Постанова № 20956315, 12.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 року 2а-201/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю

позивача: Левкович Л.А.,

відповідача : Шкоропада О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир - Автозапчастина»

доДержавної податкової інспекції в Макарівському районі Київської області

проскасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мир - Автозапчастина»з позовом до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.187), про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2008 № 0003302300/0 та №0003352300/0, від 30.05.2008 № 0003302300/1 та №0003352300/1, від 04.09.2008 №0003302300/2 та № 0003352300/2, від 11.11.2008 № 0003302300/3 та № 0003352300/3, на підставі яких податковий орган визначив позивачеві податкове зобовязання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 29691,61 грн. та податку на додану вартість у розмірі 27712,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для донарахування податкових зобовязань слугував висновок податкового органу про те, що позивач не відобразив у поданих до податкового органу деклараціях доходів від продажу товарів ТОВ «Техкомплект»на суму 99185,21 грн. Однак, дане твердження податкового органу є помилковим, оскільки вказані грошові кошти є внеском засновника ОСОБА_3 до статутного капіталу позивача, у звязку з чим, вони не є доходом від діяльності позивача, а відтак, не підлягають оподаткуванню.

За наведених обставин позивач вважає рішення відповідача безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень на позов відповідач вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач, діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мир - Автозапчастина»як юридична особа зареєстроване Макарівською районною державною адміністрацією Київської області 05.12.2006 за № 13401020000000763, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області з 07.12.2006.

У період з 03.03.2008 по 17.03.2008 посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Мир - Автозапчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2006 по 31.12.2007.

За результатами перевірки складений акт від 31.03.2008 № 70/64/23 -0/34558382 (надалі Акт перевірки) у якому зафіксовані, зокрема, порушення позивачем пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у грудні місяці 2007 року на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ «Техкомплект»відповідно до платіжного доручення № 197070 від 19.12.2007 з призначенням платежу «за автозапчастини згідно рахунку № Счт 278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.»надійшли грошові кошти у розмірі 120000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000,00 грн.

Проте, сума цього доходу та сума податку на додану вартість від зазначеної операції не була включена позивачем до податкових декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за грудень місяць 2007 року, що призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у ІV кварталі у розмірі 24743,01 грн. та податку на додану вартість у розмірі 19794,40 грн.

14 квітня 2008 року відповідачем на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 0003302300/0, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29766,23 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 24796,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4969,92 грн. та податкове повідомлення рішення № 0003352300/0, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 27776,09 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 19837,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7939,07 грн.

За наслідками адміністративного оскарження до ОДПІ у Макарівському районі Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України, податкові повідомлення рішення від 14.04.208 №0003302300/0 та № 0003352300/0 залишені без змін, про що прийняті податкові повідомлення рішення від 30.05.2008 № 0003302300/1 та №0003352300/1, від 04.09.2008 №0003302300/2 та № 0003352300/2, від 11.11.2008 № 0003302300/3 та № 0003352300/3.

Частково не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення природи та належності грошових коштів у розмірі 120000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 20000,00 грн. що перераховані позивачеві від ТОВ «Техкомплект» згідно платіжного доручення № 197070 від 19.12.2007 з призначенням платежу «за автозапчастини згідно рахунку № Счт 278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.».

Як зазначає позивач, підтвердженням факту перерахування зазначених грошових коштів від ТОВ «Техкомплект»на розрахунковий рахунок ТОВ «Мир - Автозапчастина»у розмірі 120000,00 грн. саме як внеску ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «Мир - Автозапчастина»є протокол загальних зборів засновників № 6/1 від 04.12.2007 ТОВ «Техкомплект», договір про надання кредиту від 04.12.2007, укладеного між ТОВ «Техкомплект»та ОСОБА_3, відомість утримання коштів з заробітної плати засновника позивача ОСОБА_3 тощо.

У звязку з помилковим зазначенням ТОВ «Техкомплект»у платіжному дорученні №19770 від 19.12.2007 реквізиту призначення платежу «за запасні частини», позивач у січні місяці 2008 року на підставі листа ТОВ «Техкомплект»від 20.12.2007 № 242 здійснив сторно суми 120000,00 грн. з рахунку № 63/1 на якому відображаються надходження з передплати за товар на рахунок № 46 на якому обліковуються активи, передані до статутного капіталу засновниками. На підтвердження помилковості реквізиту призначення платежу у зазначеному платіжному дорученні позивач надав суду також лист обслуговуючого банку без дати за № 01-03/53 який містить інформацію, що здійснений платіж необхідно вважати платежем для поповнення статутного капіталу позивача.

За твердженням відповідача, згідно первинних документів, які були надані під час перевірки, ТОВ «Техкомплект»перерахувало позивачеві грошові кошти у розмірі 120000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 20000, 00 грн., яка була відображена позивачем на бухгалтерському рахунку, на якому обліковується відомості про оплату товарів.

