Постанова № 20953464, 16.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2011 р. 12:10 Справа №2а-12157/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ауріга"

про стягнення заборгованості у сумі 13397,68грн

Суть спору: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріга» податкового боргу у загальній сумі 13397,68грн., з яких: 3642,13грн. з податку на додану вартість та 9755,55грн. з податку на прибуток.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.10.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Так, на адресу відповідача, зазначену у довідці з ЄДР (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31) було направлено судову повістку. Однак, документи повернулись до суду з відміткою: «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ауріга» зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 30.09.05р. у якості юридичної особи (а.с. 10).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи, керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-ХХІІ (Далі Закон № 1251).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181 ІІІ (Далі Закон №2181).

Пунктом 3 частиною 1 статті 9 Закону України №1251 встановлено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законом строки.

Згідно до п. 5.3.1. ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що ТОВ «Ауріга» самостійно задекларовано податок на додану вартість згідно з наступним:

Відповідно податкової декларації з ПДВ за серпень 2010 року відповідач задекларував суму податку, яка складає 920,00грн. (а.с.14-15), частково сплачено на суму 446,93грн. Заборгованість, яка до теперішнього часу не сплачена складає 473,07грн.

Відповідно податкової декларації з ПДВ за вересень 2010 року відповідач задекларував суму податку, яка складає 1630,00грн., яка до теперішнього часу не сплачена (а.с. 16-17).

Відповідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року відповідач задекларував суму податку, яка складає 200,00грн., яка до теперішнього часу не сплачена (а.с. 19-20).

Відповідно уточненої податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року відповідачем самостійно визначено суму податку, яка складає 747,00грн. та штрафна (фінансова) санкція, яка складає 37,00грн., які до теперішнього часу не сплачені (а.с. 18).

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем у податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 31.01.11р. проведено перевірку відповідача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, в ході якої виявлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість:

за травень 2010р. граничний строк сплати 30.06.10р., фактично сплачено 27.07.10р., кількість днів затримки 27;

за червень 2010р. граничний строк сплати 30.07.10р., фактично сплачено 27.08.10р., кількість днів затримки 28;

за липень 2010р. граничний строк сплати 30.08.10р., фактично сплачено 23.09.10р., кількість днів затримки 24;

за липень 2010р. граничний строк сплати 30.08.10р., фактично сплачено 29.10.10р., кількість днів затримки 60;

за серпень 2010р. граничний строк сплати 30.09.10р., фактично сплачено 15.12.10р., кількість днів затримки 76.

Результати перевірки знайшли відображення в акті № 451/15-2/33773382 від 31.01.11р. (а.с. 24).

За порушення податкового законодавства, на підставі зазначеного акту перевірки, згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 стосовно відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.11р. №0001931502/0 на суму 96,74грн. (а.с.26) та №0001981502/0 на суму 414,81грн. (а.с. 22).

Згідно довідки про суму податкового боргу від 13.07.11р. відповідачеві нарахована пеня за невчасну сплату податкового зобовязання з ПДВ у сумі 43,51грн. (а.с. 6).

Також відповідачем було самостійно задекларовано податок на прибуток згідно з наступним:

Відповідно податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року відповідач задекларував суму податку, яка складає 2620,00грн. (а.с. 26), частково сплачено на суму 1494,20грн. Заборгованість, яка до теперішнього часу не сплачена складає 1125,80грн.

Відповідно податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік відповідач задекларував суму податку, яка складає 400,00грн., яка до теперішнього часу не сплачена (а.с. 27).

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем у податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 09.12.10р. проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати податку на прибуток, в ході якої виявлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток:

за 1 півріччя 2010р. граничний строк сплати 19.08.10р., фактично сплачено 22.11.10р., кількість днів затримки 95;

за 3 квартали 2010р. граничний строк сплати 19.11.10р., фактично сплачено 22.11.10р., кількість днів затримки 3;

Результати перевірки знайшли відображення в акті №19360/15-1/33773382 від 09.12.10р. (а.с.31).

За порушення податкового законодавства, на підставі зазначеного акту перевірки, згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 стосовно відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.12.10р. №0026111501/0 на суму 762,90грн. (а.с.28) та №0026121501/0 на суму 109,42грн. (а.с. 29), які не були доставлені відповідачу і повернулись до суду з відміткою на конверті «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 30).

Доказів розміщення зазначених рішень на дошці оголошень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не надала.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 24.01.11р. проведено камеральну перевірку податкової звітності відповідача з податку на прибуток, в ході якої виявлені порушення пункту п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: платник занизив грошове зобовязання з податку на прибуток у податковій декларації за 3 квартали 2010 року на 5849,00грн.

Результати перевірки знайшли відображення в акті №328/15-1/33773382 від 24.01.11р. (а.с.34).

