Постанова № 20956801, 26.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2011 року місто Київ№ 2а-5663/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Побережному К.С., за участю представників

позивача: Струса А.Я,

відповідача: Мацюка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»

доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій неправомірними, - В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум», з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Форми «Р»від 16.06.2009 року № 0000732300/0, прийняте на підставі Акту від 28.05.2009 року № 272/23-2/35153262 Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»(код ЄДРПОУ 35153262) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 7.06.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 7.06.2007 року по 31.12.2008 року, прийнято з порушенням норм матеріального права, є таким що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»(код ЄДРПОУ 35153262) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 7.06.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 7.06.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки працівниками Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області складено Акт перевірки від 28.05.2009 року № 272/23-2/35153262, яким встановлені порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 998 (девятсот девяноста вісім) гривень 00 копійок, завищено залишок відємного значення ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки від 28.05.2009 року № 272/23-2/35153262 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення Форми «Р»від 16.06.2009 року № 0000732300/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем на суму 998 (девятсот девяноста вісім) гривень 00 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 499 (чотириста девяноста девять) гривень 00 копійок.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

З пояснень представника позивача та з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»придбано у Приватного підприємства «Автомагсервіс»плити аеродромні у кількості 103 штуки на загальну суму 105060 (сто пять тисяч шістдесят) гривень 00 копійок та віднесено до податкового кредиту у вересні 2007 року суму ПДВ 17510 (сімнадцять тисяч пятсот десять) гривень 00 копійок. Плити були придбані для подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

17.07.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»уклали два попередні договори (№ 4646 від 17.07.2007 року та № 9699 від 17.07.2007 року) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аутера»на купівлю земельної ділянки та купівлю виробничо-сервісного центру (склад нафтопродуктів) за адресою: Київська область, Васильківський район, село Крячки, вулиця Кривова, будинок 42. придбані аеродромні плити були розміщені на території зазначеного складу нафтопродуктів. У подальшому 29.12.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»викупив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутера»земельні ділянки за адресою: Київська область, Васильківський район, село Крячки, вулиця Кривова, будинок 42 за договором купівлі-продажу № 9704 від 29.12.2007 року та договором купівлі-продажу № 9699 від 29.12.2007 року, а 5.08.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Європетроліум»викупив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутера»вказаний виробничо-сервісний центр (склад нафтопродуктів) за договором купівлі-продажу № 6285 від 5.08.2008 року з метою здійснення власної господарської діяльності на даному обєкті.

Під час судового розгляду податковий орган не доказав правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0000732300/0, у звязку з помилковістю визначення позивачу порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», вимог підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями).

Позивачем також заявлена позовна вимога щодо визнання дій податкових інспекторів щодо висновків, викладених в Акті Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 28.05.2009 року № 272/23-2/35153262 про завищення залишку відємного значення ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, неправомірним.

Представник позивача дану позовну вимогу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував.

Заслухавши думку сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача у даному випадку несе акт індивідуальної дії податкове повідомлення рішення, оскільки має вплив на його права та обовязки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Акти перевірки не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а, отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області під час проведення планової перевірки самі по собі не породжують відносини, які можуть бути предметом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин про визнання дій податкових інспекторів щодо висновків, викладених в Акті Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області неправомірними виключає можливість подальшого розгляду адміністративної справи в цій частині позовних вимог, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а, отже, суд не повинен розглядати справу в цій частині позовних вимог.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі в частині визнання дій податкових інспекторів щодо висновків, викладених в Акті Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 272/23-2/35153262 від 28.05.2009 року про завищення залишку відємного значення ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ), який після бюджетного відношення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду неправомірними, - підлягає закриттю, оскільки справу (в цій частині) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та обєктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо неправомірності застосування податковим органом податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими, а рішення відповідача є неправомірним і таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, тому адміністративний позов підлягає задоволенню в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0000732300/0.

В частині визнання дій податкових інспекторів щодо висновків, викладених в Акті Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 272/23-2/35153262 від 28.05.2009 року про завищення залишку відємного значення ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ), який після бюджетного відношення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду неправомірними, провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 157, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2009 року № 0000732300/0 про нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 998 (девятсот девяноста вісім) гривень 00 копійок та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 499 (чотириста девяноста девять) гривень 00 копійок.

3.В частині визнання дій податкових інспекторів щодо висновків, викладених в Акті Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 272/23-2/35153262 від 28.05.2009 року про завищення залишку відємного значення ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ), який після бюджетного відношення включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду неправомірними, провадження у справі закрити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європетроліум» понесені судові витрати в розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Музиченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.01.11.