Постанова № 20954850, 06.01.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22602/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивачаЄгорова В.О.,

представника відповідача Вараксіної І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 690653,33 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 690653 грн. 33 коп.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач при підписанні актів звірки по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.06.2011р. по 31.10.2011р. не прийняв до заліку пенсіонерів, які отримали каліцтво у країнах СНД, а саме: 4605,57 грн. - суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД; 20904,11 грн. сума державної адресної допомоги до призначених пенсій громадян, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД; 192,10 грн. цільова грошова допомога на прожиття; 664075,71 грн. суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги до призначених пенсій пенсіонерам у звязку із трудовим каліцтвом згідно постанови КМУ № 265.

Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на нормах чинного законодавства, у звязку з чим просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, надав оригінали пенсійних справ пенсіонерів по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву (а.с.41-43). Вказала, що відповідно до ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., призначення та виплата пенсій громадянам інших держав учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають та всі витрати повязані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, яка надає таке забезпечення. Фонд соціального страхування не є органом держави і не відповідає за зобовязаннями держави.

Крім того, Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003р., визначено механізм відшкодування зазначених витрат на централізованому рівні, а саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були понесені витрати з виплати та доставки пенсій щодо осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.06.2011р. по 31.10.2011р. пенсіонерам, які отримали каліцтво у країнах СНД, а саме: 4605,57 грн. - суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД; 20904,11 грн. сума державної адресної допомоги до призначених пенсій громадян, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД; 192,10 грн. цільова грошова допомога на прожиття; 664075,71 грн. суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги до призначених пенсій пенсіонерам у звязку із трудовим каліцтвом згідно постанові КМУ №265.

Вказані суми були включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих. Як вбачається з цих актів, відповідачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області вищезазначені суми не була прийняті до заліку. Не погоджуючись із вищезазначеним позивач звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні були досліджені акти по формі Н-1 про нещасні випадки на виробництві ОСОБА_4 (а.с.22-23), ОСОБА_5 (а.с.24), ОСОБА_6 (а.с.25-26), ОСОБА_7 (а.с.27-28), ОСОБА_8 (а.с.29), ОСОБА_9 (а.с.30-31), ОСОБА_10 (а.с.32-33), а також пенсійні справи цих осіб. За ОСОБА_10,, який помер внаслідок нещасного випадку, пенсію отримувала його донька ОСОБА_11 Судом було встановлено, що вказані особи постійно мешкають в Україні, проте, нещасні випадки відбулися на підприємствах республік колишнього СРСР, за винятком ОСОБА_12, який отримав каліцтво у країні СНД у 1995 р. Пенсії вказаним особам призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Стосовно заявлених позовних вимог суд зауважує, що позивач звертався до Донецького окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами до відповідача за попередні періоди, проте склад осіб, стосовно пенсій яких вимагає відшкодування позивач, зазнав певних змін. Постановами Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а/0570/834/2011 від 28.03.2011р. та по справі №2а/0570/11126/2011 від 19.09.2011р., які набрали чинності, були досліджені правовідносини, що склалися між сторонами, стосовно сторін встановлені певні обставини, таким відносинам та обставинам надана відповідна правова оцінка.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. За таких умов, суд враховує наслідки розгляду справ №2а/0570/834/2011 та № 2а/0570/11126/2011 та встановлені по цим справам обставини в тій частині, в якій такі обставини мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Враховуючи встановлені по справі обставини суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Сторонами не оспорюються суми понесених витрат позивачем, вказані в позовних вимогах на підставі копій актів щомісячних звірок між сторонами, довідок про відшкодування відповідачем витрат на виплату на доставку пенсій особам, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Щодо витрат з виплати сум пенсій особам, які отримали виробничу травму в державах СНГ колишніх республіках СРСР суд зазначає наступне.

Вивченням матеріалів справи та особових справ пенсіонерів встановлено, що громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 призначена та виплачується пенсія в зв'язку з каліцтвом на виробництві на території РРФСР та УРСР у складі колишнього СРСР. ОСОБА_11 до червня 2011р. з аналогічних підстав отримувала пенсію у звязку із втратою годувальника свого батька ОСОБА_10, перебуваючи на його утриманні та будучи непрацездатною особою.

За період з червня 2011 р. до жовтня 2011 року включно зазначеним особам виплачено основний розмір пенсії на загальну суму 4419,55 грн. (а.с.6, 9, 12, 15,18)

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 22 лютого 2001 року № 2272-III (надалі - Закон № 2272-III), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року № 1105-XIV (надалі за текстом Закон № 1105-XIV) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Абзацом 1 частини 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону № 1105-XIV передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 2 цієї частини встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, абзацом 7 наведеної вище частини передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 цієї Угоди передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством.