За порушення податкового законодавства, на підставі зазначеного акту перевірки, згідно пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 стосовно відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0001361501/0 від 17.02.11р. на суму 7311,25грн., з яких: 5849.00грн. за основним платежем та 1462,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 32).

Згідно довідки про суму податкового боргу від 13.07.11р. відповідачеві нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 46,18грн. (а.с. 6).

Відповідно до п.п. 6.2.1., 6.2.3. ст. 6 Закону України №2181, відповідачеві направлена перша податкова вимога №1/2449 від 04.08.10р. (а.с. 38) та друга податкова вимога №2/3939 від 10.09.10р. (а.с. 40).

Згідно з пп.5.8 п.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 03.07.2001 N 266 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за N 595/5786, у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

В звязку з неможливістю вручення відповідачу податкових вимог, позивач розмістив їх на дошці оголошень, зазначивши дату розміщення 11.08.11р. та 15.09.11р. відповідно, про що свідчать акти про неможливість вручення податкової вимоги (а.с. 39, 41).

На час виникнення спірних правовідносин набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), який згідно з п.1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Отже, сума зі сплати ПДВ за податковими деклараціями за серпень-грудень 2010 року та сума пені (473,07грн+1630,00грн.+747,00грн.+37,00грн.+200,00грн.+43,51грн.= 3130,58грн.), податку на прибуток за декларацією за 3 квартали 2010 року та суми пені (1125,80грн.+46,18грн.=1171,98грн.), що загалом становить 4302,56грн. є податковим боргом.

Відповідно до пп. 14.1.39 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В свою чергу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, сума заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, що справляється у зв'язку з порушенням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (у тому числі за порушення вимог Закону №265 та Закону №98) відноситься до категорії «грошове зобовязання платника податків» у розумінні ПК України.

Податковий борг, в сумі 4302,56грн. підлягає стягненню відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, тобто з урахуванням змісту поняття «податковий борг», встановленому п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання та повинна містити вказану в п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

З урахуванням аналізу зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

-після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

-сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому відповідно до ст.ст. 59, 95, 14 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення-рішення). Так, відповідно до п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобовязання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Норма п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», яка встановлювала, що у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу, при цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється, втратила чинність з 01.01.11р. у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України, у якому подібна норма відсутня.

Норма п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України стосується випадків самостійного погашення податкового боргу платником податків.

Норма п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України стосується випадків збільшення податкового боргу внаслідок адміністративного оскарження.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. № 266, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 р. за № 595/5786, згідно з п. 4.6. якого окрема податкова вимога щодо нового податкового боргу не формується, з часу набрання чинності Податковим кодексом України не діє.

У Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженому Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1037, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за N 1432/18727, який діє з часу набрання чинності Податковим кодексом України, відповідна норма щодо неформування та ненаправлення окремої вимоги на новий борг відсутня.

В адміністративному позові Державної податкової інспекції в м. Сімферополі вказано про наявність у відповідача податкового боргу зі сплати штрафних санкцій з ПДВ сумі 511,55грн., з податку на прибуток на суму 8183,57грн. та 400,00грн. з податку на прибуток за податковою декларацією за 2010 рік, яка була подана до податкового органу 24.01.11р., але доказів направлення податкових вимог, які містять відомості, передбачені ч. 2 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу на зазначену суму податкового боргу позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано.

Таким чином, врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу повинно відбуватись за вимогами чинного Податкового кодексу України, а саме з урахуванням п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, згідно якого для виникнення права на стягнення податкового боргу, необхідно настання двох подій, а саме:

- направлення платнику податків податкової вимоги про погашення податкового боргу по кожному виду податку, по кожному податковому періоду окремо;

- сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Проте позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано доказів формування та направлення таких податкових вимог.

Таким чином, не підлягають задоволенню позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, згідно повідомлень-рішень 18.02.11р. №0001931502/0 та №0001981502/0, від 31.12.10р. №0026111501/0 та №0026121501/0, від 17.02.11р. №0001361501/0 та заборгованості з податку на прибуток за податковою декларацією за 2010 рік №259566 від 24.01.11р. у загальній сумі 9095,12грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДПІ у м. Сімферополі підлягають частковому задоволенню.

На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 якого, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач має заборгованість зі сплати податкового боргу у загальній сумі 4302,56грн., яка підлягає стягненню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауріга» (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 31, ЄДРПОУ 33773382) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг у розмірі 4302,56грн., з яких:

- з податку на додану вартість (код платежу 3014010100, р/р 31114029700002 до Держбюджету м. Сімферополя, ГУ ДКУ в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) - 3130,58грн.;

- з податку на прибуток (код платежу 3011021000, р/р 31112009700002 Держбюджету м. Сімферополя, ГУ ДКУ в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) 1171,98грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.