими, що явно виходять за межі повноважень, наданих податковим органом законодавством.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про недійсність угод, укладених позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.ГРУП», ПП «Співдружність-Кентавр»та ТОВ «Зодчій 1».

У звязку з викладеним, всебічно та обєктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 0000152301/0 від 10.06.2010 року.

3.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 0000162301/0 від 10.06.2010 року в частині нарахування податкового зобовязання за основним платежем на суму 921573 (девятсот двадцять одна тисяча пятсот сімдесят три) гривні 84 копійки та штрафних (фінансових) санкцій на суму 668612 (шістсот шістдесят вісім тисяч шістсот дванадцять) гривень 55 копійок.

4.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Славутичі Київської області № 000302301/2 від 18.10.2010 року.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Українське атомне видавництво»здійснені ним судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Музиченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 квітня 2011 року.