Постанова № 20955417, 12.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22992/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля», м. Добропілля

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0000681550

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 01.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 08.12.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Добропіллявугілля» заявлено позов до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0000681550 (з урахуванням ухвали про роз'єднання позовних вимог ухвалою суду від 28 листопада 2011 року).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що податковим органом була завищена кількість днів затримки сплати суми грошового зобовязання та невірно визначений розмір штрафних санкцій, у рішенні не зазначена назва податку, збору (обовязкового платежу), на який нараховано штраф, та не зазначений розмір штрафу у відсотках.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та посилається на порушення позивачем граничних термінів сплати земельного податку.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32186934, має відокремлений підрозділ «Шахта «Новодонецька», знаходиться на податковому обліку в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції.

Відповідачем була здійснена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку позивачем за період з 30 березня 2010 року по 31 серпня 2011 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 30 вересня 2011 року № 135/15-0-26319466 (надалі акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, за період з 30 березня 2010 року по 31 серпня 2011 року, відповідачем встановлено, що позивачем в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України порушено граничні строки сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку. Зокрема, об'єктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням стала сплата Відокремленим підрозділом «Шахта «Новодонецька» Державного підприємства «Добропіллявугілля» коштів платіжними дорученнями від 28 травня 2010 року № 522 в сумі 1680 грн. та від 3 червня 2010 року № 543 в сумі 780 грн. Суми сплати співпадають з даними зворотного боку облікової картки позивача, дослідженої судом під час судового розгляду справи. Сплачені позивачем кошти на загальну суму 1123 грн. 64 коп. були віднесені відповідачем на погашення боргу, який виник за податковими зобовязаннями відповідно до податкових розрахунків земельного податку від 2 лютого 2009 року № 802 та від 1 лютого 2010 року № 831 (Степанівська сільська рада) по строкам сплати 30 вересня 2009 року, 30 жовтня 2009 року, 30 листопада 2009 року, 30 грудня 2009 року, 1 лютого 2010 року, 1 лютого 2010 року, 2 березня 2010 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 13 жовтня 2011 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000681550, яким застосований штраф (розмір у відсотках не зазначено) в сумі 561 грн. 82 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (назва податку, збору не зазначена, код платежу 5013050116) на 240 календарних днів у розмірі 1123 грн. 64 коп.

Правовою підставою застосування штрафу відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні визначені норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинний до 1 січня 2011 року) (надалі Закон № 2181), пункту 287.3 статті 287, статті 126 Податкового кодексу України, чинного з 1 січня 2011 року.

Судом встановлено, що позивачем платіжними дорученнями від 28 травня 2010 року № 522, від 3 червня 2010 року № 543 на користь Степанівської сільської ради була сплачена сума у розмірі 1680 грн. та 780 грн. за призначенням платежу штрафні санкції з податку за землю за податковим повідомлення-рішенням № 0000561550/0 від 17 жовтня 2008 року відповідно до угоди 30086/10/24 від 15.12.2009р.

Згідно з Прикінцевими положеннями Податковий кодекс України набирає чинності з 1 січня 2011 року, отже його норми регулюють правовідносини, що виникли з 1 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проаналізувавши норми статті 126 Податкового кодексу України, суд зазначає, що штраф застосовується до платника податків у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, що є відсутнім у даній справі, оскільки спір стосується податкових зобов'язань 2009-2010 років. Судом також враховано, що сплата боргу, сума за яким стала об'єктом застосування штрафу, сплачена 28 травня 2010 року та 3 червня 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексу України.

Як встановлено судом, спірним податковим повідомленні-рішенням відповідачем штраф застосований у розмірі 50% за несвоєчасну сплату земельного податку, однак такий розмір штрафу не передбачений статтею 126 Податкового кодексу України, на яку також посилається відповідач у спірному рішенні. Як встановлено судом, фактично штрафна санкція застосована у розмірі 50% відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181), який втратив чинність з 1 січня 2011 року, в тому числі й на дату прийняття спірного рішення від 13 жовтня 2011 року.

Враховуючи, що дата виникнення податкових зобов'язань (2009-2010 роки), так само як і дата несвоєчасної сплати, на думку відповідача, податкового зобов'язання (2010 рік), відбулися під час дії Закону № 2181, суд дійшов висновку щодо застосування в межах спірних правовідносин норм Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що відповідач не мав права скерувати кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 28 травня 2010 року № 522 та від 3 червня 2010 року № 543, в рахунок сплати податкових зобовязань та податкового боргу інших податкових періодів. Суд не приймає посилання представника відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Суд також не приймає посилання відповідача на норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, які передбачають обовязок податкового органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, з огляду на те, що дана норма Податкового кодексу України набрала чинності з 1 січня 2011 року, однак, як зазначалося судом вище, дата виникнення податкових зобов'язань (2009-2010 роки), так само як і дата несвоєчасної сплати, на думку відповідача, податкового зобов'язання (28 травня та 3 червня 2010 року), відбулися ще під час дії Закону № 2181, тобто до 1 січня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосований штраф, правильність розміру штрафної санкції, та правомірність застосування до спірних правовідносин як норм Закону № 2181, так і норм Податкового кодексу України, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору (платіжне доручення від 21 грудня 2011 року № 4280) за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0000681550 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 13 жовтня 2011 року № 0000681550, яким застосований штраф у розмірі 561 грн. 82 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 29 грн. 55 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 січня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 17 січня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.