Постанова № 20956319, 16.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2011 року 2а-2291/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

позивача: Рубан Л.П.,

відповідача : Зарицького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів»

доДержавної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(надалі позивач або ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (надалі відповідач або ДПІ у Миронівському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 04.05.2011 №0000252353, яким застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 825485,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірне застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі положень статті 123 Податкового кодексу України, оскільки такі санкції не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набрання чинності Податковим кодексом. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач, діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів”, як юридична особа зареєстроване 13.06.1996 державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області (зміна найменування юридичної особи 05.05.2011), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1997 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100336694 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 13.04.2011 по 14.04.2011 посадовими особами ДПІ у Миронівському районі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аквілон - Юг»за період - квітень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 14.04.2011 № 184/23-011/00951770 (надалі Акт перевірки) в якому зафіксовані порушення позивачем положень пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), а також частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині додержання вимог, які є необхідними для чинності правочину, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за квітень місяць 2010 року у сумі 1100647,29 грн. та суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 1100647,29 грн.

Так, під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Аквілон - Юг»є нікчемними і в силу статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

На підставі Акта перевірки та положень пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 825485,00 грн., про що відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 04.05.2011 № 0000252353.

Як встановлено у ході розгляду справи, зазначена сума штрафних (фінансових) санкцій була визначена з урахуванням положень абзацу 6 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а саме у розмірі 75% від суми неправомірно, на думку податкового органу, заявленої до повернення з бюджету суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковим органом на підставі Акта перевірки та згідно з положеннями пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 825485,00 грн. При цьому, дане податкове повідомлення рішення не містить в собі інформації про розмір суми завищення бюджетного відшкодування та посилання на порушення яких саме норм Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість»було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування.

Водночас, із змісту Акта перевірки вбачається, що позивачем у квітні місяці 2010 року було завищено суму податкового кредиту, що призвело до безпідставного завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до положень пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

В силу положень пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Регулювання порядку накладення штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, визначено положеннями пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

При повторному порушенні протягом 1095 днів накладається штраф у розмірі 50 %, а при порушенні втретє протягом 1095 днів у розмірі 75 %.

Як зазначалося вище, податковим органом під час проведення перевірки встановлено безпідставне завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року у розмірі 1100647,29 грн.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення рішення не містить в собі інформації щодо розміру завищеної позивачем суми бюджетного відшкодування, судом при здійсненні арифметичного розрахунку розміру застосованого штрафу у співвідношенні до заявленого позивачем розміру бюджетного відшкодування встановлено, що відповідачем були застосовані положення абзацу 5,6 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а саме застосовано відповідальність за зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування протягом 1095 днів втретє і більше (1100647,29 х75% = 825485,00).

Судом не було встановлено, чи мало місце визначення контролюючим органом суми зменшення бюджетного відшкодування протягом 1095 днів втретє, однак суд звертає увагу на наступне.

До 01.01.2011 порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначався, Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»).

Системний аналіз приписів положень Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави вважати що до 01.01.2011 була відсутня така відповідальність, як нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування повторно. Тобто, така подія, факт не визначались як правопорушення, за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність.

Однак, з набранням з 01.01.2011 чинності Податковим кодексом України, такий юридичний наслідок набув правової визначеності та прямо передбачений положеннями пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Положення даної статті, прямо вказують на те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт, які мали місце до 01.01.2011 не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, а в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

Разом з цим, суд не ставить під сумнів повноваження податкового органу щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів, що діяли до 01.01.2011 на підставі, в порядку та у спосіб, визначеним Податковим кодексом України, однак звертає увагу, що повторність може бути застосована лише у разі, якщо вона мала місце під час дії цієї норми (пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція висвітлена у листі Державної податкової адміністрації України від 31.03.2011 № 6319/6/12-0216, відповідно до якої: якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011, а в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

Крім того, повторним порушенням для цілей розуміння статті 123 Податкового кодексу України є нарахування податкових зобов'язань, які мали місце з 1 січня 2011 року. Нарахування податкових зобов'язань, які були здійснені до 1 січня 2011 року не враховуються при визначенні повторності правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції (штрафу) до позивача у розмірі 75 % від суми неправомірно, на думку податкового органу, заявленої суми до бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд не надає оцінку висновкам відповідача щодо наявності безпідставного віднесення позивачем сум до бюджетного відшкодування, а зазначає лише про порушення порядку визначення та обчислення штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за таке порушення.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з Державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області від 04.05.2011 № 0000252353.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.Д. Панченко

Дата виготовлення постанови у повному обсязі та підписання 21.09.2011