Постанова № 20956854, 06.10.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2011 року 5940/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарях судового засідання Дейнеці І.С, Талалакіну С.М., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Хвиля-V»

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в:

ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»звернулось до суду з позовом до ДПІ у Миронівському районі Київської області та просить (з урахуванням доповнень до адміністративного позову) визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області №0000032353/0 від 06.05.2010 р., №00000172301/0 від 06.05.2010 р., №0000052353/0 від 06.05.2010 р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 р. замінено позивача по справі Відкрите акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»на Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»у звязку зі зміною назви відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. №514-VI.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 р. залучено по справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «Хвиля-V».

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що на підставі Акту перевірки ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства від 21.04.2010 р. №158/23-011/00951770 (далі Акт перевірки) ДПІ у Миронівському районі винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Пояснює, що згідно Акту перевірки відповідач вважає, що ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»уклало з ПП «Хвиля-V»угоди які не спричиняли реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Однак відповідачем не зазначено жодного фату, який підтверджує припущення, що зазначений договір укладався без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ним і був спрямований на порушення публічного порядку.

Вказує, що позивач та ПП «Хвиля-V»реально виконали свої частини правочинів, позивачем товар отримано, оплачено, та використано його у господарській діяльності, що підтверджено документально накладними та податковими накладними, які не визнані в установленому порядку нечинними.

Зазначає, що позивач укладав договори поставки з ПП «Хвиля-V»виключно з метою придбання товару, що підтверджується фактом перерахування коштів, при чому саме в межах господарської діяльності, оскільки переробка зерна, є безпосередньою, постійною та суттєвою діяльністю підприємства.

Зазначає, що посилання відповідача на нікчемність правочинів між ПП «Хвиля-V»та ПП «Мусон-2009»не може впливати на правочини між позивачем та ПП «Хвиля-V», оскільки останні є окремими правочинами ніяким чином не повязаними з першими, а ПП «Хвиля-V»поставляло їх підприємству соняшник та кукурудзу, яка придбавалось у зовсім інших постачальників.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ДПІ у Миронівському районі Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області проведена виїзна документальна перевірка ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. за результатами якого складено Акт перевірки.

Вказує, що під час проведення перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено суму в розмірі 10114503,00 грн. по операціях з придбання насіння соняшника та кукурудзи від ПП «Хвиля-V».

Пояснює, що ПП «Хвиля-V»не є виробником, а продане позивачу насіння соняшника та кукурудзи придбано від ПП «Мусон-2009», угоду з яким визнано нікчемною оскільки в ході проведення перевірки ПП «Муссон-2009»ДПІ у м.Нова Каховка встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже фінансово-господарської діяльності.

Вважає, що угоди укладені ПП «Хвиля-V»з покупцями товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Крім цього вказує, що ПП «Хвиля-V»залучалось до схеми мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ кредитом якого можуть скористатися інші СПД для мінімізації податкового зобов'язання по податку на додану вартість. ПП «Хвиля-V»виступало в ролі «транзитера»в схемі ухилення від оподаткування з використанням «податкової ями»- ПП «Муссон-2009».

В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ПП „Муссон-2009" з постачальниками і покупцями не мали реального товарного характеру, операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покутіця, в зв'язку з його відсутністю.

ПП "Муссон-2009" не мав необхідних умов для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

У звязку з цим відповідачем робиться висновок, що у ПП "Муссон-2009" відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі Закон «Про ПДВ»), а також ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК країни).

Крім цього вказує, що у разі якщо витрати понесені підприємством за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, то такі суми витрат не є валовими витратами підприємства в розумінні п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (далі Закон №283/97-ВР), а тому віднесення підприємством їх до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі такого правочину суперечить ст. 216 ЦК України, п. 5.1. ст. 5 Закону № 283/97-ВР.

У судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПП «Хвиля-V»письмових пояснень по суті спору суду не надало. Однак у судових засіданнях представник третьої особи пояснив, що ПП «Хвиля-V»мало господарські відносини з позивачем. Ці відносили мали реальний характер, що підтверджується відповідними документами.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що він працює на ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів». У коло його службових обовязків входить безпосередній прийом та зберігання зерна, яке прибуває на підприємство. Пояснив, що йому не відомо на підставі яких договорів та у кого придбавалось зерно, яке прибувало на підприємство.

Допитана судом у якості свідка ОСОБА_3 пояснила суду, що вона також працює на ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів». Пояснила, що зерно на підприємство поставлялось на підставі укладених договорів, а на підприємство завозилось автомобільним транспортом на підставі накладних. Від ПП «Хвиля-V»кукурудза та соняшник також поставлявся на підставі накладних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»є юридичною особою, що зареєстроване 06.12.2004 р. державним реєстратором Миронівською районною державної адміністрації Київської області.

