Вирок № 2095567, 17.05.2007, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 1-19/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2007 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді РитоваВ.І.

при секретарі - Бережній О.В.

з участю прокурора - Васильківського О.Ю.

адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області кримінальну справу по звинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Євлах Бакинської області республіки Азербайджан, азербайджанця по національності, громадянина Азербайджану з неповною середньою освітою, не одруженого, співмешкаючого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, відповідно до ст.89 КК України не судимого

за ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2006 року, близько 16 год. 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в селі Рудка Царичанського району Дніпропетровської області, прийшов до свого знайомого ОСОБА_3, що мешкає по АДРЕСА_2, з метою запропонувати йому роботу. В процесі розмови поміж ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка, в ході якої останній словесно ображав ОСОБА_2, погрожуючи фізичною розправою, тримаючи у правій руці кухонний ніж, але ніяких конкретних дій у відношенні нього не виконував.

Розсердившись на дії ОСОБА_3 і переслідуючи умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень, ОСОБА_2, ухопивши своєю лівою рукою за праву руку ОСОБА_3, в якій той тримав кухонний ніж, і, відібравши його, навмисно, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що ОСОБА_3 і його дії уже не викликають для нього загрози, лезом кухонного ножа наніс удар останньому в область грудної клітки, спричинивши тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № Є 262 від 27 листопада 2006 року у потерпілого ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення грудної клітки зліва, проникаючого в клітковину середостіння з пересіченням 4-5 ребер. Дані тілесні ушкодження спричинені дією гостро-ріжучого предмета (ножа) з великою силою і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Підсудний ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не визнав, показав, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 спричинив з необережності. Дійсно 23 жовтня 2006 року, близько 16 год. 30 хвилин, прийшов до ОСОБА_3 щоб забрати його на роботу по найму. ОСОБА_3 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, в правій руці тримав кухонний ніж, а у лівій руці - палицю. Виходити на роботу той відмовився і почав махати ножем. Він злякався, вирвав з руки ніж і, оскільки ОСОБА_3, насувався на нього, лезом ножа відштовхнув його від себе. Не думав, що спричинить такі тілесні ушкодження. Ніж викинув на підлогу в лівому від дверей кутку, після чого прикрив двері і вийшов у двір. З ним був ОСОБА_4, який був у дворі, і коли

2

ОСОБА_3 вийшов з будинку з погрозами на його адресу, заштовхав його в будинок. ОСОБА_4 виїхав до Азербайджану. Цивільний позов прокурора визнає, просить суворо не карати, кається.

Вина підсудного ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, підтверджується показами потерпілого, свідків, зібраними по справі доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив в судовому засіданні, що 23 жовтня 2006 року, близько 16 год. 30 хвилин, до нього додому прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 попросив його допомогти розгрузити шлакоблок. Оскільки він до цього вживав спиртні напої, то відмовився допомагати. ОСОБА_2 схопив зі столу кухонний ніж і ударив його в груди, а сам вийшов з будинку у двір. Він пішов до сусідки і там викликали швидку допомогу. Цивільний позов не заявив, матеріальних претензій до ОСОБА_2 не має. Після спричинення йому тілесних ушкоджень він ОСОБА_2 не бачив, допомоги ніякої той йому не надавав, вибачення не просив. Ніякої палиці у нього в руках не було і ніж він в руки не брав.

Опитаний на досудовім слідстві в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що 23 жовтня 2006 року, близько 16 год. 30 хвилин, він з ОСОБА_2 прийшли до ОСОБА_3, щоб забрати його на роботу по найму. Він залишився у дворі, а ОСОБА_2 пішов у будинок ОСОБА_3 і він почув, що ОСОБА_3 вчинив сварку. Коли він підійшов до будинку, з нього вийшов ОСОБА_2, а слідом вибіг ОСОБА_3, якого він заштовхав до будинку з метою не допустити продовження сварки. Бачив, що у ОСОБА_3 в області лівої сторони грудної клітки йшла кров.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили в судовому засіданні, що в будинку у ОСОБА_8 бачили ОСОБА_3, який був закривавлений. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пояснили, що чули як ОСОБА_3 говорив, що його ножем ударив ОСОБА_2, який в будинок зайшов сам. Подробиць виникнення сварки і отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не розповідав.

