Постанова № 20956948, 25.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 року 1523/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Хім'як С.В., за участю представників

позивача: Прокопенко Т.Ю.,

відповідача: Федорова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пак - Експо»

доДержавної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області

проскасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пак - Експо»(надалі позивач або ТОВ «Пак - Експо») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області (надалі відповідач або ДПІ у м. Славутичі) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 03.03.2011 №0000072301/0 та № 0000082301/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм податкового законодавства, без врахування усіх обставин, що призвело до безпідставного донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 572218,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 715272,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач, діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Пак - Експо»як юридична особа, зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.11.2004 та знаходиться на податковому обліку в органах податкової служби з 16.03.1999 за № 1220.

У період з 04.02.2011 по 10.02.2011 на підставі направлення на перевірку від 04.02.2011 № 24 посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Пак - Експо»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія - Прогрес»за період з 01.08.2010 по 17.02.2011.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.02.2011 №110/23/30306667 (надалі акт перевірки), в якому зафіксовані порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження відповідачем податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 572218,00 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2010 року в сумі 499968,00 грн., за ІV квартал 2010 року у сумі 72250,00 грн.) та порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 457774,40 грн. (в тому числі у серпні місяці 2010 року у сумі 399974,40 грн., у жовтні місяці 2010 року у сумі 57800,00 грн.).

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що операції ТОВ «Пак - Експо»із ТОВ «Компанія Прогрес»на суму 2288872,00 були безтоварними, оскільки позивачем не підтверджено факт транспортування придбаних товарно матеріальних цінностей (позивачем не були надані під час перевірки подорожні листи, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, накази на відрядження водіїв та, за даними відповідача, у ТОВ «Компанія Прогрес»відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та матеріали для здійснення основного виду діяльності).

Крім цього, в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Деснянському районі в м. Києві знаходиться кримінальна справа, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Компанія Прогрес»та інших субєктів підприємницької діяльності. Досудовим слідством встановлено, що ТОВ «Пак - Експо»під видом реальних фінансово-господарських операцій перераховувало грошові кошти в безготівковій формі на рахунки ТОВ «Компанія Прогрес», яке створено без мети здійснення реальної господарської діяльності.

Оскільки, наявність видаткових та податкових накладних, а також факт сплати коштів не є безумовним підтвердженням того, що поставка товару мала місце, відповідач встановив, що позивачем безпідставно завищено валові витрати на суму 2288872,00 грн. та сформований податковий кредит у сумі 457774,40 грн.

3 березня 2011 року на підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0000072301/0 та № 0000082301/0, якими позивачеві донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 572218,00 грн. (в тому числі за основним платежем 457774,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 114443,60 грн.) та з податку на прибуток у розмірі 715272,50 грн. (в тому числі за основним платежем 572218,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 143054,50 грн.), відповідно.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач здійснив закупівлю товарно матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія Прогрес»на суму 2746646,40 грн., в т.ч. ПДВ 457774,4 грн.

Так, згідно видаткової накладної від 02.08.2010 № РН 005352, позивачем отримано гофроящик бурий у кількості 99200,00 шт. на загальну суму 595200, 00 в т.ч. ПДВ 99200,00 грн. (податкова накладна від 02.08.2010 № 5352); згідно видаткової накладної від 11.08.2010 № ПН -005510, позивачем отримані картонні листи у кількості 37200 шт. на загальну суму 535680, 00 в т.ч. ПДВ 89280, 00 грн. (податкова накладна від 11.08.2010 № 5510); згідно видаткової накладної від 17.08.2010 № ПН 005638 позивачем отримано гофроящик бурий у кількості 104160 шт. на загальну суму 624960, 00 в т.ч. ПДВ 104160,00 грн. (податкова накладна від 17.08.2010 № 5638); згідно видаткової накладної від 30.08.2010 №005887 позивачем отримані картонні листи у кількості 44500 шт. на загальну суму 644006, 40 в т.ч. ПДВ 107334, 40 грн. (податкова накладна від 30.08.2010 № 5887); згідно видаткової накладної від 07.10.2010 № 006961 позивачем отримано гофроящик бурий у кількості 35000 шт. на загальну суму 210000, 00 в т.ч. ПДВ 35000,00 грн. (податкова накладна від 07.10.2010 № 6961); згідно видаткової накладної від 19.10.2010 №007342 позивачем отримані картонні листи у кількості 9500 шт. на загальну суму 136800, 00 в т.ч. ПДВ 22800, 00 грн. (податкова накладна від 19.10.2010 № 7342).