05.05.2011 р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та змінено назву підприємства на «Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 р. №514-VI.

Відповідно до Довідки №3284/2004 з Єдиного державного реєстр підприємств та організацій України основними видами діяльності ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво круп, виробництво неочищеної олії та жирів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області на підставі направлень від 23.02.2010 р. №13 та 23.03.2010 р. №17 виданих ДПІ у Миронівському районі Київської області проведена виїзна документальна перевірка ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства з 01.01.2008 р. по 30.09.2009 р. за результатами якого складено Акт перевірки, у якому зафіксовані виявлені порушення.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000032353/0 від 06.05.2010 р. яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1826120,00 грн.;

- №0000052353/0 06.05.2010 р. яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 300117,00 грн., з яких 200078,00 грн. основне зобовязання та 100039,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №00000172301/0 від 06.05.2010 р. яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3566768,70 грн., з яких 2553497,00 грн. основне зобовязання та 1013271,70 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок відповідача про порушення позивачем:

- п.5.1, ст.5, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР завищено валові витрати у сумі 10213986,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2553497,00 грн.;

- ст.3, ст.4 Закону «Про ПДВ», ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту на суму 2022900,65 грн.

- п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»завищено суму бюджетного відшкодування на суму 32966,67 грн.

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між позивачем та ПП «Хвиля-V»було укладено наступні Договори поставки: від 28.01.2009 р. №764/м, від 17.02.2009 р. №800/м, від 27.01.2009 р. №780/м, від 18.02.2009 р. №03/м, від 19.02.2009 р. №12/м, від 24.02.2009 р. №19/м, 05.03.2009 р. №41/м, від 27.03.2009 р. №122/м, від 26.03.2009 р. № 110/м, від 13.03.2009 р. №70/м (далі Договори поставки).

Відповідно до вказаних Договорів поставки Постачальник (ПП «Хвиля-V») здійснює поставку Товару (кукурудзу та соняшник), а Покупець (ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») зобовязується прийняти та оплати Товар.

Умовами вказаних Договорів поставки передбачено що Постачальник здійснює поставку Товару автотранспортом партіями за свій рахунок до Покупця. При передачі Товару Постачальник зобовязаний передати всю необхідну документацію на Товар, Покупець зобовязаний прийняти Товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Якість Товару повинна відповідати технічним умовам, ГОСТам і умовам договору, а також підтверджуватись посвідченням про якість товару по встановленій формі. Покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% вартості партії Товару на розрахунковий рахунок Постачальника у вигляді попередньої оплати, після надання Постачальником Покупцю підписаного договору та рахунка фактури.

Відповідно до Договорів поставки ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»придбало у ПП «Хвиля-V»соняшник та кукурудзу на загальну суму 4607537,50 грн., у т.ч. податок на додану вартість 767922,91 грн.

Як вбачається з Акту перевірки та заперечень відповідача, податковим органом не ставиться під сумнів реальність виконання правочинів між позивачем та ПП «Хвиля -V». Не заперечується також факт розрахунків між сторонами за отриманий Товар.

Факт поставки товару від ПП «Хвиля-V»до ВАТ «Миронівський завод»підтверджується наявними у матеріалах справи доказами податковими накладними, видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, факт використання придбаного соняшнику та кукурудзи у господарській діяльності підтверджується також накладними на відпуск зерна в переробку, витягом із книги Кількісно-якісного обліку, накладними на відпуск зерна в переробку.

За таких обставин суд вважає, що позивач та ПП «Хвиля -V»реально виконали свої частини правочинів, позивачем товар отримано, оплачено, та використано його у господарській діяльності, що підтверджено належними доказами по справі.

Посилаючись на Акти ДПІ у м.Нова Каховка від 10.11.2009 р. №1504/230-36227083 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Мусон-2009»та від 09.02.2010 р. №83/230-36227083 відповідач зазначає про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, посилаючись на Акт ДПІ у Жашківському районі від 18.03.2010 р. №781/23-01/24415510 про результати планової виїзної перевірки ПП «Хвиля-V»вказує, що ПП «Хвиля-V»залучалось до схеми мінімізації податкових зобовязань з ПДВ кредитом якого можуть скористатись інші підприємства для мінімізації податкового зобовязання по податку на додану вартість.

Виключно на підставі вказаних актів перевірки відповідачем ставиться під сумнів реальність вчинення Договорів поставки, та господарських операцій між ПП «Хвиля -V»та ПП «Мусон-2009», що на думку податкового органу тягне за собою негативні наслідки і для ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів».

