Постанова № 20956371, 21.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 року місто Київ № 2а-3538/11/1070

14.20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: Хоменка М.І.,

відповідача: Зайцева В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка»

доБілоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

провизнання податкової консультації недійсною, зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка», звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсною письмової податкової консультації № 12561/10/152 від 20.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що письмова податкова консультація, надана відповідачем, є незаконною, такою, що не відповідає нормам Податкового кодексу України та порушує права позивача.

В судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши позовну заяву та надані документи, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 31.12.2003 року (місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, будинок 11, ідентифікаційний номер: 02219352).

Згідно довідки № 102 від 15.09.2011 року, на підставі рішення Білоцерківської міської ради № 197/2 від 27.05.1998 року, підприємство Білоцерківський парк культури і відпочинку імені Г.І. Петровського перейменовано в Білоцерківський міський парк культури та відпочинку наказ № 31 від 01.06.1998 року.

На підставі рішення Білоцерківської міської ради № 281 від 28.08.2003 року, підприємство Білоцерківський міський парк культури та відпочинку перейменовано в Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка наказ № 1 від 01.01.2004 року.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 22.07.2008 року № 42, відповідач узятий на облік в органах державної податкової служби 13.02.1997 року за № 42, на дату видачі даної довідки перебував на обліку в Білоцерківській ОДПІ Київської області.

Згідно Довідки АБ № 138392 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» здійснює такі види діяльності за КВЕД: діяльність ярмарок та атракціонів, інші види оптової торгівлі, роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, діяльність кафе, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту, рекламну діяльність.

Відповідно до Статуту Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка», затвердженого Рішенням другої сесії Білоцерківської міської ради V скликання № 753 від 24.04.2008 року, підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква і підпорядковане Білоцерківській міській раді, яка є його засновником. Підприємство організаційно підпорядковане відділу культури Білоцерківської міської ради.

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Статуту підприємство здійснює користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Статуту, підприємство забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань відповідно до чинного законодавства України.

У звязку з прийняттям Податкового кодексу України, враховуючи передбачені підпунктом 282.1.1 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України пільги позивачем було направлено запит до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про надання податкової консультації з питань застосування пільги щодо сплати податку за землю Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка».

З матеріалів справи вбачається, що листом № 12561/10/152 від 20.05.2011 року, адресованим директору Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» Хоменку М.І. було надано письмову податкову консультацію з питань застосування пільги щодо сплати податку за землю Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка».

Так, у наданій письмовій податковій консультації Білоцерківською ОДПІ Київської області 20.05.2011 року за № 12561/10/152 зазначено, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» за класифікацією організаційно-правових форм господарювання відноситься до комунальних підприємств, основні види економічної діяльності діяльність ярмарок та атракціонів, інші види оптової торгівлі. В статуті підприємства зазначено, що метою діяльності даного підприємства є одержання прибутку в інтересах Білоцерківської міської ради.

Відповідно до підпункту 282.1.1 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, від сплати податку звільняються заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Зазначено, що Комунальне підприємство «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г.Шевченка» не може користуватися вищезазначеною пільгою, а повинно подати податкову декларацію з плати за землю та сплачувати земельний податок на загальних підставах.

Зазначено, що пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України передбачено, що міські ради можуть надавати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Не погодившись з податковою консультацією позивачем прийнято рішення звернутися до адміністративного суд з позовною заявою.

Заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини справ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 20.10.1993 року між Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області та парком імені Петровського був укладений договір № 132 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 5 років для виробничих цілей, на умовах оренди без права передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 6, 4176 гектарів на підставі рішення Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області від 28.09.1993 року № 339.

Відповідно до пункту 2.2 даного договору, землекористувач звільняється від плати за землю згідно пункту 4 статті 11 Закону України «Про плату за землю».

У серпні 2000 року між Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області та Білоцерківським міським парком культури та відпочинку був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) строком на 5 років на умовах тимчасового користування для використання земельної ділянки за цільовим призначенням земельної ділянки загальною площею 6, 4176 гектарів по бульвару Олександрівському, 11, на підставі рішення Білоцерківською міською радою народних депутатів Київської області від 28.07.2000 року № 248.

На даний час, відповідно до рішення Білоцерківської міської ради № 1133 від 24.09.2009 року триває процес розроблення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно витягу з технічної документації № 438 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за функціональним використанням земельна ділянка відноситься до земель громадського призначення (парку).

З довідок № 206 від 11.11.2004 року, № 335 від 26.01.2006 року, № 1842 від 22.11.2006 року про визначення грошової оцінки земельної ділянки встановлено, що цільовим призначенням земельної ділянки Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г. Шевченка» є розміщення парку.