Відповідно до підпункту «г» п.1 ч.1 ст. 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, ч.2 ст. 24 Закону № 1105-XIV передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсія з інвалідності, яка виплачена Пенсійним Фондом України громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 за період з червня 2011 р. до жовтня 2011 року (включно) на загальну суму 4419,55 грн. підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Щодо сум витрат на виплату цільової грошової допомоги на прожиття ОСОБА_11 у червні 2011р. у розмірі 22,25 грн. суд зазначає, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003р., визначено механізм відшкодування зазначених витрат на централізованому рівні, а саме Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України.

Відповідно до п. 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, в тому числі: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, оскільки вказаним Порядком передбачено відшкодування щомісячної цільової грошової допомоги Фондом Виконавчої дирекції Пенсійному фонду, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині на суму 22,25 грн.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Зокрема, при розгляді Донецьким окружним адміністративним судом справ №2а/0570/834/2011 та № 2а/0570/11126/2011 не були досліджені обставини призначення пенсії ОСОБА_13, якому виплачується пенсія внаслідок травми, що отримана на виробництві в Російській Федерації 18.10.1995 року згідно акту № 34 (а.с.20-21). За таких умов, судом по цій справі встановлене наступне.

На пропозицію суду позивачем у судовому засіданні надані довідка Люблинського ливарно-механічного заводу (м. Москва) про роботу ОСОБА_13 та наказ зазначеного підприємства про призначення відшкодування (а.с.69-70).

Отже, суть спору в цій частині полягає в тому, чи зобов'язаний відповідач відшкодовувати виплачену позивачем пенсію з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за межами України після запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-12 здійснюється органами Пенсійного фонду України. Статті 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону № 1105-XIV обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

В пункті 5 статті 24 Закону № 1105-XIV вказано, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону № 2272-III Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Посилання представника позивача на частину 2 статті 2 та пункт 5 статті 24 Закону № 1105-XIV не є підставою для задоволення заявлених вимог в цій частині, з огляду на те, що вищезазначеними приписами врегульовані взаємовідносини між застрахованою особою і страховиками. У межах спірних відносин такі відносини відсутні, оскільки як позивач так і відповідач не є страховиками по відношенню до особи, яка отримала пошкодження здоров'я за межами держави. Виплата пенсії Пенсійним фондом України таким особам здійснюється внаслідок прийняття на себе державою певних обов'язків, а не внаслідок виконання обов'язків страховика.

13 березня 1992 року державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода яка дії з моменту її підписання, про що зазначено в статті 13 даної Угоди. Угода підписана 11 Державами у тому числі Україною, Російською Федерацією, та Туркменістаном. Дана Угода є чинним міжнародним договором. Предметом її регулювання є виключно пенсійне забезпечення.

Статтею першою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД усі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статті 5 цієї Угоди передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян. Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Вказана Угода не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових обов'язків, а регулює питання виплати пенсій. Тобто, відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом - це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що витрати на виплату основного розміру пенсій ОСОБА_13 за спірний період задоволенню не підлягають, оскільки, працюючи на підприємстві Російської Федерації в 1995р. він не був застрахованою особою в розумінні Закону № 1105-XIV, а нещасний випадок не є страховим випадком в розумінні вказаного Закону. Як наслідок, не підлягає і відшкодуванню щомісячна цільова допомога на прожиття, виплачена ОСОБА_13 за період з 01.06.2011 року до 30.11.2011 року.

Стосовно позовних вимог в частині відшкодування сум сплаченої позивачем державної адресної допомоги суд зазначає наступне.

Виплата державної адресної допомоги, відшкодування сум якої, в тому числі, складає розбіжності у розрахунках сторін, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265. Пунктом 1 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265, безпосередньо не повязані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

З набранням чинності Закону № 1105-XIV, обовязок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно ст. 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обовязок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги.

Вищезазначений Порядок відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-XIV (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 4 Порядку відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

-сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

-щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

-допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

-сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, виплата державної адресної допомоги не повязана з наявністю страхового випадку в розумінні Закону № 1105-XIV, а відшкодування державної адресної допомоги не передбачено спеціальним нормативним актом, що регулює спірні відносини Порядком відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4.

На підставі викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення основного розміру пенсії, призначеної у зв'язку з каліцтвом на виробництві на території колишнього СРСР, та щомісячна цільова допомога на прожиття, що складає 4419,55+22,25=4441,80 грн., у решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

До аналогічних висновків дійшов Донецький окружний адміністративний суд та Донецький апеляційний адміністративний суд при розгляді справ №2а/0570/834/2011 та №2а/0570/11126/2011 між тими ж сторонами за східними підставами за попередні періоди, встановивши обставини, які мають правове значення при розгляді цієї справи, оскільки за приписами ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 690653, 33 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 25968300) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) витрати на виплату пенсій по інвалідності за період з 01 червня 2010 року по 31 жовтня 2011 року та щомісячної цільової допомоги на прожиття у сумі 4441 (чотири тисячі чотириста сорок одна) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 06 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 11 січня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.