Згідно з бухгалтерським обліком операцій позивача, а саме головної книги по Дт. рахунку 46 «неоплачений капітал», станом на 01.07.2007 та станом на 01.01.2008 рахуються грошові кошти у розмірі 447000,00 грн., обороти по цьому рахунку на дату проведення перевірки відсутні, а отже статутний капітал позивача до за цей період не оплачувався.

У звязку з цим, відповідач вважає, що твердження позивача про помилковість в реквізиті призначення платежу та використання даних коштів для поповнення його статутного капіталу не відповідає дійсності та спростовуються наданими до перевірки матеріалами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України регулюється Законом України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі - Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

З метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань 16.03.1995 був прийнятий Указ Президента України № 227/9 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»(надалі - Указ Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»).

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки).

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Пунктом 3.8 зазначеної Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки надана дефініція неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За твердженням позивача, жодних угод щодо купівлі - продажу автозапчастин з ТОВ «Техкомплект»ним не укладалося та рахунки фактури, зокрема № Счт-278 від 19.12.2007 не виставлялися, а тому, суд дійшов висновку, що позивач, за цих умов, мав бути неналежним отримувачем коштів, які перераховані помилково за платіжним дорученням від 19.12.2007 № 197070 з реквізитом призначення платежу «за автозапчастини зг. рах. № Счт-278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.».

Згідно пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Пунктом шостим Указу Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Жодних доказів повернення позивачем до ТОВ «Техкомплект»коштів помилково сплачених за призначенням платежу «за автозапчастини зг. рах. № Счт-278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.»суду не надано.

Лист обслуговуючого банку без дати за № 01-03/53, який наявний в матеріалах справи (а.с. 115) не може бути доказом перерахування грошових коштів у розмірі 120000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20000,00 грн. для поповнення статутного капіталу позивача, оскільки як вбачається із його факсимільної копії він направлений лише 15.04.2008, тобто майже після спливу двох податкових періодів після проведення перевірки позивача, а існуюча форма листа викликає у суду сумнів щодо статусу офіційності цього документу та достовірності даних, що зазначені у ньому.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу сторін та ту обставину, що підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин, установлено, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Згідно наявних матеріалів справи, ТОВ «Техкомплект»здійснив переказ позивачеві грошової суми у розмірі 120000,00 грн., яка містить в собі в тому числі податок на додану вартість у розмірі 20000,00 грн.

З огляду на ту обставину, що операції з придбання корпоративних прав (поповнення статутного капіталу позивача) згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, суд дійшов висновку, що твердження позивача про перерахування грошових коштів ТОВ «Техкомплект»як внесок громадянина ОСОБА_3 до статутного капіталу позивача відповідно до платіжного доручення від 19.12.2007 № 197070 разом з зазначенням суми податку на додану вартість є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не приймаються судом до уваги.

Щодо наявності правових підстав для здійснення ТОВ «Техкомплект»оплати вартості частки (паю), який належить у статутному капіталі позивача ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою поповнення статутного капіталу ТОВ «Мир - Автозапчастина»один з його засновників (учасників) фізична особа ОСОБА_3 уклав договір про надання кредиту з ТОВ «Техкомплект», відповідно до якого ним позичається сума грошових коштів у розмірі 120000,00 грн. для здійснення свого внеску до статутного капіталу ТОВ «Мир - Автозапчастина». Згідно з пунктом 2 даного договору сума кредиту надається ОСОБА_3 у грудні місяці 2007 року шляхом перерахування коштів від ТОВ «Техкомплект»на розрахунковий рахунок ТОВ «Мир - Автозапчастина».

Приписами статті 86 Господарського кодексу України, що кореспондуються з положеннями статті 13 Закону України «Про господарські товариства», забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Положення статті 5 Господарського кодексу України встановлюють, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Оскільки, положеннями законодавства, що діяли на дату виникнення спірних правовідносин, встановлено заборону на використання кредитних коштів для формування статутного капіталу господарського товариства, перерахування ТОВ «Техкомплект»кредитних коштів згідно платіжного доручення від 19.12.2007 № 197070 для поповнення частки статутного капіталу ТОВ «Мир - Автозапчастина»громадянином ОСОБА_3 є неможливим, оскільки така операція заборонена приписами законодавства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що на дату проведення перевірки у позивача були наявні первинні документи, що відображають та підтверджують господарську операцію, за якою ним отримані грошові кошти у розмірі 120000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000,00 грн., саме за автозапчастини згідно рахунку № Счт-278 від 19.12.2007, дана сума не була повернута ТОВ «Техкомплект»як така, що помилково отримана, а також ту обставину, що статутний капітал господарського товариства не може формуватися за рахунок кредитних коштів, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно зарахував зазначену суму надходження, як дохід позивача, що містить в тому числі податок на додану вартість, а не внесок до його статутного капіталу.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

Оцінивши докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Н.Д. Панченко

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 16.09.2011