Відповідачем не заперечувався факт оплати зазначеного товару у розмірі 2600000,00 грн. в т.ч. ПДВ 433332,66 грн.

Необхідно зазначити, що поставка зазначених вище матеріалів, відповідно до договору поставки № 16.08.10 від 16.08.2010, укладеного між позивачем та ТОВ «Компанія Прогрес», здійснювалась на умовах DDP м. Славутич (склад покупця) за адресою: м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7.

Згідно із «Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів»в редакції 2000 року (ІНКОТЕРМС 2000), умова DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцеві товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" на імпорт до країни призначення.

Тобто, за умовами зазначеного договору, позивач не здійснював транспортування товару, не замовляв та не оплачував транспортні послуги, оскільки товар був доставлений на склад позивача постачальником за його рахунок, що також вбачається із змісту податкових накладних.

А відтак, відсутність у позивача під час перевірки подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, наказів на відрядження водіїв тощо, не може бути, у даному випадку, доказом, що безумовно свідчить про безтоварність операції.

Та обставина, що ТОВ «Компанія Прогрес»не були передані позивачеві, як вантажоодержувачеві, примірники товарно-транспортних накладних, що передбачається угодою, не впливає на чинність господарських відносин та не є свідченням про фіктивність таких операцій та про відсутність поставки товарів.

З урахуванням тієї обставини, що подорожні листи та товаро - транспортні накладні не є первинними документами бухгалтерського обліку за якими платники податків формують валові витрати за операціями купівлі продажу товарів та податковий кредит, суд не повязує факт їх відсутності у позивача із його правом на формування валових витрат та податкового кредиту.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР та Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», які підлягали застосування на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Під господарською діяльністю відповідно до положень Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, одними із видів економічної діяльності позивача є виробництво інших виробів з пластмас, виробництво тари із пластмас, інші види оптової торгівлі. Відповідно до довідки ТОВ «Пак - Експо»від 11.05.2011 № 15 на його балансі обліковуються технологічні лінії для виробництва пластикових ковпачків, машини для нанесення малюнку на ковпачки, обладнання по нанесенню друку на пластикові ковпачки для ПЕТ пляшок.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В силу положень пункту 5.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

При цьому, існуючі нормативи не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У даному випадку матеріали справи містять видаткові та податкові накладні, а також виписки з банку, з яких вбачається факт перерахування позивачем грошових коштів, як оплату за придбаний товар.

Крім цього, згідно термінового звіту про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за серпень та жовтень місяці 2010 року позивач у 2010 році провадив діяльність з виробництва тари пластмасової та кришок і ковпачків для пластикових пляшок.

Відповідно до пояснень позивача, гофроящики та картонні листи необхідні йому були для їх подальшого використання у власній господарській діяльності для пакувальних цілей.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що гофроящики та картонні листи не використовувались позивачем у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс витрати по оплаті придбаних товарів до складу валових витрат, оскільки, суд встановив, що використання гофроящиків бурих та картонних листів, з огляду на основний вид діяльності позивача, безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Тобто, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Разом з цим, в силу положень підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операції з поставки, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

А відтак, податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у звязку з укладенням господарських договорів з ТОВ «Компанія Прогрес», оформленням результатів виконаних робіт (наданих послуг), проведенням розрахунків, отриманням податкових накладних.

Твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Компанія Прогрес»не може прийматись судом до уваги, оскільки в силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковими для суду є вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, в частині лише питань, чи мали місце певні дії та чи вчинені вони особою, стосовно якої ухвалений вирок. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов'язковими для суду, який розглядає адміністративну справу.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог законодавства України. Несплата контрагентом позивача податку на додану вартість сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену разом із ціною товару продавцю.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі суду від 01.07.2010 по справі № К-35005/09 в якій, окрім іншого, зазначено, що факт порушення продавцем своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

Проте, суду не надано жодних доказів того, що позивач діяв необачно та йому було достеменно відомо про порушення вимог законодавства ТОВ «Компанія Прогрес».

З огляду на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними; матеріалами справи підтверджується факт оплати придбаного у ТОВ «Компанія Прогрес»товару, який у подальшому був використаний у господарській діяльності позивача; наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операції з поставки, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; відсутність жодних належних доказів вини осіб, які були учасниками таких господарських відносин, та беручи до уваги ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових рішень є твердження про безтоварність операції внаслідок відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є такими, що ґрунтуються лише на припущеннях відповідача та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у звязку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області від 03.03.2011 №0000072301/0 та №0000082301/0.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 травня 2011 року.