· протоколом усної заяви ОСОБА_3 про спричинення йому тілесних ушкоджень (а.с. 5);

· протоколом огляду домоволодіння ОСОБА_3, з якого вбачається, що на паласі на полу в кімнаті, що знаходиться за коридором, виявлені сліди крапель бурого кольору, схожих на кров, а в коридорі зправа на стільці за умивальником виявлено ніж (а.с. 8-9) та фототаблицею до нього (а.с. 10);

· протоколом огляду одягу потерпілого (а.с.6);

· рапортом про те, що ОСОБА_4 із сім"єю виїхав до Азербайджану (а.с.39);

· речовими доказами (а.с.43)

· зберігальною розпискою (а.с. 44);

· висновком судово-медичної експертизи № Е - 262 від 27 листопада 2006 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді ножового поранення грудної клітки зліва, проникаючого в клітковину середостіння з пересіченням 4-5 ребер. Дані тілесні ушкодження спричинені дією гостро-ріжучого предмета (ножа) з великою силою і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Ушкодження могли виникнути в час і при обставинах, вказаних у постанові про призначення СМЕ в результаті дії гострого предмета (ножа) громадянином ОСОБА_2 (а.с. 49).

Вислухавши підсудного, потерпілого, свідків, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині доказана у повному обсязі, його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, як він навмисно спричинив потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Суд критично оцінює покази підсудного в тій частині, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 він спричинив з необережності, вирвавши з його рук ножа і відштовхуючи його ножем, оскільки той ішов на нього з палицею в руці, а до будинку і не заходив, і вважає, що ОСОБА_2 обрав собі такий спосіб захисту.

Ці його покази спростовуються показами потерпілого в тій частині, що ОСОБА_2 заходив до будинку і там наніс йому удар ножем в груди, що він ОСОБА_2 нічим не погрожував, а палиці взагалі у нього не було.

Ці покази підтверджуються матеріалами кримінальної справи, з яких вбачається, що ніякої палиці в ході огляду домоволодіння потерпілого не виявлено, а в кімнаті виявлено п'ятна, схожі на кров, та ніж (а.с. 8-9).

3

Свідок ОСОБА_4 пояснював на досудовім слідстві, що він залишився у дворі, а ОСОБА_2 зайшов до будинку.

З висновку судово-медичної експертизи № Е - 262 від 27 листопада 2006 року вбачається, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 спричинені дією гостро-ріжучого предмета (ножа) з великою силою, що свідчить про нанесення удару, а не про відштовхування ОСОБА_3, як стверджує ОСОБА_2

В обвинуваченні ОСОБА_2 вірно вказано, що після того, як він вирвав з рук ОСОБА_3 ніж, його дії уже не викликали ніякої загрози, а тому спричинення тілесних ушкоджень після заволодіння ножем слід вважати як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

В той же час суд критично оцінює і покази потерпілого ОСОБА_3 в тій частині, що він не брав ножа в руки і вважає, що він міг не пам'ятати цього моменту у зв'язку з тим, що перебував у нетверезім стані, про що він сам пояснив у судовому засіданні.

ОСОБА_2 же знаходився у тверезім стані і наполягає на своїх показах в тій частині, що у ОСОБА_3 в руках був ніж і він його вирвав.

Таким чином, суд впевнений, що ОСОБА_2 умисно спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу підсудного: першу судимість, позитивну характеристику, має на утриманні трьох малолітніх дітей і вважає, що покарання ОСОБА_2 повинно бути призначено в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України.

Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_3, після спричинення тілесних ушкоджень він ОСОБА_2 не бачив, той до нього не приходив, вибачення не просив і ніякої допомоги не надав.

На думку суду все це свідчить про те, що ОСОБА_2 у скоєному злочині не розкаявся, а тому з урахуванням тяжкості скоєного злочину суд не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України і вважає, що його виправлення і превиховання можливе лише за умови ізоляції від суспільства.

Цивільний позов прокурора підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним і покарати за ч.1 ст. 121 КК України позбавленням волі строком 5 (п'ять) років.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 17 травня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Управління Держказначейства України Дніпропетровської області М.Дніпропетровськ (отримувач НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області, р/рахунок 35223001006725 в банку УДКУ Дніпропетровської області ОКПО 25575055 МФО 805012) 188 грн. 31 коп. за проведення експертизи.

Речові докази: рубашку та светр, які знаходяться під зберігальною розпискою у потерпілого ОСОБА_3, повернути власнику ОСОБА_3, кухонний ніж та ганчірку знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів: засудженим - з дня вручення копії вироку, іншими учасниками процесу - з дня його проголошення.