Підпунктом 282.1.1 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України передбачені пільги для юридичних осіб і зазначено, що від сплати податку звільняються заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Законодавство України не містить такого визначення як «парк державної чи комунальної власності». У Законі України «Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих обєктах благоустрою зеленого господарства м. Києва» від 02.12.2010 № 2739-VI міститься визначення парку, відповідно до якого парк - це самостійний архітектурно-організаційний комплекс, основним елементом якого є зелені насадження, площею понад 2 гектари, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення.

Відповідно до Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105 парк це самостійний архітектурно-організаційний комплекс площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції та призначений для короткочасного відпочинку населення.

Залежно від характеру і призначення вони діляться на парки культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, дендрологічні, історичні, національні, меморіальні, етнографічні парки-музеї, історичні, виставкові, зоологічні, аерофітотерапії тощо.

Надаючи оцінку виниклим правовідносинам, застосовуючи чинні нормативно-правові акти, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку на землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Обєктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).

Враховуючи норми пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України пільги зі сплати земельного податку мають саме юридичні особи.

Згідно зі статтями 80, 81 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа може бути створена шляхом обєднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Відповідно до частини другої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що норми пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України повинні розповсюджуватися, по-перше, на зареєстрованих у встановленому порядку юридичних осіб, по-друге, обєктом, на який розповсюджується пільга повинні бути земельні ділянки, які за своїм функціональним призначенням є парками, по-третє, це повинні бути або комунальні або державні підприємства.

Посилання ж відповідача на Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених субєктом господарювання до бюджету у звязку з отриманням податкових пільг, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1233 у звязку з тим, що за ознакою групування пільг, зазначена пільга не повинна призводити до втрат бюджету, тобто субєкт господарювання, який користується вказаною пільгою повинен повністю утримуватися за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, оцінюються судом критично, оскільки діюче податкове законодавство, встановивши вищезазначені пільги по сплаті земельного податку, не містить посилань на те, що юридичні особи, які мають право на отримання таких пільг повинні бути неприбутковими організаціями.

Також, відповідачем не обґрунтовано позицію яким чином, пільга позивачу, який заснований на комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква і підпорядкований Білоцерківській міській раді призведе до втрат бюджету.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до статті 290.1 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до статті 69 Бюджетного кодексу України, плата за землю, яка включає земельний податок та оренду плату за земельні ділянки як державної, так і комунальної форми власності, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування. А згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування це бюджети територіальних громад сіл, їх обєднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Також судом не береться до уваги посилання відповідач з приводу того, що відповідно до видів діяльності позивача за КВЕД він також не має право на пільгу по платі земельного податку.

Судом були дослідженні Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за різні періоди діяльності позивача.

Відповідно до Загального класифікатора «Галузі народного господарства України», затвердженого наказом Міністерства статистики від 24.01.1994 року № 21 був такий вид діяльності як парки культури та відпочинку.

Після введення в дію Державного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності» дію класифікатора «Галузі народного господарства України», було відмінено - наказ Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації від 22.10.1996 року № 441.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1619/99 до видів діяльності позивача за ЗКГНГ було віднесено парки культури та відпочинку.

Вказаний вид діяльності за ЗКГНГ відповідає виду діяльності за КВЕД діяльність атракціонів та луна-парків.

На даний час чинним є Наказ Держкомстату від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (зі змінами і доповненнями), відповідно до якого основним видом діяльності позивача за КВЕД є діяльність ярмарок та атракціонів, а такий вид діяльності як парки культури та відпочинку у класифікаторі відсутній.

Згідно з пунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Податкового кодексу України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до пункту 30.5 статті 30 Податкового кодексу України, податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Питання стосовно регулювання податкових консультацій регулюється главою № 3 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Центральний орган контролюючого органу проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зі змісту податкової консультації, наданої позивачу Білоцерківською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області № 12561/10/152 від 20.05.2011 року вбачаються твердження, які суперечать нормам та змісту Податкового кодексу України, а отже податкова консультація підлягає визнанню недійсною.

Позовні вимоги, які стосуються зобовязання Білоцерківської ОДПІ Київської області надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, підлягають задоволенню у звязку з тим, що згідно з частиною другою пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України, визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав суду обґрунтованих доказів, на підставі яких керувався під час винесення письмової податкової консультації.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною письмову податкову консультацію № 12561/10/152 від 20.05.2011 року.

Зобовязати Білоцерківську обєднану державну податкову інспекцію Київської області надати письмову консультацію Комунальному підприємству «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка» з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т.Г.Шевченка» здійснені ним судові витрати в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 вересня 2011 року.