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам податкового органу суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з листа ПП «Хвиля-V»від 03.06.2010 р., копія якого наявна у матеріалах справи, ПП «Хвиля-V»не є виробником сільськогосподарської продукції. Вся реалізована підприємством продукція ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»була закуплена у сільськогосподарських підприємств та підприємств-посередників. Проданий товар придбавався у ПП «Мусон-2009», СФГ «Половинчик», Інститут коренеплідних культур УААН, СТОВ «Степанське», ПСП «Нива ЛЛ», СФГ «Шевченко». Документи про отримання та оплату продукції у даних підприємств не можливо надати, оскільки органами податкової міліції були вилучені всі документи господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів між ПП «Хвиля-V»та ПП «Мусон-2009»не може впливати на правочини між ВАТ «Миронівський завод»та ПП «Хвиля -V», оскільки останні є окремими правочинами і ніяким чином не повязана з першими, а ПП «Хвиля-V»поставляло позивачу товар придбаний у інших постачальників, що підтверджується відповідним листом.

Відповідно до та статей 1 і 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні данні, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У звязку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність данних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Відповідачем не надано доказів того, що Договори поставки укладені між позивачем та ПП «Хвиля-V»у судовому порядку визнавався недійсними.

Крім того, відповідачем не надано доказів укладення договорів з порушенням господарської компетенції та доказів притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте відповідачем не надано суду жодних доказів, які свідчать про намір ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ПП «Хвиля-V»при здійсненні господарських операцій щодо поставки товару, діяти з метою уникнення оподаткування фінансового-господарських результатів їх виконання, незаконного привласнення податку на додану вартість та із завідомим усвідомленням неперерахування суми податку на додану вартість до Державного бюджету України, а відтак не доведено умислу.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 1.32 ст.1 Закону №283/97-ВР визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Поряд з цим, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення. Відтак, відсутність обовязкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до субєкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки. В той же час судом встановлено, що у позивача наявні всі необхідні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Хвиля-V».

Відповідно до цього суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00000172301/0 від 06.05.2010 р. яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3566768,70 грн., з яких 2553497,00 грн. - основне зобовязання та 1013271,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції винесено протиправно, а отже підлягає скасуванню.

Щодо інших податкових повідомлень-рішень №0000032353/0 від 06.05.2010 р. та №0000052353/0 від 06.05.2010 р., то підставою для їх винесення став також висновок податкового органу про нікчемність угод ПП «Хвиля-V»з ПП «Муссон-2009». Про безпідставність вказаних висновків податкового органу судом було зазначено вище.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові коштидата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такоїдата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону,

Згідно п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутностізараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи з вказаних норм законодавства, включаються до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), підтверджені податковими накладними. Податкова накладна, складена особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку та з дотриманням умов «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, є належною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 9.8 ст.9 Закону «Про ПДВ»свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до цього до анулювання реєстрації статусу платника податку на додану вартість особа (платник податку) має право та зобовязана у відповідних випадках видавати податкові накладні на загальних підставах.

Судом встановлено, що ПП «Хвиля-V»на дату укладення та виконання Договорів поставки перебувало на обліку платників податку в органах державної податкової служби, а саме ДПІ у Жашківському районі та було зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ №100096924 від 08.02.2008 р.) та було зареєстровано платником ПДВ з 10.02.200 р. по 30.09.2009 р. В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що довідка про взяття на облік платником податку в органах державної податкової служби ПП «Хвиля-V»та/або свідоцтво платника ПДВ ПП «Хвиля-V»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на дату укладення, чи протягом періоду виконання Договорів поставки.

Таким чином на момент укладення та дії Договорів поставки ПП «Хвиля-V» було зареєстроване платником ПДВ і мало право (та було зобовязане) складати податкові накладні.

ПП «Хвиля-V»були виписані податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ, сплачені ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»на користь ПП «Хвиля-V»у ціні товару, поставленого до Договорів поставки, були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Відповідачем, під час проведення перевірки, не було встановлено порушень порядку заповнення ПП «Хвиля-V»податкових накладних.

Відповідно до цього суд вважає, що податкова накладна, складена особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість у встановленому нормами Закону «Про ПДВ»порядку та з дотриманням умов «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №166, є належною та достатньою підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач як субєкт владних повноважень, не надав доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно до цього суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені протиправно і мають бути скасовані.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області №0000032353/0 від 06.05.2010 р., №00000172301/0 від 06.05.2010 р., №0000052353/0 від 06.05.2010 р.

.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11.10.11.